Як румунська демократія зуміла відстояти себе проти небезпечного популізму та які уроки можна з цього витягти.
На минулому тижні румунська прокуратура ініціювала передачу до суду справи ультраправого політика Келіна Джорджеску, який раніше балотувався на пост президента Румунії.
Його звинувачують у розповсюдженні фашистських та расистських ідей, а також у прославлянні осіб, які були залучені до геноциду та військових злочинів.
Цей резонансний обвинувальний акт є результатом тривалої суперечливої діяльності політика. Водночас він слугує важливим прикладом для інших держав, зокрема для Молдови, де демократія зазнає тиску з боку радикальних груп, пов'язаних з Росією.
Дослідження Сергія Герасимчука та Ростислава Клімова з Ради зовнішньої політики "Українська призма" висвітлює, як ультраправий популіст, за підтримки Російської Федерації, став перед викликом румунській демократії та чому в підсумку зазнав поразки. Стаття аналізує справу "друга Путіна та Трампа" та заходи, які вживає Румунія для захисту від впливу російських агентів. У наступному абзаці – короткий виклад основних ідей.
Ще рік тому, у середині 2024 року, Келін Джоджеску, 62-річний аграрний інженер і колишній член ультранаціоналістичної партії AUR, перебував на маргінесі румунської політики з рейтингом близько 4-7%.
Проте сфокусованість на кампанії поза традиційними медіа і вірусні відео в TikTok позначились на стрімкому зростанні його популярності. Розслідування продемонстрували, що за кампанією стояла скоординована мережа інфлюенсерів і фейкових акаунтів (понад 66 тисяч), а румунські спецслужби заявили про російське втручання.
24 листопада 2024 року Джорджеску несподівано виявився на вершині в першому раунді президентських виборів, отримавши підтримку 22,9% голосуючих.
Йому вдалося активізувати протестний електорат, використовуючи антисистемні та антизахідні слогани. Він виступав проти НАТО і ЄС, підтримував Путіна та ідеалізував фашистські рухи міжвоєнного періоду.
Його назвали "ультранаціоналістичним фундаменталістом": для одних він виступає як революціонер, що кидає виклик системі, а для інших - як загрозливий популіст.
Попри перемогу в першому турі, Джорджеску не потрапив до другого. Конституційний суд Румунії своїм безпрецедентним рішенням скасував результати виборів, визнавши, що на них вплинуло іноземне втручання.
Зрештою, Центральна виборча комісія відмовила в реєстрації колишньому кандидатові для участі у повторних виборах, які відбудуться в травні 2025 року, вказуючи на судове рішення та виявлені порушення процедури.
Рішення про недопуск Джорджеску до виборів викликало бурхливу реакцію, у тому числі протести та заворушення.
Хвиля правого гніву також досягла закордонних територій — група іноземних ультраконсервативних діячів виступила з заявою, в якій оголосила Джорджеску жертвою "недемократичних методів".
У цьому контексті румунські державні органи не злякалися ініціювати кримінальне переслідування Джорджеску.
Його звинувачують у розповсюдженні ненависті, прославленні військових злочинців і закликах до дій, що загрожують конституційному устрою. Також існують підозри, що він готував переворот за сприяння Росії. Серед інших підозрюваних - колишній військовослужбовець Гораціу Потра та власник приватної військової компанії, який раніше відповідав за охорону Джорджеску.
Зрештою, спроба крайньо правого реваншу в Румунії зазнала невдачі. Наступник підозрюваного, Джордже Сіміон, не зміг стати президентом. А вже наступного дня після інавгурації нового глави держави, 27 травня 2025 року, Джорджеску оголосив про свій відхід з політичної арени.
Історія підйому та падіння Келіна Джорджеску стала значним випробуванням для демократичних процесів у Румунії.
Ситуація призвела до глибокої поляризації, але й поставила питання про межі демократії: чи можна обмежувати кандидатів заради захисту від екстремізму?
Більшість людей дійшла згоди, що демократія має право на самозахист, однак необхідно, щоб це не підривало її фундаментальні принципи.
Цей урок є надзвичайно актуальним для Молдови, яка межує з Румунією. Вже восени цього року Москва планує знову випробувати свої гібридні стратегії, що ставить президентку Санду перед викликом: їй потрібно знайти спосіб не допустити повернення проросійських сил, водночас дотримуючись демократичних принципів.
