Війна в Україні до 2030 року: експерт в галузі демографії оцінив, скільки українців залишиться в країні.

Науковці створили новий демографічний прогноз для України, що містить два можливих сценарії: оптимістичний, який припускає завершення війни до 2027 року, та песимістичний, відповідно до якого конфлікт може тривати до 2030 року.

Олександр Гладун, який обіймає посаду заступника директора з наукової роботи в Інституті демографії та проблем якості життя НАНУ, в інтерв'ю для ТСН.ua поділився інформацією про специфіку цих досліджень, вплив затяжної війни на чисельність населення, повернення біженців, а також можливі стратегії для подолання демографічної кризи в Україні.

Відомо, що ваш інститут розробив два різні варіанти демографічного прогнозу. Згідно з оптимістичним сценарієм, війна завершиться у 2027 році, тоді як песимістичний сценарій передбачає, що це станеться у 2030 році. Які основні риси цих досліджень?

У квітні поточного року ми працювали над новою версією демографічного прогнозу для України. Подібні прогнози були підготовлені нами як у 2023, так і в 2024 році. Проте варто зазначити, що цьогорічний прогноз було створено винятково для території, що перебуває під контролем.

-- А чому враховується лише підконтрольна територія?

Оцінити чисельність населення на територіях, які не підконтрольні Україні, наразі майже неможливо. Під час складання прогнозу ми спиралися на актуальні карти та аналізували ситуацію на лінії розмежування станом на 1 січня 2025 року. Відповідно до цього, ми здійснили наші оцінки, враховуючи наявну інформацію про чисельність населення в контрольованих Україні районах.

Ще одна причина, чому ми сформували цей прогноз для підконтрольної території, полягає в тому, що до нас часто звертаються різні міністерства, відомства, а також Верховна Рада з проханням надати дані про демографічну ситуацію. На даний момент українська влада не має можливості впливати на непідконтрольні території, тому для прийняття рішень їй необхідно отримувати інформацію про ті регіони, де вона може реалізувати свої повноваження та проводити свою діяльність.

Ці два чинники обумовили те, що ми перейшли до прогнозів лише по підконтрольній території. І ймовірно, що до повномасштабного звільнення країни від окупантів, так і будемо робити подальші прогнози.

Отже, чи є доцільним оцінювати чисельність населення в межах кордонів, які існували у 1991 році?

-- За інших умов, виникає забагато методологічних проблем. Наприклад, відомо, що на непідконтрольну територію росіяни завозять своє населення. Суто теоретично, якщо ми досліджуємо ситуацію у кордонах 1991 року, то завезених росіян треба включати до наявного населення, бо вони там живуть. Але ж ми розуміємо, що це тимчасове явище. До того ж, нам невідома точна кількість завезених осіб. Є лише окремі повідомлення з непідконтрольних територій.

Але, підкреслюю, що точних даних ні в кого немає. Тому, якщо робити прогноз по всій території України, це значно погіршуватиме якість прогнозу і він не відповідатиме практичним потребам. Тому ми й перейшли до прогнозів виключно по підконтрольній території.

У прогнозі зазначені два роки: 2027 та 2030. Які причини стоять за вибором цих конкретних дат як можливих термінів завершення конфлікту?

Зазвичай прогнози формуються в кількох варіантах — оптимістичному, песимістичному та середньому. Проте в умовах сучасності, коли відсутня точна інформація, немає потреби створювати численні варіанти. Варто зосередитися на найбільш реалістичному сценарії, спираючись на думки експертів та спеціалістів, залучених до процесу складання прогнозу.

Ми також створюємо різні прогнози, проте в основі наших розробок лежать не лише демографічні показники, такі як рівень народжуваності або смертності, але й вибір року завершення війни.

Це має велике значення, оскільки рік, коли війна закінчується, суттєво позначається на демографічній ситуації. Демографічні зміни, що відбуваються до війни, під час неї, а також у 2-3 роки після її завершення і через 4-5 років, значно різняться за своєю природою. Це, у свою чергу, впливає на загальний прогноз щодо демографічних тенденцій.

-- До речі, деякі військові не виключають, що війна може затягнутися і до 2030 року

У військових колах, безумовно, існує більше даних з цього питання, але нам вони невідомі. Цього разу ми розглянули два можливі сценарії завершення війни: в 2027 або 2030 році. Можемо умовно вважати, що 2030 рік є песимістичним варіантом. Що стосується реалістичності прогнозу на 2027 рік, я також не можу дати точної відповіді — час покаже.

