СМПУ щодо напливу імпортних сирів: Ми направили запит до прем'єр-міністра, і якщо не буде відповіді - українські виробництва можуть зупинити роботу до кінця року.

Із початку року в Україні різко зріс обсяг імпорту сирів. За перший квартал поставки твердого та напівтвердого сиру з-за кордону зросли на 25%, а подекуди й на 30%. Вітчизняні сирзаводи називають ситуацію критичною. Якщо ситуація залишиться незмінною, то вже до кінця року українські заводи почнуть закриватися.

У виданні "БізнесЦензор" відбулася бесіда з Арсеном Дідуром, виконавчим директором Спілки молочних підприємств України, щодо актуальних питань на ринку сирів та можливостей уникнення кризи в цій галузі.

Будь ласка, розкажіть про обставини, що склалися навколо імпорту сиру в Україні. Чому на прилавках українських магазинів так велика кількість іноземної продукції?

Імпортний сир зайняв майже половину полиць в ритейлі. Загалом імпорт сирів можна розділити на м'які сорти та тверді і напівтверді. Найбільшу загрозу викликає саме категорія твердих та напівтвердих сирів. Тому що це той асортимент, який виробляють наші підприємства.

Якщо взяти структуру, звідки йде цей сир, то це на 80% Польща. Ситуація не приємна та не здорова. Вона ставить під ризик існування наших сирзаводів.

Яка причина призвела до зростання імпорту?

Ось кілька причин. У витратах на виробництво сиру молоко-сировина займає 70%. У цьому ми маємо перевагу над поляками, оскільки ще торік наша сировина була на 10% дешевшою, ніж у них.

Решта 30% включає у собі витрати на електроенергію, заробітну плату, логістику, упаковку та інше. Тут ми програємо. У нас унаслідок війни все дорожче. Крім того, минулий рік був достатньо важкий, ми мали відключення світла, працювали на генераторах, що спричинило суттєве зростання витрат.

Щодо оплати праці, то так, у нас вона дещо нижча, але не суттєво. В умовах мобілізації знайти працівника — це справжнє випробування для компаній. Тому єдиний шлях, щоб привернути увагу кваліфікованих кадрів — це підвищення зарплат.

Отже, в деяких аспектах, що впливають на вартість виготовлення сиру, ми маємо певні переваги, в інших – навпаки. Загалом, все зводиться до схожих показників. Сири повинні мати приблизно однакову цінову категорію. Проте чому ж поляки отримують перевагу на ринку? Існує кілька причин для цього.

Досліджуйте також: Вартість імпортних сирів у магазинах вдвічі нижча за українські. Який вплив це матиме на індустрію?

По-перше, сирні підприємства повинні акцентувати увагу на просуванні своєї продукції та активній рекламі власного виробництва. Необхідно впровадити комплексну маркетингову стратегію, спрямовану на завоювання довіри споживачів. Історично та психологічно наші громадяни мають уявлення, що імпортні товари є більш якісними. Цю думку варто переосмислити.

Я не помічаю жодної різниці між нашою якістю та польським сиром. Українські виробництва також використовують високоякісну сировину з фермерських господарств. При цьому 70% молока, яке ми використовуємо, належить до екстра-класу.

Проте існує й економічний аспект, який важко перебороти. Польські компанії активно розширюють свої позиції на нашому ринку. Завдяки державній підтримці вони мають можливість працювати або на межі беззбитковості, або з мінімальним прибутком. У порівнянні з ними, ми маємо серйозні недоліки в плані державної допомоги.

З огляду на стратегію розширення, ми не можемо просто так захоплювати польський ринок, знижуючи ціни до демпінгових рівнів. У зв'язку з нестачею сировини, більшість виробленого сиру спрямовується на задоволення потреб внутрішнього споживання.

Чи можуть виникнути аналогічні ризики для розширення асортименту інших молочних виробів? Чи слід очікувати, що інші категорії товарів будуть витіснені з полиць магазинів?

Ні, поки ні, тут на нашому боці (інших молочних продуктів, - ред.) терміни реалізації, які набагато менші, ніж у сирів.

Але я не виключаю, що, якщо ми програємо конкуренцію з імпортним сиром, а українські бренди зникнуть з полиць, то споживач уже не побачить таких низьких цін. В імпорту тут не буде з ким конкурувати, вони піднімуть цінники і будуть просто заробляти гроші.

Отже, необхідно вжити цілий ряд заходів. Наші виробники повинні створити стратегію просування своїх сирів і донести до споживачів, що їх продукція нічим не поступається іноземним аналогам.

Чи відбувалися якісь переговори з роздрібною торгівлею щодо імпортних постачань?

У межах нашої комунікації ми обговорювали цю тематику. Ритейл нам завжди закидає, ніби в нас якість гірша, ніж у європейців, але це лукавство. Для ритейлу головне - це все ж таки економіка.

Якщо в них є можливість придбати товари за нижчою ціною, вони, безумовно, скористаються цим. На полицях співвідношення 50 на 50 зберігається через те, що за наш сир оплата здійснюється протягом до 120 днів, що дозволяє їм використовувати цю фінансову відстрочку для покриття власного імпорту. Що стосується імпорту, то розрахунки відбуваються або за передоплатою, або після отримання товару.

