Самоцензура в умовах війни: тридцять відсотків журналістів уникнули обговорення делікатних питань, пов'язаних із мобілізацією.

Особа в бойовій уніформі. Зображення - ACG.

Фонд "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва оприлюднив результати дослідження, в якому більшість українських журналістів визнали, що хоча б раз свідомо утримувалися від публікації матеріалів, здатних викликати значний суспільний резонанс або вплинути на оборонну сферу. Про це повідомляє Kreschatic.

Ось переформульований текст: 1. Система орієнтації 2. Процес проведення експерименту 3. Причини, чому ЗМІ уникають делікатних питань 4. Вплив суспільної реакції 5. Дебати щодо межі відповідальності

Опитування було проведене серед 200 представників медіа, включаючи журналістів та редакторів. Результати експерименту виявили, що 73% респондентів хоча б раз стикалися з ситуацією, коли ухвалювали рішення не публікувати матеріал через можливі наслідки. Найбільш чутливими темами залишаються ті, що стосуються діяльності військових структур і мобілізаційних процесів.

Як відбувався експеримент.

Фахівці Фонду провели контрольоване дослідження, щоб зафіксувати реальні редакційні рішення журналістів у ситуаціях, коли тема новини могла бути чутливою або неоднозначною.

"Результати показали, що більшість учасників проявляли самоцензуру, оцінюючи можливі наслідки для держави та армії", -- зазначено у звіті дослідників.

Найбільше сумнівів викликали інформаційні матеріали, пов'язані з ситуаціями, коли військовим не була надана медична допомога, а також випадки застосування сили з боку представників ТЦК. Такі новини журналісти частіше за все вирішували не публікувати.

Чому ЗМІ уникають обговорення делікатних питань?

За даними опитування, 36% учасників відмовилися поширювати новину про застосування сили військовими з ТЦК, тоді як лише 13% утрималися б від матеріалів про корупцію в Міноборони. Це свідчить про те, що теми оборони й мобілізації сприймаються як потенційно небезпечні для суспільної стабільності.

"Корупційні публікації розглядаються як суспільно корисні, а повідомлення про порушення в оборонній сфері -- як загроза національній безпеці", -- йдеться у висновках дослідження.

Отже, журналісти практикують самоцензуру не лише під впливом зовнішнього тиску, а й через внутрішнє усвідомлення своєї відповідальності в умовах війни.

Яким чином реагує суспільство?

Науковці зауважили, що передбачення громадської реакції часто визначало вибір журналістів, навіть якщо вони самі цього не усвідомлювали.

"Згідно зі звітом, редактори беруть до уваги потенційний критицизм з боку читачів або можливі звинувачення в завданні шкоди державі, тому обирають менш ризиковані теми."

Це свідчить про те, що не лише політична або військова ситуація впливає на обмеження свободи медіа під час війни, а й соціальні настрої також відіграють важливу роль у цьому процесі.

Дискусія про межі відповідальності

Проблема самоцензури піднімає важливе питання: як журналісти можуть зберегти професійну етику, не загрожуючи безпеці держави. Декілька експертів підкреслюють, що в умовах воєнного стану необхідно знайти баланс між правом громадян на інформацію і захистом військових інтересів.

"У ситуації війни редакційні рішення завжди є балансом між професійними стандартами та національною відповідальністю", -- наголошують дослідники.

Саме тому ініціативи, спрямовані на розробку чітких етичних стандартів висвітлення оборонних тем, нині набувають особливого значення.

Нагадуємо, що раніше ми обговорювали, як громадські настрої впливають на виконання військового обов'язку та процес мобілізації в Україні.