Неуспіх контрнаступу: союзники пропонували одне, але Сирський змусив Зеленського діяти інакше - The Times.
Влітку 2023 року, коли українська армія розпочала довгоочікуваний "весняний контрнаступ", кодову назву для одного вирішального наступу було названо не на честь відомого українського діяча чи місця, а на честь британського політика. Вісь "Воллеса" відсилала до Бена Уоллеса, на той момент міністра оборони Великобританії, який відіграв провідну роль у здобутті Україною необхідної зброї у перші дні війни.
Цю інформацію можна знайти в статті The Times під заголовком "Невідома історія ключової ролі британських військових лідерів в Україні".
Згідно з повідомленнями медіа, українці однозначно висловили бажання розпочати наступальні дії проти Росії навесні 2023 року, що в суспільстві з нетерпінням очікувалося як "весняний наступ". Проте, як американські, так і британські експерти висловлювали сумніви щодо готовності України до цієї операції.
Планований контрнаступ обіцяв стати важливим етапом у війні. В середині коаліції панувало відчуття надії, що ця битва стане фінальною для України, і президент Путін буде змушений піти на укладення миру.
Британські експерти наполягали на необхідності розпочати контрнаступ якомога швидше. Проте українська сторона зіткнулася з труднощами. Згідно з планом, поставки техніки з США, Великобританії та інших держав мали завершитися до кінця березня. Однак цей термін поступово змістився спочатку на кінець квітня, а згодом і на кінець травня.
"Україна все ще очікувала на отримання всього необхідного обладнання, тоді як ми постійно наголошували, що слід діяти, адже Росія не є такою потужною. Вам потрібно протистояти їм, у вас є достатньо ресурсів", – зазначило джерело в британських військових колах.
На той час озброєння, яке було надано для контрнаступу, відповідало тим системам, що використовувала вся армія Великої Британії. Поки час минав, російські війська скористалися ситуацією і зайняли позиції.
Коли українські сили нарешті активізували свої дії на початку червня, перед ними постала нова проблема. Начальник Штабу оборони Великої Британії адмірал Ентоні Радакін разом із своїми американськими колегами підкреслювали важливість стратегії, яка полягала у "виснаженні, розтягуванні та ударі" (starve, stretch and strike). Під терміном "виснаження" розумілися атаки на логістичні центри, щоб зменшити можливості постачання для російських військових.
Термін "розтягування" вживається для опису демонстративних дій та маневрів, які виконуються в кількох напрямках. Один із цих напрямків було названо кодовим ім'ям "Воллес". "Постачання NLAW, танків і Storm Shadow здійснилися так швидко саме завдяки Воллесу", – повідомило одне з джерел.
Однак усередині британського Міноборони та МЗС почався опір. Побоювалися, що передавання Україні дедалі важчого озброєння може призвести до ескалації конфлікту з Росією. У той же час Кремль розмахував ядерною "дубинкою" і в березні оголосив про розміщення тактичної ядерної зброї в Білорусі -- вперше з моменту розпаду СРСР ядерна зброя знаходиться за межами російських кордонів.
Для реалізації етапу "удар" у стратегії була потрібна концентрація сил і вогню на одній ділянці фронту, де Україна мала найкращий шанс на прорив. До цього українців закликали британські та американські військові.
Проте президент Зеленський мав інші плани. Генерал Олександр Сирський, який на той час обіймав посаду командувача сухопутними військами України, вмовив його спробувати альтернативну стратегію: завдати удару на півночі, одночасно активізувавши атаки на південному сході.
Замість того, щоб зосередити увагу на південному наступі, метою якого було б перерізати сухопутний шлях до Криму, українські сили вирішили розділити свої бойові контингенти. В результаті справжній прорив не відбувся.
Це викликало розчарування у американців, так само як і те, що українські військові на фронті діяли повільніше, ніж сподівалися США.
"Американці були нетерплячі. Вони підійшли до того етапу, коли проводили свої військові навчання, і настав час наступати", -- сказав один із колишніх високопоставлених джерел у сфері оборони.
Українці сказали, що всі, включаючи американців і британців, недооцінили російські перешкоди попереду та факти сучасного поля бою. Шлях був усіяний російськими мінами, і ті, хто намагався їх розмінувати, зіткнулися з додатковою загрозою вибуху безпілотника над їхніми головами.
Залужний пояснив британським військовим керівникам, що багато призовників мають вік понад тридцять або сорок років, а не двадцять. Це викликало подив у американців, які запитували, "що ж насправді відбувається", та закликали українців діяти набагато рішучіше і швидше.
У цей період взаємини між українцями та американцями досягли найнижчої точки.
Радакін вирішив припинити свою тривалу відпустку і звернувся до Воллеса, з яким у нього була тісна співпраця: "Мені необхідно поїхати в Україну та скликати обидві сторони для переговорів. Ситуація стає надто напруженою".
Стратегія полягала в тому, щоб Радакін зустрівся з Залужним, вислухав українську точку зору та намагався передати її американським партнерам за допомогою відеозв'язку з Києва.
За даними джерела, Марк Міллі та генерал Крістофер Каволі, які очолюють армію США в Європі та Африці, виявили значне розчарування у діях Залужного. У свою чергу, Залужний був незадоволений тиском, який здійснювали американські партнери.
З наближенням зимових свят Різдва 2023/2024, приблизно через півроку після літнього контрнаступу, українські сили зіткнулися з серйозним російським опором, що значно ускладнило їх просування. Конфлікт триває, і його наслідки відчуваються досі.
