"Згідно з думкою чеського дипломата Давида Стулика, Україна має потенціал стати членом Європейського Союзу, навіть якщо деякі території залишаються під окупацією." -- Delo.ua
Про перспективи євроінтеграції
Давиде, ви чуєте різні думки колег з інших країн про європерспективи України. Хтось каже, що наша країна не стане членом ЄС до завершення війни. Хтось говорить про можливість часткового вступу України в ЄС, без окупованих територій. Що насправді думають європейські політики?
- Коли ми говоримо про євроінтеграційні моделі України, то ваша країна дійсно може стати членом ЄС, навіть якщо не контролює частину власної території. Такий сценарій можливий, адже в історії Євросоюзу є два схожі випадки.
Перший -- це Кіпр. Сьогодні Республіка Кіпр не контролює всю свою територію. Частина острова має назву Турецька Республіка Північного Кіпру. За міжнародним правом Північний Кіпр є частиною території Республіки Кіпр. На острові порушена територіальна цілісність Кіпру. Тому коли Республіка Кіпр входила до ЄС, внесли положення, як у випадку з Німеччиною. Коли Нікосія контролюватиме територію усього острова, ці території автоматично стануть частиною Євросоюзу.
Другий випадок, що має певну схожість, стосується Німеччини. Кілька років тому Західна Німеччина (Федеративна Республіка Німеччина, ФРН) стала членом Європейського Союзу та НАТО. Згідно з її Конституцією, до складу ФРН входили п'ять земель, які раніше формували Німецьку Демократичну Республіку (НДР) і знаходилися під контролем радянських військ. Таким чином, після зміни влади в НДР ця частина Німеччини автоматично приєдналася до ЄС та НАТО.
Вважаю, що Україна має потенціал adoptувати модель євроінтеграції, подібну до тієї, яку обрали Німеччина та Кіпр, і стати частиною Європейського Союзу, навіть якщо деякі території залишаються під окупацією. Загалом, шлях євроінтеграції для України може реалізовуватися за різними сценаріями, адже немає жорстких правил, закріплених у догмах. Якщо країна зуміє скористатися наявними можливостями, вона може досягти угоди з ЄС щодо будь-якої моделі інтеграції.
Обговорюючи терміни, важко визначити, скільки часу знадобиться Україні для вступу до Європейського Союзу. Справа в тому, що підготовка до розширення ЄС вимагає зусиль як з боку Києва, так і з боку Брюсселя. Наразі близько 70% процесу євроінтеграції знаходиться під контролем України, оскільки необхідно привести національне законодавство у відповідність до європейських стандартів. Цей процес може відбуватися як швидкими, так і повільними темпами.
Якщо, умовно, Україна візьме на себе зобов'язання завершити всі необхідні реформи до 2030 року, це створить додатковий стимул для Брюсселя, який має бути готовим прийняти вашу країну до Європейського Союзу. У такому випадку у ЄС залишиться менше можливостей для роздумів або пошуку причин, щоб відмовити Україні в євроінтеграції, оскільки Київ зможе виконати всі вимоги оперативно, якісно та відповідно до європейських стандартів.
Основним моментом є те, що рішення про вступ України до Європейського Союзу повинно бути прийняте одноголосно в рамках ЄС. Вважаю, що зараз вже ні в кого немає сумнівів у тому, що ваша країна має право на членство в ЄС, коли вона буде готова до цього.
Процес євроінтеграції України набуває політичного забарвлення в рамках Європейського Союзу. Існують сили, які намагаються перешкоджати нашому просуванню в цьому напрямку, серед яких особливо вирізняється Угорщина. Крім того, в ЄС проходять вибори, що також відволікає увагу європейських політиків від українських питань. Яким чином новий політичний склад ЄС після виборів вплине на перспективи євроінтеграції України?
Вибори в Європейському Союзі проходять у такій манері, що в цілому сприяють Україні. Жодна країна в Європі не виступає проти перспективи членства України в майбутньому. У Європейському парламенті також домінує проукраїнська позиція. Крім того, за результатами соціологічних досліджень, більшість населення ЄС висловлює підтримку вступу України до Євросоюзу, що не спостерігалося до 2022 року.
Безумовно, деякі країни-члени Європейського Союзу іноді висловлюють критичні зауваження та навіть затримують фінансову підтримку Україні, як, наприклад, це робить Угорщина. Проте вони ніколи не ставили під сумнів бажання вашої країни приєднатися до ЄС. Я впевнений, що такий крок стане економічно вигідним як для Європейського Союзу, так і для його держав-членів, оскільки сприятиме зміцненню союзу.
