Що на нас очікує на 51-й день?

Третього вересня завершується термін ультиматуму, який президент Сполучених Штатів Дональд Трамп виставив російському диктаторові Владіміру Путіну. 14 липня глава Білого дому заявив, що запровадить вторинні 100-відоткові мита проти торговельних партнерів Росії, якщо Москва за 50 днів не укладе угоди про мир в Україні.

Багато експертів були вражені таким тривалим терміном для виконання ультиматуму. Хоча це й не 20 років, як у казках про Насреддіна, але 50 днів цілком достатньо, щоб спіткала смерть умовного осла, падишаха або навіть самого Ходжу. Протягом цього часу у США (а саме у Трампа) можуть з'явитися нові глобальні пріоритети, ситуація на фронті може кардинально змінитися, або ж американський президент просто вирішить продовжити термін свого ультиматуму.

Ну що ж, давайте уявимо собі такий неймовірний сценарій, у якому Трамп все ж вирішить втілити свої загрози в життя, запровадивши жорсткі мита. Проте, одне - це ухвалити таке рішення, а зовсім інше - втілити його в реальність. Яким чином Трамп планує реалізувати свої погрози в умовах всеохоплюючої митно-тарифної війни, особливо з країнами, які є його найближчими партнерами - членами НАТО та Європейського Союзу? Це просто абсурд.

Якби Трансатлантичний митний союз дійсно існував, реалізація подібної загрози була б досить простою справою. Чи є ще хтось, хто пам'ятає про ініціативу створення цього союзу? Справді, навряд чи. Адже була проведена величезна робота з боку Вашингтона, Брюсселя та інших європейських столиць для запуску цього амбіційного проєкту. У 2013 році він вже був на фінішній прямій: основні питання були вирішені, залишилося лише оформити деякі формальності. Нагадаю, що тоді президентом США був демократ Барак Обама, і відносини між США та ЄС досягли найвищого рівня в історії.

Які основні положення нової угоди? По-перше, це скасування митних тарифів, що означає усунення митних зборів на імпорт та експорт між Європейським Союзом і США. Планувалася гармонізація правил та стандартів для товарів і послуг, щоб уникнути повторних перевірок і сертифікацій. Також передбачалося усунення зайвих бюрократичних бар'єрів, що ускладнюють перетин кордонів товарами. Вашингтон і Брюссель мали намір розробити спільну торгову політику, яка б забезпечила узгоджений підхід до торгівлі з третіми країнами. Завдяки Трансатлантичному митному союзу можна було б суттєво збільшити обсяги торгівлі та інвестицій між ЄС і США, а також знизити ціни на багато товарів. Це призвело б до створення мільйонів нових робочих місць. Як наслідок, європейські та американські компанії стали б більш конкурентоспроможними на міжнародних ринках, що є особливо важливим на фоні економічного зростання Китаю.

Уявіть на мить, що цей мегапроєкт був би запущений. Які потужні митно-тарифні санкції можна було запроваджувати за його допомогою. Зокрема й ті, що їх анонсував Трамп проти Росії і її торговельних партнерів.

Отже, чому ж цей проєкт так і залишився нереалізованим? Причина виявилася, здавалося б, досить незначною - шпигун-перебіжчик. А точніше, це сталося через так званий "ефект Сноудена". Один не надто високопосадовець ЦРУ, що мав доступ до певних секретних даних, зумів зруйнувати цілий міжконтинентальний проєкт. Чи то через образу, чи через сплеск праведності, чи, можливо, просто через бажання заробити - це не так вже й важливо. Головне, що він спочатку втік до Гонконгу, а потім до Москви, прихопивши з собою велику кількість конфіденційної та доволі незручної для адміністрації США інформації.

Після отримання політичного притулку в Росії, Сноуден почав розкривати секретну інформацію. Виявилося, що ЦРУ та інші американські розвідувальні агентства здійснювали прослуховування європейських політиків. Зокрема, під прицілом опинилася тодішня канцлерка Німеччини Анґела Меркель, яка вела свої таємні переговори з Росією. Це стосувалося, зокрема, проєкту "Північний потік - 2" та багатьох інших двосторонніх економічних ініціатив.

