На українському ринку будівництва спостерігається нестача робочої сили: Шуляк озвучила статистику.
На цьому наголосила голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування, очільниця партії "Слуга Народу" Олена Шуляк, посилаюсь на звіт Ukraine Construction Snapshot 2025 від IREX та EasyBusiness, пише РБК-Україна.
Нестача спеціалістів, таких як муляри, арматурники, бетонярі, електрики та зварювальники, відчувається в Україні дуже гостро. Це може призвести до необхідності залучення трудових мігрантів для відновлювальних робіт. Вже з початку великої війни на будівництвах почали працювати громадяни з Африки та Азії.
Згідно з її словами, український будівельний сектор наразі функціонує лише на 60% від довоєнних показників. Це призводить до того, що на одного доступного кандидата припадає 2,4 вакансії. Таким чином, навіть якщо кожен будівельник візьметься за півтори ставки, все одно буде відчуватися нестача робочої сили. Згідно з інформацією з звіту, для досягнення цілей економічного відновлення до 2032 року необхідно більш ніж подвоїти кількість працівників у цій галузі, оскільки це суттєво вплине на темпи відновлення.
Серед інших тривожних цифр те, що за спеціальністю працюють менше половини випускників будівельних вишів, а працевлаштування випускників професійних училищ коливається від 13% до 36% залежно від професії. Найгостріше відчувається нестача мулярів, арматурників, бетонярів, електриків, зварювальників і майстрів оздоблення, а 70% роботодавців кажуть, що брак практичних навичок - головний бар'єр.
Це свідчить про те, що тисячі молодих людей здобувають дипломи, але не знаходять роботу за спеціальністю. У той же час, безліч компаній потребують працівників, яких система освіти не встигає підготувати або не навчає так, як цього вимагає ринок. Тому нині важливо не лише забезпечити фінансування чи розробити програми, але й зосередитися на людях. Ми можемо приймати оптимальні рішення, залучати фінансування та створювати привабливі умови для інвесторів, але без тих, хто реалізує ці ідеї, будь-який план залишиться лише на папері, - зазначила Шуляк.
Автори звіту, додала вона, наголошують, що Україні потрібна нова система підготовки кадрів, тісно пов'язана з роботодавцями, громадами та реальними будмайданчиками. Тому йдеться не лише про реформу освіти, а про реальне відновлення країни.
Олена Шуляк також підкреслила, що для ефективного відновлення необхідно зосередити державні зусилля на поверненні українців, які виїхали за кордон. Однак, важливо реалістично оцінювати ситуацію і визнавати, що Україні, можливо, знадобиться залучити іноземних мігрантів для реалізації проектів у сфері відновлення.
Парламентарка пояснила, що багато розвинених країн, зокрема ЄС, у такий спосіб вирішують проблему старіння населення й нестачі робочої сили. Якщо на Україну чекає справді потужне повоєнне відновлення, то цьому процесу фактично немає альтернативи. Ключове питання - вибір вдалої міграційної політики, яка дасть змогу уникнути помилок інших країн. Зокрема, така політика має бути спрямована насамперед на залучення фахівців потрібних спеціальностей.
"Залучення мігрантів - одна з можливостей подолати значний дефіцит на ринку праці. Такий підхід уже використовує Румунія. Після набуття членства в ЄС та виїзду активної частини населення до західних країн, Румунія почала залучати на низькокваліфіковані роботи жителів з країн Азії. Ізраїль свого часу залучав для робіт у агросфері працівників з Непалу тощо. В цьому немає нічого дивного - у країнах ЄС трудові мігранти зараз становлять понад 12% від усього працюючого населення", - вважає нардепка.
Станом на сьогодні, повідомила вона, кількість працездатного населення зменшилася на 40% у порівнянні з довоєнним рівнем. Дефіцит кваліфікованих кадрів постає все гостріше, зокрема в таких сферах, як будівництво та промисловість. Йдеться як про звичайних робітників, так і вузькопрофільних експертів.
Як зазначила Олена Шуляк, особливо гостро демографічна криза та відсутність достатньої кількості робітників відчувається у сфері будівництва. Дефіцит кадрів тут перевищує 30%. Як результат - з початку великої війни до роботи на будівництвах почали залучати громадян країн Африки та Азії. Зокрема, йдеться про Непал, Індію, Бангладеш, Пакистан та Філіппіни.
