Юрій Табаченко з "Українського радіо" зазначає: "Ми спостерігаємо зростання інтересу до контенту, який не пов'язаний з політикою. Люди шукають легший, більш життєвий матеріал."
Виконавчий продюсер "Українського радіо" Юрій Табаченко поділився враженнями про 2025 рік для радіостанції, розповів про найзначніші проекти, а також анонсував нові програми сезону.
У 2024 році перший український мовник відзначив 100-річчя з моменту виходу в ефір. На честь ювілею "Українського радіо" відбулися урочистості в Нацопері, випущені монета й марка, Київрада ухвалила рішення присвоїти скверу в центрі столиці назву "Українського радіо". Результати опитування "Детектора медіа" показали, що 100-річчя "Українського радіо" привернуло увагу кожного четвертого українця й українки, а кожен восьмий долучився до заходів.
Про те, яким був 101-й рік для "Українського радіо", про нові проєкти та плани на новий сезон "Детектор медіа" поспілкувався з виконавчим продюсером радіостанції Юрієм Табаченком.
Юрію, поділіться, будь ласка, яким чином склався 2025 рік для "Українського радіо"?
-- З одного боку, це підвищена відповідальність, бо ми ж привернули увагу до себе під час 100-річчя "Українського радіо". З іншого боку, рік був дещо складніший, ніж попередній, 2024-й, бо зрозуміло, що вже не було такої масштабної компанії з популяризації, не було всього того масштабу заходів. Тому підтримувати цю хвилю було вже складніше. Але ми теж відчули і нову хвилю інтересу від наших слухачів, і намагаємося бути в тренді, відчувати й бачити те, що вони хочуть.
Ми бачимо зараз, що збільшився запит на неполітичний контент, на неважкий контент. Не хочу казати "розважальний", і це точно не про нас, але на більш життєвий, лайфовий. Ми це побачили за результатами досліджень й інтуїтивно почали рухатися ще раніше в цьому напрямі. Тобто політика, економіка, міжнародна політика є основою "Українського радіо", ми нікуди від цього не йдемо, але просто хочемо додати більше контенту, який люди не знайдуть на інших ресурсах. І тут уже треба говорити не тільки про радіо безпосередньо, треба враховувати весь ринок, враховувати подкасти, враховувати як окреме явище ютуб.
Дослідження показують, що багато людей сприймають ютуб як одну з подкаст-платформ і одну з платформ для споживання аудіоконтенту. У нас є можливість запропонувати продукт більш складного формату, і ми намагаємося це робити. От зараз усі захоплюються, кажуть: "Наративний подкаст -- це такий тренд у світі, це так круто, класно, а у нас в Україні так мало наративних подкастів". Так на "Українському радіо" такий формат давно є. Не скажу, що багато, бо це дорогий складний продукт, але у нас достатня кількість такого контенту, який підпадає під визначення наративного подкасту, й такі проєкти отримують свої відзнаки. Наприклад, у 2025 році команда проєкту "Мережа" отримала премію імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності за найкращий твір у сфері радіомовлення. І це абсолютно збігається з думками наших слухачів, нашої аудиторії, бо найбільше відгуків ми отримали на цей проєкт і ще на "Батьків-засновників".
Поділіться, будь ласка, як часто ви отримуєте повідомлення від своїх читачів? Які теми їх цікавлять?
В останній час комунікація з нашими слухачами змінилася. Тепер ми не отримуємо стільки листів, як раніше. Проте на моєму столі все ще лежать кілька листів, зокрема один з Данії. Люди продовжують писати, ділячись своїми думками та порадами щодо покращення наших програм і радіо в цілому. Часто вони пропонують цікаві ідеї. Не всі з них ми можемо втілити в життя, але інколи саме завдяки пропозиціям слухачів ми створюємо нові програми. Через електронну пошту також надходять численні звернення, зокрема про різні проблеми. Якщо виникає дискусійне питання, ми спочатку перевіряємо його на відповідність фактам, після чого починаємо працювати над ним. Наприклад, нещодавно один слухач висловив занепокоєння щодо порушень у роботі ТЦК, і ми, якраз готуючи програму "Твоє право", включили до ефіру кілька його запитів.
Цікава подія трапилася під час трансляції проєкту, присвяченого століттю "Українського радіо", під назвою "Життя в ефірі". Перші епізоди вже вийшли в ефір, а останні ще доопрацьовувалися. Ми отримали кілька листів від слухачів, і один із них справді вразив нас. У ньому поважна слухачка згадувала своє дитинство, коли німецькі війська увійшли до Дніпра. Вона розповіла, як разом із сестрою ледь не потрапили під розстріл через працююче радіо. Ввечері вони забули вимкнути приймач, і вночі мовлення не було, але о шостій ранку німці увірвалися до їхнього дому, і в той момент радіо раптом заговорило на всю потужність. Їх ледь не розстріляли за це, радіоприймач було знищено, але вони зуміли його відремонтувати пізніше. Цю неймовірну історію ми включили в 25-ту серію "Життя в ефірі".
