Експерт зазначає, що Росія має можливість збільшити свою агресивність на європейській арені.

Карло Масала – публіцист та професор в Університеті Бундесверу в Мюнхені, є одним із провідних експертів у Німеччині в області політики безпеки. У розмові з DW він, автор книги "Якщо Росія переможе. Сценарій" (2025), поділився своїми думками про наслідки війни в Ірані для України, а також про можливі загрози для НАТО в Європі.

США та Ізраїль ведуть бойові дії проти Ірану, що обмежує можливості американських збройних сил. Це нагадує ситуацію, яку ви описуєте у своїй книзі, де ваш сценарій передбачає "маневр з відволікання" Китаю у Тихоокеанському регіоні, а також дії Росії в Європі. Чи не здається вам, що Росія може скористатися цим моментом, щоб випробувати НАТО?

Карло Масала: Я не вірю, що Росія зараз здатна діяти на двох фронтах. Зараз у неї радше сприятливий момент для досягнення своїх цілей в Україні. А потім вони дадуть собі трохи більше часу, щоб зробити все інше. Тому що зараз у НАТО склалася ситуація, коли американці чітко дали зрозуміти, що більше не будуть головним гарантом у сфері звичайних озброєнь у Європі. Це має бути відповідальність європейців. Таким чином, частина цілей Росії щодо розколу НАТО досягнута, тому що США скорочують свою активну роль в обороні Європи. І це, звичайно, збільшує ймовірність того, що Росія проведе військову провокацію і тест на рішучість Альянсу. Наразі я вважаю це відносно малоймовірним, хоча й не виключаю цього повністю.

Саме тому військовий конфлікт з Іраном є тривожним сигналом не лише для України, а й для Європи в умовах гібридної війни. За останні вісім місяців Росія втратила значну частину свого міжнародного впливу. Венесуела, Сирія, а тепер і Іран - усі ці країни більше не можуть бути надійними союзниками для Москви. Незалежно від підсумків цього конфлікту, Іран ослабне і більше не зможе виконувати ту важливу роль, яку раніше відігравав для Росії. В результаті, Росія опинилася в ситуації, коли у неї залишилося всього одне стратегічне поле для дій. І це - європейська арена. З російської перспективи, ця арена є найважливішою. Отже, Москва може стати ще більш агресивною в своїх діях на цьому вирішальному полі.

У своїй публікації ви окреслили ситуацію, в якій Росія анексує частину території НАТО — зокрема, Естонію. У 2025 році Росія направила до Польщі близько 20 безпілотних літальних апаратів, і вперше їх знищували винищувачі НАТО. Чому ж Росія не може зараз відправити 100 або 200 безпілотників у різні країни, і чи зможе НАТО впоратися з такою загрозою?

Так, НАТО не зможе з цим впоратися, але це все одно не буде випадком застосування 5-ї статті договору НАТО. У цьому-то й суть. Збройний напад має здійснюватися безперервно. Тому, якби Росія атакувала Польщу 100 безпілотниками протягом семи днів поспіль, тоді це був би випадок застосування 5-ї статті, і її довелося б задіяти. Але ця політика "точкового впливу", яку проводить Росія - безпілотники в Польщі, винищувачі в Естонії, диверсії, шпигунство в інших місцях - це не ситуація, що підпадає під дію 5-ї статті. І саме тому вона відрізняється від сценарію, який я описав у книзі. Можливо, є розрахунок Москви, особливо з огляду на порушення повітряного простору винищувачами, що НАТО вирішить збити один із цих літаків. Росія тоді могла б оголосити це провокацією і відповісти своїми діями.

У грудні 2025 року у вашому Університеті Бундесверу була проведена військова гра, що імітувала напад Росії на Литву, де дислокується німецька танкова бригада. Результат: "російська команда" здобула швидку перемогу, частково тому, що "німецька команда" виявила нерішучість. І це не дивно. Німеччина вважається політично нерішучою і в військовому відношенні слабкою, навіть у рамках НАТО. Це змінюється чи залишається так само?

