На думку експерта Фріда, якщо Росія проявить зарозумілість, Трамп сприйме її як свою ключову проблему.
Деніел Фрід, який багато років обіймав посаду координатора з санкційної політики в Держдепартаменті США, в інтерв'ю Антону Борковському, ведучому програми "Студія Захід" на каналі Еспресо, поділився своїми думками щодо можливого розвитку політики Дональда Трампа стосовно України.
Нова команда Дональда Трампа поки що не вступила в свої обов'язки, в той час як адміністрація діючого президента Джозефа Байдена поступово передає відповідальність та контроль. Дипломатичні переговори активізувалися, і з'явилося безліч повідомлень, які вказують на можливість досягнення перемир'я чи навіть миру. Однак це передбачає створення демілітаризованої зони, що може поставити під загрозу наше членство в НАТО.
Я не впевнений, як наразі можна оцінити ситуацію та які переговорні позиції обговорюються, але в Україні ми сприймаємо поточні події з великою тривогою. Сигнали, які надходять, надто суперечливі та інтенсивні. Які перспективи чекають на нас в Україні з приходом нової адміністрації Трампа? І які зміни можуть відбутися під керівництвом президента Байдена, який вже зробив чимало, але прагне досягти ще більшого в останній місяць, хоча не всі республіканці підтримують його наміри?
Ви підняли надзвичайно важливе і вірне питання. І, знаєте, я майже все зрозумів без перекладу.
Отже, що ми спостерігаємо на даний момент: адміністрація Байдена активно підтримує оперативне постачання озброєнь для України і, на мою думку, готує новий пакет санкцій проти Росії. Це дійсно важлива та позитивна новина.
Конгресмен Майк Уолц, якого Трамп обрав своїм новим радником з питань національної безпеки, підкреслив, що підтримує комунікацію з Джейком Салліваном, радником Байдена в цій же сфері. Це можна вважати позитивним кроком у розвитку ситуації.
Ще один позитивний аспект полягає в тому, що генерал Кіт Келлог, якого Трамп призначив спеціальним представником з питань України та Росії, висловив підтримку прискореному постачанню зброї в Україну, охарактеризувавши це як правильний крок. На мою думку, така позиція виглядає багатообіцяючою. Генерал Келлог має вагомий авторитет, а його коментарі вказують на прихильність до принципу безперервності. Він говорить про поступову передачу повноважень від адміністрації Байдена до команди Трампа, а не про різкі зміни чи відкрите осудження дій чинної адміністрації, що вселяє надію.
Ви також поставили дуже важливе запитання щодо загального плану команди Трампа з припинення війни. Хоча всі деталі поки що невідомі, ви маєте рацію, що вже є певний начерк цього плану.
Здається, що він має на увазі зупинку конфлікту на існуючих межах. Проте, цей варіант ускладнюється тим, що нинішні межі передбачають український контроль над певними територіями Росії в Курській області.
Ця обставина надає Україні значну перевагу. Існують аргументи як на підтримку, так і проти несподіваної та вдалої атаки України в Курську торік влітку, проте вона безумовно створила стратегічні переваги.
Якщо ініціатива Трампа буде втілена в життя в цьому напрямку, буде неймовірно цікаво стежити за тим, як розгортатимуться події.
По-друге, виникає важливе запитання: яким чином гарантувати безпеку України?
Тут виникає чимало невизначеності. Я не знаю, до якого остаточного рішення дійде команда Трампа. Спочатку, за словами Джей Д. Венса, ідея полягала в тому, щоб повністю виключити членство України в НАТО або відкласти його на двадцять років. Проте невідомо, чи саме такого підходу дотримуватимуться Келлог та команда Трампа.
Український уряд продемонстрував мудрість і виваженість, не відкидаючи план Трампа. Зрештою Україна висловила готовність взаємодіяти, водночас наголошуючи на критичній потребі в забезпеченні безпеки.
На мій погляд, це вельми вірний підхід. Розумна стратегія української влади полягає не в тому, щоб протистояти всьому підряд, а в умілому визначенні пріоритетів та рішучій їх захисті.
