У Колумбії пішов з життя можливий претендент на пост президента, який став жертвою збройного нападу в червні.
Мігель Урібе під час нападу дістав три поранення, два з яких - у голову.
Колумбійський сенатор і претендент на президентську посаду Мігель Урібе пішов з життя через два місяці після отримання вогнепального поранення в голову, яке стало наслідком свідомого нападу, повідомляє BBC. Його дружина Марія Клаудія Таразона підтвердила цю трагічну новину в соціальних мережах, підкресливши, що він був "коханням її життя".
Дружина Урібе висловила вдячність покійному чоловікові за "життя, наповнене любов'ю" і за те, що він став "найкращим батьком" для їхніх нащадків. У заяві, оприлюдненій лікарнею 9 серпня, де проходило лікування Урібе, вказувалося, що сенатор отримав крововилив у центральну нервову систему і потребував хірургічного втручання. Після збройного нападу він вже пережив кілька операцій.
На початку червня 39-річний Мігель Урібе отримав три кульові поранення: два в голову та одне в ногу. Це сталося під час передвиборчого мітингу в столиці Колумбії місті Богота. Підозрюваного у нападі 15-річного підлітка заарештували, коли він намагався втекти з місця злочину. Мотиви нападу досі лишаються невідомими. Підлітка обвинуватили у замаху на вбивство, однак він своєї провини не визнав. Кількох інших осіб затримали за підозрою в пособництві стрільцю.
Повідомлялося, що за кілька днів після нападу на Урібе Колумбія опинилася в епіцентрі нової хвилі насильства, яка знову нагадала громадянам країни про часи, які, як здавалося, давно залишилися в минулому. На південному заході країни пізно ввечері, 11 червня, прогриміла серія вибухів, що забрала життя щонайменше семи осіб. Понад 50 постраждали.
Зокрема, напад на політичну фігуру та вибухи, що сталися з незначною різницею в часі, стали тривожним сигналом для держави та суспільства. Питання безпеки знову опинилося в центрі уваги, адже попереду вибори, які можуть стати найнапруженішими за останні роки. У ситуації, коли довіра до інститутів зменшилася, а сподівання на мирні зміни поступово зникає, Колумбія стає перед необхідністю термінового перегляду як своєї внутрішньої політики, так і підходів до боротьби з насильством.