Звичайно, ставлення європейських країн до вступу України може змінитися в негативному напрямку за певних обставин. Наприклад, якщо економічна ситуація в Європі погіршиться, це може призвести до виникнення нових соціальних викликів. В таких умовах можуть активізуватися популісти, які закликатимуть зосередитися на вирішенні внутрішніх проблем і відкласти питання про членство України в ЄС. Такий розвиток подій цілком можливий.
Отже, українським чиновникам, які відповідають за євроінтеграційні процеси, необхідно уважно стежити за настроями та тенденціями в країнах Євросоюзу. Це стосується не лише Брюсселя, а й кожної окремої держави. Якщо в якійсь з країн виникають негативні коментарі щодо України, слід терміново реагувати на ці ситуації та вирішувати всі виникаючі проблеми, щоб вони не перетворилися на снігову лавину. Лише так можна зберегти підтримку європейських партнерів, прискорити процеси євроінтеграції, зменшити ризики блокування кордонів і виникнення масових антиукраїнських протестів. Україні важливо діяти проактивно.
У червні минулого року офіційно розпочалися переговори про вступ України до ЄС. Що це означає? Які ще процеси у межах переговорів мають відбутися? На якому етапі з погляду євроінтеграційних процедур перебуває Україна?
Це була міжурядова зустріч між Європейським Союзом та Україною (окремо з Молдовою), на якій офіційно стартували переговори. Процес переговорів обіцяє бути тривалим. Україні та європейським державам належить пройти через 35 тематичних груп, які організовані за певними кластерами.
Наразі планується старт переговорів з першої групи питань, відомої як "Основні положення". У рамках цих дискусій сторони зосередяться на питаннях демократії та верховенства права. Процес роботи в таких групах починається з етапу скринінгу, під час якого Європейський Союз проводить оцінку українського законодавства в зазначеній сфері, визначаючи, що відповідає європейським критеріям, а що потребує доопрацювання. Після цього відбуваються обговорення стану законів на засіданнях між ЄС та Україною. Наступним кроком є врахування українською стороною коментарів європейських експертів, а також аналіз можливостей швидкого виконання зобов'язань перед Європейським Союзом.
Коли Україна та Євросоюз пройдуть обговорення за всіма 35 тематичними групами, ваша країна проведе усі необхідні реформи, тоді переговори закриваються. Це буде нудна тривала робота.
Який буде тривалість цих переговорів — 5 років чи, можливо, 10?
Досвід у цьому питанні виявляється надзвичайно різноманітним. Туреччина вже кілька десятиліть є кандидатом на вступ. Натомість, Австрія, Фінляндія та Швеція швидко приєдналися до ЄС, оскільки їхні умови майже повністю відповідали європейським стандартам. Таким чином, тривалість переговорів буде залежати від України.
Вважаю, що Україні слід звернути увагу на позитивний досвід інших держав. Наприклад, Швейцарія, Норвегія та Ісландія не є членами Європейського Союзу, але якщо б вони вирішили приєднатися до ЄС, це могло б статися у короткий термін, оскільки їхнє законодавство відповідає європейським стандартам.
До речі, є важливий момент. Швейцарія, Норвегія, Ісландія стали частиною спільного ринку в ЄС. Також вони є частиною шенгенського простору. Тобто існують різні проміжні моделі членства в ЄС, які надають певні переваги від інтеграції з Євросоюзом.
Процес переговорів між Україною та Європейським Союзом може здаватися заплутаним і складним. Давайте розглянемо кілька конкретних прикладів, які можуть продемонструвати, які переваги такі переговори можуть принести українському народу.
Для українців актуальними залишаються теми працевлаштування за межами країни та свобода пересування робочої сили. У 2004 році до Європейського Союзу приєдналася низка країн, серед яких Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія, Естонія, Кіпр та інші.
Громадяни цих держав одразу прагнули отримати можливість працювати в країнах Європейського Союзу без необхідності отримання спеціальних дозволів. Однак Євросоюз не виявив готовності до таких раптових змін, за винятком Великої Британії, яка оперативно відкрила свій ринок праці для всіх нових членів. У результаті було досягнуто компромісу: ЄС запланував поступове відкриття ринку праці протягом десяти років, хоча деякі країни реалізували це раніше. В обмін на це нові члени отримали перехідний період, протягом якого іноземці не мали права на придбання землі та нерухомості.
Узагальнено, угода про вступ до Європейського Союзу охоплює тисячі сторінок. Цей документ фіксує перехідні умови та інші угоди. Інакше кажучи, це своєрідний графік, в якому детально зазначено, що, коли і за яких обставин має вступити в силу.
Бізнес в Україні та Європейському Союзі має чимало запитань стосовно євроінтеграційних процесів. Однією з найбільш гострих тем залишається питання дотацій для аграрного сектору в ЄС. Адже потенціал української аграрної галузі перевищує, наприклад, польський приблизно в три рази. Чи готовий ЄС включити Україну до своїх лав, враховуючи значні обсяги нашого агросектору?