Які ще побажання від наших слухачів ми отримуємо? Що саме вони прагнуть почути в ефірі? Які з цих запитів вдається втілити, враховуючи смаки аудиторії?
-- Ми бачимо, на що є запит, що слухачам цікаво. Але треба розуміти, що не може повністю все мовлення складатися зі складних форматів, це дуже дорогий продукт. Над однією такою програмою, як правило, тиждень працює ціла команда. Ми намагаємося брати якісь історії -- усі ж люблять історії, сторітеллінг. У нас є люди, які вміють шукати такі історії -- це, зокрема, Вікторія Будан, Ірина Жданова, Наталя Парака, вони майстри в пошуку таких людських історій. Як правило, це ексклюзив, якого не було раніше в медіа. Тобто навіть не в межах якогось проєкту це робиться, в межах лінійних програм ми можемо робити такі окремі замальовки.
Якщо говорити про 2025 рік, то ми певний акцент зробили на історичному контенті. У нас це виходить, у нас є журналісти, редактори, які можуть професійно дослідити та знайти щось цікаве. Взяти навіть наших "Батьків-засновників" -- це проєкт Наталії Соколенко та Сергія Стуканова. Сам по собі проєкт популярний, але вони тепер навколо нього роблять багато супровідного, виходять в офлайн. І це теж цікаво. Є завжди якась фан-група, яка хоче не тільки послухати ефір, а їм цікаво прийти поспілкуватися. Плюс вони роблять на полях цього проєкту додаткові випуски. До Нового року зробили окремий випуск, як хто зустрічав з українських політичних сил новий 1918 рік.
Є в нас програма, яка вже кілька років виходить, -- "Реконструкція". Над нею працює команда Олени Шарпанської. Ідея програми -- це подати сучасні події через історичний контекст. Тобто вона шукає оці корені -- звідки це взялось і чому так? Звідки ця Гренландія взялася на порядку денному? Звідки й чому в Чехії з одного боку серйозна підтримка України, а з іншого -- проросійське лобі таке серйозне. Поглянувши в історію цих питань, занурившись на кілька десятиліть назад, а іноді навіть і більше, можна зовсім інакше це сприймати. Це ґрунтовні дослідження. Я отримував теж багато відгуків про цю програму.
У нас завжди радіодиктант викликає цілу хвилю живого інтересу. Є і величезна наша фан-зона, але є люди, які завжди мають свою точку зору, як правильно все організувати. Ми дуже цінуємо всіх. Цього року дискусія була особливо запеклою. Цього року диктант вийшов такий, що зацікавив навіть тих, хто раніше ним не цікавився. Тут на перше місце виходить наша головна теза, яку ми не втомлюємося повторювати: радіодиктант -- це не про правильність написання, це про єднання. Це про подію, про те, щоб разом об'єднатися навколо того, що нам усім близьке, -- навколо української мови, української культури, "Українського радіо". І цього року дискусії про те, як саме було прочитано, ще більше допомогли нам виконати цю місію. Тобто ми привернули увагу навіть тих людей, кому просто стало цікаво, чого ж там люди так сперечаються. Ми побачили вчергове, що радіодиктант -- це насамперед потужна об'єднавча акція, але для себе також зробили висновки, врахували критику та знаємо, в якому напрямі далі маємо рухатись.
Ось ще одна цікава тенденція: кількість людей, які слухають радіо в цілому, а також нашу радіостанцію зокрема, постійно зростає в онлайн-просторі через різні платформи. Це включає наш веб-сайт, мобільний додаток, сторонні програми, а також «Дія. Подкасти». Наш YouTube-канал також стає все більш відомим, що призводить до збільшення нашої онлайн-аудиторії.
Які проєкти минулого року ви б виділили як найзначніші? У 2025 році на "Українському радіо" стартувало кілька нових програм, серед яких "Гра без правил", "Два кольори" та "ШІ-гайд". Поділіться, будь ласка, своїми враженнями про них.
-- Є проєкти, які ми почали в новому сезоні 25-го року та які частково перейшли в цей 26-й рік. Серед них "Два кольори", "Гра без правил", "ШІ-гайд", "Люди. Долі. Вибір".
