Як Москва формує враження, що міжнародна спільнота визнала анексію Криму Росією.
Протягом більше десяти років Росія намагається донести до світової спільноти ідею про те, що анексія Криму стала незворотною реальністю. Для досягнення цієї мети Кремль активно використовує не лише пропагандистські засоби масової інформації, але й карти, навчальні матеріали, політичних діячів, громадські організації та міжнародні платформи.
Як функціонує механізм легітимації анексії та чому Росія коригує свою тактику після початку широкомасштабного конфлікту - розглянемо в проєкті "Алгоритми обману" на Еспресо.
Операція "Крим у руках Росії: як вигаданий сюжет про Гаагу розповсюдився по Європі"
Міжнародний суд у Гаазі ухвалив рішення, що визнає анексований Крим та його прилеглі води "російською власністю". Такі заголовки з’явилися в російських ЗМІ в середині червня після оголошення рішення міжнародного арбітражу у морській справі між Україною та Росією. За кілька годин новина в російському трактуванні почала розповсюджуватися різними європейськими мовами. Одним з перших її опублікував англомовний сайт Pravda EN, що є частиною мережі Portal Kombat, яка наразі налічує 224 сайти по всьому світу. Французька державна мережа VIGINUM виявила, що адміністрування цієї мережі має зв’язки з Росією.
Далі до кампанії долучилися інші майданчики. Інформація з'явилася в угорському провладному телеканалі HírTV, який процитував Медведєва - нібито суд визнав "нові кордони Росії".
Портал InfoBRICS пішов далі і повідомив, що суд "відхилив українські претензії щодо Криму". Автор статті – бразильський журналіст Лукас Лейрос, який відомий своїми проросійськими поглядами. Насправді, морську суперечку розглядав не Міжнародний суд ООН, а Постійна палата третейського суду в Гаазі. Ця палата визнала, що Росія порушила міжнародне морське право, але не надала Україні жодних компенсацій. Питання суверенітету над Кримом взагалі не було предметом розгляду.
Це лише один приклад того, як Кремль намагається створити ілюзію міжнародного визнання анексії.
"КРАСИВА КАРТА: Як за допомогою атласів і глобусів Росія узаконює захоплення Криму"
Коли в 2014 році Росія захопила Крим, протистояння за цей півострів розгорнулося не лише в політичній сфері. Однією з важливих складових стала також боротьба за те, як Крим буде зображено на картах.
Уже через два дні після ратифікації російською владою результатів псевдореферендуму головний географ National Geographic Хуан Вальдес заявив: на картах видання Крим буде позначений сірим кольором - як територія з особливим статусом. У компанії пояснювали це тим, що карта нібито лише відображає фактичний контроль над територією, а не визнає анексію.
Проте, через кілька років маркування стало іншим.
У 2023 році в атласах National Geographic Крим уже не виглядав як частина України. У легенді було зазначено: "територія, на яку претендує Україна", а кримські міста у покажчику відносили до Росії.
Український проєкт Stop Mapaganda здійснив аналіз численних атласів, глобусів та настінних карт від різних виробників. У продукції таких брендів, як National Geographic, Columbus, MairDumont та інших, Крим відображався по-різному: іноді як частина України, іноді як окрема територія, або навіть як частина Росії, а в деяких випадках - як спірна територія.
зображення: Еспресо
На перший погляд, це може видаватися лише технічною проблемою. Проте карти суттєво впливають на наше сприйняття реальності. Для багатьох людей у Європі атлас або карта є основним джерелом інформації про державні кордони. Якщо роками вони спостерігають, що Крим позначається не як частина України, а як регіон зі "спірним статусом", російська пропаганда поступово отримує більше визнання та легітимності.
Згідно з інформацією від Stop Mapaganda, ця продукція доступна в сотнях книгарень, розташованих у країнах ЄС та Великій Британії.
