Україна стикається з проблемою нестачі молодого населення: вражаючий прогноз ООН на 2050 рік та експертна оцінка демографа.

Згідно з прогнозами ООН, до 2050 року чисельність молоді в Україні може стати найнижчою в світі. Очікується, що цей показник зменшиться в три рази, що створює серйозні ризики для країни, яка вже п'ять років протистоїть повномасштабній агресії з боку Росії.

Про точність демографічних прогнозів, фактичну чисельність населення на контрольованих територіях та стратегію "гри в довгу" розповів заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України Олександр Гладун в інтерв'ю для ТСН.ua.

ООН представила вражаючі дані: до 2050 року Україна ризикує стати державою з найнижчим відсотком молодого населення у світі — лише 6,6%. Чи відповідає це дійсності? І яким чином розраховуються ці демографічні показники?

Кожні два роки ООН публікує прогнози для країн світу, включаючи Україну. Останній звіт був оприлюднений у 2024 році, на основі якого було визначено відсоток молодого населення. Однак, мені важко оцінити, яким чином були проведені ці розрахунки, оскільки при створенні демографічних прогнозів враховуються певні припущення. Вони охоплюють такі аспекти, як народжуваність, смертність та міграційні процеси. Причому, для оцінки смертності та міграції необхідно брати до уваги різні вікові групи, що в умовах активних бойових дій є вкрай складним або навіть неможливим завданням.

У загальному контексті, прогноз демографічних змін до 2050 року розглядається як тривала перспектива. Такі довгострокові прогнози не слід сприймати як остаточний вирок, а радше як своєрідний сигнал, що вказує на можливі сценарії розвитку, якщо припущення, закладені в прогнозі, справдяться. Якщо виявиться, що ці перспективи не влаштовують державу, то необхідно вжити заходів для їх запобігання. Отже, це не остаточне рішення, а лише попереджувальний сигнал.

Крім того, важливо звернути увагу на те, кого Організація Об'єднаних Націй класифікує як молодь.

Мова йде про молодь віком від 15 до 24 років. У 2000 році цей сегмент населення становив 14,8% (7,349 мільйонів осіб), тоді як до 2050 року очікується, що їхня кількість зменшиться до 2,315 мільйона, що відповідатиме лише 6,6% і зробить цю групу найменшою у світі.

-- Важко оцінити одразу такий прогноз. Але тут виникає декілька питань: окрім демографічних гіпотез, який рік закінчення війни вони закладали до свого прогнозу? По якій території рахували? Якщо по всій території України, то як оцінювали чисельність населення, яка зараз є на непідконтрольній території? Тобто, щоб фахово прокоментувати цей прогноз, треба ще провести невеличку наукову розвідку.

Зрештою, прогнози складає не лише ООН. Варто зазначити, що до їхніх оцінок іноді виникають запитання. Наприклад, Центральне розвідувальне управління США також здійснює прогнози щодо різних країн. Будь-яка організація у світі має можливість створювати подібні прогнози, і, ймовірно, результати у всіх будуть різними.

Тому не слід цей прогноз сприймати як вирок. Те, що в Україні демографічна ситуація погана, доводити нікому не треба. А от яким буде її подальший розвиток, залежить від багатьох чинників. Передусім -- це рік закінчення війни, умови закінчення війни, політика нашої влади щодо внутрішньої економічної, демографічної, соціальної політики. Плюс політика тих держав, особливо європейських, де зараз перебувають мільйони наших громадян. Усе це буде впливати на результати прогнозу, і ми не можемо визначити, у якій комбінації все це спрацює.

-- Наведені числа довгострокового прогнозу і справді вражають. Якщо скорочення молоді справді відбуватиметься, чи є війна в Україні головним чинником?

Розумієте, якщо ми говоримо про абсолютні цифри, то їх порівняння є некоректним, оскільки війна істотно впливає на чисельність населення. Якщо ж розглядати ці дані у відсотковому співвідношенні, то можна оцінити, який відсоток молоді був раніше і який є сьогодні. Факт старіння населення вже давно відомий. Зазвичай цей процес відбувається під впливом двох основних чинників.

Перший аспект полягає в подовженні життя людей. Це є позитивним фактором, оскільки зростання тривалості життя свідчить про покращення умов існування. Цей процес називається "старінням зверху" і стосується переважно старших вікових категорій.

