Трамп зазнав поразки перед Сі: дипломати США відкрили секрети переговорного процесу.

Переговори лідерів США та Китаю позаду.

"США можуть втратити торгівельну війну з Китаєм ще до початку переговорів із Сі", - зазначає новий випуск "Нью-Йорк Таймс", аналізуючи цю зустріч. Якщо це не є перебільшенням з боку журналістів, то можна зробити висновок, що Америка не має достатньо політичного впливу на Китай. Тут йдеться про спроби залучити Сі до тиску на Москву, щоб змусити її до діалогу та укладення перемир'я.

Що відбулося під час бесіди між двома президентами? Які висловлювання Трамп озвучив стосовно України після цієї зустрічі?

Вони таки поговорили особисто. Уперше після повернення Трампа на другий термін. І за зачиненими дверима. Це були інший Трамп та інший Сі: вже не треба показної риторики, гучних слів, які приберігають для преси; не треба натяків і "сигналів" - можна спробувати спілкуватися відверто. Віч-на-віч. І щоб нам там офіційно не сказали за підсумками, є найголовніші запитання - для Трампа це лише про економіку (а багато чуток, що він хоче укласти "суперугоду") - чи гроші він таки використає, щоб Пекін змінив політику? І якщо так, то що саме Штати здатні виторгувати?

І розібратися в усьому допоможуть люди, які представляли в Китаї різних американських президентів і бачили на власні очі, як робиться велика політика. Чотири посли США. Степлтон Рой - амбасадор Джорджа Буша, був в Пекіні у девʼяності; Джон Хантсман на початку двотисячних представляв Обаму; Гері Лок і Макс Бакус - топдипломати сучасної епохи, які особисто знають Сі.

Логічно припустити, що Трамп вмовлятиме Пекін скоротити закупівлі російської нафти - це зараз головна його стратегія, він на всіх "друзів москви" щодо цього тисне і погрожує тарифами та митами. Китай і справді купує величезні обсяги: лише торік 108 мільйонів тонн російської нафти на 62 мільярди доларів. Фактично половину всього, що до війни купувала Європа. Так само москва стала найбільшим постачальником газу до Піднебесної - туди йде третина всього імпорту рф. Але наші топексперти впевнені: говорити щодо цього з Пекіном майже немає сенсу, адже економіка КНР переживає зараз не найкращі часи, а москва робить на свою нафту величезні знижки, тож Сі такого шансу не втратить.

Макс Бакус, який обіймав посаду посла США в Китаї з 2014 по 2017 рік:

Китай неймовірно потребує дешевої російської нафти, газу та вугілля. Тому імпорт з росії так різко зріс.

Однак якщо нафта не є варіантом, чи можливо зупинити хоча б постачання товарів подвійного призначення, які обходять західні санкції? Адже близько 90% мікросхем, обладнання, а також компонентів для дронів і ракет Москва отримує саме з Китаю. Як зазначають експерти, можливо, що Пекін міг би пожертвувати певними поставками і зупинити найбільш "чутливі" для російського військово-промислового комплексу поставки... Але не більше того.

Гері Лок, який обіймав посаду посла США в Китаї з 2011 по 2014 рік:

Китайці відчувають велике почуття гордості. Вони не бажають виглядати в очах міжнародної спільноти так, ніби капітулюють перед Сполученими Штатами. Багато країн сьогодні висловлюють своє обурення щодо того, чому Америка намагається їх тиснути, погрожуючи запровадженням ще більших митних зборів. Тому Китай не має наміру відступати першим.

Проблема полягає в тому, що торгові війни, які анонсує Трамп, виявляються також шкідливими для самих Сполучених Штатів. Незважаючи на всі емоційні заяви та ультиматуми, Вашингтон не може підтримувати цей "економічний фронт" тривалий час; китайська сторона це також усвідомлює.

Гері Лок, який обіймав посаду посла США в Китаї з 2011 по 2014 рік:

У торгових конфліктах немає виграшних сторін. Втрачають усі учасники: і споживачі, і виробники з кожного боку; всі, хто залучений у цю суперечку.

Ба більше, якщо росію західні санкції все ж послабили (але москва постійно шукає "обхідні шляхи"), то, попри стереотипи, Пекін рестрикцій не дуже-то і боїться - це теж реальність, із якою треба рахуватися.

Макс Бакус, який обіймав посаду посла США в Китаї з 2014 по 2017 рік:

Незалежно від наших зусиль та впровадження санкцій проти Китаю, це не справляє на них жодного впливу. Вони залишаються байдужими до наших дій. Ситуація ще більше ускладнюється, коли ми намагаємося ввести обмеження.

Таким чином, попри всю войовничу риторику, за закритими дверима Трамп, здається, не чинить тиску, а натомість обіцяє Сі величезні економічні вигоди від співпраці зі Сполученими Штатами. Отже, його вимоги до Москви залишаються обмеженими. Але чому Сі так міцно пов'язаний з Путіним? Яка вигода для нього в цьому?

Навіть якщо тактично Трамп і зможе домогтися певного "потепління", стратегічно Сі все одно формує власний "полюс сили" на противагу Америці, і росія йому для цього потрібна.

Степлтон Рой, посол США в Китаї, 1991-1995:

Китайці не допустять, щоб Росія зазнала поразки. Хоча вони не підтримують агресію проти України, адже мали добрі зв'язки з Києвом, наразі їхнє стратегічне партнерство з Москвою зміцнилося. Обидві країни об'єдналися в опозиції до США, оскільки вважають їх загрозою.

Так, це теж правда: дружба Сі й путіна насправді дуже ситуативна.

Джон Хантсман, який обіймав посаду посла США в Китаї з 2009 по 2011 рік:

Росія та Китай не є природними союзниками. Великі сусідні держави, як правило, не формують таких союзів. Це, безумовно, не "союз, укладений на небесах". Він має поверхневий характер і є надзвичайно вразливим.

Але і закінчення української війни Китаю по суті не потрібно, бо чим сильніше ослаблена москва, тим більше вона від Пекіна залежить. А слабка (і від того залежна й зговірлива росія) для Пекіна - ідеальний "молодший партнер". Тому і в "миротворчі зусилля" Китаю наші топдипломати насправді не вірять. Так, Трамп явно буде просити Сі вплинути на путіна, вмовити розпочати переговори й, головне, таки піти на поступки щодо територій. Президент США навіть публічно припускав, що Китай міг би стати одним із посередників у мирному процесі... Але якщо Сі таки дасть згоду, чи не буде це "гра в одні ворота"?

Макс Бакус, який обіймав посаду посла США в Китаї з 2014 по 2017 рік:

Пекін і москва один одному потрібні. І коли президент Сі каже щось про Україну, коли Китай каже, що не проти бути посередником, який намагається вести переговори про мир... Насправді ж ніхто в це не вірить. Якщо бути чесними, це можливість для Китаю сказати: хей, ми тут, товаришу путін, щоб допомогти вам. І водночас це можливість для Китаю отримати допомогу й ресурси вже від росії.

Отже, "китайська місія Трампа" дійсно є складним завданням. Проте, коли на горизонті з'являється перспектива отримання Нобелівської премії, це, без сумніву, додає мотивації.