Ти, Дональде, згадав про Рокфеллерів, і тепер "успішно" прямуєш до імпічменту. Інтерв'ю з Романом Безсмертним.
Перемовини РФ та США зайшли у глухий кут: Росія відмовилася прийняти пропозиції американців щодо припинення війни в Україні "у нинішньому вигляді" і продовжує висувати умови для подальших переговорів щодо припинення вогню. Зокрема, держава-агресорка наполягає на "усуненні першопричин" свого агресивного вторгнення в Україну, що фактично зводиться до вимоги повної капітуляції нашої держави.
Високопосадовці адміністрації Трампа вважають, що досягти миру в Україні в найближчі кілька місяців навряд чи вдасться. Держсекретар Марко Рубіо зазначив, що США ще не готові до укладення угоди. У цій ситуації президент Дональд Трамп стає все більш нетерплячим і підкреслив, що існує "психологічний дедлайн", який змушує Росію нарешті перейти до конкретних дій щодо досягнення перемир'я. В іншому випадку, він відчує "розчарування".
Україна продовжує працювати над своїми справами. Зокрема, 4 квітня у Києві запланована зустріч з військовими представниками держав, готових розмістити свої контингенти на українських землях в рамках коаліції бажаючих. Президент України Володимир Зеленський зазначив, що якщо раніше мова йшла лише про консультації, то на цій зустрічі "обговорення буде більш детальним".
В ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA український дипломат і політичний діяч Роман Безсмертний висловив свої погляди на ці та інші важливі питання сучасності.
За інформацією американських медіа, особисте невдоволення Трампа щодо Кремля зростає. Він, зокрема, висловив незадоволення Путіним і вважає, що Росія затягує процес переговорів про повне припинення вогню. Трамп також зазначив, що існує певний "психологічний дедлайн", який зобов'язує Кремль нарешті перейти до конкретних дій для досягнення миру, інакше йому доведеться вдатися до реальних примусових заходів.
Насправді, сьогодні цей настрій і психологічний тиск не стосуються Путіна, а більше відображають стан Дональда Трампа, який поступово опиняється в безвихідній ситуації. Розгляньмо всі напрямки, які були обіцяні під час виборчої кампанії, при вступі на посаду та впродовж перших двох місяців у Білому домі, а також їхні результати.
Щодо ситуації на Близькому Сході, Трампу вдалося уникнути обговорення теми, яка знову перетворилася на війну, що розгортається з неймовірною жорстокістю та масштабами. Крім того, Дональд Трамп вважав, що удар по хуситах допоможе стабілізувати обстановку, але насправді він лише додав нового учасника до конфлікту, фактично розпаливши ще одне вогнище війни.
Ще один акт міжнародної політики - візит міністра оборони США Ллойда Остіна до Японії та його переговори з філіппінським керівництвом призвели до тимчасової блокади Тайваню, яка тривала майже два дні через військові навчання Китаю. Наступний акцент - Європа. Уперше за весь період президентства Дональда Трампа, президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн чітко заявила про готовність Європи відповісти на дії США щодо мит і тарифів, підкресливши намір вжити відповідних заходів.
Щодо Росії, ситуація абсолютно ясна: це повний крах. Коли 30 березня президент Фінляндії Александр Стубб, на мою думку, один з найталановитіших дипломатів сучасності, завітав до Дональда Трампа, щоб пограти у гольф, він прямо висловився, що, мовляв, "ти в серйозних неприємностях". Після цього прозвучали його критичні висловлювання про Росію. Адже вже настає квітень, і скоро пройдуть ці 100 днів, після яких Трампу доведеться звітувати про свої досягнення. Проте, насправді, він лише зіштовхнувся з невдачами на всіх фронтах.
- Зазначається, що команда Трампа обговорює, як бути далі, й розглядає посилення санкцій проти "тіньового флоту", який перевозить підсанкційну російську нафту. Розроблює нові механізми тиску на Москву і двопартійна група сенаторів, що важливо. На ваш погляд, чи можливий реальний тиск на Москву? Чи Трамп і надалі чекатиме і не реагуватиме на фактичний ігнор із Москви на його пропозиції?