Другий фактор, що впливає на процес старіння населення, – це зниження рівня народжуваності. Це означає, що кількість молодших вікових груп зменшується, що в демографічній термінології називається "старіння знизу". Коли народжується все менше дітей, цей аспект зазвичай негативно позначається на демографічному розвитку країни. З часом це призводить до того, що в школах стає менше учнів, потім менше молоді отримує вищу освіту, і, зрештою, кількість людей, які виходять на ринок праці, також зменшується. Таким чином, загальна чисельність населення поступово скорочується.

Чи свідчить це про те, що Україна перетвориться на державу, де переважають літні люди?

В Україні спостерігається зростання відносної чисельності людей похилого віку, що тягне за собою додаткове навантаження на економічно активну частину населення. Це впливає на податкову систему, а відповідно – на соціальні програми, які підтримують різні групи населення. Водночас, явище старіння населення та зниження рівня народжуваності є глобальним феноменом. Проте в нашій країні ці процеси загострилися через війну, що робить їх особливо відчутними.

— І наслідки можуть виявитися зовсім не позитивними?

В загальному, так, але все залежить від того, яку територію та кількість населення зможе зберегти Україна. Навіть якщо припустити, що після конфлікту в країні залишиться 25 мільйонів людей, ми не будемо найменшою країною в Європі за чисельністю. Багато європейських держав мають значно менше населення.

Отже, все залежить від того, з якого ракурсу розглядати цю ситуацію. Для того, щоб покращити стан справ, необхідні серйозні внутрішні зміни: важливо, щоб після завершення війни населення менше орієнтувалося на виїзд за кордон і більше прагнуло повернутися на батьківщину. Це, в свою чергу, залежить від політики, яку проводить держава в середині країни.

-- А якщо Україна все ж стане країною пенсіонерів, які можуть виникнути загрози?

Головною загрозою є сповільнення економічного зростання. Через значну кількість людей похилого віку економіка країни поступово ослабне і почне "знижуватися". Проблема полягає не тільки в чисельності населення, а насамперед у його віковій структурі.

Для того, щоб покращити вікову структуру, треба збільшувати народжуваність. Але це покращення не відбудеться відразу. Якщо навіть умовно візьмемо, що народжуваність збільшиться у нас удвічі, то країна за віковою структурою та чисельністю населення відчує це років через 20-30. Тобто вся демографічна політика -- це гра в довгу. За рік-два ситуація не зміниться. Для покращення ситуації має працювати довготривала та виважена соціальна і демографічна політика.

-- У британських ЗМІ пишуть із посиланням на власні джерела, що населення України скоротилося від 2014 до 2025 року з 40 до 20 мільйонів осіб. Це значно відрізняється від офіційної інформації. Як ви ставитеся до таких оцінок?

-- До цього числа я ставлюся зі скепсисом. Особливо коли на таку публічно відкриту інформацію кажуть, що "в мене є джерело", але це джерело не називають -- це викликає питання.

Навіть в даний час, на території, яка контролюється, за різними оцінками, чисельність населення України коливається в межах 28-30 мільйонів осіб. Отже, цифра 20 мільйонів є абсолютно нереалістичною. Вона надзвичайно занижена, і мені важко зрозуміти, яким чином така цифра була сформована. Я б ще міг погодитися на обговорення варіантів 25-27 мільйонів, але 20 — це занадто низька оцінка.

-- А чи робив ваш інститут схожі дослідження щодо кількості молоді в Україні до 2050 року?

-- Останній прогноз ми робили на початку 2025 року. Зараз триває робота з Державною службою статистики для того, щоб оцінити взагалі чисельність населення України на підконтрольній території. І коли ця робота буде закінчена, тоді, можливо, ми зробимо прогноз, спираючись на нові дані.

При розробці такого прогнозу важливо, які ми закладаємо в нього сценарії, а вони в нас в Україні всі залежать від року закінчення війни. У зв'язку з тим, що ніхто не може назвати точно рік закінчення війни, ми самі гіпотетично його визначаємо, наприклад, кажемо: війна закінчиться у 2027 чи у 2030. І відповідно до цього робиться прогноз, хоча числа будуть отримані різні.

В наших умовах один день війни може змінити ситуацію докорінно, і тоді всі ці прогнози вже будуть як якась історія, що не справдилася. І все треба буде переробляти знову. Тому за даних умов робити прогнози важко.

Звісно, технічно прогноз можна зробити, але передбачити всі ці нюанси практично неможливо. Тим не менш, ми їх робимо як прогнози-попередження: що буде, якщо гіпотези більш-менш справдяться, а рік закінчення війни буде ось таким. Але такі прогнози не варто сприймати як точний орієнтир, вирок чи як істину в останній інстанції.

-- Чи ще немає статистичних даних для порівняння з інформацією ООН?

