The Economist: Політична конкуренція в Україні набирає огидних обертів | Основні події в Україні
Єрмак під час інавгураційної меси Папи Лева XIV / Зображення з Telegram @ermaka2022
Поки Трамп здійснює роззброєння країни, в урядових колах панує безлад, зазначає The Economist.
З огляду на те, що припинення вогню не передбачається, Україна готується до затяжної війни. Новини з фронту невтішні. Російські війська близькі до того, щоб перетворити Суми, місто з довоєнним населенням 250 тисяч, на сіру зону.
На Донбасі тривають жахливі бої, і Росія продовжує свій наступ. Безпрецедентні маси російських дронів і ракет атакують крупні українські міста — іноді кількість ударів перевищує 500 за одну ніч.
У ніч між 30 червня та 1 липня американська військова підтримка, що зменшилася після обрання Трампа, раптово припинилася: всі поставки озброєння були зупинені, а деякі літаки навіть змінили курс у повітрі. Ніхто не може сказати, чи це перерва є тимчасовою (як у березні), чи має постійний характер.
Декілька джерел вказують на те, що Трамп був не в курсі про призупинення; інші ж вважають, що це складова стратегії тиску на Україну, що має на меті змусити її піти на компроміси з Росією та укласти мирну угоду, незалежно від її негативних наслідків для президента.
Проте військова драма — це лише частина загальної картини. Не менше занепокоєння викликають внутрішні політичні конфлікти, чистки та міжусобні війни, які можуть завдати країні значно більшої шкоди зсередини, ніж будь-які жорстокі дії, на які здатні росіяни.
Три червневі події задали тон. 23 червня віцепрем'єр Олексій Чернишов, якого колись називали можливим наступним прем'єром, став найвищим українським чиновником, коли-небудь офіційно звинуваченим у корупції. Знаходячись у Європі у справах уряду, він спочатку затягував із поверненням, створюючи абсурдний образ міністра з питань репатріації українців, який планує власне вигнання.
В той же період Кабінет міністрів отримав інформацію про потенційні зміни та нове призначення — 39-річну Юлію Свириденко на посаду прем'єр-міністра. Також була зроблена ще одна спроба усунути незалежного та активного керівника розвідки Кирила Буданова, але наразі ця ініціатива не увінчалася успіхом.
Численні джерела підкреслюють тіневу роль Андрія Єрмака, керівника Офісу президента, який фактично виконує функції головного міністра, беручи участь у всіх трьох інтригах.
Величезна роль Єрмака у владі породжує чутки й підозри. Його помітна фігура лише посилилась під час війни, ніби живлячись ослабленням суперників. До приходу у 2019 році як молодшого помічника Зеленського він був відомий як телевізійний і кінопродюсер, юрист, діловий посередник.
Його злет був стрімким і неочікуваним, але мало кого вразив. Нещодавні статті в Politico описують американське розчарування підходом Єрмака до дипломатії.
Дехто бачить у різкому помічнику лише громовідвід для ширшої втоми американців від України, але такі повідомлення відображають реальне відчуття, що для нього двері у Вашингтоні закриваються.
Багато людей гадали, що Єрмак буде відстоювати своє політичне становище. Проте три драматичні події червня вказують на інше: він виявився більш стійким, ніж будь-коли раніше.
Не існує підтверджень, що Єрмак особисто віддав розпорядження щодо розслідування Чернишова. Проте троє анонімних чиновників стверджують, що Єрмак усвідомлено просував певні справи, водночас затримуючи інші.
За їхніми твердженнями, справжнім злочином Чернишова стало те, що він став на заваді Єрмаку: намагався виступити як альтернативний канал для зв'язків із США. Його падіння відкрило шлях для просування Свириденко, яка тісно пов'язана з ним.
Ідея, що протеже Єрмака замінить нинішнього прем'єра Дениса Шмигаля -- покірного адміністратора, -- не нова. Рік тому Зеленський наклав на це вето. Але відтоді Єрмак став сильнішим, а його опоненти слабшими.
Заплановане голосування у Верховній Раді. Окрім змін у діяльності прем'єра, можуть бути внесені корективи в сферах освіти, охорони здоров'я, культури, соціальної політики та фінансів. Один з високопрофільних чиновників зазначив: "Андрій завершує те, що вважає незавершеним. Більшість населення — його прихильники".
У червні виникла нова напружена ситуація: трирічна конфронтація між Єрмаком і генералом Будановим мала завершитися відставкою останнього. Прихильники Єрмака характеризують генерала як непередбачуваного реформатора, який прагне створити власну політичну силу.
"90% в ОП вважають його божевільним, а 10% -- генієм", -- ділиться думкою один із джерел. Прихильники Буданова характеризують його як державного діяча, здатного вказати Зеленському на неприємні істини. До середини червня вони переживали, що "дев'ята спроба" Єрмака може виявитися успішною.
Цей крок виявився поспішним. Завдяки комбінації тиску та маневрів, Буданов зміг отримати ще одну відстрочку. Як зазначає The Economist, йому, ймовірно, сприяли численні попередження з боку Білого дому.
Виживання Буданова свідчить про те, що остаточне слово залишається за Зеленським. Єрмак отримує свою владу не в ізоляції, а завдяки тісній співпраці з президентом, яку важко пояснити.
Жорстка внутрішня політика стала звичним явищем для нації, яка зіштовхнулася з більш ніж трирічними воєнними конфліктами. Однак постійно погіршувана стратегічна ситуація робить централізацію влади ризикованою.
Відсутність прозорості може стати серйозною проблемою. Україна опиняється на межі глибокої політичної кризи і стратегічного відхилення.
Зростає занепокоєння щодо тенденцій до авторитаризму, зокрема через використання влади для блокування доступу політичних опонентів.
"Росіяни підсмажують нас на повільному вогні, а ми граємося в дурниці з дуже серйозними наслідками", -- каже один високопосадовець.