До речі, ми розробляли прогноз, коли Дональд Трамп постійно заявляв, що війна ось-ось закінчиться. Але, вибачте, Трампу ми не повірили. Тому між 2026 та 2027 роками, обрали другий варіант. Наголошую, що це виключно наша експертна оцінка. Якщо реальна ситуація виявиться кращою і війна закінчиться у 2026 році, то ми при черговому перегляді прогнозу закладемо інші параметри демографічного розвитку країни.

Зараз ми працюємо в ситуації значної інформаційної невизначеності, саме тому обрали такий рік закінчення війни.

Усі прагнуть, щоб конфлікт завершився якомога швидше.

-- Нам теж дуже хочеться швидкого закінчення війни, але те, як все відбувається, і як поводить себе Росія, ставить це під сумнів. Якщо ми з союзниками зможемо їх дотиснути цього року -- буде чудово для усіх та зокрема для демографічної ситуації в Україні. Але цього може й не статися.

-- Якою буде чисельність населення України, якщо війна закінчиться 2027 року, і якою, якщо 2030 року?

-- Якщо війна закінчиться 2027 року, то у 2040 році чисельність населення в Україні становитиме 23,7 мільйона мешканців, а якщо війна закінчиться у 2030 році, то у 2040 році нас буде 22 мільйони. Але, нагадаю, що це лише по підконтрольній території.

Отже, в залежності від дати завершення конфлікту, кількість українців може зменшитися на 1,7 мільйона людей?

Так, адже війна затягнеться на три роки довше. У цей час народжуваність не зросте, а рівень смертності залишиться високим. Крім того, міграційні процеси також виявляться негативними – повернення людей з-за кордону після 2030 року буде меншим. Існує чітка тенденція: чим довше триває конфлікт, тим менше громадян повертаються на батьківщину. Ці три фактори суттєво вплинуть на те, що згідно з цим прогнозом, чисельність населення зменшиться.

-- За вашими оцінками, яка кількість українців повернеться з-за кордону, якщо війна закінчиться у 2027 або ж у 2030 році?

Слід зазначити, що досвід попередніх конфліктів може бути вельми повчальним. Особливо варто звернути увагу на події в колишній Югославії, які ми детально аналізуємо. Цей досвід демонструє, що з часом кількість біженців, які повертаються додому, зменшується, і цей тренд спостерігається практично завжди. Війна також веде до зниження народжуваності — це природна реакція суспільства на конфлікт. Зростання смертності є також очевидним наслідком; бойові дії призводять до втрат на фронті, і в умовах наших реалій, повітряні атаки становлять загрозу для всіх, незалежно від місця проживання в Україні.

Під час конфлікту в Балканському регіоні, що охопив колишню Югославію, багато людей залишали свої домівки та вирушали в інші європейські країни. Згодом деякі з цих країн намагалися повернути їх назад до республік, з яких вони виїхали. Однак значна частина цих осіб встигла адаптуватися до нового середовища і знайшла можливості залишитися на місці. Інші країни, навпаки, активно підтримували інтеграцію цих людей у своє суспільство і не повертали їх на батьківщину.

Наприклад, Німеччина прагнула репатріювати всіх військових біженців, тоді як Австрія, навпаки, приймала їх у себе, не вживаючи заходів для їх повернення. Кожна країна підходила до цієї проблеми індивідуально, і, ймовірно, з нашими біженцями ситуація буде подібною.

Але варто враховувати, що зараз демографічна ситуація у Європі набагато гірша ніж була у період Балканських воєн і багато країн зацікавлені, щоб наші громадяни там залишилися, тому і проводять відповідну політику адаптації. Як буде після закінчення війни -- важко сказати. Але, скоріш за все, за різними оцінками та опитуваннями, у 2027 році додому повернеться лише половина від тих українців, хто зараз знаходиться за кордоном.

Якщо війна закінчиться у 2030 році, то кількість повернень буде ще меншою -- більшість людей адаптується до закордонного життя. Особливо ті, у кого є діти, які підуть до школи чи вступлять у вищий навчальний заклад, а їх батьки влаштуються на роботу та матимуть житло.

