Від автобуса до влади: як диктатор Мадуро увійшов в історію.

Венесуельський проросійський лідер Ніколас Мадуро вже протягом багатьох років залишається при владі в країні. Він прийняв президентську посаду від свого попередника, ще одного диктатора, Уго Чавеса. 3 січня цього року президент США Дональд Трамп оголосив, що в результаті військової операції Мадуро разом зі своєю дружиною були захоплені та вивезені за межі країни.

Дізнайтеся більше про венесуельського лідера-диктатора та його шлях до влади в нашому огляді на Еспресо.

Народився 23 листопада 1962 року в Каракасі у родині робітників. Ще в школі почав цікавитися політикою, ставши членом профспілки. У деяких записах зазначено, що Мадуро так і не завершив повну середню освіту.

Починав свою кар'єру водієм автобуса, а також був охоронцем політика Хосе Вісенте Ранхеля під час його невдалої президентської кампанії 1983 року.

Наприкінці дев'яностих років ХХ століття Ніколас Мадуро став одним із засновників Руху П'ятої Республіки, лівої соціалістичної партії у Венесуелі, та активно підтримував Уго Чавеса під час його президентських перегонів у 1998 році. У 2000 році його обрали до Національних зборів Венесуели, а за час президентства Чавеса він займав кілька важливих державних посад. Зокрема, Мадуро працював міністром закордонних справ з 2006 по 2012 рік, а в період з 2012 до 2013 року виконував обов'язки віце-президента. Варто зазначити, що під час своєї роботи на посаді міністра закордонних справ він не володів жодною іноземною мовою.

Мадуро пережив два шлюби. Його перша дружина – Адріана Герра Ангуло, з якою у нього народився єдиний син Ніколас Мадуро Герра, відомий в народі як "Ніколасіто". Цей молодий чоловік також здобув популярність, займаючи кілька важливих державних посад.

У липні 2013 року Мадуро одружився з Сілією Флорес - юристкою та політикинею, старшою від чоловіка на 10 років. У 2006 році вона замінила Мадуро на посаді голови Національних зборів, ставши першою жінкою на цій посаді. Їхні романтичні стосунки почалися ще в 1990-х роках, коли Флорес представляла Уго Чавеса як адвокат після спроби державного перевороту 1992 року. Шлюб вони уклали через кілька місяців після вступу Мадуро на посаду президента.

У вересні 2006 року, під час свого візиту до Нью-Йорка на 61-у сесію Генеральної Асамблеї ООН, Мадуро на короткий час був затриманий працівниками Служби внутрішньої безпеки США в аеропорту ім. Джона Ф. Кеннеді. Його тримали під вартою приблизно 90 хвилин після того, як він розрахувався за авіаквитки готівкою.

Після звільнення Мадуро заявив, що затримання було незаконним, і подав скаргу до ООН. Президент Чавес назвав подію помстою за свою різку промову в ООН, під час якої він назвав президента США Джорджа Буша-молодшого "дияволом".

Після смерті Уго Чавеса 5 березня 2013 року Ніколас Мадуро став президентом Венесуели. Вже з перших років його правління країна зіткнулася з глибокою економічною кризою, дефіцитом товарів та різким падінням рівня життя.

Криза та дефіцит товарів спричинили масштабні протести у 2014 році. Вони переросли в щоденні марші по всій країні, супроводжувалися їх придушенням та падінням популярності Мадуро. У 2015 році до Національних зборів була обрана опозиційна більшість, а в 2016 році розпочався процес відкликання президента, який згодом уряд скасував.

Мадуро зумів утримати владу завдяки підтримці Верховного суду, Національної виборчої ради та збройних сил. Верховний суд практично позбавив обраний парламент його функцій, що спричинило конституційну кризу та нову хвилю протестів у 2017 році. У відповідь на ці події Мадуро вирішив розпочати процес зміни конституції.

20 травня 2018 року Ніколас Мадуро знову здобув перемогу на президентських виборах, які експерти назвали знаковими, підкресливши, що вони відбулися з найнижчим рівнем участі виборців за всю сучасну історію держави.

