Стамбул принесе висновок, що стане на користь Україні та Європі. Розмова з Безсмертним.
Після того, як російський президент Володимир Путін відкинув ініціативу європейських лідерів щодо оголошення всеосяжного 30-денного перемир'я, запропонувавши натомість "відновити безпосередні переговори з Україною у Стамбулі", президент США Дональд Трамп закликав обидві сторони "врешті-решт сісти за стіл переговорів". У відповідь на це, президент України Володимир Зеленський висловив готовність особисто зустрітися з Путіним у Туреччині, закликаючи до встановлення тривалого та повного припинення вогню, що могло б стати основою для дипломатичних зусиль. Проте, існує одна проблема: російський лідер не проявляє великого бажання зустрічатися з українським колегою. Навіть президент Бразилії Лула, незважаючи на щільний графік, вирушив до Росії, аби переконати Путіна відправитися до Стамбула. Цікаво, що Лула прибув до Москви безпосередньо з Пекіна, де зустрічався з лідером Китаю Сі Цзіньпінем, що могло б підвищити шанси на позитивну відповідь з боку російського президента. Проте, після більш ніж 4 годин очікування в аеропорту Внуково, Лула був змушений повернутися додому, хоча й згодом поспілкувався з Путіним по телефону.
В будь-якому випадку, 15 травня відбудеться зустріч Зеленського з президентом Туреччини Ердоганом.
"Я обговорив із Ердоганом деталі моєї зустрічі з ним в Анкарі. Якщо Путін дійсно готовий до зустрічі, ми докладемо всіх зусиль, щоб досягти угоди про припинення вогню. Якщо ж він не прибуде до Туреччини, це стане для нього повною поразкою", - зазначив президент України.
Ситуація навколо "нового Стамбулу" виглядає наступним чином: Дональд Трамп бажає якомога швидшого припинення вогню, але не надто переймається, як саме це відбудеться. Саме тому він наполягає на термінових і прямих переговорах між Україною та Росією. Володимир Зеленський, у свою чергу, намагається переконати американців у тому, що російський лідер орієнтований виключно на продовження конфлікту. Він хоче довести президентові США, що Путін обманює, і продемонструвати, що саме Росія затримує мирні ініціативи, не маючи наміру зупинити вогонь або ухвалити перемир’я. Путін, в свою чергу, зацікавлений у війні, тому він буде імітувати готовність до переговорів, намагаючись не викликати зайвого гніву Трампа.
В ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA український дипломат і політик Роман Безсмертний висловив свої думки щодо цих та інших важливих питань.
На запланованій на 15 травня зустрічі в Стамбулі під назвою "Стамбул-2", чого ж можна очікувати? Спеціальний представник президента США Кіт Келлог розкриває американське бачення переговорів між Україною та Росією. Основною метою є досягнення всеосяжного припинення вогню в усіх сферах: на суші, на морі та в повітрі, що допоможе забезпечити безпеку критично важливої інфраструктури. З цього моменту планується перейти до обговорення територіальних суперечок. Крім того, американська сторона пропонує закріпити існуючий статус-кво: якщо якась територія вже контролюється однією зі сторін через бойові дії, то це стане відправною точкою для переговорів. Буде обговорено питання контролю над Запорізькою АЕС, а також можливість введення в Україну "сил стабільності".
