Війна вже близько. Іран стоїть перед важливим вибором, що може визначити майбутнє України.
Тиск на впливового партнера Росії суттєво змінив співвідношення сил у Близькому Сході. Чому Тегеран зазнав поразки в можливому конфлікті та які наслідки це матиме для нашої держави, досліджувала Gazeta.ua.
Іран може опинитися на межі зникнення до вересня 2025 року, якщо не прийме умови ядерної угоди, запропоновані президентом США. Принаймні, так стверджує британське видання Daily Express.
Дональд Трамп не раз висловлював своє невдоволення щодо іранського уряду. Відносини між сторонами значно погіршилися після рішучого відкидання Верховним лідером Ірану Алі Хаменеї закликів припинити підтримку єменських хуситів. Тому ця інформація виглядає цілком обґрунтованою. Її підтверджують також повідомлення про зростання військової присутності США в цьому регіоні.
Для того щоб розвіяти остаточні сумніви, Ізраїль розширив свої територіальні межі в Палестині. Офіційно це пояснюється створенням альтернативного "коридору безпеки" в секторі Гази.
Проте на офіційному рівні спостерігається лише словесний обмін між Хаменеї та Трампом.
28 березня колишній радник президента Об'єднаних Арабських Еміратів Абдулхалег Абдуллах поділився інформацією про ультиматум, який Іран отримав від президента США. За його словами, Дональд Трамп висунув Тегерану вимогу зупинити ядерну програму, закрити всі об'єкти збагачення урану, припинити постачання зброї до хуситів і підтримку "Хезболли". Крім того, в ультиматумі йдеться про необхідність розпуску збройних угрупувань, що мають зв'язки з іракським "Хашд аш-Шаабі".
Відомо, що Тегеран категорично відхилив ці вимоги. Міністр закордонних справ Ірану Аббас Аракчі зазначив, що лист, надісланий Трампом, містив погрози щодо Ірану. "Ми не дозволимо, щоб з іранським народом спілкувалися мовою залякувань", - підкреслив він.
Проте згодом іранська сторона через Оман повідомила Вашингтон, що:
* прямих переговорів зі США не буде, якщо збережеться політика максимального тиску,
Іран не буде проводити переговори від імені інших країн, включаючи Ємен, оскільки він не визначає їхню зовнішню політику.
Щоб Тегеран не мав жодних сумнівів щодо можливого удару, США активно посилюють свою військову присутність у регіоні. ЗМІ повідомляють про можливу спільну спецоперацію між Сполученими Штатами та Ізраїлем. Крім того, Дональд Трамп звернувся до Конгресу з проханням про можливість завдати удару по Ірану. Міністр закордонних справ Франції, Жан-Ноель Барро, підкреслив, що у випадку відмови Ірану від пропозицій Трампа, конфлікт стане неминучим.
Іран дав зрозуміти, що сумнівів у нього і немає: у листі, переданому через Оман, сказано, що американо-ізраїльські удари отримають відповідь. Цікаво, що Катар, Кувейт і Саудівська Аравія відмовилися надавати свої авіабази у розпорядження США для атаки на Іран. Тому Вашингтон посилює військовий контингент в інших локаціях, зокрема, у Південній Кореї, у Катарі (Аль-Удейд) і в аеропорту Джибуті (Ємен).
Паралельно готується база для переговорів. Такий висновок можна зробити зі слів міністра закордонних справ Ізраїлю Гідеона Саара. Він повідомив, що є ознаки, того, що між Тегераном і Вашингтоном почнуться непрямі переговори, "іранці дали зрозуміти, що готові". Посередником можуть стати ОАЄ.
Ситуація для Тегерана дійсно є вкрай чутливою. З одного боку, 27 березня Путін подав до Держдуми проект угоди про всебічне стратегічне партнерство для затвердження. Якщо Іран погодиться з умовами США, це може призвести до відчуження від Росії. Водночас, якщо Кремль укладе угоду з Білим домом про "вічну дружбу", Іран опиниться в невигідному положенні, адже його економічний стан може постраждати. З іншого боку, відмовившись від пропозицій Трампа, президент Масуд Пезешкіан стає залежним від свого російського партнера, а також від прихильності Китаю. Наразі офіційна Москва має інтерес у Тегерані як у союзнику у війні проти України, а в перспективі – і проти західних країн.
