"Слуга народу" наразі не є пріоритетом для Зеленського - Шуляк про виборчі процеси, конфлікт і перспективи Донбасу.

"Оренда без укладення угоди виявиться недоцільною."

На фоні постійних нагадувань з боку Трампа про необхідність організації виборів в Україні, наприкінці минулого року в парламенті була створена спеціальна робоча група. Її мета полягала у підготовці змін до законодавства, що регулює проведення виборів "в умовах особливого періоду та/або у повоєнний час". Проте, досить швидко стало зрозуміло, що варіанти "та/або" не передбачаються, і вибори в Україні можливі тільки після завершення війни. Якими вони можуть бути? Які зміни в законодавстві планують внести депутати? Чи відбудеться референдум одночасно з президентськими виборами, і хто точно не зможе взяти участь у виборах?

На ці та інші питання в інтерв'ю "Телеграфу" відповіла член робочої групи, народна депутатка від фракції "Слуга народу" Олена Шуляк.

- Пані Олено, ви увійшли до складу робочої групи з підготовки законодавчих пропозицій щодо виборів в особливий період або повоєнний. Я слідкую за роботою групи і для початку давайте зафіксуємо: я правильно розумію, що всі члени групи дійшли до висновку, що під час воєнного стану вибори неможливо провести і ми готуємось тільки до повоєнних виборів?

До складу робочої групи увійшло понад 60 учасників, серед яких представники Центральної виборчої комісії, науковці, експерти та депутати. На перших двох засіданнях було однозначно зазначено, що проведення виборів в умовах війни є неможливим.

Крім того, 27 січня в Парламентській асамблеї Ради Європи було ухвалено резолюцію, що стосується виборчого процесу в Україні. У документі зазначено, що відповідно до міжнародних норм, організація виборів в Україні в умовах повномасштабного вторгнення та воєнного стану є неможливою.

Отже, поділіться, які законодавчі зміни планується обговорити для організації виборів після війни.

- "Велика" робоча група розділилася на сім підгруп.

Перша - з питань адміністрування виборів і виборчої інфраструктури, адже є питання до роботи реєстру виборців.

Команда спеціалістів займається розробкою критеріїв безпеки для визначення територій, де, імовірно, вибори можуть бути скасовані. Ця група має ретельно сформулювати свої критерії і винести їх на обговорення "великої" робочої групи.

Третя група займається забезпеченням реалізації прав військових. Важливо, щоб виборчі права (як активні, так і пасивні) для наших військових були максимально реалізовані. Для них важливо не лише взяти участь у голосуванні, адже багато військовослужбовців також планують балотуватися. Тому постає питання, яким чином організувати відпустки, як буде відбуватися агітаційна кампанія, а також як уникнути перетворення Збройних Сил на політичний інструмент.

Четверта організація займається питаннями внутрішньо переміщених осіб. Згідно з офіційними даними, в Україні налічується майже 5 мільйонів ВПО, але не всі з них оновили інформацію про свою виборчу адресу в державному реєстрі виборців. Центральна виборча комісія навела приклад Бахмуту, де зареєстровано понад 50 тисяч виборців, проте ця цифра не відображає реальної ситуації. Тому виникає необхідність знайти ефективні рішення для спрощення процедури зміни виборчої адреси, щоб забезпечити її швидкість та запобігти можливим зловживанням.

П'ята організація займається захистом прав українців, які проживають за межами країни. Наразі понад 6,5 мільйона наших співгромадян перебувають за кордоном, проте лише 350 тисяч з них зареєстровані в консульствах. Ми усвідомлюємо важливість активізації процесу реєстрації, щоб мати можливість організувати додаткові виборчі дільниці. Наприклад, у Чехії існує національне законодавство, яке забороняє проводити вибори для інших країн поза межами дипломатичних установ. Навіть якщо ці держави готові надати допомогу, їхні юридичні норми не дозволяють використовувати для створення виборчих дільниць виставкові центри, університети або великі павільйони. Отже, для кожної країни потрібно розробляти індивідуальний підхід.

Центральна виборча комісія висловила пропозицію не створювати виборчі дільниці на території Російської Федерації та Білорусі. Вибори не проводитимуться також на окупованих територіях. Це рішення отримало повну підтримку від усіх учасників робочої групи.

Шоста підгрупа фокусується на реалізації міжнародних зобов'язань у сфері виборчого процесу. У нас розроблено дорожню карту, яка визначає наш шлях до членства України в Європейському Союзі. Ця підгрупа має на меті вносити пропозиції щодо змін у законодавство, щоб ми могли виконати необхідні індикатори та забезпечити максимально швидкий хід євроінтеграційного процесу.