Питання про вступ України до НАТО стане серйозним випробуванням для команди Трампа. Багато членів його оточення висловлюють сумніви щодо самої організації НАТО. Однак третій аспект плану, який поки що ще не отримав чіткої формулювання, але вже активно обговорюється, полягає у необхідності контролю за лінією припинення вогню або лінією зіткнення. Європейські збройні сили, зокрема країни-члени НАТО, ймовірно, візьмуть на себе цю відповідальність за активної підтримки Сполучених Штатів.
На мою думку, якщо європейські держави будуть готові активно взяти участь у цьому процесі, то план Трампа має потенціал для успішної реалізації.
Безумовно, я не можу з упевненістю сказати, що це обов'язково спрацює, і не буду вдаватися в подробиці, але загальна ідея, на мою думку, виглядає багатообіцяюче.
Уряд України мудро вирішив прийняти загальну концепцію плану як базу для подальшого діалогу. Ваша рішучість стосовно вступу до НАТО також є цілком обґрунтованою, оскільки цей альянс залишається найміцнішою гарантією безпеки для нашої країни. Інші можливі гарантії, на жаль, можуть виявитися менш дієвими.
Звичайно Кремль одразу виступив із критикою цього плану. Речники та офіційні представники Кремля заявили, що передумовою для переговорів є визнання Україною незаконної анексії Криму та всіх чотирьох областей: Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської.
Однак, як добре знають українці, Росія не контролює всі ці області. Путін вимагає, щоб Україна відступила, фактично передавши Росії землі, які вона не змогла завоювати. Ці землі залишилися поза контролем Росії завдяки успішному опору України. Така вимога не є серйозною пропозицією, а радше нахабною спробою примусити Україну до капітуляції.
Нещодавно в інтерв'ю генерал Келлог отримав запитання щодо російських вимог, і його відповідь виявилась дуже змістовною.
Він зазначив, що росіянам слід двічі зважити свої дії. Насправді, він ясно дав зрозуміти, що якщо вони вважають, ніби можуть залякати Дональда Трампа або змусити його визнати максималістські вимоги Росії як початкову точку, то вони серйозно помиляються. Я дуже високо оцінив його відповідь — вона була сильною, рішучою і надійно протистояла російському самовпевненості.
Проте позиція Трампа залишається досить невизначеною. Ніхто не може точно спрогнозувати, якою вона стане в майбутньому. Проте те, що в даний момент починає формуватися, свідчить про можливість реалізації. Важливим аспектом є не стільки лінія припинення вогню, скільки принцип, що Захід ніколи не повинен визнавати анексію території України Росією як легітимну. Вся територія України є законною. Безпека та суверенітет — це два основоположні принципи.
Я також хочу нагадати українській аудиторії, що Сполучені Штати мають довгу історію невизнання територіальних анексій агресорами. Доктрина Стімсона 1930-х років відкидала окупацію Японією Маньчжурії. Декларація Веллеса категорично заперечувала визнання радянської окупації країн Балтії. У 2018 році Декларація Помпео проголосила, що Сполучені Штати не визнають російську окупацію Криму. Це потужні прецеденти. Два з цих прикладів ініціювалися республіканцями, один -- демократами, що свідчить про двопартійну відданість в цьому плані.
Критично важливо, щоб ми ніколи не визнавали незаконних претензій Росії на територію України.
Міжнародні кордони України були офіційно затверджені, зокрема, в угоді між Україною та Росією на початку 2000-х, яку підписав особисто Путін. Нам слід дотримуватися цієї позиції і серйозно ставитися до безпеки України.
На початку цього тижня я провів два дні насичених зустрічей з українськими представниками, серед яких були екс-міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, Григорій Немиря та інші. У цих переговорах також взяли участь колишній заступник державного секретаря США Стів Бігун, а також делегації з Фінляндії, Польщі, Франції та представники США. Ми глибоко аналізували ці питання, і результати нашої роботи можна знайти на веб-сайті Атлантичної ради. Це була серйозна дискусія, що охопила багато важливих тем, які ви піднімали.
Тож ми дійшли висновку, що членство України в НАТО повинно стати частиною перемоги, адже це певний золотий стандарт. Ми не можемо вести переговори про членство України в НАТО з Росією і ніколи не повинні визнавати анексію Росією української території -- ні зараз, ні в майбутньому. Лінія припинення вогню може бути лише одним із елементів, але ми маємо залишатися вірними своїм цінностям та інтересам безпеки, а це передбачає беззаперечну підтримку України як суверенної та незалежної держави.
