Вибори на фоні антиукраїнських висловлювань: чому новообраний президент Польщі навряд чи стане союзником України.
Президент Польщі Анджей Дуда є одним з найактивніших прихильників України серед політиків своєї країни.
Проте, його другий термін на посаді президента наближається до завершення. Перший тур виборів відбудеться 18 травня, а не пізніше початку червня, після проведення другого туру, Польща дізнається, хто стане новим президентом. Із значною ймовірністю, цю посаду займе Рафал Тшасковський, мер Варшави, який безумовно є лідером у нинішній виборчій кампанії.
Для України його перемога стане позитивним розвитком подій, адже основні конкуренти - Навроцький і Менцен - відкрито демонструють антиукраїнські настрої у своїй риториці та вчинках.
Але чи зможе Тшасковський стати президентом, який підтримує Україну?
Останні його заяви свідчать, що відповідь - однозначно "ні". Вже можна з певністю прогнозувати, що період, коли президент Польщі є лобістом і "адвокатом" України, - як це найчастіше було з Анджеєм Дудою та його попередниками - добігає завершення.
Яскравим прикладом цього є вкрай неприязна заява Рафала Тшасковського під час дебатів 12 травня. Він висловив думку, що роль України полягає в тому, щоб бути "буферною зоною" між Польщею та Росією. Проблема полягає не лише в позиції Тшасковського; до недавнього часу він висловлював зовсім інші погляди на Україну. Однак це було в період його кампанії за посаду в більш ліберальній Варшаві. На загальнонаціональному рівні польська політика має зовсім інші вимоги.
Врешті-решт, для України можуть виникнути ще більш складні обставини.
На цих виборах, принаймні, чотири кандидати можна вважати скептично налаштованими щодо України або навіть відверто ворожими до неї. Один з них безсумнівно пройде до другого туру і матиме можливість змагатися з Тшасковським за президентський пост.
Які результати можуть випливати з цих виборів для Польщі та її співпраці з Україною? Яка ймовірність того, що перемогу здобуде політик з антиукраїнською позицією? І чому серед основних кандидатів немає жодного, кого можна було б без сумнівів вважати справжнім другом України?
"ЄвроПравда" надає відповіді на основні питання щодо виборів у надзвичайно значущій для нас державі.
Менш ніж два роки тому в Польщі відбулася зміна політичної ситуації. Правоконсервативна партія "Право і справедливість" ("ПіС"), що була при владі з 2015 року, в результаті виборів поступилася місцем коаліції, очолюваній Дональдом Туском.
Однак, ця перемога не була абсолютною. Протягом останніх восьми років, поки "ПіС" перебувала при владі, вона заповнила всі важливі для країни посади своїми людьми, що після переходу партії в опозицію давало їй можливість перешкоджати багатьом ініціативам уряду Туска.
Однак основною перешкодою для нової влади став президент Дуда. Він мав право накладати вето на законодавчі ініціативи коаліції, а для їх подолання не вистачало голосів. Крім того, Анджей Дуда заважав багатьом призначенням, зокрема, заміні послів.
Отже, для коаліції президентські вибори означають завершення переходу влади.
Якщо їх кандидат на пост президента Польщі здобуде перемогу, це може сприяти прискоренню процесу усунення "ПіС" з керівних позицій у державі.
Натомість для політичної сили Ярослава Качинського президентські вибори становлять можливість для відновлення своїх позицій. У "ПіС" сподівалися повторити тріумф 2015 року, коли успіх маловідомого правника Анджея Дуди на президентських виборах проклав шлях до перемоги на парламентських виборах.
Такий реванш стає особливо важливим, зважаючи на те, що наразі багатьом топполітикам із "ПіС" загрожує кримінальне переслідування. А дехто з опозиційних політиків вже отримали статус політичних біженців в Угорщині - Віктор Орбан відверто зайняв сторону в цьому протистоянні, надаючи їм притулок.
Партія, а зокрема її президент Ярослав Качинський, поклала місію стати "другим Дудою" на Кароля Навроцького, який очолює Інститут національної пам'яті.
Навроцький бере участь у виборах як самовисуванець. У партії "ПіС" сподіваються, що цей статус дозволить йому уникнути негативного впливу антирейтингу попереднього уряду, а отже, він зможе легше здобути підтримку виборців у важливому другому турі.
Сценарій реваншу є для України малоприємним, оскільки свідчить про те, що Польща може надовго опинитися в стані політичної нестабільності. Крім того, партія "ПіС" обрала кандидата, який демонструє більш критичне ставлення до України, ніж сама ця політична сила.