По-перше, важливо усвідомити, що результати цієї зустрічі навряд чи будуть значними, і не варто через це впадати у відчай. Розгляньмо саму ініціативу щодо проведення зустрічі: вона абсолютно не підготовлена. Якщо зібрати всі думки різних учасників, вийде безлад, який не можна сприймати серйозно. Це сукупність ідей, бажань і пропозицій, але без чіткої структури. З точки зору переговорного процесу, якщо планується обговорення більше ніж двох питань і немає визначеної мети, до якої потрібно дійти, то можна бути впевненим, що результати будуть незначними. У нинішніх умовах варто говорити не лише про досягнення цілей України, тобто припинення вогню, а більш широко: про реалізацію цілей коаліції демократичних сил та прихильників свободи. Це стосується не лише України, а й її європейських партнерів, а також Сполучених Штатів Америки як ключового союзника. Чи реально досягти цього в такій ситуації? Ні, тому очікувати на припинення вогню не варто. Проте це означає, що після зустрічі європейські країни повинні активізувати впровадження додаткових санкцій. Важливо, щоб дії Європи, України та США були скоординовані, і щоб до пакету санкцій приєдналися також Штати. Щодо російської сторони, то сподіватися на продуктивну або конструктивну дискусію абсолютно не варто. Навпаки, вони, ймовірно, прагнутимуть дестабілізувати ситуацію ще більше.
Європа має активніше втрутитися в ситуацію, що, безумовно, є позитивним кроком. Проте 10 травня Путіну було висунуто ультиматум: зупини вогонь, або ж наслідки у вигляді санкцій та збільшення підтримки для України. Трамп, здається, підтримав цю ініціативу. Та всього через кілька днів європейські лідери вирішили відкласти питання про посилення санкцій до зустрічі в Стамбулі. Які наслідки цього кроку, залишається невизначеним, навіть якщо Путін відмовиться від припинення вогню, оскільки складається враження, що американська сторона не виявляє особливого бажання до цього.
- Важливо зрозуміти, чому відбулося це відтермінування. Власне, через те, що і Європа, і Україна прагнуть синхронізувати дії з Вашингтоном. Очевидно, домовленість із Трампом була така: якщо Росія не погоджується на припинення вогню -- спільне рішення про санкції, але ініціатива Трампа щодо зустрічі зірвала цей процес. Європа у відповідь запропонувала діяти разом і сказала: "добре, дамо ще один шанс московському фюреру, проведемо зустріч, щоб остаточно переконатися, що він не збирається ні припиняти вогонь, ні діяти конструктивно". Я не знаю, які ще аргументи можуть знадобитися Кремлю після цієї зустрічі, щоб він змінив позицію. І, з іншого боку, які ще потрібні аргументи Вашингтону, щоб він пішов разом з Європою та Україною у справі санкцій. На мою думку, Європа вчинила дуже конструктивно: дала шанс Трампу проявити себе як лідера. Отже, навряд чи Трамп матиме вагомі аргументи, щоб не підтримати санкції після того, як Росія вкотре поведе себе деструктивно. Адже очевидно: Росія не піде на припинення вогню, а навпаки -- висуне черговий ультиматум. Якщо не всім учасникам процесу -- США, Європі, НАТО -- то Україні точно.
Чи не є такий формат переговорів загрозливим для України? Адже як Путін, так і його радники, зокрема Ушаков, висловлюють бажання повернутись до тем, які були підняті в 2022 році. Це насправді означає, що мова йде про можливість обговорення капітуляції України. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц зазначив, що Зеленський, можливо, поспішив, погодившись на зустріч у Стамбулі. Він вважає, що спочатку слід було вимагати припинення вогню, а лише потім переходити до переговорів.
Перше питання — чи є повернення до Стамбула конструктивним кроком? Це так само деструктивно, як і повернення до Мінська-1, Мінська-2 чи Нормандського формату. На мою думку, немає жодної загрози в самій локації чи назві формату. По-друге, важливіше не те, де проходять переговори — в Мінську, Стамбулі чи Нормандії, а чи готова російська сторона до серйозної розмови. Це можливо лише за умови припинення вогню. Який сенс у діалозі, якщо бойові дії тривають? Сьогодні ми стикаємося із замкнутим колом, з якого неможливо вибратися. Деструктивність російської позиції є дуже вагомою, навіть для США. Важливо також зазначити, що ми ще не до кінця усвідомлюємо всі причини, чому Дональд Трамп, не дочекання відповіді на питання про припинення вогню, поринув у переговорний процес. Чи це його спроба здобути лідерство, чи ж таємна гра, про мотиви якої нам невідомо? Цей аспект не можна ігнорувати, адже ми можемо не знати всіх нюансів, які впливають на поведінку Трампа.
