Виклик для вищих навчальних закладів: кого готувати, аби досягти перемоги та відновлення.

Повномасштабне вторгнення, що сталося у 2022 році, викликало глибокі зміни в українській політиці, обороні, економіці та суспільному житті загалом. Це також піддало впливу навіть той сектор, який здавалося б, рухається в інерційному режимі, - вищу освіту. Війна порушила звичний ритм розвитку освітніх програм, і тепер зміни відбуваються не як продовження раніше встановлених тенденцій, а в якості реакції на нові виклики, враховуючи необхідність повоєнного відновлення.

Протягом майже двох десятиліть, з 2005 по 2024 рік, Україна здійснила трансформацію від переважання юристів та економістів до спроби зосередитися на таких сферах, як інформаційні технології, інженерія, медицина та освіта. Однак ці зміни ще не завершені та часто відбуваються із запізненням. У результаті, протягом багатьох років український ринок праці був перекошений на користь гуманітарних спеціальностей, зокрема права, економіки та менеджменту, що призвело до надмірної кількості фахівців у цих галузях. Наразі країна відчуває гостру потребу в технічних кадрах, таких як інженери, медики, ІТ-спеціалісти, будівельники, психологи та освітяни – саме ці професії є критично важливими для відновлення після війни. Таку ж позицію займають і представники Міністерства освіти.

Проте, попит на ринку праці досі не відповідає вибору абітурієнтів. Наприклад, війна яскраво продемонструвала нестачу вчителів та медичних працівників, частина з яких виїхала за кордон або змінила місце роботи. Згідно з експертними прогнозами, до 2030 року країні може не вистачати більше 100 тисяч вчителів. Незважаючи на високий попит, педагогічні спеціальності все ще не входять до п’ятірки найпопулярніших серед молоді, зокрема у 2024 році зареєстровано лише близько 25 тисяч заяв на всі предметні спеціалізації.

Неможливо не відзначити й міграційний аспект - близько 5 мільйонів українців, значна частина з яких володіє вищою освітою, залишили країну і вирушили за межі.

Одночасно десятки тисяч професіоналів зараз виконують свої обов'язки у Збройних Силах України, що призвело до виникнення значних вакансій на ринку праці.

Досліджуючи цю проблему, можна дійти лише одного висновку - нам потрібне стратегічне переосмислення кадрової політики. Абітурієнти повинні орієнтуватися не лише на престиж професії, а на реальні потреби суспільства: відновлення, розбудова, сталий розвиток.

Щоб уникнути помилок, Україні необхідно детально проаналізувати, як інші країни адаптували свої освітні системи до різних викликів. Адже їхній досвід підтверджує, що навіть у найважчі періоди вища освіта здатна стати потужним каталізатором для національного відновлення.

Соединенные Штаты Америки

Згідно з останніми даними Бюро статистики праці (BLS), до 2032 року в США прогнозується найзначніше збільшення зайнятості в таких сферах, як охорона здоров'я, соціальне забезпечення, догляд за літніми людьми, реабілітація після травм, інформаційні технології та відновлювальні джерела енергії. Наприклад, кількість вакансій в галузі консультування з питань психічного здоров'я може зрости на 18%, тоді як у сфері ерготерапії - на 14%. За оцінками Бюро, сектор охорони здоров'я та соціальних послуг збільшиться на 9,7%, що значно перевищує середній темп зростання зайнятості в інших галузях економіки. Саме цей сектор стане основним джерелом нових робочих місць, створивши близько 2,1 мільйона нових вакансій.

Варто зазначити, що хоча класичні пріоритети американських студентів залишаються стійкими, їх вибір все ж таки поступово адаптується до змін на ринку праці. Так, у 2021-2022 навчальному році понад 58% бакалаврських дипломів у Соединенные Штаты Америки було зосереджено лише в шести напрямах. Перше місце - бізнес (375 тис. дипломів, 19% загальної кількості), що відображає прагнення студентів до універсальних і гнучких кар'єр. Друге -- медичні та охоронні професії (13%), далі -- соціальні науки та історія (7,5%), біологія та біомедицина (6,6%), психологія (6,5%) та інженерія (6,2%). Крім того, швидко зростає кількість студентів у сфері комп'ютерних наук, яка вже перевищила 100 тис. випускників на рік.

Цей розподіл вказує на помірну, але поступово зростаючу чутливість до фактичного попиту в економіці, особливо в сферах STEM, медицини та цифрових технологій. Освітня політика активно інтегрує прогнози: ресурси на кшталт bls.gov або skilllab.io дають можливість кожному студенту зіставити свої навички з актуальними вакансіями.

