Аналітичне інтернет-видання

Віталій Портников: Основна перешкода на шляху України до Європейського Союзу – історична позиція Польщі – Блоги | OBOZ.UA

Коли в червні 2022 року Україні надали статус кандидата на вступ до Європейського Союзу, я зазначив, що укладення угод з сусідніми державами з питань, які не пов'язані безпосередньо з процесом членства, виявиться значно більш складним завданням, ніж традиційні переговори.

Як завжди, мені не вірили й запевняли, що Євросоюз має достатньо механізмів впливу на такі держави, як Угорщина чи Словаччина, які сильно залежать від фінансової підтримки Брюсселя. Проте я переконаний, що головною перешкодою залишиться історична позиція Польщі, і тут вплинути на ситуацію буде непросто. Недавні висловлювання президента Анджея Дуди я сприймаю не як частину передвиборчої кампанії, а як послання з майбутнього.

Суть справи полягає не в тому, яка версія історії є більш точною з точки зору фактичності. Важливішим є інше питання: європейці самі встановили прецедент, згідно з яким історичні та національні аспекти можуть заважати процесу інтеграції в НАТО та ЄС. Інтеграція Північної Македонії стала яскравим прикладом, що може створити серйозні перешкоди для України. До речі, ще в 1991 році у своїй статті про незалежність Македонії я охарактеризував її як "Балканську Україну". І це не тому, що я передбачав нинішні труднощі з інтеграцією, а тому, що усвідомлював: складні відносини Македонії з сусідніми країнами в аспекті ідентичності можна порівняти лише з українськими проблемами.

У свій час Захід визнав, що позиція Греції щодо назви Македонії в конституції може стати бар'єром для інтеграції цієї країни в НАТО та Європейський Союз. Якщо дивитися на ситуацію з цинічної точки зору, Македонія отримала певну вигоду від глибокої економічної кризи в Греції, яка тимчасово ослабила вплив традиційних політичних сил і дозволила утворити уряд радикальних лівих, який не був настільки прив'язаний до історичних питань і міг діяти поза межами загальноприйнятих поглядів.

Жодна класична політична партія Греції, права чи ліва, ніколи б не погодилася на те, щоб Македонія зберегла у своїй назві слово "Македонія". І жодна політична сила в Македонії ніколи б добровільно не відмовилася від цього слова. Але у Скоп'є просто скористалися "вікном можливостей", хоча македонські праві націонал-демократи, які нині керують країною, цього компромісу досі не визнають. Так чи інакше, Північна Македонія стала членом НАТО.

Однак на цьому проблеми не завершилися: в гру вступила Болгарія, претензії якої до Північної Македонії виявилися набагато глибшими, ніж грецькі, оскільки стосувалися не назви, а самої історії, ідентичності, питань болгарської присутності -- і вимагають конституційних змін набагато ширшого характеру.

Європейці, замість того щоб рекомендувати болгарам вирішувати ці питання вже в межах ЄС після вступу Північної Македонії, почали закликати македонців змінити своє законодавство, щоб відкрити можливість для початку переговорів. При цьому слід врахувати, що Болгарія у контексті впливу в Європейському Союзі навіть не має статусу угорського партнера.

Саме з цієї причини я майже не сумніваюсь у тому, що європейська інтеграція України може затягнутися на багато років. Якщо в Польщі при владі опиняться ультраправі сили, що впевнено йдуть до своєї мети, вони можуть заблокувати цей процес через історичні аспекти. У випадку, якщо в керівництві будуть ліберальні політики, вони також можуть перешкоджати інтеграції, проте обґрунтуванням цього стануть економічні чинники, хоча вони будуть стверджувати, що проблема полягає в історії. З лібералами ще є можливість знайти спільну мову, якщо вдасться домовитися про економічні компроміси. Натомість з ультраправими це практично неможливо.

Нам слід буде дочекатися нашого "шансу" – або ж змін у керівництві Угорщини, або серйозної економічної кризи в Польщі, яка кардинально трансформує політичну ситуацію в цій країні.

Єдине, що може реально вплинути на наших сусідів -- це не логіка здорового глузду, а страх перед тим, що Україна, залишена за дверима Європи, рано чи пізно стане частиною Росії, яка у такий спосіб не ослабне, а лише посилиться за рахунок їхньої короткозорості.

На жаль, мої сподівання щодо того, що це усвідомлення переможе, поступово зменшуються.

Читайте також