Одним із центрів цієї історії було Російське географічне товариство. Після війни проти Грузії у 2008 році його наглядову раду очолив Путін, а Президентом організації став Сєргєй Шойгу. Ця структура просувала російську картографічну політику. А втілював її Росреестр. До 2022 він був основним монополістом картографічних основ у Східній Європі. Їх купували італійські та німецькі видавництва аби не утримувати власні штати геодезистів.Там Крим автоматично подавався як частина Росії. Через санкції після повномасштабного вторгнення європейські виробники карт припинили напряму співпрацювати з Росреєстром
Яскравим прикладом є Google Maps.
У 2023 році Олена Зеленська зверталася до керівництва компанії через різне відображення Криму: в Україні сервіс показує півострів українським, у Росії - російським, а для більшості інших країн він залишається територією зі спірним статусом. Відтоді ця практика не змінилася. Саме так працює Mapaganda: не через одну велику заяву, а через тисячі маленьких щоденних сигналів, які поступово змінюють сприйняття реальності.
Від навчальних посібників до парламентаріїв: шлях легалізації анексії Криму в Італії.
Якщо карти формують уявлення про кордони, то освіта та політика формують ставлення до них.
В Італії російська кампанія, спрямована на легітимацію анексії Криму, охопила ряд напрямків, починаючи від шкільних підручників і закінчуючи рішеннями місцевих парламентів. Яскравим прикладом цього є італійські підручники з географії.
Італійський підручник з географії для 7 класу. Тут анексований Крим зображено як частину Росії. Українські та італійські активісти в межах ініціативи Stop Propaganda Russa разом зі Спілкою українських асоціацій Італії NAU проаналізували понад 60 підручників, виданих із 2010 до 2024 року. У більшості з них Крим названо частиною Росії, а війну на Донбасі - "внутрішнім конфліктом"
зображення: Еспресо
Незважаючи на проукраїнські погляди теперішньої прем'єрки, Італія вже тривалий час виступає одним із ключових центрів, де обговорюється легалізація анексії Криму.
Одним із найвідоміших політичних союзників Кремля став лідер партії "Ліга Півночі" Маттео Сальвіні.
У 2014 і 2016 роках він здійснював поїздки до анексованого Криму, після чого стверджував, що приєднання півострова до Росії є легітимним, а проведений окупаційними властями фальшивий референдум - справедливим. Пізніше Сальвіні опинився в базі даних "Миротворця".
Кремль реалізовував свої цілі не лише через певних політичних діячів. У вересні 2015 року на окупованому півострові Крим з'явився колишній італійський прем'єр Сільвіо Берлусконі. Разом із Володимиром Путіним він відвідав Ялту та завітав до "Масандри", де для них продегустували колекційне вино, виготовлене ще в 1775 році. Ці моменти стали важливим символом для російської пропаганди. Москва використовувала цей візит Берлусконі як свідчення того, що відомі європейські політики нібито визнають російський суверенітет над Кримом. Сам Берлусконі в той час стверджував, що анексія півострова є законною. В результаті Україна заборонила йому в'їзд на свою територію.
Резолюції, написані в інтересах Кремля
Наступним кроком стало прагнення інтегрувати російські наративи з політичних висловлювань у рішення європейських інституцій.
У 2016 році член регіональної ради Венето Стефано ВальдеГамбері, який має зв'язки з партією "Ліга Півночі", ініціював резолюцію, що пропонувала визнати результати кримського псевдореферендуму та скасувати санкції проти Російської Федерації. 18 травня рада Венето ухвалила цей документ.
Згодом аналогічні рішення прийняли регіони Лігурія та Ломбардія. Офіційно ці рішення були ухвалені регіональними органами влади, проте не мали юридичної сили на міжнародній арені. Тим не менш, для Кремля важливим аспектом залишався інформаційний вплив.
Російські медіа подавали кожен із цих документів як доказ того, що Європа, мовляв, починає визнання Криму, який належить Росії. Однак після початку повномасштабного вторгнення в Україні у березні 2022 року ці резолюції були скасовані. Представники регіонів пояснили це рішення тим, що "ситуація зазнала радикальних змін".
