Удар по Росії чи лише гра на публіку? Якими шляхами в Європейському Союзі планують зменшити залежність від російських енергоресурсів?

Європейський Союз вимагає термінового переходу від використання російських енергоресурсів. Однак для досягнення цієї мети необхідно вжити більш рішучих заходів.

6 травня Європейська комісія представила давно очікувану стратегію для поступового припинення імпорту енергоресурсів з Росії.

Документ, що визначає політичні орієнтири для поступового зменшення залежності Європейського Союзу від імпорту енергоресурсів з Росії (включаючи не тільки газ і нафту, а й ядерні матеріали) до завершення 2027 року.

Незважаючи на численні труднощі з ухваленням цієї дорожньої карти (Угорщина вже висловила намір заблокувати її, і, можливо, до неї приєднається також Словаччина), цей документ є значущим кроком у координації енергетичної безпеки Європейського Союзу з його більш широкими геополітичними та кліматичними прагненнями.

Проте, етапний план відмови від імпорту російського газу, що викладений у документі, а також невизначені формулювання, які можуть дозволити продовження торгівлі російським скрапленим природним газом (СПГ) на спотовому ринку до кінця 2025 року, породжують стратегічні ризики, що потребують детального аналізу.

Документ засвідчує, що в 2024 році Європейський Союз здійснив імпорт 52 мільярдів кубічних метрів природного газу з Російської Федерації, з яких 32 мільярди були доставлені трубопроводами, а 20 мільярдів - у формі зрідженого природного газу.

Загалом, частка російського газу в загальному обсязі імпорту становила 19%.

Для порівняння, у 2021 році цей показник становив 45%. Таке суттєве зменшення стало можливим завдяки заходам ініціативи REPowerEU, швидшому впровадженню відновлювальних джерел енергії, поліпшенню енергоефективності та розширенню джерел постачання.

Проте, триваючі закупівлі на спотовому ринку, які є добровільними та не мають юридичних зобов'язань, призвели до зростання доходів Росії від енергоресурсів. Згідно з інформацією Єврокомісії, у 2024 році ці доходи досягли 23 мільярдів євро.

В цьому повідомленні представлено триступеневу стратегію для зупинки імпорту газу з Російської Федерації:

1. Термінова заборона на укладення нових довгострокових угод та тих, що вже діють на спотовому ринку, до завершення 2025 року.

2. Зупинка всього імпорту за наявними довгостроковими угодами до завершення 2027 року.

3. Необхідність створення національних стратегій та покращення відкритості договорів на постачання газу.

Стратегічна концепція поетапного зменшення ґрунтується на готовності ринку та правовій стабільності. У цьому контексті Комісія орієнтується на наявні довгострокові контракти і залежність від інфраструктури.

Проте, власний розгляд дорожньої карти демонструє, що стан інфраструктури, особливо потужностей для імпорту зрідженого природного газу, суттєво еволюціонував.

З 2022 по 2024 рік Європейський Союз розпочав роботу дванадцяти нових терміналів для зрідженого природного газу (СПГ) та розширив шість існуючих, що дозволило збільшити загальну потужність регазифікації до 250 мільярдів кубометрів на рік. Це число суттєво перевищує нинішні обсяги імпорту СПГ.

Крім того, згідно з прогнозами, глобальна пропозиція зрідженого природного газу (СПГ) може збільшитися на 200 мільярдів кубічних метрів у період з 2025 по 2028 роки. Передбачають, що надмірні потужності вплинуть на ціни, які, починаючи з 2026 року, можуть знизитися.

До 2030 року світові експортні потужності СПГ зростуть на 50% порівняно з існуючою пропозицією.

У цьому контексті можливість відтермінування заборони на спотові угоди з російським СПГ до кінця 2025 року може викликати неправильне сприйняття як серед європейських енергетичних компаній, так і в Кремлі.

У свою чергу, безперервність цих тимчасових дискреційних придбань насправді ставить під загрозу стратегічні та етичні цілі, визначені в дорожній карті.

Спотовий ринок є найшвидшим способом торгівлі російським газом, займаючи близько третини від загальних обсягів. Немає жодних комерційних, юридичних або технічних бар'єрів, які б ускладнювали впровадження заборони на цю діяльність раніше.

Окрім того, у нашому свіжому аналітичному звіті "Звільнення від залежності від російського газу в країнах ЄС: індивідуалізований підхід" представлені детальні та специфічні рекомендації для кожної держави щодо відмови від імпорту російського газу в найближчій перспективі.

Наприклад, Австрія, Угорщина та Словаччина - три країни-члени ЄС, які найбільше залежать від російського газу, - можуть значно скоротити імпорт, використовуючи розширені потужності реверсного потоку, отримавши доступ до нових СПГ-терміналів через інтерконектори та прискоривши електрифікацію опалення житлових будинків і промислових процесів.

У звіті підкреслюється, що за наявності політичної волі й технічної підтримки мета створення повністю вільного від Росії європейського газового ринку до кінця 2025 року є досяжною.

Дорожня карта Єврокомісії також справедливо вказує на необхідність запобігання непрямому імпорту через угоди про своп або реекспорт СПГ. Це є критично вразливим місцем у нинішній структурі ринку, особливо з огляду на те, що обсяги російського СПГ можуть бути анонімними через міжнародні хаби.

Відсутність надійних інструментів для відстеження та розкриття інформації може загрожувати ефективності реалізації дорожньої карти. Тому ми підтримуємо намір Комісії внести законодавчу пропозицію, що стосується прозорості та моніторингу джерел газу, однак її впровадження повинно відбутися якомога швидше.

З української перспективи, наслідки затягування процесу є цілком зрозумілими.

Експортні доходи від газу та нафти продовжують підтримувати військові дії Росії, зокрема, напади на українські населені пункти та цивільну енергетичну інфраструктуру. У дорожній карті підкреслюється, що перетворення енергетичних ресурсів на зброю залишається тривалою стратегічною загрозою.

Отже, енергетична стратегія Європейського Союзу повинна не лише враховувати ринкові умови, але й адекватно реагувати на геополітичні вимоги, пов'язані з необхідністю блокування фінансових потоків з Росії.

Важливо, що кілька країн-членів ЄС вже продемонстрували, що швидка відмова від російського газу можлива. Країни Балтії, Польща та Фінляндія повністю відмовилися від імпорту російського газу. Чехія з квітня 2025 року припинила імпорт російської нафти після завершення розширення нафтопроводу TAL-PLUS.

Ці випадки свідчать про необхідність швидшого поетапного відмовлення від російського газу в усій Європейському Союзі.

Оскільки Комісія починає втілювати в життя заходи, передбачені дорожньою картою, надзвичайно важливо, щоб українські учасники процесу — уряд, представники промисловості та громадські організації — активізували свою взаємодію з інституціями Європейського Союзу та державами-членами для ефективного лобіювання своїх інтересів.

Нова стратегія розвитку енергетичної політики ЄС є визначним етапом у її еволюції. Вона створює підґрунтя для забезпечення безпечного, незалежного та екологічно чистого енергетичного майбутнього для вільної Європи.

Проте досягнення успіху буде залежати не лише від сміливих цілей, але й від наполегливості у їх втіленні.

Для України та забезпечення довгострокової безпеки в Європі необхідно вживати заходів вже сьогодні, а не відкладати їх до кінця наступного календарного року.