Таран: Чому виникає потреба у новому військовому союзі на Близькому Сході?
Одним з ключових результатів війни між США та Ізраїлем проти Ірану цього року стало формування Джиддського пакту, який вийшов на міжнародну арену. Цей військовий альянс включає Пакистан, Туреччину та Саудівську Аравію.
Крок є цілком логічним. Конфлікти на Близькому Сході продемонстрували обмеження військових можливостей США та їхню неспроможність захистити партнерів від атак з боку Ірану. Таким чином, країни регіону зробили висновки і вирішили, що надалі намагатимуться самостійно вирішувати ці проблеми.
Далекою прообразом угоди в Джидді можна вважати Багдадський пакт, укладений у 1955 році. Через три роки він трансформувався в Організацію Центрального договору, яка, проте, припинила своє існування у 1979 році після революції в Ірані.
Проте порівнювати ці два утворення не варто, оскільки до СЕНТО входила Велика Британія, держава поза межами регіону.
Нинішня ж історія суто регіональна. Найбільші гравці вирішили взяти долю Близького Сходу у власні руки, оголосивши що напад на одного союзника означає напад на всіх. Таке собі НАТО на мінімалках
Ізраїль є ще однією країною, яку підписанти повинні контролювати. Проте Тель-Авів уже давно діє в регіоні, не звертаючи уваги навіть на США, свого стратегічного союзника.
Малоймовірно, що новий політичний блок суттєво вплине на ізраїльську політику. Це усвідомлюючи, Єгипет, якого запрошували приєднатися, лише відмахнувся від ідеї. Каїр не має наміру вступати у конфлікт одночасно з Ізраїлем та Іраном.
Однак стверджувати, що результатом цього стало лише щось незначне, було б хибним. Формування регіонального військового альянсу на Близькому Сході є справді важливою подією.
З часом він може еволюціонувати в організацію, яка справді впливатиме на близькосхідні процеси. Але для цього йому доведеться пройти певний шлях, у тому числі через розширення складу учасників.
Однак, у кінцевому підсумку можна з упевненістю стверджувати, що виникнення Джиддського пакту свідчить про зменшення американського впливу в цьому регіоні. Це яскраво демонструє, що країни регіону готові брати на себе відповідальність за забезпечення власної безпеки.