Ви надзвичайно детально охарактеризували теперішню ситуацію. Слабкий момент у ній - ірраціональність і агресія Кремля. Тут ключова історія - чи вдасться її стримати.
Ми усвідомлювали, що адміністрація Джозефа Байдена, а також сам президент, демонструють стабільність і передбачуваність. Президент Байден є людиною з глибокими моральними якостями та мудрістю. Хоча я не мав можливості спілкуватися з президентом Трампом, його важко назвати стабільною особистістю. Це мене турбує, оскільки будь-які конструктивні угоди, які можуть спрацювати в євроатлантичному контексті або навіть з Китаєм, не завжди можуть бути ефективними у відносинах з Росією. Існує ймовірність, що Росія продовжить ескалацію конфлікту, сподіваючись на отримання додаткових вигод — російська агресія триває.
Таким чином, Дональд Трамп має можливість зробити торгову пропозицію — у відкритому або закритому форматі — як для України, так і для Росії, намагаючись знайти компроміс у цивілізованому світі. Проте, якщо Росія відмовиться від переговорів, існує ризик, що Трамп може збільшити тиск на Україну та українську владу, погрожуючи, наприклад, зменшенням фінансової допомоги. Майк Джонсон завжди може скористатися своїм правом вето, що означає одноголосне рішення, як це сталося в ситуації з останніми 24 мільярдами доларів допомоги — це створює певні небезпеки.
Які важелі впливу будуть у президента Дональда Трампа, аби тиснути потужно на Росію?
Трамп залишається важко прогнозованим, а його команда має різноманітні думки. Наприклад, Такер Карлсон, який нині перебуває в Москві, виявляє певну симпатію до російської точки зору, хоча явно не володіє всіма нюансами ситуації. Його підхід може призвести до угоди з Москвою, що поставить під загрозу інтереси України. Це, безумовно, негативно вплине як на Україну, так і на нас, і вигідно лише Владіміру Путіну. Проте такий погляд не відображає думки всього оточення Трампа.
Члени команди національної безпеки, які були обрані Трампом, зокрема Марк Уолц, Марко Рубіо на посаді державного секретаря та Кіт Келлог, який виконує роль спеціального представника з питань України та Росії, є досвідченими фахівцями з великою репутацією. Їхні підходи до політики, на перший погляд, нагадують традиції епохи Рейгана.
Багато залежить від Європи, зокрема від Європейського Союзу та його членів у НАТО. Трамп вважає, що інвестиції Європи в оборону недостатні, і, напевно, вимагатиме збільшення її фінансової підтримки Україні. Проте деякі країни, зокрема Польща, вже активно працюють над зміцненням власної обороноздатності. Польща суттєво підвищила свої оборонні витрати, а Фінляндія в цьому контексті також не відстає. Обидві ці держави є надійними партнерами України. Хоча між Україною та Польщею існують певні суперечності, вони не є основною темою цієї дискусії. Польща дотримується курсу, спрямованого на підтримку України та захист своїх національних інтересів, усвідомлюючи, що український опір російській агресії є критично важливим для її безпеки. Проте, ймовірно, Польща не відправить свої війська на місії з моніторингу припинення вогню без підтримки США, і я вважаю, що така вимога є цілком обґрунтованою.
Трамп в свою чергу аналізуватиме, чи готові європейці надавати достатню допомогу. Європейські країни, зрештою, будуть звертатися до Сполучених Штатів за додатковою підтримкою. Така взаємодія може стати основою для успішної угоди або ж привести до повного провалу.
Трамп, безумовно, проявить рішучість у своїх діях. Якщо Росія продовжуватиме вести себе надто самовпевнено і відмовиться взаємодіяти з ним на запропонованих умовах, він може дійти висновку, що Росія дійсно є основною проблемою для всього світу — це те, що ми вже усвідомлюємо.