- На мій погляд, стратегічно Трамп успішними, твердими кроками йде до імпічменту. Він потрапив у ситуацію, що майже кожен його наступний крок робить все навколо гірше і гірше. Є спільна заява Китаю, Японії, Південної Кореї про те, що вони будуть разом напрацьовувати політику як реакцію на митно-тарифні кроки Дональда Трампа. Прем'єр-міністр Гренландії сказав "до побачення, Дональде Трамп". Я вже не кажу про дії нового прем'єр-міністра Канади Марка Карні, який чітко сказав, що його країна Трампу "не по зубах". Та й загалом, невже американський президент не розуміє, що, зачепивши Канаду, він чіпляє Рокфеллерів? Ну куди цьому чоловікові до Рокфеллерів? Він цього, на жаль, не розуміє. Його попереджають, але ж він лізе в пащу імпічменту. І він її все-таки отримає в цій ситуації.
Щодо російського впливу, то Дональд Трамп опиняється під тиском московських ідеологів. Вони вже давно фактично «потопили» його своїми відмовами, зокрема стосовно так званих "першопричин". Іншими словами, вони вимагають, щоб він забрав свої документи, оскільки їм не потрібні компроміси, а лише "першопричини", а не припинення вогню. Ось вам ілюстрація. Насправді він перебуває в надзвичайно незручному стані, який, схоже, лише посилюватиметься.
- Перемир'я в Україні навряд чи буде досягнуте в найближчі кілька місяців - так вважають високопосадовці адміністрації Трампа. Міністерка закордонних справ Німеччини Бербок також заявила під час візиту до Києва, що переговори між США та Росією щодо врегулювання війни в Україні зайшли у глухий кут. Чи може статися, що фокус Трампа за відсутності необхідного та швидкого результату в Україні буде змінено, аби все ж продемонструвати певну перемогу хоча б десь? Наприклад, віцепрезидент США Венс відвідав Гренландію і заявив, що адміністрація Трампа розраховує отримати контроль над цим островом і зробить для цього все можливе. Загострюється ситуація щодо Ірану. Трамп особисто сказав, що якщо Іран не підпише необхідної угоди, то буде атакований.
Трамп і його команда опинилися в ситуації, коли змушені виправдовувати свої дії, що пояснює їхні суперечливі рішення, як щодо Гренландії, так і щодо Ірану. Проте очевидно, що ці дії можуть завершитися провалом. У цій ситуації необхідно знайти адекватний підхід, але, на жаль, це не притаманне Трампу та його малоефективній команді. Це не лише моя думка, адже подібні висновки наразі висловлюють багато експертів.
- Президент України Володимир Зеленський повідомив, що 4 квітня відбудеться зустріч із групою військових представників тих країн, які готові розмістити контингенти на українській території. "Це буде перша глибока зустріч, раніше були консультації. Я думаю, ми побачимо деякі роз'яснення, деякі деталі", - зазначив президент. Точно будуть Британія та Франція, які раніше анонсували також цю зустріч. При цьому поки що ці країни так і не змогли реалізувати ідею розміщення європейських військ в Україні за підсумками засідання "коаліції охочих". Основна проблема - США не хочуть надавати підтримки цій коаліції.
- Що має бути? Коли поруч із солдатом-офіцером Збройних сил України стане такий самий солдат-офіцер коаліції демократичних держав. Але ні Трамп, ні багато європейських лідерів, починаючи із лідерки Італії Мелоні, ніхто на це не піде. Тому маю великі сумніви, що ця коаліція запрацює. Трамп хоче досягти перемир'я й зіскочити. Тому на цьому етапі мирної угоди не буде. І "коаліції охочих" не буде, бо для того, щоб була коаліція із точки зору поглядів і Трампа, і Європи, треба її статус, мандат. Який може бути мандат, коли йде тимчасове припинення вогню? Усе в будь-який момент спалахне і на що тоді ці 20, 30, 60 тисяч перетворяться? Вони перетворяться просто на ніщо. Бо на сьогодні з двох сторін майже мільйон шістсот тисяч. І про це Трампу повідомили, він про це знає.
При цьому, за даними штабів Франції і Великої Британії, відпрацьовано три можливих варіанти, причому до деталей - висадження, розміщення, перебування, ролі цього контингенту тощо. Штаби свою роботу зробили, бо вони мають досвід перебування в різних режимах. Але їм ніхто сьогодні не каже, у якому режимі мають ці війська перебувати в Україні. Вони воюють разом з Україною, відіграють роль просто загороджувальної сили, вони відіграють роль тих, хто займає нейтральну демілітаризовану смугу? Яка їхня роль? На сьогоднішній день ніхто не скаже. А не знаючи відповідь на це питання, вони кажуть: добре, ми відправимо війська. І що далі? Чим вони займаються?