Ще одна заява надійшла від американської сторони, зокрема від спецпредставника Трампа Кіта Келлога. Досі американці обережно підходили до питання розміщення західних військових сил в Україні. Європейські партнери враховували, що США не прагнуть підтримувати цю ініціативу. Наразі Келлог повідомив, що в рамках мирного врегулювання обговорюється можливість розміщення військових контингентів чотирьох країн — Великої Британії, Франції, Німеччини та Польщі на заході від Дніпра. На сході ж планується присутність певних миротворців, які, за словами Келлога, відповідатимуть за дотримання режиму припинення вогню. Як ви ставитесь до цього плану?
Суть справи полягає в тому, що з самого початку стало зрозуміло: Росія відкидає цей план. Це важливо врахувати в нинішніх умовах. Якщо розглядати пропозиції, які озвучує Келлог з Вашингтона, то їх Москва відкидає ще до початку. І навіть якщо говорити про питання безпеки, Росія не приймає жодних умов. Це свідчить про те, що все, що готується з боку США та Європи, не має жодного шансу на прийняття з боку Росії. Отже, ми можемо стверджувати, що у РФ немає жодної готовності до компромісу. Навіть елементарні пропозиції, як-от припинення вогню, не сприймаються. Виникає логічне запитання: навіщо взагалі сідати за стіл переговорів, якщо всі запропоновані пункти відхиляються, а натомість Москва виставляє ультиматуми? Які подальші кроки мають зробити США, Європа та Україна? Ясно одне — продовжувати політику санкцій. Які ще аргументи можуть бути потрібні Дональду Трампу для спільних дій з Україною та Європою? Все це абсолютно прозоро і очевидно. Власне, те, що відбувається навколо ймовірної зустрічі, має чітко продемонструвати: Росія не є партнером для переговорів. Вона не готова до конструктивного діалогу. Це єдиний позитивний висновок з точки зору єдності Вашингтона, Європи та Києва. Подальші розмови про можливість діалогу з Москвою не мають сенсу. Це важливе повідомлення, яке має бути донесене зі Стамбула.
Чи зможемо ми використати цей результат на свою користь? Адже, як нещодавно заявив сам Дональд Трамп, у Росії існують серйозні економічні проблеми, і якщо натиснути трішки більше, країна може зазнати краху. Для цього потрібні лише політичні рішення та відповідні дії. Але чи вдадуться до цього? Це залишається під питанням, оскільки в Європі зазначають: ми чекаємо на сигнал від Сполучених Штатів.
Дійсно, існує певна перешкода, яку ви вірно зазначили: якщо немає угоди, ми виходимо з процесу. Це позиція є своєрідним захистом для Дональда Трампа, щоб уникнути введення санкцій проти Росії. Він стверджує, що без домовленості процес буде зупинено, але не говорить про спільні санкції з Європою. Тим часом ситуація в США навколо Трампа розвивається таким чином, що суспільство та еліта все більше вимагають від Америки діяти у співпраці з Європою та Україною щодо санкцій. Зверніть увагу, навіть після візиту "п'ятірки" до Києва, генерал Келлог заявив: "Ні, жодних зустрічей до припинення вогню. Якщо його не буде, тоді йдуть санкції". Таким чином, вони розійшлися, зайнявши позицію, схожу на ту, що має Трамп. Це свідчить про те, що єдиним партнером Трампа в уникненні тиску на Росію може бути лише Віткофф. Проте я залишаюсь оптимістом, оскільки, якщо розглядати Конгрес — і Палату представників, і Сенат — там наростає невдоволення. Вони наполегливо вимагають, щоб США ухвалили новий пакет санкцій, адже Європа йде цим шляхом. Підтвердженням цього є деструктивна позиція Кремля щодо як припинення вогню, так і переговорів. Які б не були ці позиції, Москва їх відкидає.