У військовій сфері ми рухаємося в напрямку зміцнення своїх позицій і вживаємо всі необхідні заходи. Проте політична ситуація залишається досить обережною. Не виключаю, що Німеччина може стати однією з країн, які з великою обережністю розглядатимуть можливість активізації 5-ї статті. Отже, ми маємо таку картину: політична нерішучість продовжує існувати, водночас військова слабкість поступово трансформується в силу.

Литовська танкова бригада Бундесверу має бути готова до розгортання у 2027 році. Наразі ми чуємо про труднощі з комплектуванням, добровольців недостатньо. Чому так?

Вся інфраструктура в Литві ще не готова, що є основною причиною затримок. Як мені відомо, план полягає в тому, що людей розмістять на три роки, і передбачається, що вони зможуть привезти свої родини. Проте для сімей ще не створено необхідних умов, що ускладнює рішення людей їхати до Литви. Досі залишалося незрозумілим, як організують все для тих, хто подорожує сам, а також як буде здійснюватися повернення до родин. Ці питання наразі намагаються вирішити. Внаслідок цього ситуація виглядала заплутаною, і, на мою думку, це призвело до невпевненості. Ще одне важливе зауваження: армія функціонує за принципом командної ієрархії. З самого початку мені не було зрозуміло, чому війська не були просто розгорнуті на місці.

Литовська бригада також потребує захисту з використанням безпілотних літальних апаратів. Наразі триває процес розміщення замовлень. Чи можна вважати недостатню захищеність від безпілотників найбільшою вразливістю НАТО в Східній Європі?

Я б сказав, що протиповітряна оборона та засоби протидії безпілотникам - це найбільша слабкість, так. Ми бачимо проблеми, ми отримали звіти, і я вважаю, що вони точні. Була новина, що, здається, в Естонії у 2025 році запросили український підрозділ операторів безпілотників перевірити, наскільки добре реагують війська НАТО. І цей відносно невеликий український підрозділ зміг повністю вивести з ладу два батальйони, наскільки я пам'ятаю, за кілька годин. І це просто показує, наскільки ми слабкі в цій сфері.

Бундесвер в даний час запрошує українських інструкторів до Німеччини. Планується, що їхня участь буде зосереджена на таких сферах, як артилерія, інженерія, бронетанкові операції та використання безпілотних літальних апаратів. Чому це відбувається саме зараз? Адже минуло вже чотири роки з початку повномасштабної війни Росії проти України.

Це цікаве запитання. На мою думку, причина в тому, що тривалий час багато людей не бажали визнавати: держава, якій потрібна військова підтримка для власної оборони, насправді виявилася більш ефективною у захисті своїх кордонів, ніж всі армії НАТО разом, які, в основному, лише теоретично підходили до цієї справи. Схоже, що нарешті стало зрозуміло: українські збройні сили пройшли через справжні бойові випробування, тому вони знають свої слабкі місця, які ми зазвичай виявляємо під час теоретичних навчань, але не можемо ідентифікувати, адже у нас бракує практичного досвіду в реальних умовах.

Чого Бундесвер міг би або мав би навчитися в України?

Я вважаю, що найважливіше, чого Бундесвер має навчитися в України, - це як інтегрувати технологічні інновації на найнижчих рівнях. У нас досі дуже ієрархічна структура, згори вниз. І зараз для нас досить немислимо надати підрозділу, наприклад, взводу, повноваження щодо ухвалення рішень стосовно технологічних інновацій. І я вважаю, що цьому нам потрібно навчитися в України. Тобто, делегувати відповідальність ще нижче, тому що саме там знають, що потрібно, а що ні. Дозволити людям на нижніх рівнях експериментувати з дронами, якщо вони виявлять, що дрон працює не так, як задумано, але якщо вони зроблять щось по-іншому, то дрон просто стане ефективнішим. Ніщо з цього не відповідає нашій культурі. І я вважаю, що саме цьому ми можемо навчитися в України.