Вірусні саджанці, виготовлені в Європі: чому українські аграрії стикаються з втратою врожаю та фінансовими збитками | УНН
Вилучення земель у наукових установ НААН може призвести до дефіциту якісних саджанців, здорожчання продукції та залежності від імпорту, який часто є вірусним.
В Україні під загрозою опинилося виробництво якісних саджанців суниці, малини та інших ягід, що може спричинити дефіцит посадкового матеріалу, здорожчання продукції та залежність від імпорту. Причина - ініціатива з вилучення земель у наукових установ НААН, які десятиліттями забезпечують фермерів сертифікованими, адаптованими до українських умов саджанцями, пише УНН.
Чи задумувались ви, яким чином ягоди потрапляють до вашого кошика в супермаркеті чи на ринку? Все починається не лише з насіння, поля або праці агрономів. Насправді, цей процес розпочинається ще раніше. Ідея закласти нову плантацію виникає з вибору якісного посадкового матеріалу. Саме він визначає, якою буде ягода: солодкою чи кислою, стійкою до хвороб чи вразливою до вірусів, вітчизняного чи імпортного походження. Але незабаром фермери, а також ми, споживачі, можемо опинитися перед обмеженим вибором. Загроза скорочення діяльності українських науково-дослідних установ Національної академії аграрних наук України, які займаються підготовкою сертифікованих вітчизняних посадкових матеріалів, може стати реальністю. Ці матеріали вирощуються з дотриманням усіх технологічних норм, проходять лабораторний контроль і відповідають специфіці кліматичних умов нашої країни.
Загроза втрати цих ресурсів виникає через систематичне втручання Фонду державного майна України в землі, призначені для сільського господарства, які використовуються установами та організаціями НААН. Це призводить до ліквідації польових експериментальних ділянок, де протягом багатьох років проводяться селекційні дослідження, розвиваються елітні сорти ягід, а також аналізується стійкість рослин до різних хвороб та кліматичних умов. Втрата цих земель фактично паралізує відповідні наукові роботи, ставлячи Україну в залежність від дорогого і часто неякісного імпорту. Важливо зазначити, що європейський посадковий матеріал не лише має вищу ціну, але й часто виявляється менш адаптованим до місцевих умов.
Ціни на саджанці малини в Україні та ЄС залежать від сорту, якості та обсягу закупівлі. Наприклад орієнтовна цінова політика на саджанець малини українського виробництва в системі НААН складає близько 60 грн, а в ЄС ціни стартують від 5 євро (238,83 грн за курсом НБУ), в середньому 10-11 євро (477,65-525,42 грн за курсом НБУ). Тобто імпортні саджанці можуть бути в 8-9 разів дорожчими порівняно з вітчизняними. Крім того, до ціни варто буде додати логістику, митні збори та адаптацію рослин до місцевих умов вирощування та інші витрати, що суттєво впливає на собівартість продукції та економічну ефективність вирощування.
Одним із ключових аргументів на користь вітчизняного виробництва саджанців є можливість здійснення контролю якості та забезпечення фітосанітарної безпеки. Наприклад, дослідження, проведені фахівцями Інституту садівництва Національної академії аграрних наук, виявили, що вірус кущистої карликовості малини, який часто зустрічається в імпортних рослинах, суттєво знижує їхню посухостійкість. В експерименті, опублікованому в журналі "Садівництво" (2024), було встановлено, що рослини сорту "Джоан Джей", уражені цим вірусом, втрачали на 35,6% більше води в порівнянні зі здоровими рослинами, а рівень водного дефіциту зростав на 81%. Це свідчить про те, що заражені саджанці не лише демонструють нижчу продуктивність, але й є значно більш вразливими до посухи, що є критичним фактором в умовах зміни клімату.
Таким чином, використання імпортованих саджанців, які часто не мають сертифікації, не лише підвищує ризик наявності вірусів, а й становить серйозну загрозу для врожайності, якості ягід та стабільності всього аграрного сектору. Водночас, українські науково-дослідні організації НААН забезпечують повний цикл вирощування рослин: від розробки нових сортів до лабораторних тестів і адаптації культур до наших кліматичних умов. На відміну від імпортних саджанців, у цьому випадку контроль є набагато більш надійним. Чи збережуться ці наукові та виробничі потужності, чи втратимо їх, залежить від рішень, які ми приймаємо сьогодні.
Раніше експерти попереджали, що вилучення земель у НААН може призвести до повного занепаду прикладної аграрної науки. Під загрозою опиняються не лише дослідні господарства, а й унікальні наукові бази, селекційні колекції, польові полігони та лабораторії, де роками виводили нові сорти сільськогосподарських культур, зокрема ягід.
Втрата цих виробничих потужностей призведе до залежності України від імпорту дорогих ресурсів і позбавить її можливості самостійно забезпечувати себе високоякісним посадковим матеріалом. Це, в свою чергу, негативно позначиться на продовольчій безпеці держави, розвитку ягідництва та конкурентоспроможності вітчизняної аграрної сфери.