Ще одна важлива тема, що стосується прагнень і намірів американського лідера: США та Китай досягли угоди про значне зменшення імпортного мита на 90 днів. Це свідчить про те, що митний тиск, який здійснював Трамп на Сі, не приніс очікуваних результатів. "На жаль, здається, що Китай знову обійшов Трампа. Це ще один приклад його непередбачуваності. Сьогодні він має одну стратегію, а завтра може бути зовсім інша. Ніхто не може передбачити, що станеться далі," - прокоментував ситуацію один з провідних демократів Чак Шумер.
- Зрозуміло було від самого початку, що сама ідея є правильною по змісту, але так, як це робилося, в механізмі введення, він перетворив цю ідею в величезну шкоду для США. І важливо, що насамперед правильна реакція Європи утримала світ від економічного обвалу. Ситуація виглядає так, що найбільша шкода нанесена, власне, Сполученим Штатам Америки по всіх оголошуваних цілях. В нинішніх умовах Дональду Трампу не залишається нічого, ніж робити красиве обличчя при абсолютно поганому результаті. І тому те, що ми бачимо з Китаєм, і зверніть увагу, як він говорить: "От ми прекрасно посиділи, домовилися з Китаєм, а з Європою ні". Європа, значить, не така договороздатна, але Європа веде себе абсолютно правильно. В цій ситуації треба розуміти, що Пекін дав відповідь Вашингтону не в відтермінуванні митних відсотків, він дав його в спільній заяві з Москвою. І там оці пункти, де йде мова про те, що безглуздя вводити такі мита, про те, що Пекін і Москва заявляють про автономізацію системи економічної, системи фінансових розрахунків, банківської системи і так далі. Далі позиція про те, що б не відбувалося, вони залишаються партнерами. Я розумію, що Дональду Трампу, мабуть, не показали ці документи. Він і далі прагне вибивати клин між Пекіном і Москвою, але не буде цього. Зустрічі, які відбулися 8-го, 9-го травня в Москві між Сі Цзінпінем і московським фюрером абсолютно чітко показують, що вони навпаки об'єдналися в тому, щоб топити США разом із таким капітаном, як Дональд Трамп, який не здатен на сьогодні усвідомити всю складність ситуації в системі міжнародних відносин.
- Виникає питання, коли Трамп зрозуміє, що його політика по відриву, як він хоче, Росії від Китаю, ні до чого не призведе? І чи зрозуміє взагалі?
Щодо того, чи зможе він це зрозуміти, важливо відзначити, що питання взаємодії між Україною та Європою стосується не лише Дональда Трампа, але й ширшого американського істеблішменту, зокрема урядових структур США. Ситуація вже стала очевидною: модель, яка колись існувала у відносинах між Сполученими Штатами та Європою, більше не працює. Довіра до Вашингтона знизилася в порівнянні з минулими роками. Проте, країни повинні залишатися партнерами, зокрема в рамках НАТО, Всесвітньої торговельної організації та інших міжнародних ініціатив. Варто врахувати, що світ після приходу Трампа і його неадекватних рішень змінив свій курс. Сьогодні відбувається формування кількох блоків або союзів. Перший з них, що швидко набирає обертів, — це "осі зла", що складається з Москви, Пекіна, Тегерана та Пхеньяну. Інший — коаліція свободи і демократії, до якої входять Україна, європейські держави, Канада та інші учасники, які об'єднані в форматі Рамштайн. Також є група, яка не вписується в жоден з цих блоків, і вони, ймовірно, шукатимуть своє місце, адже стає зрозумілим, що зло буде зміцнюватися і замикатися в межах своїх кордонів. Це підтверджується результатами зустрічі Сі Цзіньпіна і Володимира Путіна. Чи зможе Трамп усвідомити всю цю ситуацію? На мою думку, це малоймовірно. Хто ж може це зрозуміти? Це, безумовно, Конгрес та державний апарат США. Врешті-решт, Трамп опиниться на шляху імпічменту, що, в свою чергу, призведе до його політичного краху.