Проте, журналістське розслідування італійського консорціуму IRPI в 2023 році виявило, що текст резолюції Венето був створений за участі російських пропагандистських організацій. Крім того, журналісти з'ясували, що Стефано ВальдеГамбері отримав квартиру в анексованому Криму. Незважаючи на повномасштабну війну, він не змінив своїх переконань і продовжував відвідувати цей півострів.
Схожі настрої все більше виявляються й серед італійського населення. На початку повномасштабного вторгнення в Україні у 2022 році підтримка з боку громадян Італії становила приблизно 57%, тоді як на сьогодні вона знизилася до понад 30%.
Операція легітимізації: як європейські політики сприяли Кремлю в обґрунтуванні анексії Криму.
З моменту початку окупації Криму Росія усвідомила, що простого військового домінування над півостровом недостатньо. Кремль прагнув досягти іншої мети – сформувати враження, що міжнародне співтовариство поступово приймає нову ситуацію.
Одним із головних інструментів цієї кампанії стали іноземні політики. Москва шукала тих, хто був готовий публічно поставити під сумнів український статус Криму, повторювати російські тези та демонструвати нібито міжнародну підтримку анексії.
Перші подібні делегації розпочали свої регулярні візити до анексованого Криму вже у 2015 році. Крім Італії, серед учасників найчастіше зустрічалися представники ультраправих і ліворадикальних партій з Франції, Німеччини, Австрії, Чехії та Сербії. Російські державні ЗМІ висвітлювали кожен такий приїзд як підтвердження того, що міжнародна ізоляція Криму, нібито, починає слабшати.
Перші делегації почали систематично відвідувати окупований півострів з 2015 року. Серед них були представники ультраправих та ліворадикальних партій з Франції, Німеччини, Австрії, Чехії, Сербії та інших країн Європи. Кожен з цих візитів перетворювався на окрему інформаційну кампанію для російської пропаганди. Державні медіа РФ висвітлювали приїзд іноземних політиків як свідчення того, що "міжнародна ізоляція Криму зникає", а питання про приналежність півострова, начебто, вже не має однозначного вирішення.
Як Кремль організовував політичні тури до окупованого Криму
У 2023 році міжнародний журналістський консорціум, до складу якого входять OCCRP, Dossier Center, Der Spiegel та Paper Trail Media, випустив матеріали, що розкривають спосіб функціонування цієї мережі.
За організацією поїздок стояла структура, пов'язана з помічником депутата Державної думи РФ Леоніда Слуцького -- Саргісом Мірзаханяном. Витрати на поїздки покривали підконтрольні Кремлю організації, зокрема "Російський фонд миру". У кошторисах фігурували авіаквитки, проживання у п'ятизіркових готелях, транспорт, банкети, інформаційний супровід та інші витрати.
Винагороди могли отримувати окремі учасники. Витрати на деякі з цих кампаній досягали сотень тисяч євро. Для Кремля це була інвестиція не лише в кілька політичних заяв. Основною метою було створення мережі іноземних спікерів, які могли б відстоювати російську точку зору у своїх країнах.
"Товариство Криму" та європейські фігури в російській кампанії
Однією з ключових фігур цих подорожей став французький євродепутат Тьєррі Маріані. Він не раз очолював делегації, які відвідували анексований Крим. У 2020 році Маріані привіз групу французьких політиків для участі у голосуванні щодо змін до Конституції Російської Федерації.
Серед німецьких політиків одним із найвідоміших гостей окупованого Криму став депутат Бундестагу від партії AfD Ульріх Еме.
Спочатку він заперечував, що його поїздка фінансувалася Росією, однак згодом визнав: витрати оплачувала Державна дума РФ. Але не всі союзники Кремля були безпосередніми учасниками таких візитів.
