Сергій Шульгін: Чи буде можливим арешт Путіна за ордером МКС: юридичні аспекти та політичні маневри -- Блоги | OBOZ.UA
17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд (МКС) здійснив важливий крок в історії, виддавши ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна. Це перший випадок, коли суд виступив проти чинного глави держави, який є одним із п’яти постійних членів Ради Безпеки ООН. Путін підозрюється у скоєнні воєнних злочинів, зокрема у незаконній депортації українських дітей з територій, що знаходяться під окупацією, до Росії. За інформацією МКС, ці злочини тривають з моменту початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року. Ордер залишався у таємниці, щоб уберегти свідків і жертв, але його зміст однозначний: Путін несе персональну відповідальність як за свої дії, так і за бездіяльність у запобіганні злочинам, скоєним його підлеглими.
Цей ордер - не просто юридичний документ, а справжній виклик міжнародній юстиції. Чи зможе світ притягнути до відповідальності лідера великої держави за злочини, які викликають обурення у всьому світі? Жоден чинний глава держави ще не потрапляв у руки Міжнародного кримінального суду, тому шанси на виконання цього ордера залежать від складного переплетення правових норм, політичних інтересів та рішучості країн. Досліджуємо, які фактори можуть завадити здійсненню правосуддя і чи існує реальна можливість його реалізації.
Як працює механізм арешту за МКС?
Римський статут - основа діяльності МКС - чітко регламентує, як виконувати ордер на арешт. Країна-учасниця, отримавши запит суду, має негайно затримати підозрюваного. Правоохоронці доставляють його до національного суду, який перевіряє, чи ордер стосується саме цієї особи, чи дотримано процедури арешту та чи забезпечено її права. Підозрюваний може клопотати про тимчасове звільнення до передачі в Гаагу, але держава мусить зважити на тяжкість звинувачень і гарантувати, що людина не втече. Якщо рішення про передачу ухвалено, затриманого якомога швидше відправляють до МКС.
Держави, що є учасниками статуту, зобов'язані активно співпрацювати з міжнародним судом на всіх етапах, починаючи від розслідувань і закінчуючи виконанням арештів. У випадку, якщо країна відмовляється виконувати ці зобов'язання, Міжнародний кримінальний суд може звернутися до Асамблеї держав-учасниць або, якщо справа була передана Радою Безпеки ООН, до неї. Навіть ті країни, які не підписали статут, можуть надати підтримку суду, уклавши спеціальну угоду або визнання його юрисдикції в певних випадках. Хоча це звучить логічно, реальна ситуація часто виявляється значно складнішою: політичні ігри, погрози та національні інтереси зазвичай стають серйозними перешкодами.
Загрози з боку Кремля та міжнародна відповідь
Росія, яка не визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, відреагувала на виданий ордер миттєво та агресивно. Вже через кілька днів заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв пригрозив світу військовими діями. "Уявіть собі, що лідера ядерної держави, скажімо, арештують у Німеччині. Це буде casus belli - підстава для війни. Наші ракети націляться на Бундестаг та офіс канцлера", - наголосив він. Подібні висловлювання є типовою стратегією Кремля: залякати, щоб відбити бажання виконувати ордер. Москва чітко сигналізує, що рішення МКС суперечить її планам, зокрема щодо міжнародних візитів Путіна.
Європа вжила рішучих заходів. Німеччина оголосила, що у разі появи Путіна на її території, він буде затриманий і переданий до Гааги. "Це наш обов'язок", - підкреслив міністр юстиції Марко Бушман. Франція також акцентувала, що жодна особа, незалежно від її статусу, не уникне покарання за злочини, скоєні в Україні. "Право не знає виключень", - зазначили у французькому Міністерстві закордонних справ. Велика Британія висловила підтримку ордеру, назвавши його важливим кроком до притягнення винних до відповідальності за "жахливі військові злочини". Міністр закордонних справ Джеймс Клеверлі додав: "Ті, хто винен, повинні постати перед судом".
США, які не є учасником МКС, зайняли обережну позицію. Держсекретар Ентоні Блінкен підтримав європейські країни, які повинні виконувати ордер, але ухилився від прямої відповіді про дії США. "Ми не під юрисдикцією МКС, і Путін навряд чи приїде до нас", - сказав він, залишивши простір для домислів. Така стриманість показує, що навіть союзники України вагаються, коли йдеться про пряму конфронтацію з Росією. Нова адміністрація Д.Трампа навіть наклала санкції на главу МКС через його дії щодо притягнення до кримінальної відповідальності прем'єр -- міністра Ізраїлю Б.Натаньяху за масові вбивства мирного населення Гази.
Асамблея країн-учасниць МКС висловила занепокоєння через погрози, які надходять від Росії стосовно суду, його прокурора та суддів. "Такі дії ставлять під загрозу міжнародні зусилля в сфері правосуддя," - відзначили представники Асамблеї, закликаючи держави не піддаватися на тиск. Проте, погрози з боку Кремля створюють атмосферу страху, що негативно впливає на готовність країн діяти.
Які думки мають союзники Російської Федерації?