Ситуація в українському агросекторі, пов'язана з євроінтеграцією, є досить складною та політично насиченою темою. Чехія вже проходила подібний шлях при вступі до Європейського Союзу. Раніше французькі фермери виступали проти польських продуктів, оскільки побоювалися конкуренції з боку Польщі, Угорщини та Чехії. Вони не хотіли втратити свої субсидії в аграрному секторі.
Для розуміння: аграрні дотації -- це спільна європейська сільськогосподарська політика. Вона реформується, десь змінюються суми, десь ліквідують прямі виплати за певними напрямами. Наприклад, скасовують прямі доплати на виробництво, скажімо, в обмін на субвенції для збереження природи. Логічно, що, коли розпочалися масові протести французьких фермерів проти польських товарів, Брюссель почав шукати компроміс. І знайшов його.
Під час вступу до ЄС Чехія та інші країни-кандидати (наприклад, уже згадана Польща) погодилися, щоб чеські фермери отримали тільки 52% усіх субвенцій, які були в аграріїв-членів ЄС. Поступово ці доплати збільшувались: умовно кажучи, що два роки на 5%, і тільки у 2013 році вони зрівнялися. Тобто на початку чеські фермери формально були фермерами другої категорії. Але це був перехідний період. Згодом подвійні стандарти зникли. Ба більше, з часом фермери з Чехії, Польщі та інших країн, які щойно вступили до ЄС, змогли завдяки низьким виробничим цінам конкурувати з французькими та бельгійськими фермерам на деяких ринках Європи.
Логічно, що тепер польські фермери бояться конкуренції з боку українських аграріїв у ЄС. Є розрахунки: якби Україна вступала до Євросоюзу за чинними правилами, понад половину всього бюджету пішло би до аграрного сектору України. Так не може бути.
Таким чином, Україна може слідувати прикладам Чехії та інших "нових" країн-членів Європейського Союзу. На сьогоднішній день є можливість провести аналіз і, наприклад, погодитися на 10% аграрних дотацій — це вже значна сума, яка зможе підтримати сільське господарство в вашій країні. В обмін на це, під час вступу до ЄС українські аграрії отримують повний доступ до європейського ринку споживання. Для цього необхідно налагодити ефективну комунікацію та пояснити громадянам ЄС, чому варто купувати українську аграрну продукцію, адже вона є якісною та доступною за ціною. У такому випадку, українські фермери можуть стати серйозними конкурентами їхнім колегам з Польщі та інших європейських країн.
Напевно, узгодження позицій з державами Європейського Союзу з питань інтеграції українського аграрного сектору в європейську систему стане для нас непростим завданням. Існує ймовірність, що польські аграрії продовжать виступати проти вступу України до ЄС через побоювання зростання конкуренції в агросекторі.
Україна має можливість ініціювати аграрну коаліцію з Польщею, щоб в подальшому відстоювати аграрні інтереси обох країн у контексті Європейського Союзу. Чи буде це цікаво полякам?
Я переконаний, що Україні слід вжити всіх можливих заходів для вступу до Європейського Союзу. На стадії кандидатства Київ зможе лише приймати умови, які пропонує ЄС. Однак, після того як ваша країна стане членом Союзу, у вас з’явиться можливість не лише дотримуватися, а й формувати та змінювати європейські норми. Особливо важливо, що на рівні Ради ЄС Україна отримає значну кількість голосів завдяки своїм розмірам.
Як ви вважаєте, які ще галузі української економіки, крім аграрного сектору, можуть виявитися найважчими для інтеграції в Європейський Союз, і чому саме?
Конкуренція може проявлятися в різних сферах, оскільки всі економічні сектори інтегруються в європейський контекст. В результаті цього, виживуть лише найбільш адаптивні і конкурентоспроможні галузі. Ці процеси стосуються не тільки української економіки, але й економік усіх країн Європейського Союзу. Дозвольте навести кілька прикладів.
Автобусний ринок України демонструє вищий рівень конкуренції в порівнянні з польським. В Україні спостерігається нижчий рівень заробітних плат, більш економічні послуги з обслуговування автобусів, технічний огляд тощо. Це створює умови, за яких водіям з Європи може бути неприємно через посилення конкуренції з українськими фахівцями у сфері логістики.
Коли Польща приєдналася до Європейського Союзу, у Франції виникали побоювання, що це призведе до суттєвої конкуренції серед місцевих майстрів, адже польські сантехніки могли б запропонувати свої послуги за значно нижчими цінами. Частково ці страхи справдилися. Наприклад, після вступу Чехії до ЄС, в Україні спостерігалося різке скорочення цукрової промисловості. Це пов'язано з тим, що виробництво цукру в Україні обходиться дорожче, ніж у багатьох інших європейських країнах. Водночас Чехія має перевагу в вирощуванні кукурудзи, що робить її конкурентоспроможною в цій галузі на європейському ринку.