Зокрема, під час своєї роботи на посаді керівника Інституту національної пам'яті Навроцький запам'ятався своїми ініціативами в боротьбі з "бандерівською ідеологією". Як кандидат на президентську посаду він також виступив проти того, щоб Польща підтримувала вступ України до Європейського Союзу, а навіть і до НАТО.
Кароль Навроцький відверто провалив старт своєї виборчої кампанії. Дійшло навіть до того, що його вихід у другий тур перестав бути очевидним - соціологічні опитування, проведені у березні, свідчили, що Навроцького майже наздогнав Славомір Менцен від ультраправої та відверто антиукраїнської партії "Конфедерація".
Вихід Менцена у другий тур міг стати катастрофою для "ПіС" - адже "Конфедерація" зараз успішно працює з правим електоратом, а успіх на президентських виборах (навіть без перемоги на них) міг зробити її ключовою опозиційною силою.
Втім, тріумф Менцена був недовгим - невдовзі після старту офіційної виборчої кампанії його рейтинг почав падати. Не останнім чином - через неготовність ультраправого кандидата до дебатів.
Здавалося, що Навроцький отримав свою можливість. Він не лише зміцнився на другій сходинці, а й почав зменшувати відстань до лідера, кандидата від "Громадянської платформи" Тшасковського.
Початок травня обіцяв стати для Навроцького часом електорального підйому. Він отримав зовнішню підтримку, що мала всі шанси стати ключовою.
1 травня у Білому домі Дональд Трамп зустрівся з Навроцьким.
Такий акцент на підтримці президента США міг би суттєво підвищити кількість голосів для Навроцького. Але цього не сталося – вплив зустрічі з Трампом був повністю знівельований безпрецедентним скандалом, який виник унаслідок журналістського розслідування.
Слід підкреслити, що Навроцького супроводжували скандали протягом усієї кампанії, однак вони не змогли зменшити його популярність. Проте цей випадок виявився винятковим.
Для початку журналісти з'ясували, що окрім вказаної у декларації квартири, Навроцький має ще одну.
Однак справжнім "ударом" стало інше розслідування: виявилося, що Навроцький отримав цю невелику квартиру площею всього 28 квадратних метрів у 2021 році в рамках угоди про піклування. Проте попередній власник, 80-річний чоловік, чиє ім'я не розкривається, нібито так і не отримав обіцяної допомоги від політика. Як наслідок, він втратив своє житло і тепер проживає в будинку для літніх людей.
"Після цього виборча кампанія для нас закінчена," - поділилися анонімно представники штабу "ПіС", коментуючи медіа можливості свого кандидата в контексті квартирного скандалу.
Зазначимо, що наразі соціологічні дані не підтверджують такі надто песимістичні оцінки.
Нещодавнє соціологічне дослідження, проведене виданням Rzeczpospolita, показало, що популярність Навроцького не тільки залишилася на стабільному рівні, а й піднялася до 25,2%. У той же час, підтримка Тшасковського знизилася до рекордно низького показника за всю виборчу кампанію — всього 32,3% (причини цього з'ясуємо далі).
Імовірно, частково згладити вплив скандалу допоміг "ефект Трампа".
Проте найважливіше полягає в тому, що ситуація з квартирою, хоча й не вплинула на "ядерний електорат" Навроцького — тих, хто має намір голосувати за нього в першому турі — суттєво підірвала його шанси на перемогу в критично важливому другому турі. На фоні цього скандалу розрив між суперниками зріс, що обіцяє Навроцькому впевнену поразку (53,9% у Тшасковського проти 38,4% у Навроцького).
Варто пояснити, чому так відбулося. Рятівною для рейтингу Навроцького у першому турі стала поляризація польського суспільства.
Виборці "ПіС", що мають намір підтримати цю партію на виборах, не покладаються на "ліберальні" загальнонаціональні медіа. Натомість вони довіряють партійним виданням, які стверджують, що скандал був сфабрикований польськими спецслужбами за вказівкою прем'єра Туска з метою компрометації опозиційного кандидата.
Проте чи свідчать останні соціологічні дослідження про те, що Рафал Тшасковський має незаперечну перевагу у президентських виборах?
Висловлювати впевненість наразі недоречно. У нас попереду ще два тижні до другого туру.
Зростання скандалів перед першим туром виборів створює підстави вважати, що фінальний етап буде напруженим і сповненим несподіванок.
А головне - є тенденція поступового падіння рейтингу Тшасковського.
Восени минулого року його рейтинг перевищував 40%. Якщо б він зумів зберегти цей рівень, це створило б підстави для оптимізму щодо перемоги в другому турі. Проте, на даний момент, його рейтинг знизився до 32,3%.
