"Трибунал для Путіна" існує лише на папері. Які подальші кроки?
Конкретний проєкт трибуналу щодо агресії проти України вже існує. Це великий прорив у справі відновлення справедливості, вважають юристи. Але чи стане він реальністю - вирішують політики.
Проєкт Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України готовий і чекає на політичне схвалення. Його неофіційно називають "трибуналом для Путіна", оскільки в міжнародній юриспруденції відповідальним за злочин агресії вважається вище керівництво держави.
Хоча деталі документів, що стосуються створення трибуналу за ініціативою Ради Європи, наразі залишаються засекреченими, деяка інформація про проект вже відома. Зокрема, відомо, що Володимира Путіна не буде судити, поки він займає пост президента Росії.
У контексті вищого керівництва Росії та, можливо, Білорусі планується проведення розслідувань у рамках Спеціального трибуналу. Про це заявив Йорг Полакевич, директор з правового консультування та міжнародного публічного права, а також юридичний радник Ради Європи, під час свого виступу в Дубліні наприкінці лютого на конференції, присвяченій трьом рокам з моменту початку масштабного вторгнення РФ в Україну. Проте варто зазначити, що Рада Європи не має таких повноважень, як Рада Безпеки ООН, яка може зняти персональний імунітет з трьох найвищих посадових осіб держави - президента, прем'єр-міністра та міністра закордонних справ.
Отже, поки ці особи залишатимуться на своїх посадах і їхній імунітет буде дійсним, вони не з'являться перед Спеціальним трибуналом, навіть у заочному режимі. Подібні твердження висловив представник ЄС під час пресконференції в Брюсселі 10 квітня: "Спеціальний трибунал не зможе проводити заочний суд над Володимиром Путіним, поки він займає пост президента Російської Федерації". Це ж стосується прем'єр-міністра Росії Михайла Мішустіна та міністра закордонних справ Сергія Лаврова.
"Це, безумовно, виглядає дещо абсурдно," - зазначає Олександра Матвійчук, керівниця організації "Центр громадянських свобод", лауреата Нобелівської премії миру. Вона вважає, що основна мета Спеціального трибуналу з агресії полягає в покаранні тих, хто відповідає за злочини, які стали причиною численних звірств, які вона та її колеги-правозахисники документують протягом останніх 11 років.
Проте розслідування вестимуть і щодо Путіна, і щодо Лаврова, і щодо Мішустіна - для цього імунітет не перешкода. Проєкт трибуналу передбачає, що в результаті може бути підготовлено обвинувальний висновок, хоча висунути обвинувачення і видати ордер на арешт суд не зможе до зняття недоторканності, повідомило кореспондентці DW інше джерело, близьке до процесу створення трибуналу.
Розслідування стосуватиметься не лише трьох членів російського уряду. Загалом у цій справі можуть бути залучені близько двадцяти російських посадовців, які потрапили до списку, підготовленого Києвом, повідомило джерело DW. Ці особи користуються не особистим, а функціональним імунітетом, що пов'язаний з їхніми службовими обов'язками, і, судячи з усього, він не зможе їх захистити.
Згідно з інформацією джерела, трибунал зосередить свої зусилля на високопрофільних політичних та військових діячах, які несуть відповідальність за планування, підготовку, ініціювання та виконання агресивних дій проти України. "На думку засновників спеціального трибуналу, ймовірні злочинці не матимуть можливості захищатися за рахунок функціонального імунітету", - підкреслив Йорг Полакевич під час виступу в Дубліні. Це означає, що проти них можуть бути порушені судові справи, зокрема заочні.
Для Матвійчук такий підхід очевидний - вона нагадала, що на Нюрнберзькому процесі судили не тільки нацистських злочинців, трьох колишніх керівників гітлерівської Німеччини. "Від самого початку було зрозуміло, що не лише троє людей відповідальні за злочин агресії. Суд визначить, хто входить до кола осіб, яке ухвалює рішення", - сказала вона в интерв'ю DW.
Гліб Богуш, дослідник з Інституту права міжнародного миру і безпеки Кельнського університету, вважає, що цей крок є позитивним розвитком. За його словами, число у двадцять осіб є адекватним відображенням суті злочину агресії. "Нехай суд вирішує. Якщо вони не відповідатимуть встановленим критеріям, їх звільнять. Головне - це процес, на якому вони зможуть озвучити свої аргументи у незалежному суді, а не лише перед підконтрольними так званими "журналістами", - зазначає юрист.