Сполучені Штати ввели санкції проти Мадуро після виборів, назвавши його "авторитарним лідером" та заборонивши йому в'їзд на свою територію. У свою чергу, такі країни, як Китай, Росія та Куба, висловили свою підтримку Мадуро. Він, в свою чергу, також надав підтримку Росії. Венесуела, разом із Північною Кореєю, Сирією за правління Асада та Білоруссю, виступила проти всіх резолюцій ООН, що засуджували агресію Росії та анексію Криму.

У звіті Amnesty International за 2018 рік йдеться про те, що "уряд Ніколаса Мадуро звинувачують у вчиненні одних із найжахливіших порушень прав людини в історії Венесуели". Насильство, зокрема, мало місце у малозабезпечених районах країни і включало "8292 позасудові страти, які мали місце між 2015 і 2017 роками". Протягом одного року 22% убивств (4667 випадків) були скоєні представниками силових структур.

За правління Мадуро почалася масштабна продовольча криза під час якої зникли основні продукти харчування та товари першої необхідності. Не було цукру, олії і навіть туалетного паперу. Рівень дефіциту їжі становив від 50 до 80%. Через недоїдання венесуельці почали втрачати вагу, це явище стало відомим як "дієта Мадуро".

У певних частинах Венесуели в період 2015-2016 років спостерігався дефіцит бензину. Протягом кількох років протестів економіка країни зазнала серйозних руйнувань, внаслідок чого зникли цілі галузі. Інфляція сягнула неймовірних кількох мільйонів відсотків на рік. У 2019 році було проведено деномінацію валюти за курсом 100 тисяч до 1. У той же час мінімальна зарплата становила всього 8 доларів.

11 серпня 2017 року, тодішній президент Сполучених Штатів Дональд Трамп висловив думку про можливість "військового варіанту" для вирішення конфлікту з урядом Мадуро. Через два роки, у відповідь на визнання Трампом лідера венесуельської опозиції Хуана Гуайдо тимчасовим президентом, Мадуро оголосив про розрив всіх дипломатичних зв'язків між Венесуелою та США.

На березень 2019 року більш ніж 50 держав не визнали Мадуро легітимним президентом Венесуели. У 2020 році федеральний суд США висунув проти Мадуро обвинувачення у наркотероризмі та змові з метою постачання кокаїну до американських територій.

У 2024 році він вирішив балотуватися на третій термін. Національна виборча рада, що має зв'язки з Мадуро, оголосила його переможцем, не надавши жодних доказів, що призвело до нової політичної кризи в країні. Тим часом підрахунки голосів, проведені опозицією, вказали на перемогу їхнього кандидата - Едмундо Гонсалеса.

У серпні 2025 року Міністерство юстиції Сполучених Штатів підвищило суму винагороди до 50 мільйонів доларів за відомості, які можуть сприяти затриманню диктатора. А 24 листопада було оголошено, що Мадуро та його прибічники в уряді визнаються учасниками іноземної терористичної організації.

Цей статус наділив президента США можливістю вводити більш суворі санкції проти уряду Венесуели. Однак, експерти підкреслюють, що таке рішення не давало права на використання летальної сили, але може бути розглянуто як обґрунтування для американських військових дій в Венесуелі.

3 січня цього року, у столиці Венесуели Каракасі пролунали вибухи. Також у небі було помічено авіацію, яка завдала численних ударів.

Ситуація у Венесуелі стала темою обговорення для ряду засобів масової інформації, таких як Reuters, Clash Report і CNN. Президент США Дональд Трамп не раз заявляв про можливість проведення наземних операцій в країні, підкреслюючи необхідність тиску на самопроголошеного лідера Ніколаса Мадуро з метою його відставки.

Влада країни звинуватила Сполучені Штати в організації нападу, а президент Ніколас Мадуро видав указ про введення надзвичайного стану. Незабаром після цього американський президент Дональд Трамп підтвердив участь США в цій операції, заявивши, що Мадуро і його дружина були затримані.

Вже через кілька годин держсекретар Марко Рубіо повідомив, що Мадуро перебуває під вартою у США, військові дії у Венесуелі завершено, написв американський сенатор Майк Лі.