Сьома - займається питаннями інформаційної безпеки і передвиборчої агітації. Ми ж бачили, як в 2025 році проводились вибори в Румунії, Молдові, чисельні втручання РФ. І виборчий процес в Україні буде також під атаками РФ. Тому важливо мати вже ухвалені рішення, які будуть нівелювати спроби Росії впливати на вибори.

- Наприклад? Про які рішення мова?

Росія активно втручатиметься у внутрішні справи, фінансуючи різні політичні групи, партії та окремих осіб. Тому важливо, щоб виборці отримали максимально повну інформацію про кандидатів. Кандидати зобов'язані розкривати інформацію про можливі зв'язки з РФ. За надання недостовірних даних до них будуть застосовані відповідні санкції, що передбачаються змінами до Кримінального кодексу, які ми плануємо впровадити. Такі особи не повинні мати можливість займати владу в Україні.

Чи буде здійснюватися перевірка з боку СБУ?

Правоохоронні органи здійснюватимуть перевірку. Ми усвідомлюємо, що можуть бути кандидати, які зареєструються, але згодом їх доведеться знімати з реєстрації. Тому Центральна виборча комісія (ЦВК) отримає повноваження для перевірки інформації, наприклад, щодо фінансування окремих політиків. Це дозволить знімати таких кандидатів з реєстрації, звичайно, лише на підставі судового рішення. ЦВК може отримувати цю інформацію не лише від Служби безпеки України (СБУ). Ми наразі ведемо дискусії про потенційні джерела такої інформації. Якщо звичайний громадянин має докази зв'язків кандидата з агресором, він може надати цю інформацію для подальшої перевірки.

Розуміємо, що суспільство цікавить питання не тільки зв'язків з державою-агресором, а й взагалі, що робила людина під час повномасштабного вторгнення. Ми розглядали можливості яким чином вносити зміни до анкети кандидата, надавати додаткову інформацію, щоб був максимальний доступ і розуміння, чим людина займалася саме під час під час повномасштабного вторгнення.

Як щодо процедури перевірки виборців? Що робити, якщо у особи, наприклад, є розшук з боку ТЦК?

Я не чула, щоб хтось із наших підгруп обговорював можливі обмеження для виборців. На мою думку, в демократичному суспільстві це просто не може бути реалізовано.

Обговорювалося питання зниження виборчого бар'єру для політичних партій з 5% до 3%.

Чи досягли ви компромісу? Чи будуть внесені зміни до бар'єру?

Ні, ми не дійшли до спільної думки. Ми вирішили, що це питання має більше політичний характер. Тому плануємо винести його на обговорення в рамках "великої" робочої групи для більш глибокого аналізу.

Також обговорювалося питання про можливу зміну виборчої системи, зокрема щодо повернення до закритих списків. Проте, у цьому питанні нам не вдалося досягти єдиного рішення. Ми маємо дві абсолютно різні позиції, і це обіцяє бути цікавою дискусією на засіданні робочої групи під керівництвом Олександра Корнієнка.

Перші вибори після війни будуть виборами президента. Чи відбудуться вони паралельно з референдумом?

На даний момент питання проведення президентських виборів у поєднанні з референдумом не є предметом обговорення. Учасники робочої групи попередньо висловили свою позицію проти цього рішення.

- Онлайн-голосування, голосування поштою. Чи є це остаточними варіантами?

На мою думку, ці методи не є ефективними. Наразі довіра суспільства до голосування поштою та онлайн залишається дуже низькою. Хоча Україна демонструє значні досягнення в сфері цифрових технологій, ми все ще не маємо достатньої технічної та організаційної спроможності для проведення онлайн-виборів. Естонії знадобилося понад 25 років, щоб досягти цього рівня. Крім того, кількість виборців у Естонії не можна порівнювати з українською. Вибори онлайн і поштою, безумовно, стануть невід'ємною частиною майбутнього, але, на жаль, я сумніваюся, що ці технології будуть застосовані на перших виборах після війни.

- Щодо дедлайнів. В лютому вже можна буде очікувати драфт законопроєкту зі всіма пропозиціями?

- Думаю, що можна. Олександр Корнієнко для підгруп ставив дедлайн 30 січня. В лютому будуть ще обговорення, але фактично всі пропозиції вже оформлені у вигляді порівняльних таблиць. І я думаю, що наприкінці лютого - на початку березня, точно можна вже буде реєструвати відповідний законопроєкт.