Фахівець із міжнародного права, ірландський юрист Ендрю Форд у своїй статті наголошує на ризиках такого трибуналу з точки зору легітимності та ефективності: якщо суд зосередиться лише на невеликій групі представників еліти, без гарантії будь-коли затримати, а тим більш засудити цих підозрюваних, то як це відіб'ється на системі міжнародного кримінального правосуддя?
Гліба Богуша турбує те, що засновники трибуналу фактично визнали привілеї Путіна. "Його це рішення винагороджує і дозволяє отримувати вигоду зі злочинів, - каже юрист. - Умовно кажучи, країни погоджуються з тезою Путіна про те, що він недоторканний". Богуш вважає, що правильніше було б віддати це питання на розсуд суддів.
Окрім того, прийнявши рішення про наявність імунітету у Путіна, Рада Європи, яка не змогла визнати його президентство нелегітимним, надсилає тривожний сигнал. Це може бути сприйнято як заклик до ігнорування розпоряджень Міжнародного кримінального суду (МКС), що раніше видав ордер на арешт президента Росії.
Однак, Рада Європи стверджує, що "вирішення, яке було запропоноване для Спеціального трибуналу з цього питання, є достатнім для забезпечення відповідальності та протидії безкарності", повідомляє DW з посиланням на цю організацію. За їхніми словами, незважаючи на наявні труднощі, міжнародне право продовжує еволюціонувати, і "особистий імунітет не може слугувати виправданням для безкарності".
Олександра Матвійчук вказує, що незрозуміло, який період охоплюватиме трибунал: "Війна ж почалася не в лютому 2022-го, а в лютому 2014-го". Її непокоїть, що можуть винести "за дужки" анексію Криму, війну на сході України. "Це матиме важливі довготривалі правові наслідки й стосовно долі людей, які постраждали в попередні вісім років, і стосовно питань, пов'язаних з відновленням міжнародного права і поверненням територій під українську юрисдикцію", - зазначає правозахисниця.
Не зважаючи на її коментарі, Матвійчук підкреслила, що найголовніше - це саме створення спеціального трибуналу для розгляду агресії: "Навіть якщо деякі аспекти залишаться незмінними, це значний крок, що змінить підходи глобального правосуддя щодо злочинів проти миру. Адже ми існуємо у світі, де покарання за злочин агресії відбулося лише один раз минулого століття".
Вона зазначає, що обставини Нюрнберзького процесу були зовсім іншими: це був суд, організований переможцями для покарання військових злочинців після поразки Німеччини у війні. "Проте правосуддя не повинно бути привілеєм лише для тих, хто виграв. Ми перебуваємо в новій епосі, і нам потрібно рухатися вперед, забезпечуючи справедливість незалежно від термінів і обставин закінчення війни," — наголошує правозахисниця. Вона вважає, що цей крок матиме вагоме значення для поширення універсальної ідеї про те, що правосуддя не залежить від сили авторитарних режимів.
Питання юрисдикції Спеціального трибуналу з самого початку викликало суперечки, оскільки від цього залежало, чи зможуть бути подолані особисті імунітети "трійки" російських керівників. Якщо б юрисдикція була міжнародною, це виглядало б більш реалістично. Проте в березні Європейська комісія офіційно оголосила, що юрисдикція Спеціального трибуналу буде базуватися на принципах, визначених Україною.
Проте, Йорг Полакевич вважає, що його можна вважати міжнародним за своєю сутністю, оскільки Рада Європи є міжнародною урядовою структурою. Національні прокурори України та інших держав уже розпочали судові дії, які незабаром набудуть міжнародного масштабу.
Проєкт передбачає створення міжнародного суду з обмеженою юрисдикцією, який буде базуватися на українському законодавстві, але функціонуватиме за межами України, повідомляє Ендрю Форд. Як стало відомо з джерел DW, для розміщення трибуналу обрали Гаагу: "Нідерланди висловили готовність прийняти Спеціальний трибунал за певних умов." Планується, що Україна передасть прокурору трибуналу матеріали власних розслідувань щодо злочину агресії, а також докази, зібрані Міжнародним центром з переслідування злочину агресії, який також розташований у Гаазі.
