Влада прагне зменшити вплив інституту уповноваженого, який відповідає за захист державної мови - таке висловлення громади.

Громадські організації виступили проти кандидатів на посаду мовного омбудсмена.

На початку липня спливає п'ятирічна каденція уповноваженого із захисту державної мови Тараса Кременя. Список кандидатів до Кабінету міністрів уповноважені особи вже подали, але потайки від громадськості, йдеться у спільній заяві низки громадських організацій, опублікованій на Порталі мовної політики. Підписанти зазначають, що придатність більшості кандидатів до виконання функцій мовного омбудсмена викликає сумніви.

Рівно шість років тому, 25 квітня 2019 року, було ухвалено Закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної". Цей, безумовно, знаковий законодавчий акт протягом шести років відіграє вирішальну роль у підвищенні громадянської свідомості та зміцненні національної єдності українців, захищаючи їхнє право на рідну мову. Він також забезпечив незворотність відновлення української мови у всіх сферах суспільного життя. Одним із головних інструментів для реалізації цих цілей є Уповноважений із захисту державної мови — орган, що викликає ненависть у російських агресорів і прихильників "русского міра", але до якого тисячі українців звертаються за захистом своїх мовних прав, — зазначається у заяві.

Автори звернули увагу на те, що спершу уряд намагався перетворити цю інституцію на чисто формальну та неефективну, проте ці наміри не увінчалися успіхом. Після ряду невдалих спроб на посаду омбудсмена з прав людини був призначений Тарас Кременюк.

"Уповноважений разом із своєю командою організували комплексну діяльність, спрямовану на захист і зміцнення мовного законодавства, а також на запобігання і моніторинг порушень мовних прав громадян України. Вони також працюють над підвищенням значення української мови як в Україні, так і за її межами", - зазначили підписанти.

У заяві зазначили, що 8 липня 2025 року спливає п'ятирічна каденція уповноваженого. Згідно зі статтею 50 закону про державну мову, очільники Мін'юсту та Мінкульту, а також уповноважений Верховної Ради України з прав людини за три місяці до цієї дати мали внести уряду кандидатуру для призначення нового мовного омбудсмена.

За інформацією, що до нас надійшла, ці представники подали до "Кабінету міністрів" кандидатури на пост Уповноваженого із захисту державної мови, проте їхня здатність виконувати цю відповідальну функцію викликає великі сумніви. Серед кандидатів - співробітники академічних установ, які спеціалізуються на фольклорі та етнографії. Ми вирішили не називати їхніх прізвищ, оскільки не ставимо під сумнів їхні професійні знання в цих сферах та щиру пристрасть до української мови, пісень, обрядів і традицій. Проте варто підкреслити, що роль уповноваженого виходить за межі мовознавства, етнографії та фольклору," - йдеться в заяві.

Підписанти роз'яснили, що відповідно до статті 49 Закону про мову, основними обов'язками інституції є:

За словами підписантів, Закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної" не випадково визначає, що мовним омбудсменом має бути громадянин України, який "має досвід правозахисної діяльності або досвід діяльності із захисту державної мови та здатний за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнями виконувати відповідні посадові обов'язки".

У заяві зазначено, що незвичний підхід до відбору та висування кандидатів не є випадковим або недбалим. На жаль, це є наслідком втручання з боку офісу президента, який, слідуючи гіршим традиціям "телефонного права", намагається реалізувати план призначення "керованого" уповноваженого. Ця особа, через брак необхідного досвіду і невідповідність кваліфікаційним критеріям, не зможе адекватно реагувати на виклики, пов'язані із захистом державної мови, які постають перед Україною.

Підписанти висловили думку, що вважають ці дії спробою:

"Мовна політика та мовні інституції не повинні стати жертвою політичних маніпуляцій. Подібні дії лише сприятимуть Росії та її п'ятій колоні, призведуть до активізації проросійських сил і викличуть суспільні протести через недостатню готовність влади захищати право громадян на рідну мову в їхній країні", - зазначено у заяві.

Підписанти закликали президента і його офіс не втручатися в процес призначення мовного омбудсмена. Громадські організації наголосили, що - це виключною компетенцією уряду.

Кандидатів на цю посаду, які не відповідають вимогам, встановленим законодавством, закликали не ставати інструментами для реалізації сценарію ослаблення важливої інституції й відкликати свої кандидатури. Одночасно, автори звернення закликали керівників міністерств і відомств, які висунули ці кандидатури, відкликати свої подання. Натомість, вони пропонують подати кандидатів із значним досвідом у сфері захисту державної мови. Також ці кандидати повинні мати здатність "виконувати свої обов'язки без впливу з боку інших державних органів та посадових осіб" та ефективно справлятися з покладеними на них завданнями.

"Ми вважаємо, що серед кандидатів обов'язково має бути Тарас Кремінь, який під час першого терміну продемонстрував високий рівень професіоналізму, незалежність та результативність у захисті державної мови. Відповідно до закону, він має право на повторне призначення на посаду Уповноваженого. Закликаємо Кабінет Міністрів України розглядати лише ті кандидатури, які повністю відповідають вимогам закону, та призначити особу, здатну забезпечити стабільність і ефективність роботи інституту Уповноваженого з питань захисту державної мови в умовах війни", - зазначається в заяві.

25 квітня 2025 року було підписано заяву такими особами:

Нагадаємо, професора Миколаївського національного аграрного університету Тараса Кременя уряд призначив на посаду мовного омбудсмена 8 липня 2020 року. Уповноваженим Кремінь став замість Тетяни Монахової, яку звільнили у травні того ж року.

У квітні 2020 року Тетяна Монахова оголосила про своє бажання піти з посади, подавши заяву про звільнення. Вона пояснила, що за півроку роботи в Україні не вдалося створити секретаріат уповноваженого з питань захисту державної мови. Водночас, казначейство готове було виділити фінансування лише після формування цього секретаріату. Як наслідок, Монахова протягом півроку залишалася без заробітної плати. Вона також зізналася, що зовсім не знала, яку саме зарплату мала отримувати на своїй посаді. За цей час їй довелося витратити близько 30 тисяч гривень на виконання своїх обов'язків.