Які проблеми існують у дискусіях про корупцію в Україні?
виконавчий директор Transparency International в Україні
Цього тижня в Римі збереться українська політична, державна та громадська еліта на Міжнародну конференцію, присвячену відновленню України (URC). У рамках заходу обговорюватимуть ключові виклики, з якими стикається країна, зокрема, питання корупції не залишаться поза увагою.
Це цілком зрозуміло, оскільки питання корупції залишається важливим завжди, особливо в умовах війни. Тож не дивно, що ЗМІ постійно й активно висвітлюють цю проблему, адже медійний розголос є ключовим інструментом у боротьбі з корупцією.
Як можна дійсно ефективно обговорювати серйозні питання, пов'язані з розкраданням бюджетних коштів? Це стає ще більш складним, коли зовнішні сили експлуатують ці скандали для своїх цілей, включаючи корупційні випадки в нашій державі.
Коли дезінформація перетворюється на інструмент: маніпуляції з боку Росії та виклики для західних репортерів.
Мій перший досвід зі сприйняттям російської дезінформації відбувся в травні 2022 року. Західні журналісти почали активно звертатися до мене з питаннями про можливі ризики корупції, особливо у зв’язку з військовою допомогою, яку надали міжнародні партнери. Вони буквально прагнули знайти підтвердження того, що американська артилерія може "зникнути" на Близькому Сході. Мої пояснення щодо заблокованих портів та кордонів з ЄС, які унеможливлювали вивезення HIMARS непоміченими, їх не задовольняли. Журналістам був потрібен бодай якийсь приклад, що підтверджував російську версію подій: мовляв, Україна є абсолютно корумпованою.
У вересні 2022 року відзначено новий сплеск запитів, хоча протягом перших шести місяців великої війни не було надано жодних підтверджень факту розкрадання західної зброї. У цей же період активно почав поширюватися міф про Україну як "найбільш корумповану країну Європи".
Росіяни виявилися винахідливими. Вони посилалися на наші показники в Індексі сприйняття корупції від Transparency International. Ми тоді мали 32 бали зі 100, що значно краще, ніж десять років тому (26 балів), але гірше, ніж у тому ж ЄС. Росіяни тоді просто вихопили дані 42 держав Ради Європи, і Україна опинилася на 41-му місці, тобто майже останньою. Показник самої росії становив 28 балів, але про це вони, звісно, мовчали, що не можна сказати про журналістів, які знову і знову питали про ризики корупції в Україні. Коли наступного року Україна піднялася в Індексі, цей наратив раптово зник.
Так ми бачимо, як авторитетні дані використовують для маніпуляцій, щоб переконати світ, що Україна - це "корупційна клоака", якій не можна допомагати. І, на жаль, досі ці тези доводиться спростовувати.
Чому важливо висвітлювати правду про корупцію
В Україні дійсно існують серйозні виклики, пов'язані з корупцією, які негативно впливають на функціонування держави. У контексті війни це стає особливо критичним, адже корупційні прояви ставлять під загрозу наше існування. Нам необхідно боротися з цими проявами, оскільки вони перешкоджають нашій здатності протистояти агресії.
Однак цю боротьбу можна трактувати по-різному. Для нас повідомлення про затримання очільника Верховного суду за хабарництво є знаковою перемогою і підтвердженням ефективності антикорупційної системи. Натомість для росіян це служить підтвердженням: "Ось, навіть їхній голова Верховного суду виявився корупціонером, то що вже говорити про інших?"
Саме тому важливо відкрито обговорювати питання корупції. На щастя, в Україні існує потужна спільнота журналістів-розслідувачів та активістів, які борються з корупцією і не дають цій проблемі залишатися в тіні. Можливість вільно висвітлювати корупційні випадки в медіа, а також наявність незалежних медіа, більшість з яких не підлягають державному контролю, є значним досягненням, особливо в умовах повномасштабної війни.
Єдиний спосіб для уряду - визнати існування проблеми та відкрито обговорювати її, вживаючи відповідних заходів.
Одна з основних труднощів у сфері комунікації полягає в способі, яким державні керівники висвітлюють проблему корупції. Коли журналісти ставлять питання щодо цього явища, багато з них нерідко заперечують його наявність, незважаючи на численні скандали, що мали місце в останні роки.
Проте, якщо керівництво не визнає наявність проблеми, то не буде й системного підходу до обговорення цього питання. Я впевнений, що потрібно розпочати з простого визнання: "Так, у нас є корупція, і ось які заходи ми плануємо вжити, щоб з нею боротися". Звичайно, далі необхідно реалізувати ці заходи, а не різко змінювати курс, як це сталося з непризначенням керівника БЕБ. Коли Кабінет Міністрів фактично публічно заявив: "Цей керівник нам не підходить, шукаємо іншого". Хоча у комісії з відбору були присутні троє міжнародних експертів, усі з яких підтримали саме цю кандидатуру, запропоновану урядом.
І тільки тоді про Україну можна буде говорити не як про "корумповану країну", а як про країну, що активно бореться з корупцією.
На даний момент ми часто стаємо свідками альтернативного "наративу" — спроб чиновників звинуватити викривачів корупції у "служінні росії", коли мова йде про обґрунтовану критику та перевірені дані. Така поведінка не сприяє нашій здатності протистояти російській агресії чи рятувати країну, а лише відвертає увагу від справжньої боротьби.
Не слід ігнорувати, що внутрішні труднощі України мають не лише корупційний характер.
Нагадую, що не все, що у ЗМІ визначається як корупція, є привласненням державних фінансів. Іноді це можуть бути лише неадекватні управлінські рішення, які не завжди є результатом злого наміру.
Багато рішень приймають не стільки політики, скільки державні службовці, які можуть мати недостатній рівень кваліфікації. Внаслідок війни український ринок праці втратив мільйони людей, що, безсумнівно, вплинуло на кадровий склад органів влади та місцевого самоврядування. В Україні існує певна крайність: якщо щось йде не так, як планувалося, це одразу ж пояснюють тим, що хтось зверху "зробив на цьому бізнес".
Так, демократія в нашій країні не розвивається стрімко — адже ми переживаємо війну. Але важливо зазначити, що жодна інша країна, що перебуває у стані війни, не ставала кандидатом на вступ до Європейського Союзу.
Ми як суспільство не припиняємо вимагати реформ і сприяти їм, і хоч не всі спроби вдалі, як те ж рішення Кабміну стосовно переможця конкурсу в БЕБ. Ми виконуємо надскладні завдання в умовах війни. Ми тримаємося і навіть подекуди покращуємо ситуацію, тоді як зазвичай держави під час подібних потрясінь стрімко падають униз у рейтингах демократичних свобод.
Нам потрібно навчитися визнавати та цінувати свої досягнення, щонайменше за останнє десятиліття. Цінуючи ці перемоги, ми даємо реформам шанс не бути змарнованими. А якщо щось не зроблено на 100%, варто зосередитися на кроках, які допоможуть довести справу до кінця. Ми боремося проти корупції: іноді успішно, іноді ні. Але ми живі, ми рухаємося, ми не статичні. І це головна ознака демократії, що розвивається.