Концепцію майбутнього суду розробляла з 2023 року Основна група із заснування спецтрибуналу щодо злочину агресії проти України - це міжнародна група провідних експертів у галузі права. На її підсумковому, чотирнадцятому засіданні, яке відбулося 19 - 21 березня 2025 року, роботу над проєктами документів щодо створення трибуналу було завершено.
Кілька місяців тому в Основній групі було представлено 41 країну, але в останніх офіційних звітах вже зазначено 38 учасників. До складу групи входять більшість держав-членів Європейського Союзу, Ради Європи, а також країни, що не належать до Європи. Крім того, активну участь беруть Єврокомісія, зовнішньополітична служба ЄС та Рада Європи.
Трибунал було вирішено створити на базі регіональної міжнародної організації - Ради Європи, оскільки глобальні альтернативи були недоступні. У Раді Безпеки ООН такий проект зазнав би блокування з боку Росії, а Генеральна Асамблея ООН досі не ухвалила жодної резолюції, що стосувалася б спеціального трибуналу, і не змогла зібрати необхідну дві третини голосів. Юрисдикція Міжнародного кримінального суду щодо злочину агресії поширюється лише на країни, які є учасниками Римського статуту, до яких Росія не входить.
Тому, що РФ виключили з Ради Європи як наслідок повномасштабного вторгнення в Україну, експерти надмірного значення не надають. "Той факт, що й постраждала держава, і держава-агресор були членами організації на момент початку агресії, має велике значення для легітимності", - пояснив Йорг Полакевич.
В кінці березня Основна група представила проекти трьох документів, які встановлюють основу для спеціального трибуналу: угоду між Україною та Радою Європи щодо створення трибуналу, його статут, а також угоду про його управління.
Тепер політики повинні розглянути документи, що стосуються створення трибуналу. Це означає, що ми вступаємо в етап невизначеності.
Після того, як Дональд Трамп став президентом, США "вибули" з Основної групи, повідомляє джерело DW. Наразі існують всі підстави вважати, що країна не приєднається до засновників трибуналу, який потребує політичної та фінансової підтримки для реалізації цього проекту.
Угорщина виступає проти заснування трибуналу, але поки що не відомо, яку позицію займуть, наприклад, Азербайджан, Туреччина та Сербія. Остаточне рішення має бути ухвалене двома третинами голосів у Раді Європи, тому навіть невелика група опонентів не зможе цьому завадити.
Проте багатьом державам знадобиться провести голосування у своїх парламентах стосовно третього установчого документа трибуналу – угоди про управління, адже це питання стосується фінансування та політичних позицій. Процес ратифікації може затягнутися на кілька місяців. У Раді Європи зазначили, що наразі немає визначених термінів для наступних дій. "Між правом і політикою існує велика прірва", – підкреслює Олександра Матвійчук.
"Дуже важко сподіватися на оперативні зміни в умовах тривалої війни," - зазначає Гліб Богуш. Він вважає, що певні політичні сили в різних країнах можуть сприймати цю ініціативу як можливість для загострення конфлікту або як дії, які ускладнюють переговори. "Це може не лише поховати процес, а й суттєво затримати його," - підкреслює експерт.
У часи міжнародних криз можливості отримання значної політичної підтримки для формування впливового та ефективного трибуналу є досить неоднозначними, зазначає Ендрю Форд. "Країни стикаються з безліччю потенційних конфліктів інтересів, серед яких – завершення війни, посилення обороноздатності Європи, зниження ризику конфліктів із важливими міжнародними партнерами, а також ефективне управління політичними ресурсами у контексті інших трагічних ситуацій", - додає Форд, акцентуючи увагу також на аспекті скорочення бюджетних витрат.
Юрист зазначає, що в рамках технічної угоди можливі відсутність конкретних політичних дій. Проте він попереджає, що політична короткозорість "не лише не дозволить нам виконати наш спільний обов'язок перед Україною, але й може призвести до негативних наслідків".
"Справедливість є основою для досягнення стабільного миру, - зазначає Олександра Матвійчук. - Історичний досвід доводить, що нехтування довгостроковими наслідками призводить до нестійкості миру. Рано чи пізно це невирішене питання спалахує знову, завдаючи новим поколінням жахливих наслідків."