"Два кольори" — це проєкт, присвячений коханню в умовах війни, досліджуючи емоції та відчуття, яких нам так не вистачає. Війна суттєво змінила стосунки між людьми: багато сімей зазнали руйнувань, натомість з’явилося чимало нових пар. Перший сезон вже вийшов в ефір, і ми наразі працюємо над другим. Історії, які ми розповідаємо, справді вражають. Чимало з них стосуються військовослужбовців. Один з епізодів, наприклад, розповідає про пару, обидва члени якої потрапили до російського полону, і хоча їх звільнили, сталося це не одночасно. У другому сезоні ми плануємо більше історій цивільних осіб. Якщо в першому сезоні більшість сюжетів закінчувалися щасливо, то в новому ми хочемо відобразити більше реалій життя, включаючи розлучення та складні стосунки в родинах. Багато жінок виїхали за кордон, залишивши чоловіків, які тут знайшли нові пари, а жінки — нових чоловіків. Це теж частина нашої правди. Чому це важливо? Бо таких історій безліч, і, можливо, хтось переживає свою особисту драму або шукає спосіб з неї вибратися. Ми прагнемо показати, що люди не самотні у своїх переживаннях, що їхні історії — не єдині. Можливо, це надихне когось знайти вихід або зрозуміти, як продовжувати жити далі.
"ШІ-гід" – це наш улюблений штучний інтелект, який активно проникає в наше повсякденне життя. Спочатку здавалося, що ми вже вступили в епоху штучного інтелекту, та насправді це лише початок. Багато експертів вважають, що нинішня версія технологій є досить примітивною в порівнянні з тим, що чекає нас попереду. У майбутньому ці моделі стануть більш персоналізованими, зможуть адаптуватися під індивідуальні потреби людини і, можливо, супроводжуватимуть її протягом усього життя. В Україні, на мою думку, ще не існувало такого всебічного аудіального продукту, який би охоплював не лише окремі аспекти штучного інтелекту, а й демонстрував повний спектр його можливостей, впливу на наше життя та викликів, з якими ми стикаємось, а також порівнював різні моделі. Цей проєкт розрахований як на досвідчених користувачів ШІ, так і на новачків. Ми прагнули створити максимально інтегрований продукт, щоб, по-перше, пояснити, як працює ця технологія, по-друге, спростувати деякі міфи та маніпуляції щодо штучного інтелекту, а по-третє, застерегти від реальних загроз, які, насправді, можуть бути не там, де їх зазвичай шукають. Багато людей використовують ШІ лише в одній сфері, але ми хочемо продемонструвати, як він може бути корисним у різних аспектах життя.
Проєкт "Гру без правил" виник на основі досвіду нашого попереднього проєкту Марини Куликової "Епоха змін", де ми розглядали найбільші економічні катастрофи в історії. У рамках цього проєкту ми підготували понад 30 випусків, вивчаючи найвідоміші випадки економічних криз. Однак, зрозумівши, що цікавість до історії фінансів залишається, ми вирішили створити нову програму, присвячену найбільш значним шахрайствам. Ця тема вражає своєю актуальністю, адже винахідливість шахраїв завжди на висоті. Методи маніпуляцій з часом майже не змінюються: принципи залишаються тими ж, лише технології вдосконалюються. Наприклад, у Стародавньому Римі люди обрізали краї монет, намагаючись накопичити трохи срібла та золота. 100-150 років тому підробляли підписи, видаючи себе за інших, щоб незаконно отримувати гроші. Нині ж маніпуляції з криптовалютами стали новою формою шахрайства. Цей проєкт також слугує розвиткові критичного мислення та фінансової грамотності. Щотижня ми демонструємо, як одні й ті ж схеми шахрайства зберігаються в різних формах протягом століть, і, можливо, це допоможе комусь уникнути нових варіантів старих махінацій.
"Люди. Долі. Вибір" — це ініціатива Наталії Параки, що реалізується у форматі портретного інтерв'ю. Наталія має талант знаходити захоплюючих співрозмовників і розкривати їхні історії. Ця програма присвячена складним поворотам долі, і ми сподіваємося, що вона стане джерелом натхнення для тих, хто опинився в непростих обставинах.
У листопаді відбувся гала-концерт в рамках циклу Ukrainian Radio Days, приурочений до 101-ї річниці "Українського радіо". Під час цього заходу Вадим Міський представив результати соціологічного дослідження, проведеного "Детектором медіа", яке стосувалося того, скільки українців помітили ювілей "Українського радіо" та усвідомили, що вже століття в ефірі звучать українська мова, пісня та культура. Відповідно до отриманих даних, "Сторіччя "Українського Радіо" зацікавило кожного четвертого українця, тоді як кожен восьмий взяв участь принаймні в одному з заходів, організованих "Українським радіо", включаючи концерти, Радіодиктант, перегляд документальних програм та голосування за перейменування скверу в Києві. Які, на вашу думку, чинники сприяють такій популярності "Українського радіо" серед населення?