Слід зазначити, що обрання Тшасковського кандидатом на пост президента з самого початку було певним ризиком.
У Польщі ще ніколи не обирали президента з ліберальними поглядами. Історично країна мала консервативних президентів, а також одного колишнього комуніста, Олександра Квасневського. Проте навіть він відкрито підтримував католицьку церкву та уникнув теми захисту прав ЛГБТ-спільноти.
Кароль Навроцький спробував акцентувати увагу на цій темі під час одних із дебатів, принісши з собою два прапорці: червоно-білий національний, який він розмістив поруч із собою, та райдужний, що прикрасив трибуну Тшасковського.
Проте, очікування супротивників щодо загрозливості президента-ліберала не виправдалися. Тим часом, мер Варшави не зміг знайти спільну мову з виборцями з малих містечок, залишаючись для них віддаленою фігурою.
Крім того, виборчий процес виявив нові вразливі сторони лідера.
Несподівано виявилося, що досвідчений політик не дуже добре тримається на дебатах - зокрема, відверто нервує.
Щоб зупинити падіння рейтингу, Рафал Тшасковський додав до своєї кампанії нові елементи.
В тому числі - скорегував ставлення до України та українців.
Зокрема, на початку року він запропонував ініціативу щодо скорочення соціальних виплат для українців з дітьми, які не мають офіційного місця роботи.
12 травня під час дебатів Тшасковський раптово виступив з заявою, що Україна повинна стати буфером між Польщею та Росією. "Коли я працював в Європейському Союзі та Європейському парламенті, я завжди підкреслював, що Росія становить загрозу, і Україна має виконувати роль буферної зони", - зазначив він.
Досі не було жодних уточнень або роз'яснень щодо цієї резонансної заяви мера Варшави.
Треба підкреслити: на відміну від того ж Навроцького або Менцена, фаворит президентських перегонів не є антиукраїнським політиком. Однак його нинішня позиція свідчить: не варто чекати від нього на президентській посаді завзятого лобіювання інтересів України, тією мірою, як це робити його попередники.
Незалежно від того, яким чином завершаться цьогорічні президентські вибори в Польщі, вони вже продемонстрували, що взаємини між Києвом і Варшавою наразі переживають очевидні труднощі.
Зокрема, крім Навроцького та Менцена, у змаганнях також беруть участь двоє ще більш явно антиукраїнських політиків: скандально відомий євродепутат Гжегож Браун та відвертий прихильник Путіна Мацей Мацяк.
Елементом змагань стали перешкоди на контрольно-пропускному пункті на українському кордоні. На щастя, тимчасове блокування КПП "Ягодин - Дорогуськ" є частиною виборчої кампанії Славоміра Менцена, який все ще сподівається потрапити до другого туру.
В цих виборах лише одна кандидатка демонструє чітку проукраїнську позицію — Магдалена Беят від лівих. Вона стала єдиною учасницею польських перегонів, яка відвідала Київ на третю річницю повномасштабного вторгнення Росії. Проте, згідно з опитуваннями, у першому турі її підтримка становитиме менше 6%.
Причина цього - зміни у настроях польського суспільства.
Зокрема, за даними недавнього дослідження, виконаного соціологічною лабораторією ARC Rynek i Opinia за замовленням Центру Мерошевського (Польща), за останній рік відсоток поляків, які мають негативне ставлення до українців, зріс з 27% до 30%. Водночас частка тих, хто висловлює позитивне ставлення, зменшилася з 25% до 23%. Більш детальну інформацію можна знайти в статті "Курс на відчуження".
Цей тренд уже кілька років активно підтримується "Конфедерацією", а нещодавно до цих настроїв почали звертатися й політики ключових партій країни.
Це опитування виявляє ще одну тривожну тенденцію: молодь Польщі виступає на передньому плані антиукраїнських настроїв, що дає підстави вважати, що ці настрої можуть тільки посилюватися в майбутньому.
Проте є й підстави вважати, що польським політикам незабаром слід буде приділити більше уваги ставленню українців. Це зумовлено прогнозами щодо масового отримання українцями польського громадянства в найближчому майбутньому, що перетворить українську спільноту на важливий фактор, який може вплинути на результати наступних виборів (деталі можна знайти тут).
Зараз, коли українсько-польські стосунки переживають складний період, важливо підготуватися до нових умов співпраці з Варшавою. Це реальність, в якій Польща залишається нашим партнером, проте у двосторонніх відносинах дедалі більше з'являється раціональний підхід і втома один від одного, а безкорисливість поступається місцем прагматизму.