У контексті післявоєнних виборів партія "Слуга народу" зберігатиме свою єдність і виступатиме єдиним фронтом? Чи можливо формування окремого блоку під лідерством Зеленського? Дмитро Разумков, зокрема, висловлює свої думки з цього приводу. Я усвідомлюю нюанси його відносин з партією, проте як фаховому політтехнологу не можна відмовити в його професійних навичках.

Партія "Слуга народу" асоціюється з президентом Володимиром Зеленським, і саме він визначатиме, чи буде партія діяти як єдиний фронт або в іншій формі. Наразі президент зосереджений на досягненні справедливого і гідного миру для України, тому питання, пов'язані з партією, не є на першому плані. Час покаже, яким чином "Слуга народу" братиме участь у виборному процесі.

- Будуть якість запобіжники, щоб через партію в парламент не проходили такі депутати як, наприклад, Артем Дмитрук? І взагалі ви відчуваєте політичну відповідальність за таких депутатів?

Безумовно, політична відповідальність стане помітною, особливо під час наступних виборів. Кожен репутаційний скандал та кожен випадок, коли представник партії не виправдав очікувань виборців, призведе до зменшення підтримки на виборах. Отже, така відповідальність неминуче проявиться.

Давайте будемо відверті: "Слуга народу" пройшла свій шлях, починаючи з президентських виборів, після яких було створено партію, що активно взяла участь у парламентських виборах, а згодом і в місцевих. За цей час у партії точно з'ясували, хто є хто, і як кожен працював під час повномасштабного вторгнення. Ми маємо чітку інформацію про всіх членів партії, депутатів місцевих рад, їхні дії та внесок на своїх посадах. Я ініціювала створення дисциплінарної комісії, яка допомагала нам прощатися з тими, хто не відповідає стандартам "Слуги народу" у різних радах. У нас є досвід, щоб наступні списки формувалися з більшою прозорістю та зрозумілістю, щоб уникнути появи "дмитруків" та подібних осіб.

Нещодавно Верховна Рада прийняла законопроект "Про основні засади житлової політики". Ви також брали участь у його розробці, тож, напевно, знаєте, що найбільше обурення викликало скасування інституту приватизації житла. Яка ж була основна причина для такого рішення?

Цей законопроєкт слугує показником реалізації наших євроінтеграційних цілей. Ми, нарешті, скасували застарілий Житловий кодекс, ухвалений ще в 1983 році, коли існувала УРСР.

Згідно з дослідженнями, понад 50% українців не задоволені умовами свого житла. "Велика" війна призвела до масштабних руйнувань, знищивши мільйони квадратних метрів житлової площі, а тисячі людей змушені були залишити свої домівки, опинившись без даху над головою. Ця ситуація ще більше акцентувала увагу на проблемах в житловій політиці та недосконалих положеннях Житлового кодексу.

Ми прагнемо забезпечити максимальну доступність житла для наших громадян. Муніципалітети та громади в Європейському Союзі мають значні ресурси у сфері соціального житла. Вони можуть ефективно управляти цими фондами та надавати житло в оренду за доступними цінами тим, хто цього потребує. Якщо ж поглянути на наші громади, то стає тривожно, що у разі надзвичайної ситуації, такої як обстріл чи вибух, у нас немає навіть кількох резервних будинків, навіть у великих містах, які могли б слугувати муніципальним фондом для екстрених випадків.

Приватизація в Україні розпочалась у 1990-х роках. Цей процес надав українцям можливість здобути власне житло, проте також призвів до значних соціальних нерівностей. Деякі громадяни змогли приватизувати просторі трикімнатні квартири в центрі міст, в той час як інші отримали лише однокімнатні квартири на околицях, а деякі зовсім залишилися без житла і без можливості скористатися іпотекою. В країні активно проводяться [журналістські] розслідування щодо ситуації з приватизацією службового житла. Існують випадки, коли судді та інші представники певних професій, отримуючи службове житло від держави, приватизували його, приховуючи при цьому своє вже наявне житло. Були також ситуації, коли приватизовані квартири продавали, після чого знову ставали в чергу на отримання житла, і це траплялося неодноразово.

У європейських країнах фактично не існує процесу приватизації в традиційному сенсі. Було ухвалено спільне рішення з міжнародними партнерами: якщо особа не виявила бажання приватизувати свою квартиру з часів 1990-х, то, ймовірно, вона вже не є їй потрібною. В такому випадку, доцільніше, щоб ця квартира залишалася у державній або комунальній власності, адже державі вигідніше надати її внутрішньо переміщеним особам, ніж особі, яка протягом 25-30 років не скористалася можливістю приватизації.

