Трамп-2025: Чи стане це початком "золотого віку" для економіки США?
47-й президент США Дональд Трамп, заступаючи на посаду вдруге, в інавгураційній промові озвучив два магістральні меседжі: про настання золотої доби для Америки (The golden age of America begins right now) і цільовий фокус "Америка насамперед" (America first).
Економічна політика Дональда Трампа під час його перших двох термінів містить певні спільні елементи, проте в даний час державні позиції США переживають зміни, що ведуть до формування нового підходу в управлінні економікою. Хоча основні принципи економічного розвитку залишаються стабільними, все ж спостерігаються корективи в пріоритетах, які, безумовно, були зроблені з урахуванням попереднього досвіду. Важливо проаналізувати набуті регуляторні практики та економічні інновації, порівнюючи напрямки і глибину змін, а також результати, які відкривають широкі можливості для очікувань і прогнозів.
Отже, у сфері національного управління велика увага була і залишається зосередженою на реформах у податковій та бюджетній сферах, а також на валютній і торговельній політиці.
Для стимулювання економічного зростання та підвищення доходів населення в другий президентський термін плануються такі зміни в податковій політиці: зниження ставки податку на прибуток корпорацій з чинних 21% до 15% для вітчизняних виробників, а також впровадження ряду індивідуальних податкових пільг. Експерти оцінюють загальний обсяг цих пільг у діапазоні від 5 до 9 трильйонів доларів. Це означає значні фінансові зобов'язання.
Зниження податків відбувалося й у 2017-2021 роках. Власне, одним із досягнень тогочасної економічної політики Трампа стало ухвалення Закону про скорочення податків і створення робочих місць (2017). Основні тогочасні зміни: зниження податку на прибуток корпорацій із 35 до 21%, скорочення ставок податку на доходи фізичних осіб і збільшення податкових кредитів. Результат їх був неоднозначним: з одного боку, така податкова політика стимулювала інвестиції компаній (збільшення вільного фінансового ресурсу через зменшення податкового навантаження), а з іншого -- зростання споживчих витрат домогосподарств (унаслідок збільшення їх заощаджень, що спрямовувалися на зростаюче споживання).
Протягом другого терміну президентства були озвучені плани щодо зменшення державних витрат на 2 трильйони доларів. Це також є необхідним для зменшення бюджетного дефіциту США, який становить кілька відсотків. Одним із запропонованих шляхів оптимізації бюджетних витрат є скорочення чисельності державного апарату. Після призначення Ілона Маска главою новоствореного Департаменту ефективності уряду (Department of Government Efficiency, DOGE) Дональдом Трампом, його функції змінилися — Маск став виконувати роль антикризового менеджера, прагнучи поліпшити урядові процеси.
Трамп не раз піднімав питання про недоліки у сфері державного управління. У багатьох країнах бізнесменів залучають до виконання державних функцій. Одним з факторів, що ілюструють зв'язок бізнесу з сучасним державним менеджментом США, є участь на інавгурації Трампа представників нової технокапіталістичної еліти. Серед них були такі мільярдери, як Ілон Маск, Джефф Безос, Марк Цукерберг, Тім Кук та Сундар Пічаї, які представляють різні галузі бізнесу і фактично є символами сучасних технологій.
Елементи валютної та торговельної політики у двох термінах Дональда Трампа мають чимало спільного. Серед відомих висловлювань можна виокремити ідею про необхідність ослаблення долара, що фактично означає його девальвацію. Як Трамп, так і його віцепрезидент Джей Ді Венс вважають, що сильний долар негативно впливає на економіку Сполучених Штатів, оскільки робить імпорт (зокрема з Китаю) більш вигідним, а американський експорт — менш конкурентоспроможним. Це, на їхню думку, підриває промислову основу країни та призводить до зростання торговельного дефіциту. Трамп і Венс мають намір спробувати переконати торговельних партнерів США підвищити вартість своїх валют, посилаючись на приклад угоди "Плаза" від 22 вересня 1985 року, укладеної за часів Рональда Рейгана, коли п’ять розвинених країн домовилися про контрольовану девальвацію долара для вирішення дисбалансів у міжнародній торгівлі. Це звучить так, начебто ми читаємо підручник з економіки, проте лишаються питання щодо реальної здійсненності таких заходів — чи готові інші країни взяти участь у фінансовому "пінг-понгу"? Який вплив матиме ослаблення долара на його статус як резервної валюти? І чи є ця політика безпечною в умовах, коли дедалі більше країн шукають альтернативи долару, зокрема в рамках співпраці країн БРІКС?
Дерегуляція економіки також була й залишається однією з "фішок" економічної політики Трампа. Мета економічної політики в цій частині -- полегшення бізнес-діяльності та стимулювання інвестицій.
