Стратегічний підхід до ведення бойових дій на ворожій території. Україна переосмислює умовності конфлікту.

Зображення: соціальні мережі

Росія давно вважала свої кордони непорушними. Однак це уявлення було підірвано діями українських силовиків.

Усе почалося з Бєлгорода

Напади Інтернаціонального легіону та диверсійних формувань у Бєлгородській області спочатку викликали у скептиків лише сумніви, сприймаючи їх як політичний жест. Проте дуже швидко стало очевидно, що це не одноразова акція. Це частина цілеспрямованої стратегії. Російська сторона виявилася неготовою до усвідомлення того, що війна може загрожувати не тільки Донецьку, а й Шебекіно. Відтак, у свідомості росіян фронт почав переміщатися в інший бік.

У 2023 році Головне управління розвідки Міністерства оборони України здійснило ряд операцій, які стали поворотним моментом у війні. Серед них були удари по аеродрому в Пскові, атаки на склади в Таганрозі та рейди в Брянській області. Найрезонанснішими стали дрони-камікадзе, які спричинили вихід з ладу нафтопереробних заводів у Туапсе, Ільському та Сєвєродвінську. Ці об'єкти горіли вночі, в той час як федеральні телеканали та пропагандисти залишалися мовчазними.

У 2024 році ця тактика перетворилася на послідовну, комплексну роботу. Далекобійні дрони досягли об'єктів у Татарстані, Башкортостані, на Уралі. Удар по НПЗ у Нижньокамську паралізував виробництво на кілька тижнів. Під ударом опинилися й оборонні підприємства, заводи дронів, боєприпасів, логістичні центри.

У травні-червні 2025 року в Україні на сході розпочався справжній вибуховий етап війни. Серія потужних диверсійних атак на ворожу логістику значно ускладнила наступальні наміри російських військ. Українські розвідники разом із Рухом спротиву активно знищували маршрути постачання на окупованих територіях та всередині Росії. Сумщина стала одним із ключових напрямків як для противника, так і для ударів по його комунікаційним лініям.

Згідно з інформацією розвідки, Росія зосередила більше 50 тисяч військовослужбовців для створення "буферної зони" на кордоні з Україною. Однак це насправді є частиною поступової стратегії просування, відомої як тактика "салямі". У відповідь українські розвідники з ГУР МО та учасники Руху спротиву здійснили ряд превентивних атак на логістичні маршрути російських військ. Ці дії призвели до того, що ворог втратив здатність своєчасно постачати свої сили боєприпасами, технікою, паливом, продуктами харчування та медичними засобами, що значно ускладнило виконання бойових завдань.

Перші значні атаки відбулися в ніч з 31 травня на 1 червня: в двох прикордонних регіонах Росії були знищені мости на залізничних переїздах. У Брянській області пасажирський потяг №86, який рухався з Климова до Москви, зійшов з рейок через обвал мосту на ділянці між Пільшино та Вигоничами. У результаті цього, рух автомобільного транспорту на трасі А-240, що проходить по мосту, був повністю паралізований.

У Курській області сталося руйнування залізничного мосту, коли через нього проходив вантажний потяг. В.о. губернатора регіону повідомив, що обвал стався під час проїзду локомотива на маршруті Тросна-Калинівка. У результаті інциденту тепловоз спалахнув, а декілька вантажних вагонів зірвалися з колії і впали на перекриту дорогу.

Також у цей же день на залізничній лінії Унеча-Жеча в Брянській області були виявлені ушкодження на колії. Це призвело до зупинки руху поїздів, зокрема військових, на цій ділянці.

Згідно з наявними даними, це була скоординована операція, здійснена підрозділами ГУР Міністерства оборони України та Рухом спротиву, метою якої стало паралізувати російську військову логістику. Аналогічні напади також мали місце в інших регіонах. Наприклад, в ніч на 31 травня був знищений ешелон неподалік Якимівки, який прямував до Криму. Це призвело до серйозних ускладнень в одній з основних артерій постачання на півдні.