Якщо мова йде про людей з східних або південних областей України, де значна частина житла зруйнована внаслідок агресії росіян, ймовірність їхнього залишення за кордоном зростає, особливо якщо у них є можливість знайти роботу та житло. Безсумнівно, кожен випадок є унікальним, проте досвід попередніх військових конфліктів показує, що зазвичай, чим довше триває війна, тим менше людей повертається додому.

Які показники народжуваності та смертності можна очікувати, якщо війна завершиться в 2027 або 2030 році?

Загалом, ми переконані, що після завершення війни в Україні спостерігатиметься зростання рівня народжуваності за обома прогнозами, при цьому смертність скоротиться. Існує ймовірність, що народжуваність досягне показників, які були характерні для довоєнного періоду, а смертність, згідно з нашими оцінками, може наблизитися до рівня 2021 року, коли країна переживала сплеск пандемії коронавірусу, що призвело до високих показників смертності.

Проте не можна відкидати можливості, що рівень смертності може виявитися дещо нижчим. Усе буде залежати від умов, в яких будуть жити люди. Ми очікуємо, що тривалість життя українців у цей час дещо зросте в порівнянні зі зниженням цього показника, яке спостерігалося під час війни.

Крім того, у період війни спостерігаються процеси, які призводять до зростання рівня смертності серед найбільш вразливих груп населення. Це стосується не лише військовослужбовців на передовій, але й цивільних осіб у тилу. Багато людей страждають від різних хронічних захворювань, і в умовах війни часто відбуваються загострення їхніх станів, що може призвести до передчасної смерті.

І не обов'язково це пов'язано з обстрілами. Українці живуть під постійним психологічним впливом на психіку. Зараз ми хвилюємося за себе, за своїх родичів, перебуваємо у стані постійного стресу -- хто більшого, а хто меншого.

По завершенні війни багато з цих факторів зникнуть, однак наслідки пережитих стресів залишаться в нашому організмі, і їх подолати буде досить складно.

Якщо порівняти число померлих і новонароджених, можна зазначити, що смертність у нашій країні все ж перевищуватиме народжуваність за будь-яких обставин.

Схоже, що у 2040 році досягти рівня простого відтворення населення нам навряд чи вдасться. За даними Мінюсту на 2024 рік, у підконтрольних регіонах на 100 новонароджених припадатиме 280 випадків смертей, що є дуже негативним показником. Проте, за нашими прогнозами, до 2040 року ситуація може покращитися. Згідно з попередніми оцінками, на 100 народжених буде приблизно 200 або трохи менше випадків смерті.

Як ви вважаєте, який з цих двох прогнозів виглядає більш правдоподібним?

-- Було б добре, якби ми помилилися, і війна закінчилася у 2026, а ще краще у 2025 році. Поки що ми вважаємо, що 2027 рік, один із найбільш ймовірних сценаріїв. Але це наша думка станом на квітень 2025 року. Якщо несподівано війна закінчиться у цьому році, то ми переглянемо свій прогноз. Але тоді прогнозні параметри будуть залежати від того, на яких умовах та як саме закінчиться війна. Можливо військові чи представники розвідки можуть висунути більш актуальні гіпотези щодо дати завершення війни, але нам їх ніхто не повідомляє, тому нам самим доводиться вирішувати, яку дату брати за основу. Тому все це доволі умовні припущення.

Які існують потенційні шляхи подолання демографічної кризи?

-- Нам потрібно проводити певну демографічну політику по всіх трьох складових демографічного процесу, але у першу чергу сприяти підвищенню народжуваності, яка є головним чинником.

В Україні необхідно забезпечити умови для збільшення рівня народжуваності. Ця проблема є актуальною для багатьох країн світу, однак, наприклад, Франція та скандинавські держави можуть похвалитися успішними прикладами вирішення цього питання. Хоча у них також не досягається просте відтворення населення, проте рівень народжуваності там значно перевищує показники, які спостерігалися в Україні до початку повномасштабної війни.

Другий напрямок по смертності -- це збільшення тривалості життя. І тут у нас є великі резерви, тому що ми програємо європейським країнам у цьому років 10, якщо порівнювати ще з довоєнних часів. Ми можемо збільшити тривалість життя, резерви для цього є, але повинні діяти спеціальні державні програми. Якщо підтримка народжуваності багато в чому залежить від держави і місцевих органів влади, то стосовно смертності, багато залежить від поведінки самих людей.