Очевидно, що різкі критичні коментарі на адресу США в основному походять від іранських чиновників та Верховного лідера, який не має жодних ризиків. У той же час президент Пезешкіан обрав інший підхід – він зв’язався з президентом ОАЕ Мухаммедом бен Заїдом Аль Нахайяном і запросив його відвідати Іран. Нахайян, судячи з його посту в соціальних мережах, погодився на запрошення: "Спільними зусиллями ми змогли б сприяти розвитку і зміцненню діалогу між нашими країнами на благо спільних інтересів та для світлого майбутнього".
Розуміючи коливання Ірану, російське МЗС активізувалося 3 березня. Речниця відомства Марія Захарова назвала американські плани бомбардувати Іран неприйнятними, і наголосила на пошуку "життєздатних, стійких переговорних рішень, котрі дозволять зняти західні упередженості та непорозуміння відносно іранської ядерної програми". За її словами, Тегеран має право на мирне використання ядерної енергії. Водночас заступники міністрів закордонних справ Ірану і РФ обговорили ситуацію навколо переговорів по іранській ядерній програмі, а голова іранського зовнішньополітичного відомства у ході телефонної розмови запросив директора МАГАТЕ Рафаеля Гроссі Ірану.
Події, що відбуваються навколо Ірану, свідчать про те, що Росія прагне будь-якими засобами підтримувати іранську ядерну програму, вважаючи її важливим елементом для забезпечення власної безпеки. Проте, ні Москва, ні Пекін не готові виступити на захист Тегерана у військовому плані, оскільки ведуть переговори з США.
Дональд Трамп прагне до швидкої та успішної військової кампанії, яка завершиться новою жорсткою ядерною угодою з Іраном. Приклад військової операції в Ємені свідчить про те, що бойові дії можуть тривати. У відповідь на це Іран може заблокувати Ормузьку протоку, що, в свою чергу, призведе до підвищення цін на енергетичні ресурси з Перської затоки.
Таким чином, для Білого дому більш вигідно запустити переговорний процес, подібно до того, як це відбувається у Секторі Гази, періодично оголошуючи про "успіхи". Так, напевно, вважають у Тегерані. Проте Дональд Трамп має свою власну стратегію. Він бажає укласти хоча б одну резонансну угоду якомога швидше. Щодо Ірану, часові обмеження пов'язані із завершенням терміну дії антиіранських санкцій ООН у жовтні 2025 року. Крім того, удар по Ірану може негативно позначитися і на Індії, яка зацікавлена в стабільному функціонуванні Ормузької затоки.
3 квітня іранські офіційні особи попередили Сполучені Штати про можливість бомбардування авіабази на острові Дієго-Гарсія в Індійському океані, де знаходяться більше 4 тисяч військовослужбовців, у разі, якщо американський президент вирішить почати військові дії.
Політолог Вадим Денисенко вважає, що ймовірність конфлікту в Ірані є досить значною. Він підкреслює, що така ситуація може бути вигідною для Трампа, оскільки "дозволить зупинити будь-які спроби ввести контрсанкції та формувати антиамериканські альянси".
Експерт попереджає, що у разі початку війни основна увага буде зосереджена на Близькому Сході, а не на Україні.
Одночасно атаки Сполучених Штатів на Іран можуть порушити хитку політичну гру Росії в регіоні Близького Сходу, що може зробити її більш відкритою до компромісів. Проте, якщо Тегеран зможе розробити ядерну зброю до вересня, ситуація суттєво ускладниться для Трампа.
Іран усвідомлює свою поразку у війні, як зазначив ізраїльський журналіст Цві Зільбер. Проте всередині країни існують прихильники концепції, що програш може стати каталізатором для об'єднання народу навколо влади.
Згідно з останніми відомостями, Тегеран закрив своє повітряний простір і подав скаргу на США через порушення міжнародних норм. Це може свідчити про певні угоди з Росією. Відтак, для президента США ця ситуація може стати особливо чутливою, вважає фахівець з міжнародної безпеки Фонду "Демократичні ініціативи" Тарас Жовтенко.