Європейський Союз

На сьогоднішній день ринок праці в Європейському Союзі стикається з браком кваліфікованих фахівців у важливих секторах економіки, таких як охорона здоров'я, інформаційні технології, будівництво та інженерія. Згідно з даними Європейської мережі служб зайнятості (EURES), в багатьох країнах Союзу найбільший дефіцит спостерігається серед медичних працівників, зокрема медсестер та спеціалістів вузького профілю, а також серед ІТ-фахівців, інженерів, будівельників, електриків і геодезистів. Додатково, деякі держави також відзначають нестачу викладачів і логістів.

Освітні уподобання студентів з Європи лише частково відповідають вимогам ринку праці. За даними Eurostat на 2023 рік, понад 22% студентів обирають спеціальності в галузі бізнесу, права та управління. Водночас, 14,7% віддають перевагу інженерії, виробництву та будівництву, що свідчить про певний рівень відповідності з потребами ринку. Медицина та соціальні науки привертають увагу ще 14,4% студентів, але цього недостатньо, враховуючи зростаючу проблему старіння населення. Гуманітарні науки, які обирають 11,2% студентів, залишаються затребуваними, проте мають менший потенціал для заповнення стратегічних вакансій на ринку праці. Ситуація в сфері інформаційних технологій є особливо тривожною, оскільки тут спостерігається ще менший відсоток студентів, незважаючи на швидке зростання цифрових викликів.

У відповідь на ці виклики Єврокомісія активно підтримує STEM-освіту, розвиток цифрових навичок та залучення жінок до технічних сфер. Для досягнення цих цілей використовуються різноманітні інструменти, включаючи програми професійної орієнтації та фінансування університетів, які створюють нові освітні програми.

Західнобалканський регіон

На мою думку, приклад цих країн ми маємо вивчити особливо прискіпливо, адже вони свого часу зіткнулися із повоєнною трансформацією та відбудовою - процесами, які на нас лише очікують. Втім, не можна сказати, що вони остаточно розв'язали питання реформування освіти та адаптації до вимог економіки. Сьогодні їхній ринок праці все ще залишається вразливим до масової еміграції молодих спеціалістів і дефіциту кваліфікованих кадрів. Особливо це спостерігається у будівництві, інженерії та секторі ІТ. Туристичний сектор також не забезпечений необхідним персоналом -- зокрема бракує управлінських кадрів із бізнес-освітою та мовними навичками.

У галузі охорони здоров'я також спостерігається непроста ситуація: багато медиків вирушають за межі країни, а вітчизняні навчальні заклади не здатні задовольнити потреби ринку. Одночасно з цим зростає запит на спеціалістів у сфері державного управління та євроінтеграції, особливо в рамках переговорів щодо вступу до ЄС у ряді країн регіону.

Що ж стосується студентських преференцій у виборі майбутньої професії, то найпопулярнішими та найбільш комерційно привабливими є такі напрями, як бізнес, економіка, право. Чимало приватних ЗВО, що з'явилися тут у 2000-х роках, спеціалізуються саме на цих галузях. Останні роки також фіксується поступове зростання інтересу до ІТ-напрямів, проте загальна кількість випускників у галузі технологій залишається недостатньою для задоволення потреб ринку.

Медичні професії, хоча й вважаються престижними, залишаються "елітними" через високі вимоги до вступу та обмежену кількість доступних місць.

STEM-дисципліни недостатньо представлені. У кількох країнах цього регіону існує проблема з низьким рівнем завершення навчання — за різними оцінками, менше 40% студентів отримують дипломи протягом десятирічного терміну. Це призводить до серйозного дисбалансу між числом студентів, які вступають до вищих навчальних закладів, та тими, хто фактично завершує своє навчання і готовий до професійної діяльності.

Водночас, хотів би акцентувати увагу на досвіді Північної Македонії та Сербії, де після впровадження моделі "смарт-прогнозування" ринку праці державне замовлення адаптується щорічно. Наприклад, у Північній Македонії після 2020 року спостерігається 30% зростання кількості місць на аграрних, будівельних та технічних спеціальностях, тоді як фінансування для юриспруденції та гуманітарних наук зменшилося на 20%. У цій країні також діє платформа "SkillsForecast", яка щорічно оновлює п'ятирічний прогноз, що враховується при формуванні державного замовлення та затвердженні нових освітніх програм.

Вивчаючи досвід Західних Балкан ми повинні уникнути класичної пастки післявоєнної трансформації: надмірна орієнтація на вузьке коло спеціальностей, недостатній розвиток інженерії та охорони здоров'я, відтік талановитої молоді та кваліфікованих кадрів.

Отже, світовий досвід переконливо свідчить про те, що ефективне відновлення можливе лише за умови узгодження освітньої системи з реальними потребами ринку праці. У одному з попередніх блогів я вже обговорював важливість закладів вищої освіти в контексті повоєнного відновлення, зокрема звертаючи увагу на модель "Університет 3.0.". Сьогодні ж хочу акцентувати на інших конкретних кроках, які Україна може вжити для досягнення успіху.