- Є друга ідея захисту України, її озвучила прем'єрка Італії Мелоні, яка пропонує замість розгортання сил підтримки поширити щодо України положення НАТО про взаємну оборону, не приймаючи країну до альянсу. Це було б "простіше та ефективніше, ніж інші ідеї, які знаходяться на столі, і буде задіяно лише у тому разі, якщо Росія знову нападе на Україну", вважає Мелоні. На ваш погляд, до цієї пропозиції можна реально прислухатися, зважаючи на той факт, що Мелоні сьогодні як ніхто в Європі має тісні контакти з адміністрацією Трампа та із ним особисто?
Я б сказав, що нам необхідні обидва підходи. Насправді можливо активувати п'яту статтю щодо України та створити "коаліцію охочих" – хочете 60 тисяч – формуйте 60 тисяч, хочете 100 – формуйте 100 тисяч. Головне, Європа сьогодні усвідомлює, що розвиток подій свідчить про те, що Росія може завдати удару по континенту. Це може статися в Балтійських країнах, Польщі, але Європі слід навчитися вести війну. І це можна зробити лише в Україні. Інтенсивність бойових дій в Україні демонструє, що жодна з європейських армій, зокрема й НАТО, не спроможна підтримувати таку ж інтенсивність боїв з тими силами, які зараз присутні в Європі. Це вже давно стало очевидним. Тому, з одного боку, європейці прагнуть долучитися до цього процесу. З іншого боку, вони дотримуються законності і питають: "Дайте нам статус, мандат, що ми маємо робити?"
Що стосується позиції Джорджі Мелоні. Вона дійсно має дуже серйозний діалог із Дональдом Трампом, вони періодично зідзвонюються, обговорюють поточні питання. Вона контактує з Маском, з зятем Трампа - Джаредом Кушнером, тому це особа, яка досить серйозно інтегрована в американську політику. Її постійно запрошують на зібрання республіканців. Відносини ці сформовано насправді, виходячи з її політичного спектру, який вона представляє, з її ідеологічної ніші. Але для Італії політика - це насамперед творчість, це як італійська пісня, вона багатоголоса, багато тональна і так далі, тому це дає можливість Мелоні маневрувати по всьому фронту.
Щодо питання залучення п'ятої статті як гарантії для України без її членства в НАТО, слід зазначити, що жоден документ не забороняє це. Як я вже зазначав, це не суперечить створенню військового контингенту без статусу НАТО. Якщо Україна стане жертвою агресії, то п'ята стаття зможе її захистити. Проте я завжди акцентую увагу на другому абзаці, який стверджує, що кожна країна сама вирішує свою участь у цьому процесі. Отже, ми готові до допомоги, але лише в тих рамках, які ми здатні забезпечити, а не на вимогу. Таким чином, з одного боку, п'ята стаття є чудовим рішенням, яке могло б бути корисним, але з іншого боку, постає важливе питання: чи буде вона насправді активована?
Оскільки адміністрація Трампа наразі не здатна змусити Росію до справжніх мирних переговорів, а навіть до припинення вогню, постає питання: чи може Китай взяти на себе активну роль у процесі врегулювання? Наприклад, французький президент Еммануель Макрон висловив надію, що лідер Китаю Сі Цзіньпін "зможе зробити суттєвий внесок" у зміцнення миру. Міністр закордонних справ Китаю вже заявив про готовність співпрацювати з Францією у протистоянні "однополярній гегемонії", оскільки переговори між Трампом і Путіним залишають Європу в тіні.
- Я вважаю, що Китай нічого такого особливого не може, бо не впливає і не буде впливати на Путіна. Навпаки, це Путін впливає на поведінку й дії китайського лідера. Основою цього є явний перекіс на користь Росії в питаннях ядерного потенціалу. Це все змітає. До того ж я все бачив у світі, багато прожив, читав, навіть учив. Але не те, щоб хтось вірив більшовикам, які ж надурять за будь-яких умов. І тому довіряти Китаю може тільки людина, яка не знає історії більшовизму. Це зло. Більшого зла, разом із нацизмом й фашизмом і так далі, не існує на планеті Земля. Тому якою може бути роль Китаю у мирному процесі? На мій погляд, жодною конструктивною.
