Трамп-2 не перетвориться на Санта-Клауса для Путіна.
Для Кремля нова адміністрація США відкриває етап невизначеності. Трамп не буде активно перешкоджати Путіну, але й не матиме наміру захищати його репутацію, зазначає Костянтин Еггерт.
Якщо вірити кричущому відео, Санта-Клауса, який замість подарунків носить у своєму мішку ракети НАТО, знищив "Орєшнік", і тепер представники Кремля можуть сміливо дивитися в майбутнє. Але чи дійсно це так? Адже лише в уяві найманих креативників Кремля колективний Захід можна ліквідувати однією ракетою. Насправді 2025 рік стане серйозним випробуванням для російського режиму: через три тижні десятки нових осіб заповнять кабінети у Вашингтоні, призначені Дональдом Трампом. Він повертається в Білий дім, озброєний досвідом свого попереднього терміну і оточений (поки що) досить згуртованою командою однодумців. Для Володимира Путіна це може означати як можливість поступового виходу з затяжної війни та міжнародної ізоляції, так і початок чотириріччя нових викликів.
У 2016-17 роках опоненти Трампа передбачали, що він стане "ручним песиком" Путіна. Вони натякали на гігантський компромат на президента США, нібито наявний у Кремля. Однак минуле президентство ексдевелопера з Нью-Йорка виявилося для Кремля дуже проблемним. Адже до Трампа чемпіоном світу з непередбачуваності серед політиків був Путін - згадаймо блискавичну війну проти Грузії та бліцанексію Криму і розгубленість Заходу. За Трампа стало зрозуміло - російська диктатура вразлива.
Адміністрація Трампа стала ініціатором значних постачань зброї Україні. Крім того, вона активно підтримала курдські сили в Сирії та завдала удару по найманцях з ПВК "Вагнера", які були відправлені на допомогу режиму Башара Асада. У відповідь на спробу отруєння колишнього офіцера ГРУ Сергія Скрипаля у Великій Британії, Білий дім здійснив масовану висилку російських розвідників, які працювали під дипломатичним прикриттям. Вимога Трампа до союзників по НАТО в Європі виділяти щонайменше два відсотки від ВВП на оборонні витрати спровокувала масштабне переозброєння та модернізацію збройних сил багатьох країн Альянсу, особливо в Центральній Європі.
Зараз Трамп висловлює думку, що європейські країни повинні підвищити свої витрати на оборону до п'яти відсотків від валового внутрішнього продукту. Можливо, Європа не буде заперечувати цьому, прагнучи зберегти єдність НАТО та підтримку з боку американських ядерних сил. Крім того, повномасштабна агресія Росії проти України зробила питання переозброєння та модернізації європейських армій більш актуальним для населення. У найближчі роки європейські країни стануть військово сильнішими, що, безумовно, не є позитивною новиною для російських збройних сил та їхньої промисловості, які вже страждають від тривалого конфлікту.
Головним питанням залишається, якою буде зовнішня політика нової американської адміністрації щодо України. На даний момент, поки не розпочалися офіційні переговори з представниками Білого дому, будь-яка інформація, що надходить з команди Трампа, не може бути сприйнята як остаточна. Ці дані можуть виявитися дезінформацією, що створює ілюзію, в якій як Путін, так і Зеленський опиняються в залежності від рішень Трампа. Варто зазначити, що Володимир Зеленський, на відміну від російського лідера, вже мав зустріч з новообраним президентом США і фактично висловив готовність до діалогу з Москвою. Натомість Путін поки що утримується від коментарів.
У бесіді з DW перед виборами президента США колишній спеціальний представник Трампа по Україні Курт Волкер висловив думку, що Трамп може бути готовий чинити тиск як на Москву, так і на Київ, аби змусити їх до переговорів. Що станеться далі, сьогодні важко передбачити. Можливо, США вирішать обмежити постачання зброї для України, а можливо, навпаки, відкриють безлімітне фінансування для військових закупівель. Згідно з чутками, Трамп наразі виступає проти надання Україні членства в НАТО. А що буде завтра? Це залишається під питанням. Сьогодні ж він планує призначити на ключові посади держсекретаря, радника з національної безпеки та спецпредставника з питань України Марко Рубіо, Майка Волца і Кіта Келлога. Усі вони є прагматиками й виконуватимуть завдання президента, але жоден з них не може бути вважатися "другом Кремля". Чи затвердить Конгрес їх кандидатури? Чи не розчарує Трамп у них за кілька місяців і не змінить на інших? Ці питання залишаються відкритими.
В кінцевому підсумку, навіть якщо Путін і Зеленський досягнуть певної угоди, якими будуть санкції з боку США та ЄС? Це питання стосується не лише майбутнього російської економіки, а й перспективи путінського режиму.
Напевно, можна з упевненістю стверджувати, що політика Вашингтона щодо Ірану та Китаю, двох ключових партнерів Росії, під час президентства Трампа не стане більш м'якою. Це не найкраща новина для Кремля. Більш того, можна очікувати, що тиск з боку США на Тегеран під час правління республіканців посилиться, можливо, навіть до спроби зміни влади.
Путін, здається, вважає, що статус ядерної держави надає йому безумовну перевагу. Однак це далеко не так. Падіння режиму Асада вказало на некомпетентність російських спецслужб, які не змогли передбачити наступ повстанців-сунітів. Тривала війна проти України виявила відсталість російської економіки, пасивність суспільства, незграбність і некомпетентність корумпованої бюрократії, а також безсилля зовнішньої політики. Якщо Путін вирішить вступити в переговори з Україною, він прийде до столу переговорів значно слабшим, ніж раніше. Трамп не буде його нищити, але й не стане ставати на коліна перед ним.