Російські тези регулярно звучали і від політиків, які ніколи не приїжджали до Криму. Лідерка французького "Національного об'єднання" Марін Ле Пен називала анексію півострова законною та заявляла, що Крим історично належить Росії.
Екс-канцлер Німеччини Герхард Шредер висловив думку, що відновлення українського суверенітету над Кримом є малоймовірним, акцентуючи на стратегічному значенні Севастополя для військово-морських сил Росії. У свою чергу, німецька політикиня Сара Вагенкнехт підтримала ідею проведення переговорів, що повинні враховувати існуючий російський контроль над півостровом.
Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан не раз підкреслював, що Україні не вдасться повернути Крим за допомогою військових дій.
"Глобальна спільнота прихильників Криму"
У 2017 році Кремль намагався трансформувати цю систему підтримки в автономну організацію.
Так з'явилася "Глобальна спільнота прихильників Криму".
До неї залучали представників політичних кіл, активістів громадського сектору та проросійських діячів з численних держав.
Організація організовувала конференції, організовувала екскурсії до окупованого півострова, виступала за скасування санкцій та підтримувала ключову позицію Кремля — необхідність визнання міжнародною спільнотою російського суверенітету над Кримом.
По суті, це була спроба сформувати альтернативну політичну реальність, де анексія представлялася не як порушення міжнародних норм, а як нібито вже остаточно вирішене питання.
Мінськ, Стамбул, 28 аспектів: Розвиток кремлівської стратегії стосовно Криму в контексті переговорів.
Після початку широкомасштабного вторгнення Кремль зазнав змін у своїх можливостях. Через запроваджені санкції, закриті авіарейси та зростання політичних ризиків іноземні делегації фактично припинили відвідувати окупований Крим. Навіть Ялтинський міжнародний економічний форум, який протягом багатьох років слугував платформою для демонстрації "міжнародної підтримки" окупації, був перенесений до Москви. Проте російська стратегія не зникла, а трансформувалась. До 2022 року основна ідея полягала в тому, що Крим має бути визнаний частиною Росії.
Від початку повномасштабної війни все частіше виникає новий меседж: повернення Криму під юрисдикцію України, мовляв, є неможливим, і питання півострова слід вивести за рамки переговорів.
З самого початку Росія прагнула до того, щоб питання Криму не стало темою для обговорення.
зображення: Еспресо
Протягом Мінського процесу, що тривав з 2014 по 2022 рік, питання Криму практично не було включене до переговорної платформи. У березні 2022 року в одному з варіантів Стамбульських угод пропонувалося відкласти питання статусу півострова на 15 років. У подальших проектах потенційного мирного врегулювання вже з'являлися пропозиції щодо юридичного визнання російського контролю над Кримом.
Київ підтверджує свою позицію: Крим є частиною України, і питання суверенітету не підлягає обговоренню чи компромісам.
"Кримська платформа" і дипломатичні стратегії: ключові засоби повернення Криму під контроль України.
Включення Криму в переговорний процес стало однією з основних цілей Кримської платформи. Перший саміт цієї ініціативи відбувся в Києві 23 серпня 2021 року, зібравши представників 46 країн та міжнародних організацій. Після початку повномасштабного вторгнення кількість учасників платформи зросла до понад 60 країн, а в 2022 році її діяльність набула парламентського виміру: до підтримки деокупації Криму долучилися голови парламентів і депутати з багатьох держав. Восени 2026 року Велика Британія стане господарем вже п'ятого Парламентського саміту Кримської платформи.
Цього року Україна значно посилила свою дипломатію через серію дипломатичних ударів. Українські атаки систематично знищували російські логістичні ланцюги: вогонь охоплював склади, нафтобази, пороми, танкери, системи протиповітряної оборони та військові бази. Як наслідок, Крим зіткнувся з серйозними проблемами — електропостачанням, дефіцитом пального, труднощами з продуктами і транспортом, що призвело до його дедалі більшої ізоляції.