Звичайно, не всім це подобається, але ми впевнені що за період, коли закінчиться приватизація (рік після закінчення воєнного стану), люди у кого зараз документи на оформленні [приватизації], зможуть це зробити.

Ми розробляємо нові механізми, які стануть доступними для більшої кількості людей. Наприклад, соціальне житло, як це реалізовано в країнах Європейського Союзу: орендна плата становитиме 25-30% від сімейного доходу. Наша мета — щоб цей підхід працював і в Україні, аби родини не витрачали більшість своїх доходів на оренду квартир за завищеними цінами. Також службове житло буде мати статус тимчасового, подібно до того, як це організовано в ЄС.

Якщо я правильно зрозумів, ви вирішили атакувати тіньовий ринок оренди житла. Тут залишається тільки побажати вам успіху, але мені важко зрозуміти, як можна подолати цю проблему. Я чув від депутатів, що високі податкові ставки змушують орендодавців уникати офіційних угод. Однак, маючи більше 10 років досвіду в оренді житла, можу стверджувати, що багато орендодавців просто не бажають мати справу з державними структурами, навіть якщо податок становитиме лише 1%. Як же в такій ситуації діяти?

Ми визначили, що спершу зосередимося на зниженні податкового навантаження, а потім перейдемо до запровадження обов'язкової реєстрації угод у відповідній системі. В даний час ведуться обговорення щодо необхідності залучення нотаріуса для кожної угоди оренди, але якась форма обов'язкової реєстрації безумовно буде впроваджена: через платформу "ДіЯ" або шляхом інтеграції з іншими реєстрами.

Що ж означає термін "обов'язкова" реєстрація договору? Коли власник квартири здає її в оренду, яким чином держава дізнається про це? Які фактори можуть змусити орендодавця зареєструвати укладений договір?

- Коли ми говоримо про обов'язкові речі, то повинна бути якась відповідальність. Якщо людина не реєструє свій договір оренди, то до неї буде застосовуватись висока відповідальність. Наприклад, у вигляді суттєвого штрафу. І люди вже не будуть ризикувати, тому що у тебе завжди є сусіди, які можуть розказати, податкова, яка може перевірити. Коли ти будеш розуміти, що можеш отримати високий штраф, то ти подумаєш і краще зареєструєш договір оренди. Можна знаходити масу речей, які будуть мотивувати реєструвати такі договори оренди. Я впевнена що ми до цієї обов'язкової реєстрації дійдемо. Крім того, є частина людей, які здають квартири в оренду і хотіли б отримувати "білий" дохід, адже коли ти маєш офіційний дохід, тобі простіше працювати з банками, брати кредити, іпотеки. Навіть машину щоб купити в кредит тобі потрібно буде завжди показувати свій легальний "білий" дохід. І люди захочуть його мати.

Однак, безумовно, існуватиме певна група осіб, які не бажатимуть розкривати [дохід від оренди]. Для них буде створена альтернативна система стимулювання, щоб вони були зацікавлені у проведенні такої реєстрації, а також щоб здавати квартиру в оренду без неї стало менш вигідно.

- Зараз триває процес перемовин, де, вочевидь, розглядається питання, так званої, вільної економічної зони на Донбасі. Якщо це буде реалізовано якимось чином, поясніть, чи відкриває для нас це якісь можливості? Що це за зона, в чому її особливості?

Я завжди підкреслюю, що для кожного українця надзвичайно важливо, щоб здійснилися три основні бажання: наявність роботи з адекватною оплатою, власне житло та забезпечення безпеки. І досягти справжньої безпеки можна лише шляхом встановлення справедливого та сталого миру.

Обговорюючи перспективи заснування вільної економічної зони в Донбасі, ми усвідомлюємо, що цей крок може стати одним із можливих компромісів на шляху до досягнення стабільного миру. Наше бачення повністю узгоджується з позицією президента, який не раз висловлював готовність розглянути американську пропозицію щодо створення такої зони в Україні.

Безумовно, метою є створення економічної зони з особливим юридичним та податковим статусом. Її функціонування має бути спрямоване на залучення інвестицій, забезпечення гідних умов оплати праці для працівників та надання інвесторам адекватного прибутку. Люди, які проживатимуть і працюватимуть у цій зоні, повинні відчувати себе в безпеці, що стане основним принципом. Час покаже, якою буде остаточна конфігурація після укладення відповідних угод.