Для того, щоби провести такі перемовини, має бути арбітр - у вигляді або Мінекономіки, або Мінагрополітики, - який би з боку держави вислухав, проаналізував і, можливо, запропонував би щось ритейлу, щоб простимулювало його зменшити імпорт і більше закуповувати у українського виробника.

Досліджуйте також: Імпорт сирів швидко збільшується: до 2026 року частка українських сирів на ринках може зменшитися до 38%.

Чи можемо сподіватися на зниження цін на сири від українських виробників? Чи це наразі виглядає неможливим через воєнні обставини?

В даний час спостерігається зниження цін, що пов'язано з глобальними трендами після неординарного зростання вартості сировини в минулому році. Це падіння цін повинно відобразитися на товарних полицях.

Утім, споживач не завжди може бачити такі тенденції через політику ритейла, який за рахунок своїх націнок і договорів маркетинга, що оплачує постачальник, формують кінцеву ціну.

Ми на це не можемо впливати. Ми розуміємо, що тримаючи високу націнку, мережі перекривають свої операційні витрати. Тут двояка ситуація. Не можу коментувати, це інший бізнес, і потрібно, щоб там вже розбиралась держава.

Має відбутися аналіз. Якщо зменшилась ціна на молоко, то чи зменшилась ціна на сир? Я знаю, що вона зменшилась, але чи знизилася на полиці?

Однак можливі затримки, пов'язані з наявністю товарів на складах, які все ще реалізуються за попередніми цінами. Необхідно все ретельно вивчити.

Якими способами держава може сприяти розвитку сироробної індустрії?

Ми розуміємо, що держава наразі всі кошти витрачає на ЗСУ. І нормально до цього ставимося. Бізнес працює, сплачуються податки та фінансуються безпекові заходи. Утім, має бути хоча б подоба підтримки, яку має та ж Польща.

Держава здатна надати підтримку сектору в рамках програми "Національний кешбек", однак її слід переглянути. У молочному виробництві найбільше підтримки потребують сири. Тому ми звернулися до урядових структур з ініціативою підвищити кешбек на ці продукти до 30%. Вважаємо, що це могло б стати потужним стимулом для українців проявити патріотизм і підтримати вітчизняний сир.

На ринок сирів також впливають явища, пов'язані з "сірим імпортом". Це відбувається, коли товари завозять під виглядом особистих потреб, але в результаті вони опиняються на полицях невеликих магазинів. Щомісяця обсяги таких імпортованих сирів можуть досягати 1000 тонн. Чи можливо державі вжити заходів для припинення цього "сірого імпорту", не витрачаючи бюджетні кошти? Так, це цілком реально.

З цієї причини ми підняли ці питання на державному рівні, провели зустрічі з відповідним заступником міністра економіки та попередили про можливі ризики закриття наших сироварень до кінця року. Крім того, ми ретельно проаналізували ситуацію у нашому середовищі.

Якщо держава перегляне структуру нацкешбеку в бік стимулювання і підтримки тих категорій, які дійсно цього потребують, та закриє те, що ламає ринок і робить нашу конкуренцію нерівною з сірими і контрабандними схемами, то це збереже сирні заводи.

Читайт також: Імпортний сир заполонив полиці в магазинах. Національні виробники б'ють на сполох

Ви неодноразово згадували про дотації молочної галузі в Європі. На що варто звернути увагу в Україні?

З огляду на євроінтеграцію наша держава має розуміти, що аграріїв Європейського Союзу достатньо підтримують дотаціями, субсидіями та різними компенсаціями. Теж саме потрібно закладати і в наш держбюджет.

Найважливіше, чого б хотілося в цих складних обставинах від держави, це підтримка у збільшенні чисельності корів.

Однією з причин програшу конкуренції є недозавантаженість наших заводів сировиною - лише на 63%. У Європі цей показник становить 100%. Тобто в них немає проблеми з дефіцитом сировини. Вони виробляють стільки молочних продуктів, що продажі на зовнішні ринки - дуже актуальні. Так вони зберігають зростання виробництва молочної сировини. Нам теж потрібно звернути увагу на підтримку тваринництва.

Ну, і звичайно, необхідно працювати з іноземними фінансовими структурами, щоб наші підприємства мали достатній доступ до фінансових ресурсів - як обігових за пільговими програмами, так і інвестиційних за довгостроковими програмами, щоб можна було залучати кредити під прийнятні європейські ставки та на довгий термін.

Наприклад, термін не менше 10 років дозволить здійснити інвестиції в оновлення та створення нових виробництв.

Які ви можете дати прогнози? Чи вдасться таки знизити частку імпортної продукції на полицях та збільшити для української?

Ми надіслали офіційний лист прем'єр-міністру Шмигалю, у якому виклали обставини справи та попередили про можливі наслідки, з якими нам доведеться стикнутися. Тому я можу робити прогнози, спираючись на реакцію уряду на наше звернення.

Якщо уряд зверне на це увагу і визнає важливість даного питання, тоді всі учасники процесу – виробники, переробники, роздрібна торгівля та інші відповідні служби – об'єднаються для пошуку вирішення цієї проблеми. Я переконаний, що в такому випадку нам вдасться зменшити частку імпорту твердих і напівтвердих сирів до 20-30%.

Якщо не буде жодної реакції з боку держави, то я не виключаю, що вже на кінець року побачимо закриття сирних заводів, які наразі і наповнюють магазини вітчизняною продукцією.