Існує безліч таких прикладів. Ключовим аспектом економічної інтеграції нових членів ЄС є забезпечення чесної конкуренції, яка сприяє стабільності в європейській економіці на глобальному рівні. Це відбувається завдяки однаковим стандартам ведення бізнесу, торгівлі та надання послуг у всіх країнах Європейського Союзу. Не варто побоюватися можливих труднощів у певних секторах української економіки, адже водночас виграють висококонкурентні галузі. В результаті, українська економіка, як і європейська, стає ще більш стійкою.
Таке вже спостерігалось, наприклад, у Польщі. На початку вступу до ЄС безробіття серед поляків становило 18%. Тепер у Польщі один з найменших показників з безробіття. Країна використала свої конкурентні переваги у різних сферах і почала створювати нові робочі місця в інших галузях. Тож під час переговорів з ЄС Україна має стратегічно дивитися на свою економіку та прораховувати, де може бути висока конкуренція, а які галузі можуть зникнути. Це допоможе захистити вашу економіку від серйозних потрясінь та вчасно трансформуватися. При цьому не треба боятися, адже торговельних війн у ЄС не було й не буде, оскільки Україна увійде в єдиний економічний простір і матиме час для адаптації усіх галузей.
Як в умовах євроінтеграції українці зможуть працювати в Європі? Що саме може змінитися на європейському ринку праці для України? Наші фахівці зможуть отримати рівні можливості для працевлаштування чи будуть певні обмеження?
На мою думку, українці вже успішно інтегрувалися в ринок праці Європейського Союзу. Через конфлікт близько 3,5 мільйона українських громадян отримали тимчасовий захист, що дозволяє їм працювати. Отже, ринок праці ЄС вже став доступним для українців. В результаті, жодних негативних наслідків не виникло, і рівень безробіття в Європі навіть знизився.
Складно прогнозувати, чи надовго українці мають можливість працювати в ЄС. Але цей "тест" показав, що країнам Євросоюзу не варто боятися робочої сили з України. Ваші фахівці не обвалили ринок праці. Люди працюють, інтегрувалися в європейську економіку, сплачують податки. Тому ймовірно, що коли Україна стане членом ЄС, європейський ринок праці одразу відкриється для українців. Не знадобиться перехідний період, як це було з Чехією, Польщею, країнами Балтії тощо.
Необхідно підкреслити, що українські фахівці в певних сферах повинні пройти атестацію, щоб мати можливість працювати в країнах Європейського Союзу. Це стосується, зокрема, лікарів, які зобов'язані підтвердити свої дипломи та володіти мовою тієї країни, де вони наміряються надавати медичні послуги. Наприклад, відомо, що в Чехії жінкам-стоматологам вдалося вирішити ці питання всього за рік, що вважаю вражаючим досягненням.
Вважаю, що процедура отримання додаткової сертифікації для певних професій залишиться в Україні навіть після її вступу до Європейського Союзу. Такі ж механізми проходять усі громадяни країн ЄС.
В Україні багато кажуть про те, що після війни нам знадобиться своя міграційна програма для залучення кадрів, адже робочих рук та фахівців бракуватиме. Якою має бути програма, щоб не сталося конфлікту інтересів з ЄС?
Країни Європейського Союзу мають можливість впроваджувати власні ініціативи щодо залучення іноземних працівників. Наприклад, Чехія реалізує програму, спрямовану на 10 пострадянських держав, включаючи Україну. Фахівці, які відповідають встановленим критеріям, можуть отримати робочі візи через спрощену процедуру. Подібні програми є звичною практикою в ЄС, проте їх реалізація не повинна ставити під загрозу безпеку та стабільність загального ринку праці в регіоні.
Сьогодні Угорщина виявила бажання видавати візи громадянам Росії та Білорусі, не проводячи при цьому жодних перевірок. Цей розвиток подій викликав обурення серед міністрів внутрішніх справ держав ЄС через можливі загрози безпеці. Угорському уряду необхідно надати роз’яснення своєї міграційної стратегії.
Міграційна політика кожної країни Європейського Союзу повинна бути реалізована таким чином, щоб відповідати євростандартам, забезпечувати справедливу конкуренцію та уникати дисбалансу на регіональному ринку праці. У разі виявлення порушень з боку будь-якої країни, ЄС вимагатиме перегляду її політики. Отже, коли Україна створюватиме нову міграційну стратегію для залучення трудових ресурсів, їй необхідно дотримуватися принципів балансування ринку праці ЄС, оскільки це має велике значення для процесу євроінтеграції.