Ці операції вже не точкові інциденти. Це частина чіткої стратегії. Боротьба відбувається не лише на лінії фронту, а й у глибокому тилу ворога. Кожен міст, що впав, кожен ешелон, який не доїхав, -- це вклад у зрив російського наступу.

Служба безпеки України також внесла свій вклад, реалізувавши операцію "Павутина", підготовка до якої тривала понад півтора року. Ця операція включала точкові удари по російських аеродромах та військових підрозділах, які експлуатували стратегічну авіацію. У результаті було знищено 34% стратегічних носіїв крилатих ракет, що перебували на озброєнні Росії. Основною метою операції стало знищення ворожої стратегічної авіації в тих місцях, куди, здавалося б, важко дістатися.

Крім того, були здійснені атаки на Кримський міст.

3 червня 2025 року СБУ втретє вразила цю переправу, підірвавши одну з опор під водою вибухівкою вагою понад 1100 кг у тротиловому еквіваленті. Найімовірніше, для атаки застосували потужні підводні дрони великої дальності й вантажопідйомності, здатні доставити вибухівку на глибину близько 10 метрів і ускладнити ремонтні роботи.

Варто особливо підкреслити, як на морі сформувалася справжня сила, яка кардинально змінила хід війни!

У 2022 році Чорне море було практично заблоковане. Чорноморський флот РФ тримав у заручниках не лише українську економіку, а й глобальну продовольчу безпеку. Щоб зберегти мінімальну можливість зовнішньоекономічної діяльності, Україна була змушена піти на "зернову угоду", про яку сьогодні мало хто згадує. Але справжній перелом у Чорному морі відбувся не за столом переговорів, а через послідовну кампанію, знищення крейсера "Москва", удари по штабу ЧФ РФ у Севастополі, атаки на судноремонтний завод, знищення десантних кораблів і систем ППО на узбережжі.

Особливо важливу роль у цій кампанії відіграли спецоперації ГУР МО України. Саме українська розвідка реалізувала низку ударів у глибокому тилу ворога, де ключовим інструментом стали морські дрони Magura V5. З їхньою допомогою було уражено десантний корабель "Цезарь Куніков", патрульний корабель "Сергій Котов", пошкоджено "Павло Державін", знищено катери типу "Раптор" і "Тунець". А ще, вперше у світовій історії морськими дронами було збито кілька російських винищувачів Су-27 і Су-30. Magura V5 стали не просто зброєю, вони зробили розвідку повноцінною морською силою, яка здатна тримати під прицілом не лише Крим, а й Новоросійськ. Таким чином було ліквідовано стратегічну загрозу, яку РФ десятиліттями формувала в Чорному морі.

Поки Кремль прагне сформувати "санітарну зону" на території України, українські спецслужби працюють над впровадженням системи "логістичного колапсу" вздовж усієї ділянки від Брянська до Криму.

Стратегія асиметричного тиску не обмежується лише територією РФ чи окупованими українськими землями. Спецоперації на напрямках російського впливу, зокрема в Африці та Сирії, дедалі більше стають частиною глобального фронту, на якому українська розвідка системно руйнує ключові опорні точки ворога.

Війна триває не лише на фронті. Хоча саме там можна зупинити агресора, справжня перемога вимагає не тільки оборонних зусиль та витривалості. Вона також потребує сміливості, щоб переглянути і змінити правила гри.

Коли конфлікт проникає в глибину території агресора, він починає руйнувати її зсередини.

Асиметричні удари на території противника не лише виснажують його ресурси, але й чинять значний психологічний тиск, деморалізуючи тилові сили, ослаблюючи армію та сприяючи швидшому розпаду агресора. Саме це наближає до завершення конфлікту і навіть до справжньої перемоги. Такої, яка приносить реальну безпеку, а не просто новий етап очікування наступу.