Викриття Сноудена спричинили міжнародний вибух атомної бомби. Хоча, здавалося б, у чому проблема? Розвідка на те й розвідка, щоб збирати інформацію за кордоном, зокрема й від найважливіших джерел, якими є державні лідери зарубіжних країн. Однак емоції взяли гору над раціо. Розгорівся страшенний скандал. Амбітний трансатлантичний проєкт був заморожений.

Вірогідно, що з часом його б розморозили та повернули до нормального стану. Але в цей момент розгорнулися події зовсім іншого масштабу. Росія захопила та пізніше анексувала Крим, а потім розпочала вторгнення на Донбас. У результаті, світова спільнота зосередила свою увагу на Україні. Інцидент із МН-17, мінські переговори, виключення Росії з G-8...

Можливо, перенесення фокусу уваги на російсько-український конфлікт лише допомогло б згуртувати Захід і відновити перемовин щодо Трансатлантичного митного союзу. Проте єдності Західного світу було завдано удару, і то звідти, звідки він не очікував. Референдум у Великій Британії щодо евентуального виходу країни з Євроунії неочікувано засвідчив, що більшість британців таки за Brexit. Вихід з проєкту Сполученого Королівства - однієї з найпотужніших економік ЄУ - фактично перекреслював усю досі реалізовану роботу. Тепер треба було все переробляти заново, і зовсім не відомо, чи вдалося б.

І ось новий удар по Трансатлантичному митному союзу - перше президентство Дональда Трампа в Білому домі. Він з самого початку виявився запеклим критиком Європейського Союзу і навіть не хотів чути про відновлення цього проєкту. Таким чином, його доля була вирішена.

Давайте знову розглянемо ультиматум Трампа на адресу Путіна. У Росії його погрози викликали значний скептицизм, оскільки багато хто зрозумів, що немає причин для занепокоєння — з'явилася горохова тріщина. "Заява Трампа про можливі санкції супроводжувалася 50-денною паузою, що було позитивно сприйнято російськими інвесторами: рубль відновив свої позиції після попередніх падінь, а фондові ринки показали зростання", — зазначала в той час інформаційна агенція Reuters.

Сенатор-республіканець Ліндсі Ґрем висловив впевненість у рішучості Дональда Трампа в цьому питанні. Він зазначив: "Якщо Путін та його союзники цікавляться, що відбудеться на 51-й день, я б порадив їм зв’язатися з аятолою. Якщо б я був державою, котра купує дешеву російську нафту і підтримує військову машину Путіна, я б довіряв словам президента Трампа".

В Кремлі не поспішають сприймати погрози Трампа всерйоз. Натомість у Брюсселі ситуацію оцінюють інакше. Ще зовсім недавно здавалося, що Вашингтон заспокоївся в питанні тарифних конфліктів і готовий до укладення взаємовигідної угоди з ЄС. Робота над цим контрактом активно просувалася впродовж останніх місяців. Однак 19 липня Трамп надіслав листа з ультиматумом про запровадження 30-відсоткових тарифів з 1 серпня. Це свідчить про те, що США намагаються зануритися в торговельну війну з Європейським Союзом — своїм ключовим партнером. "З такими тарифами продовжувати звичну торгівлю буде практично неможливо," — висловив занепокоєння єврокомісар з питань торгівлі Марош Шефчович, який також є головним переговірником у переговорах з США.

Що ж залишиться робити Брюсселю в цій ситуації? Перш за все, необхідно вжити заходів у відповідь. Одночасно варто шукати нових, більш прогнозованих торговельних партнерів. І цілком можливо, що таким партнером стане Китай, проти якого Трамп закликає ЄС діяти спільно. У цьому контексті Трампу справді доведеться зробити вибір: або відмовитися від своїх слів, або взяти на себе відповідальність.