Попередня адміністрація Дональда Трампа активно займалася скасуванням багатьох регуляторних обмежень для бізнесу, особливо в сферах енергетики, фінансів та екології. Наприклад, були знижені обмеження в нафтовидобувній індустрії, що дозволило розпочати буріння в Арктиці. Сучасна адміністрація Трампа, як виглядає, має намір продовжити курс на дерегуляцію. Вже оголошено плани щодо скасування бюрократичних перешкод та екологічних норм у контексті виходу з Паризької кліматичної угоди, а також зменшення регулювання в енергетичному секторі для збільшення видобутку нафти і газу, з метою досягнення енергетичної незалежності. Крім того, наміри надавати підтримку виробникам нафтопродуктів та іншим суміжним галузям також стають дедалі очевиднішими. В інавгураційній промові акцентувалась увага на підтримці американського автопрому.
Схожі акценти можна спостерігати й у сфері енергетичної політики, де знову ставиться акцент на підтримку видобутку традиційних енергоресурсів, таких як нафта і газ. Трамп раніше вже виступав на захист видобутку природного викопного пального, маючи на меті забезпечити енергетичну незалежність США. Його перший термін характеризувався зростанням експорту енергоносіїв і послабленням екологічних стандартів у енергетичному секторі. Продовження такої політики в теперішній час може знизити ціни на енергоресурси (що позитивно позначиться на стримуванні деяких енергетичних диктаторів), проте це також викликає обґрунтовані побоювання щодо впливу на клімат та розвиток зеленої енергетики.
Міграційні зміни, заплановані на 2025 рік, які суттєво вплинуть на ринок праці в США, свідчать про явну тенденцію до посилення контролю. Оголошення надзвичайного стану на південно-східному кордоні з Мексикою в контексті активізації заходів проти нелегальних мігрантів, що передбачає масові депортації, ставить перед суспільством не лише моральні, а й економічні виклики. Зменшення кількості робочої сили, особливо у сфері некваліфікованої праці, може призвести до значних змін на ринку. Хоча нові робочі місця з’являться, реалізація такого переходу вимагатиме часу і може бути важкою для роботодавців. Під час першого терміну правління Трампа також впроваджувалися ініціативи щодо скорочення нелегальної імміграції, які обґрунтовувалися необхідністю захисту робочих місць для громадян. У 2019 році рівень безробіття в США досяг 3,5%, що стало найнижчим показником за півстоліття, до початку пандемії COVID-19.
Пандемія, безумовно, внесла суттєві негативні зміни в економічні показники, які спостерігалися під час першої президентської каденції Трампа, значно спотворивши їх. З одного боку, подібний "чорний лебідь" є серйозним випробуванням для будь-якої економіки, і його вплив цілком може пояснити низькі економічні результати. З іншого боку, здатність економічної системи витримувати такі непередбачувані кризи є яскравим свідченням її стабільності та правильного вибору стратегічного курсу.
Якщо підсумувати, то економічна політика Дональда Трампа під час його першої президентської каденції (2017-2021) була орієнтована на стимулювання економічного зростання, створення нових робочих місць і зниження регуляторного тягаря для бізнесу. Ці заходи були спрямовані на підвищення конкурентоспроможності американської економіки, зменшення адміністративного навантаження та покращення умов для підприємців.
У ході другої каденції Дональда Трампа, яка розпочнеться у 2025 році, основні акценти в економічній політиці зосередяться на зменшенні податкового тягаря, оптимізації бюджетних витрат, коригуванні валютно-торговельних відносин та стимулюванні підприємництва. Головними пріоритетами стануть розвиток внутрішнього ринку праці, підтримка виробництва, досягнення енергетичної автономії та перегляд участі в міжнародних угодах, зокрема в сферах клімату та безпеки. Окрім цього, значна увага буде приділена боротьбі з тероризмом та мирному врегулюванню конфліктів.
Таким чином, пріоритети національних інтересів Сполучених Штатів залишаються незмінними, виступаючи ключовим меседжем. Економічний прагматизм країни стає основним індикатором змін у політиці. Це, безсумнівно, вплине на корекцію економічних стратегій інших держав. Нещодавно, під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі, Трамп підкреслив важливість зниження цін на нафту як одного з чинників, які можуть сприяти завершенню війни в Україні, звертаючись до Саудівської Аравії та інших країн ОПЕК. Це свідчить про те, що енергетична політика набуває транснаціонального характеру, залучаючи інші країни до досягнення спільних цілей. Втрати "нафтових" доходів агресора, разом із митними обмеженнями на переміщення товарів, слугують санкційними заходами, спрямованими на встановлення збалансованого міжнародного правопорядку та захист внутрішнього ринку США.
Економічний прагматизм Трампа проявляється в тому, що внутрішні ринки, національні корпорації та домогосподарства держава підтримує першочергово -- податковими, митними, інфраструктурними інструментами. Економіка корпорацій (мікрорівень економіки) отримує нові імпульси. Згадана вище акцентована присутність бізнесменів серед гостей на інавгурації новообраного президента США є підтвердженням цього. Управління результатами, а не очікуваннями, набуває домінантного значення в державному та корпоративному менеджменті. Ділова активність мікрорівня економіки імпліцитно забезпечує як макроекономічну стабільність, так і добробут населення. А конкурентоспроможність держави та дієздатність її інститутів визначається внутрішньо організованим устроєм і результативністю економічної політики.