Насправді не можу дати чітку відповідь на ваше запитання. Трамп - це людина, яка вражає своєю непередбачуваністю, і він використовує цю рису як стратегічний інструмент для дезорієнтації своїх супротивників. Якщо Байден, можливо, був надто прогнозованим, то Трамп може діяти зовсім навпаки, демонструючи свою непередбачуваність. Ідеально було б знайти золоту середину між цими двома підходами. Але це лише мої міркування. Маємо те, що маємо. Трамп незабаром знову займе високі посади, тому ми повинні зробити все можливе для досягнення спільного успіху.
На сьогодні уряд України, як на мене, дуже добре справляється з поточною ситуацією.
Сьогодні відзначається 30-та річниця підписання Будапештського меморандуму. Головне питання полягає в тому, хто буде відповідати за забезпечення так званої доброї угоди. Я не маю на увазі лише негативні угоди, про які ми вже говорили, однак навіть варіанти з невигідними умовами не можна повністю виключити у нинішній ситуації. Залишилося приблизно місяць до інавгурації Дональда Трампа та призначення його команди на різні посади.
Протягом цього місяця може статися безліч неприємностей, і ми розуміємо, що російська сторона завжди готова до ескалації конфлікту. Яскравим прикладом цього є демонстративне застосування міжконтинентальної балістичної ракети середньої дальності. Вони можуть у будь-який момент використати "Орешник", але не з метою залякати нас, а щоб послати сигнал Берліну, Парижу чи Вашингтону. І в цих містах знайдуться коментатори, які напишуть статті та будуть виступати на каналах, таких як Fox News, заявляючи, що адміністрація Байдена довела світ до краю Третьої світової війни, а наш президент Дональд Трамп зумів цьому запобігти. Хоча угода може бути не надто вигідною для України, все ж вони стверджуватимуть, що ми врятували світ від глобальної кризи та зупинили загрозу Третьої світової війни.
Росіяни мають надзвичайно стратегічний підхід до подібних ситуацій і добре усвідомлюють уроки, які дала їм історія Карибської кризи. Це викликає у мене певне занепокоєння.
Ви абсолютно праві. Росія намагається використати західні, зокрема американські, страхи щодо можливого загострення ситуації, щоб паралізувати нашу волю до рішучих дій. Ваш аналіз є дуже точним, і нам слід зберігати стійкість духу. Путін намагається нас залякати, але ми не можемо піддаватися цим загрозам. Так, Росія володіє ядерною зброєю, однак і ми не залишаємося безвідповідальними. Під час холодної війни ми, американці, навчились протистояти залякуванню навіть у найскладніші часи. Сьогодні нам знову потрібна ця рішучість. Хоча, ймовірно, Росія не застосує ядерну зброю, вона активно використовує ракетні удари, щоб створити атмосферу страху серед європейців. Це, здається, суттєво впливає на Німеччину, де Шольц виявляє серйозне занепокоєння щодо політичних наслідків і навіть описує себе як "канцлера, що заморожує ситуацію". Проте істина залишається незмінною: найефективніший спосіб уникнути загострення — це зупинити російську агресію і продемонструвати силу саме зараз. Зволікання у вжитті заходів лише заохочує подальші агресивні дії.
Хочу наголосити, що поділяю вашу думку: Будапештський меморандум, укладений три десятиліття тому, став значною помилкою. Нам слід зробити висновки з наших попередніх помилок і діяти більш рішуче в майбутньому.
Прошу надати рекомендації членам нашого уряду щодо ключових аспектів, на які їм варто зосередити свою увагу, а також щодо тих моментів, в яких необхідно проявляти особливу обережність при спілкуванні з адміністрацією Трампа.
Українцям варто налагодити зв'язки з усіма, хто має вплив у колі Трампа. Це включає колишніх чиновників, американців, які працювали в його першій адміністрації, а також інших важливих осіб. Важливо підтримувати з ними постійний та відкритий діалог. Як я вже згадував, український уряд вчинив абсолютно правильно, висловивши підтримку зацікавленості команди Трампа у мирному врегулюванні війни на справедливих умовах. Співпраця з Трампом — це саме той стратегічний підхід, який сьогодні є надзвичайно актуальним. Це моя порада для українських урядовців.
Мені також відомо, що українське посольство в столиці США активно веде свою діяльність, і я щиро бажаю пану Єрмаку досягнення успіхів у його зусиллях.
