В пошуках власної ідентичності на глобальній арені: Європейський Союз намагається знайти баланс між Китаєм і США.
Чи може Європейський Союз покладатися на свого давнього союзника — США, після загрози введення торгових мит? І чи може Китай стати для нього альтернативою? Глобалізація ставить перед країнами ЄС, які опинилися в складному становищі, вимогу до об'єднання зусиль.
На фоні загострення суперечностей між США та Китаєм перед Європейським Союзом постає важливе питання: кому довіряти у світі, що постійно змінюється? Чи варто покладатися на традиційного партнера США, який вводить мита на європейські товари, чи на комуністичний Китай, що активно розвивається і прагне налагодити ближчі стосунки з Брюсселем?
Якщо в XX столітті провідна роль у світовій політиці належала Атлантичному регіону, то нині експерти вважають, що до 2025 року цей вплив переміститься до Тихоокеанського регіону. Внаслідок цього політичні аналітики почали називати XXI століття "епохою Тихого океану".
На думку експертів, США, ймовірно, залишаться світовою наддержавою. Проте лідер Китаю Сі Цзіньпін має амбітні плани: він прагне, щоб до 2049 року, коли відзначатиметься століття заснування Китайської Народної Республіки, країна перетворилася на "сильну, демократичну, цивілізовану та гармонійну націю соціалізму". У дослідженні, проведеному в початку 2025 року компанією PricewaterhouseCoopers (PwC), прогнози свідчать, що протягом наступних тридцяти років Китай може обійти США та стати економічним лідером світу.
Конкуренція за статус провідної світової держави вже зараз суттєво позначається на нашій реальності. Вашингтон і Пекін виступають як основні суперники у цій боротьбі. Результатами їхнього конфлікту стали торгові суперечки, активізація гонки озброєнь та посилення геополітичної напруги.
Аналітики зазначають, що Сполучені Штати використовують свою економічну перевагу, щоб примусити країни з менш стабільними економіками укладати угоди в торговій сфері. У суботу, 12 липня, президент США Дональд Трамп оголосив про введення 30-відсоткового мита на імпорт з Європейського Союзу, яке набере чинності 1 серпня. За даними агентства dpa, тарифи не стосуються сталі та алюмінію, на які вже діють раніше встановлені підвищені мита у розмірі 50 відсотків. Крім того, США ввели 25-відсоткове ввізне мито на автомобілі та запчастини з ЄС.
Голова Європейської комісії Урсула фон дер Ляйєн оперативно відреагувала на коментарі Трампа, запевнивши, що для захисту інтересів Європейського Союзу будуть вжиті всі необхідні дії, включаючи введення мита у відповідь. Вона також підкреслила, що Брюссель готовий до співпраці у розробці торгової угоди з Вашингтоном. У понеділок, 14 липня, єврокомісар з питань торгівлі Марош Шефчович оголосив про своє бажання провести переговори зі своїм американським колегою.
Тим часом представники німецького бізнесу висловлюють серйозну стурбованість. Вольфґанґ Нідермарк, член виконавчої ради Федерального об'єднання німецької промисловості (BDI), зазначає, що митні тарифи, які можуть загрожувати країнам ЄС, здатні негативно вплинути на "економічне відновлення та інноваційний потенціал". Він також підкреслює, що це може підірвати довіру до міжнародної співпраці. Як країна з експортно орієнтованою економікою, Німеччина, подібно до Китаю, значною мірою залежить від вільної торгівлі.
Тепер Брюссель стикається з важливим вибором: кому довіритися. Чи варто покладатися на традиційного партнера США, який ставить перешкоди на шляху глобалізації для своїх союзників у Європі, чи на комуністичний Китай, що активно розвивається та прагне укріпити зв'язки з Європейським Союзом і Німеччиною, незважаючи на істотні ідеологічні різниці?
Чи є нинішні Сполучені Штати "партнером, конкурентом та суперником" для Європи? Паула Олівер Льоренте та Мігель Отеро-Іглесіас, експерти з питань Китаю іспанського аналітичного центру Elcano Royal Institute, порушили це провокаційне питання. Спочатку така тріада відображала європейську характеристику суті відносин з Пекіном, яка була включена в стратегію уряду Німеччини щодо Китаю, представлену в 2023 році.
"Однак ЄС важко пов'язати це концептуальне визначення з конкретними уніфікованими заходами, - пишуть іспанські експерти. - Невпевненість стала визначальним чинником для стратегічного позиціонування ЄС у контексті суперництва між США та Китаєм".