Нових даних немає, проте можна провести порівняння з нашим прогнозом на 2025 рік. Варто зазначити, що ми розробляли його з розрахунком до 2040 року, а не до 2050. Якщо війна завершиться у 2027 році, то у 2040 році частка молоді у віці від 15 до 24 років складе 8,4%. Очікується, що до 2050 року частка молоді продовжить зменшуватися, отже, результати обох прогнозів виявляться схожими.

ООН проводить свої обчислення, виходячи з кордонів 1991 року, тоді як ми робимо прогнози, орієнтуючись лише на території, що знаходяться під контролем України. Це має більше значення для нас, оскільки українська влада не має можливості впливати на непідконтрольні регіони. З одного боку, це обумовлено відсутністю точних даних про демографічну ситуацію на окупованих територіях. Тому ми зосереджуємося на прогнозах для контрольованих територій. ООН, у свою чергу, не може вдаватися до подібних методик через політичні причини. В іншому випадку, наприклад, Росія могла б заявити: "Ось, Організація Об'єднаних Націй вже виключила захоплені території з українських розрахунків". Саме тому ООН проводить оцінки для всієї території, і, як результат, ці дані можуть виявитися несумісними.

Чи відбуваються в Україні нині опитування домогосподарств для визначення кількості населення, а також його віку, сімейного стану, доходів, умов життя, зайнятості та стану здоров'я? Наскільки актуальні ці дослідження на сьогодні?

До початку масштабного вторгнення обстеження проводила Державна служба статистики, що стало частиною їхньої регулярної діяльності. Вони виконували аналіз робочої сили, спираючись на методи Міжнародної організації праці, а також здійснювали опитування щодо умов життя домогосподарств за міжнародними стандартами. У рамках цих опитувань громадян запитували про склад сім'ї, джерела та обсяги доходів, витрати, трудову зайнятість, житлові умови, а також споживання продуктів харчування та інші аспекти життя.

Дослідження життєвих умов домогосподарств проводяться у світовій статистиці, ймовірно, з XIX століття. Ці дослідження можуть мати різні назви та програми, але їх мета залишається незмінною – вивчення населення в цьому контексті. Існують також опитування, що зосереджуються на сільськогосподарській діяльності домогосподарств у сільській місцевості. Однак, з початком війни, такі опитування були призупинені.

Важливо усвідомлювати, що ці опитування не призначені для визначення кількості населення чи його статево-вікової структури. Навпаки, їх проводять з огляду на розподіл населення, а потім результати обробляються з урахуванням демографічних даних. Після початку широкомасштабного вторгнення Державна служба статистики призупинила проведення цих досліджень, але наразі планує їх відновлення. Можливо, це буде не в тому ж обсязі, як раніше, а в обмеженому форматі в окремих регіонах.

Українцям варто бути готовими до того, що до них можуть звертатися з питаннями для опитування.

Підготовчий процес продовжується. Є ймовірність, що вже з наступного року можуть відбутися певні зміни в цій сфері.

Зараз тривають певні дослідження населення, які організовуються міжнародними та громадськими організаціями за підтримки донорів. Ці ініціативи мають спеціалізований характер. На даний момент реалізується Мультиіндикаторне кластерне обстеження (МІКС), яке планує охопити приблизно 24 тисячі домогосподарств у контрольованих регіонах. Це всебічне дослідження, в рамках якого, окрім демографічних даних, респондентів запитують про їхнє здоров'я, умови життя, рівень добробуту, випадки домашнього насильства, освіту та інші аспекти.

Це надасть певне уявлення про ситуацію з населенням на контрольованій території. Наразі результатів ще немає.

-- Тобто, сенс у цьому є? Це як замінник перепису населення, який зараз неможливо провести?

-- Воно не замінює перепис населення. Результати таких опитувань використовують для соціального та економічного планування. Вони містять важливу інформацію щодо структури сучасного домогосподарства в Україні: скільки дітей у сім'ї, якого віку, у повній чи неповній родині вони виховуються, рівень освіти батьків та дітей, стан здоров'я тощо. Це різноманітна інформація, яка використовується не тільки науковими установами, а й Міністерством соціальної політики, сім'ї та єдності та Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства у їхній поточній діяльності.

Додам, що в даний момент проходять дослідження цін. Ймовірно, процес ще триває для визначення індексу споживчих цін. У цьому дослідженні враховується структура витрат домогосподарств на споживчі товари та послуги.

Таким чином, Державна служба статистики здійснила численні важливі дослідження населення, що робить їх відновлення надзвичайно необхідним.