Стратегія оновлення кадрового потенціалу України

Для відновлення української інфраструктури країна потребує масового залучення технічних спеціалістів, таких як інженери, будівельники, енергетики та менеджери. За прогнозами на 2025 рік, понад 70% будівельних компаній стикаються з серйозною нестачею кваліфікованих кадрів, а в деяких професіях дефіцит може сягати 40-70%. Програма Skills4Recovery (GIZ), яка за рік підготувала 500 будівельників, підтверджує ефективність короткострокових курсів з практичним акцентом. Водночас необхідно не лише модернізувати технічні програми у вищих навчальних закладах, а й активно інвестувати в розвиток професійної та фахової освіти з акцентом на логістику, електромеханіку, інженерію та інші важливі напрямки.

З початку 2023 року Міністерство освіти і науки України зменшує кількість наборів на гуманітарні спеціальності, водночас збільшуючи підтримку для технічних, цифрових, педагогічних та природничих напрямків. Цю тенденцію необхідно не лише продовжувати, а й стратегічно посилювати: країні важливо створити резерв кваліфікованих інженерів, педагогів та енергетиків, адже навіть за умов часткової міграції більшість фахівців залишиться в Україні і братиме участь у її відновленні.

Необхідно розширити систему цільового фінансування: студенти з регіонів можуть отримувати гранти або стипендії в обмін на кілька років праці у своїх громадах після завершення навчання. Це особливо критично для відновлення постраждалих територій, які вже зараз повинні формувати потреби у майбутніх фахівцях — інженерах, архітекторах, агрономах. Така практика вже частково реалізована в медичній сфері, проте потребує системного вдосконалення та розширення на інші сектора.

Суспільне визнання та належні умови праці -- ключ до зростання популярності критично важливих професій. Успіх вчителя, інженера чи лікаря має бути видимим. У 2023 році вже підвищено мінімальну зарплату медиків, а також запроваджуються механізми підтримки молодих фахівців, які працюють у селах (житло, надбавки, гранти).

З 2023 року в Україні запроваджено систему фінансової підтримки для контрактників, які демонструють високі результати, що особливо заохочує вибір професій у галузях ІТ, освіти та інженерії. У майбутньому державна політика може поширити цей досвід на стратегічно важливі напрямки, такі як оборонна промисловість, агроінженерія та енергетика. Це не тільки допомагає утримувати талановиту молодь в Україні, але й сприяє реалізації її потенціалу в розвитку ключових секторів, важливих для відновлення та забезпечення безпеки країни.

Відбудова України - це спільна справа держави, бізнесу й міжнародних партнерів. Агрохолдинги вже можуть готувати майбутніх агрономів, будівельні компанії - інженерів, ІТ-компанії - програмістів. Важливо створити сталу модель співпраці між освітою і ринком -- наприклад, програми типу "Learn to Rebuild", де приватні партнери фінансують навчання студентів і гарантують їм працевлаштування.

Україна має всі шанси стати регіональним центром цифрових навичок. ІТ-індустрія продовжує показувати вражаючий потенціал, а глобальний ринок відчуває потребу у фахівцях у таких сферах, як кібербезпека, хмарні технології та штучний інтелект. Важливо не лише зміцнювати технологічну інфраструктуру, але й забезпечувати гендерну рівність у цій галузі. Це можна досягти шляхом залучення жінок та впровадження сучасних навчальних методів, що відповідають міжнародним стандартам.

Молодь обирає майбутню професію не лише з огляду на статистику, а й виходячи з моделей успіху, які бачить навколо. Щоб критично важливі професії стали привабливими, необхідно зробити видимими досягнення їх представників -- у медіа, соцмережах, публічному просторі. Національна просвітницька кампанія "Твоя освіта -- твоя зброя у відбудові" здатна змінити ставлення до освіти як інструменту для сталого розвитку країни.

Висновок

У період з 2005 по 2024 рік в Україні відбулися суттєві зміни в освітніх пріоритетах: від акценту на правових та економічних спеціальностях до зростаючого інтересу до технічних, інформаційних технологій та прикладних дисциплін. Сьогодні акцентується увага на підготовці кадрів, здатних сприяти відновленню країни — інженерів, фахівців у сфері IT, медичних працівників, педагогів, аграріїв, психологів та інших. Завдяки державній підтримці, грантовим програмам та партнерству з бізнесом формується нова освітня модель, де престиж професії визначається її важливістю для суспільства. Продовження реформ дозволить досягти балансу між обсягами випуску спеціалістів та потребами ринку праці, закладаючи основи для економічного зростання та відновлення України після війни.