Прощавай, "черга на житло".

Житловий фонд старіє - 80% житла побудоване до 1991 року. Він руйнується війною - за оцінкою Світового банку 13% житла пошкоджено. Водночас країна досі живе за Житловим кодексом УРСР 1983 року, де серед рішень - квартирні черги, в яких у 2025 році безнадійно "стоять" понад півмільйона українців.

Але де ж знайти помешкання для тих, хто його потребує?

13 січня Верховна Рада ухвалила законопроєкт "Про основні засади житлової політики" у другому читанні. Над цим документом працювали протягом кількох років у співпраці з міжнародними експертами, такими як ООН, МОМ, Рада Європи та багатьма іншими, а також залучали громадськість. Закон запроваджує різноманітні механізми для забезпечення населення житлом, надає нові повноваження місцевим громадам, враховує виклики, пов'язані з війною, та надає відповіді на численні питання, які досі залишалися без розв'язання.

Єдиний шлях до забезпечення справедливості, прозорості та зрозумілості у процесі отримання житла – це цифровізація. Запропонований законопроєкт передбачає створення інтегрованої інформаційно-аналітичної системи для житлової сфери. Ця система функціонуватиме як централізований цифровий хаб, що об'єднує всю необхідну інформацію в одному місці та автоматично взаємодіє з іншими державними реєстрами. Це дозволить уникнути "ручного управління" та проблем із втраченими документами.

Система буде збирати та аналізувати дані за трьома основними напрямками.

Ви зможете самостійно шукати житло, яке надається за підтримки держави або вашої громади. Система гарантує, що ваша черга чи право на пільгу зафіксовані й захищені.

Управління неможливе без належного обліку. Створення єдиної системи надасть державі та громадам чітке уявлення про існуючі потреби, що сприятиме ефективнішому розподілу ресурсів. Крім того, новий закон встановлює сувору вимогу: планувати нові житлові райони можна лише за умови наявності необхідної соціальної інфраструктури, такої як школи, дитячі садки та медичні заклади.

Цей законопроєкт впроваджує структуру замість безладдя, встановлюючи чіткі орієнтири на всіх рівнях: державному, регіональному та місцевому. Тепер громади матимуть можливість самостійно визначати, як формувати свої житлові фонди, враховуючи потреби населення, без необхідності чекати на вказівки з вищих інстанцій. Крім зведення нового житла, вони отримають право на реконструкцію старих будівель, перетворення нежитлових приміщень на квартири, а також на використання покинутого майна, що стало власністю громади.

Економічною основою нового підходу є концепція "револьверних фондів". Всі доходи, отримані від комунального житла (через оренду чи викуп), не просто додаються до бюджету, а спрямовуються виключно на будівництво та ремонт. Цей замкнутий цикл зменшує залежність житлових програм від фінансування з державного бюджету.

Доступне житло і соціальне житло — це не одне й те саме, а різні засоби, що відповідають на різні життєві потреби. Закон чітко визначає ці відмінності:

Виникає логічне запитання: звідки черпати ресурси, якщо частка соціального житла в Україні складає всього 1,5% (в той час як в Європейському Союзі – 25%)? Для вирішення цієї проблеми вводиться інститут операторів. Існує два види: оператор соціального житла (некомерційна муніципальна організація, що підтримує вразливі категорії населення) та оператор доступного житла (комерційна структура, яка пропонує можливість оренди з викупом або продажу).

Аби житло стало справді доступним, законопроєкт пропонує інструменти його здешевлення: громади зможуть безкоштовно виділяти землю під забудову, надавати дешеві кредити або місцеві гарантії для їх залучення.

Проект закону відновлює первісну мету службового житла - забезпечення тимчасового проживання для спеціалістів, чия діяльність є важливою для місцевих громад або держави. Службові квартири, які належать державним і комунальним фондам, не можуть бути відчужені. Це усуває тривалу "лазівку", що дозволяла переводити квартири зі статусу службових у приватну власність безкоштовно.

Службові квартири надаються виключно під час виконання професійних обов'язків. Водночас проживання у такому житлі не накладає обмежень на особу: вона має можливість одночасно долучатися до інших програм підтримки.

Звільнення з посади передбачає втрату права на користування житлом та зобов'язання залишити його для нового працівника. Проте, існує виняток: виселення не може бути застосоване, якщо особа отримала інвалідність через травму, пов'язану з виконанням своїх професійних обов'язків.

Незважаючи на те, що нова політика в сфері житла акцентує увагу на доступному орендному житлі та пільговому викупі, держава продовжує чітко виконувати свої зобов'язання перед захисниками країни та найбільш вразливими верствами населення. Законопроєкт встановлює чотири категорії осіб, які можуть безкоштовно отримати житло у власність.

Військовослужбовці: ті, хто прослужив 20 років і більше, звільнені за станом здоров'я або віком, а також родини загиблих та зниклих безвісти, отримують житло у власність безкоштовно (або гроші на його купівлю). Це одноразове право. Бонус для новобранців: при підписанні першого контракту держава компенсує 50% першого внеску по іпотеці ("єОселя"), а також виплачує по 100 тис. грн після першого та другого року служби.

Рятувальники, які мають понад 20 років стажу, мають право на безкоштовне житло або компенсацію при виході на пенсію. Крім того, житло забезпечується тим, хто став інвалідом під час служби, а також тим, хто був звільнений через проблеми зі здоров'ям, а також родинам тих, хто загинув під час виконання своїх службових обов'язків.

Право на безкоштовне житло мають поліцейські з досвідом служби понад 20 років (які перебувають на обліку), особи, що отримали інвалідність під час виконання службових обов'язків, а також сім'ї загиблих. Примітно, що поліцейський, який прослужив 10 і більше років і вже мешкає в державному житлі, має можливість приватизувати цю квартиру у разі звільнення (через вік, стан здоров'я або скорочення).

Діти-сироти: закон визначає чіткий термін — держава зобов'язана надати житло протягом одного місяця після виходу дитини з інтернату або родини опікунів. Це може бути як постійне житло, так і тимчасове соціальне, яке надається до моменту, поки не буде знайдено постійне місце проживання. Крім того, є можливість вибору: замість житлової площі можна отримати фінансову компенсацію, яку можна використати, наприклад, для придбання власної квартири.

Головним пріоритетом держави є забезпечення житлом тих, хто цього найбільше потребує. Проте, наша масштабна мета є ще більш амбітною: ми прагнемо створити в Україні такі умови, при яких більшість громадян зможе самостійно дозволити собі комфортне та якісне житло.