Українці мають дотримуватися здорового способу життя, проявляючи відповідні звички, такі як зменшення споживання тютюну та алкоголю, а також активне заняття спортом. Важливу роль у цьому процесі відіграє держава, яка повинна забезпечити сприятливу екологічну ситуацію та підтримувати розвиток спортивних установ. Це може бути ініційовано як на державному, так і на місцевому рівні.

Яким чином ми можемо повернути людей, які виїхали за кордон через війну?

-- Що стосується міграції, то я вважаю, що все залежить від того, якою буде економічна політика і перспективи економічного розвитку держави.

У мирний час більшість міграційних процесів обумовлені економічними чинниками, тобто люди їдуть туди, де більша зарплата і де вони зможуть самореалізуватись. Тому від напрямків економічного розвитку і ситуації, яка буде в країні, залежить інтенсивність міграційних процесів.

Ми повинні вжити належних кроків, щоб ті, хто виїхав, могли повернутися. Щодо залучення діаспори до цього процесу, про що іноді згадують наші чиновники, я не поділяю оптимізму. Люди, які оселилися за кордоном, вже давно інтегрувалися в нове середовище.

Деякі люди переконані, що залучення іноземців стане вирішенням наших проблем. Мовляв, це призведе до збільшення робочої сили та покращення демографічної ситуації.

-- Щодо залучення іноземців, то це не вирішить демографічних проблем, на мою точку зору, тому що демографічна поведінка в усьому світі йде до зменшення рівня народжуваності, перевищення смертності над народжуваністю, це явище вже стало актуальним для більшості країн світу. Якщо до нас приїдуть люди з інших країн, то навряд чи вони будуть сприяти підвищенню чисельності населення.

Щодо інтеграції мігрантів на ринок праці, важливо дотримуватися обережності. Після закінчення війни, ймовірно, виникне потреба в додаткових трудових ресурсах для відновлення країни. Тому доречно залучати мігрантів за умов укладення тимчасових контрактів на визначений період.

По завершенні війни деяка кількість людей все ж повернеться з-за меж країни, відбудеться демобілізація, і це може створити вкрай ризикову ситуацію, якщо всі робочі місця займатимуть іноземці. Це може спричинити нову хвилю трудової міграції.

Отже, на початковому етапі, до завершення війни та стабілізації економічної, демографічної та соціальної ситуацій, можна залучати мігрантів з інших країн для виконання окремих видів робіт, але лише на обмежений час і за контрактом. На перших етапах не передбачаються перспективи отримання громадянства.

-- Чи вдасться Україні зупинити скорочення чисельності населення після війни?

-- За прогнозом ООН, десь у 80-х роках цього століття, чисельність населення світу почне скорочуватися, тобто якщо ми розглядаємо ситуацію з точки зору ринку праці, то в усіх країнах буде проблема з залученням людей.

Окремі демографи кажуть, що це може відбутися вже навіть у 60 чи 70 роках, бо дуже часто прогнози ООН більш оптимістичні.

Я пам'ятаю, що свого часу прогнозувалось, що на планеті Земля буде 12 мільярдів жителів, потім 11, зараз кажуть про 10 мільярдів. А дехто вважає, що і стільки не буде, тому відбувається постійна зміна демографічної ситуації. Тому нам треба у сенсі економічного розвитку більше розробляти програм і стратегій розвитку за рахунок власних ресурсів.

Кажуть, що аналогічні проблеми з’являються внаслідок неефективної роботи державних структур. Чи стикаємося ми з такими викликами?

Зрозуміло, що в перші роки незалежності Україна володіла найкращими можливостями для свого подальшого прогресу. Наша країна перебувала в найсприятливішій ситуації серед республік колишнього Радянського Союзу та багатьох держав соціалістичного блоку.

Постає запитання: чому ми зараз займаємо такі низькі позиції в Європі? На мою думку, це наслідок неефективного управління державою. Нам потрібно детально розглянути цю ситуацію: які фактори на це впливають, в чому полягають наші помилки.

У Європі та у інших частинах світу є багато країн з меншою чисельністю населення ніж у нас, але живуть вони набагато краще. Наприклад, ті ж країни Балтії. Зараз, якщо дивитися по різних показниках, то і у Молдові не гірше ніж у нас, а кажуть, що й краще. Нас гальмують внутрішні причини, і тут трудові мігранти нам не допоможуть, бо сама державна система функціонує неефективно.