Льоренте та Отеро-Іглесіас зазначають, що Європейський Союз і Сполучені Штати мають кардинально різні уявлення про загрози, які походять з Китаю. На думку експертів, Вашингтон сприймає Пекін як "гегемоністського суперника" і "екзистенційну загрозу", тоді як Брюссель, навпаки, намагається підтримувати збалансовані відносини з цим глобальним гравцем. Із цієї причини, на думку іспанських аналітиків, ЄС слід розробити різноманітні стратегії для мінімізації ризиків і зменшення критичної залежності від Китаю.
У цьому контексті "політика Дональда Трампа та конфлікт між США та Китаєм - це історичний виклик для Німеччини", зазначають експерти з питань Китаю Клаудія Весслінґ (Claudia Wessling) та Бернгард Барч (Bernhard Bartsch) з берлінського аналітичного центру MERICS, який займається вивченням КНР. За їхніми словами, багатолітня впевненість у довірливій співпраці зі США похитнулася, а вести справи з КНР як завжди більше неможливо.
Проте, безсумнівно, що якщо Берлін значно наблизиться до Пекіна, це викличе обурення у Вашингтоні, оскільки США залишаються критично важливими для європейської системи безпеки після війни. Відтоді, як Росія вторглася в Україну, значення американської військової присутності в Європі стало ще більш очевидним для багатьох спостерігачів. Весслінґ і Барч зазначають, що німецька влада опинилася під безпрецедентним тиском, намагаючись знайти своє місце у світі, де геополітика все більше впливає на розподіл сил, в той час як поляризація в німецькому суспільстві зростає.
Проте, незважаючи на активний розвиток торговельно-економічних відносин, політичні зв'язки між Німеччиною та Китаєм зазнали охолодження. Наприклад, минулого тижня китайського посла в Берліна було викликано до німецького Міністерства закордонних справ. Німеччина висловила занепокоєння, що китайський фрегат нібито атакував лазером німецький розвідувальний літак, який брав участь у місії ЄС Aspides, спрямованій на захист від хуситських атак у Червоному морі. У відповідь на це, Пекін категорично спростував обвинувачення. Міністерство оборони Китаю уточнило, що фрегат знаходився в Аденській затоці, а не в Червоному морі.
У 2023 році уряд Німеччини затвердив нову стратегію щодо Китаю, яка має на меті зменшити залежність від Пекіна. Як наслідок, численні німецькі компанії в останні роки почали інвестувати не тільки в Китаї, але й у Сполучених Штатах.
Але тепер вони усвідомили, що така подвійна стратегія "суперечить інтересам економіки країни і потенційно може призвести до кризи, що характеризується зниженням експорту та скороченням робочих місць", вказують експерти Весслінґ та Барч із MERICS. Таким чином, уточнюють вони, втілення в життя гасла "знижувати ризики, але правильним чином, може виявитися складним завданням для уряду Німеччини".
Досліджуйте також: Яким чином торговельна війна Трампа може вплинути на Європу та Німеччину?
Наприкінці липня в Пекіні відбудеться саміт між Європейським Союзом та Китаєм. Схоже, що китайська сторона сподівається на відновлення відносин з ЄС. У свою чергу, Сполучені Штати ще не оголосили про введення мит на імпорт товарів з Китаю. Проте, основні союзники Вашингтона в Азії, такі як Японія та Південна Корея, з 1 серпня будуть змушені платити мито у розмірі 25%. Залишається лише здогадуватися, яке мито можуть запровадити для китайського експорту.
Торговельна війна між США та Китаєм може призвести до того, що ринок ЄС буде змушений поглинати надлишкові китайські експортні потужності. А Сполучені Штати також можуть розглядати продукцію, вироблену в ЄС за рахунок прямих інвестицій з КНР, як китайську і вимагати високих мит для неї.
Паула Олівер Льоренте і Мігель Отеро-Іглесіас закликають всі держави ЄС об'єднати зусилля для зменшення залежності від Китаю. Країни Європейського Союзу мають різні стосунки зі Сполученими Штатами та Китаєм, і їхня економічна взаємозалежність з найбільшими світовими економіками суттєво варіюється. За словами іспанських експертів, ця "вроджена неоднорідність" викликає різні підходи у зовнішній політиці.
"Взаємовідносини з партнерами, особливо з Китаєм, мають критичне значення для Європейського Союзу. Китайська Народна Республіка повинна забезпечити доступ до свого ринку для європейських підприємств. Для досягнення цієї мети необхідні реальні дії, а не лише запевнення", - підсумовують Льоренте та Отеро-Іглесіас.