Позиція країн, що мають тісні зв'язки з Росією, ускладнює виконання ордера ще більше. Угорщина, незважаючи на підписання Римського статуту, фактично відмовилася співпрацювати з Міжнародним кримінальним судом. Глава адміністрації прем'єр-міністра Віктора Орбана, Гергеї Гуйяш, висловив думку, що арешт Путіна неможливий, оскільки статут МКС "не був опублікований в Угорщині". Це юридичне обґрунтування викликає сумніви, адже Угорщина ратифікувала статут ще в 2001 році. Сам Орбан проявив обережність, назвавши звинувачення у воєнних злочинах недоречними в умовах війни й зазначивши, що арешт Путіна може перешкодити мирним переговорам. "Як можна запрошувати до столу переговорів і одночасно загрожувати арештом?" - підкреслив він. Така позиція свідчить про небажання Будапешта псувати відносини з Москвою. В результаті Угорщина оголосила про свій вихід з МКС.
Китай, що не визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, зайняв очікувану позицію. Представник Міністерства закордонних справ Ван Веньбінь закликав суд уникати політичних маніпуляцій і подвійних стандартів, а також підкреслив важливість поваги до імунітету глав держав відповідно до міжнародного права. Пекін наполегливо стверджує, що єдиним шляхом вирішення "української кризи" є діалог і мирні переговори. Ця позиція фактично підтримує Росію і зменшує тиск на Путіна.
Бразилія, яка є учасницею МКС, спочатку висловила неоднозначні сигнали. Президент Луїс Інасіо Лула да Сілва підкреслив, що Путін не буде заарештований, якщо вирішить відвідати саміт G20 у Ріо-де-Жанейро в 2024 році. "Ми бажаємо, щоб він там був", - відзначив Лула, натякаючи на можливе політичне рішення. Однак після отриманої критики він змінив свій підхід: "Це не в моїх руках, а в руках судів". Такий поворот у його висловлюваннях свідчить про те, що навіть у країнах, дружніх до Росії, політична влада не має можливості гарантувати Путіну безпеку, якщо судова система діє незалежно.
Південна Африка (ПАР) має певний досвід у ігноруванні рішень Міжнародного кримінального суду: у 2015 році країна не затримала президента Судану Омара аль-Башира, незважаючи на виданий ордер. Напередодні саміту БРІКС, який відбувся в Йоганнесбурзі в серпні 2023 року, ПАР знову опинилася в подібній ситуації. Уряд намагався надати Путіну дипломатичний імунітет. Однак опозиційна партія "Демократичний альянс" ініціювала судовий процес, і суд підтвердив, що країна зобов'язана затримати Путіна. Прокурор навіть звернувся до суду з проханням видати ордер на арешт. В результаті Путін скасував свій візит і відправив до ПАР міністра закордонних справ Сергія Лаврова. Ця ситуація продемонструвала, що активність громадянського суспільства та судів може вплинути на дотримання міжнародного права з боку влади.
Монголія стала першою і єдиною країною, що запросила Володимира Путіна після видання ордера Міжнародного кримінального суду (МКС) 2 вересня 2024 року. Улан-Батор організував святкування 85-ї річниці перемоги на річці Халхін-Гол. Попри запити МКС про співпрацю, Монголія не затримала російського лідера, посилаючись на його імунітет як глави держави. МКС визнала це порушенням Римського статуту та передала справу на розгляд Асамблеї держав-учасниць. Монголія намагалася виправдати свої дії, стверджуючи, що Росія не є членом МКС, а імунітет Путіна захищений міжнародним правом. Проте суд відкинув ці аргументи, підкресливши, що імунітет не звільняє від відповідальності за воєнні злочини.
Чому система правосуддя зазнає труднощів і де можливості для досягнення успіху?
Ордер МКС — це не просто юридичний механізм, а й випробування для глобальної спільноти. Суд чітко проголосив: імунітет глави держави не є перешкодою для затримання. Ще у 2017 році, у справі Омара аль-Башира, МКС визначив, що держави-учасниці зобов'язані арештовувати підозрюваних, незалежно від їхніх посад. Це було підтверджено й у рішенні щодо Монголії у 2024 році. Проте реальність демонструє, що правові норми часто поступаються політичним інтересам. Ось основні перешкоди:
Проте існують й позитивні ознаки. У Південноафриканській Республіці опозиційні сили та правосуддя продемонстрували, що можуть змусити уряд дотримуватися принципів Міжнародного кримінального суду. У Бразилії також є потенціал, щоб судова система відіграла ключову роль. Навіть в Монголії реакція на порушення ордера не забарилася: МКС офіційно визнав відповідальність Улан-Батора. Це свідчить про те, що безкарність не є безслідною.
Існує кілька потенційних варіантів, за яких Путіна можуть заарештувати:
Тим часом, поки Путін обережно обирає "безпечні" напрямки для своїх поїздок, такі як Монголія, або зовсім скасовує візити, як у випадку з Південною Африкою, ордер Міжнародного кримінального суду залишається символом надії на справедливість. Він нагадує світові про те, що за воєнні злочини необхідно відповідати, незалежно від статусу особи. Але чи перетвориться цей ордер на реальний механізм покарання? Це залежить від рішучості країн, незалежності їхніх судових систем та готовності протистояти російському тиску. Лише час і політична воля зможуть дати відповідь на це питання.