На мою думку, ключовим чинником є актуальність інформації. Ми прагнемо надати людям відповіді на запитання, що виникають у них у цей момент. Наприклад, нещодавно трапилась ситуація, коли в багатьох регіонах раптово зникло електропостачання, і при цьому не було жодних обстрілів. Люди залишилися вдома, не розуміючи причин цього явища. Вони почали телефонувати сусідам та знайомим, у яких ситуація була схожою. У такі моменти зазвичай виникає потреба в інформації, і люди вмикають радіо. Ми повинні швидко реагувати і надати відповідь, адже знаємо, що тисячі слухачів запитують, що сталося зі світлом. Хоча в нас є свої заздалегідь заплановані програми, ми не могли передбачити таку ситуацію, тому оперативно повідомляємо новини — виходимо з інформацією, яка є, і відразу ж готуємо аналітику. Ми зв'язуємося з відповідальними особами та експертами, намагаючись пояснити причини інциденту, оцінити час на відновлення та роз'яснити, що це означає для кожного з людей — усе те, на що вони прагнуть отримати відповіді.
Багато інформації з'являється в новинах -- якісь прізвища, події, які не всі знають, чи пам'ятають. Іноді важливо людям дати контекст, історію. От ми намагаємося це давати одразу, вчасно, звернути увагу на якісь речі, про які людина сама б не здогадалася, але ми їх помічаємо, пропонуємо. Ця актуальність -- ці якраз оці відповіді, які шукають люди, насамперед. Потім це довіра, у нас стабільно високі показники довіри. Це довіра, яка формувалася роками. Це бренд "Українського радіо", який за 100 років став явищем.
Поділіться, які сюрпризи та новинки ви приготували для своїх аудиторій у цьому році?
-- Насамперед нам важливо, щоб людям було зручно споживати наш контент. Тому ми повинні запропонувати його на максимально можливій кількості платформ, ресурсів. Тому є плани розширення, кросплатформних проєктів, які робимо спільно з нашими колегами з інших активів Суспільного. У результаті це буде більш комплексний продукт, що дає можливість просувати його на всіх платформах. Не тільки на радіо, а й на диджитальній і телевізійній платформах. Наприклад, на "Українському радіо" з'явилася програма "Що це було?". Кросплатформний продукт із Тетяною Трощинською, завдання якого -- обговорити найважливіші теми тижня. Він виходить на кількох платформах одночасно. Це теж можливість зацікавити більшу аудиторію та зробити більш зручним доступ до контенту. Хочеш -- по радіо слухай, хочеш -- по телевізору дивися, хочеш -- на ютубі. Хочеш -- потім на сайті, у додатку слухай, читай. От так воно зараз працює.
Потім ми хочемо історію з радіодиктантом протягом року тримати в полі зору. Ми торік запустили проєкт "Диктант без помилок", який готував нашу аудиторію до написання, нагадував правила правопису, підживлював інтерес до диктанту. Цього року теж будемо протягом року тримати увагу нашої аудиторії, наших слухачів навколо теми диктанту й готувати їх до головної події в кінці жовтня.
Ми активно експериментуємо з новими форматами, усвідомлюючи їх важливість. Наша мета – не просто провести звичайне інтерв'ю, а цікаво і креативно представити тему. Плануємо залучати популярних блогерів та створювати спільні проекти.
З того, що найближчим часом з'явиться -- це проєкт "Пенсія. Як це працює". І хай назва не вводить в оману: це якраз для людей середнього віку. І нам хотілося б, щоб і для молодих людей був цей продукт. Це про те, як забезпечити собі фінансове довголіття. Є величезна проблема в українців, що вони не планують своє майбутнє. Це дуже важко робити в Україні, в принципі, з усією нашою історією, а тим паче в час війни. Але ж якщо нічого не робити, ніяк не планувати, то потім через десятки років буде сумно. Людина виявиться з маленькою пенсією і без заощаджень. І от ми вирішили пояснити. Це надзвичайно складна тема. Пенсійне законодавство надзвичайно складне, особливо в Україні. Часто заплутане, перебуває в стадії перманентного реформування. На "Українському радіо" вийде програма, яка, по-перше, пояснить максимально просто і доступно, як це працює. По-друге, підкаже людям, що робити, щоб навіть в українських умовах мати краще фінансове майбутнє. У програмі будуть висвітлені теми, про які зараз мало говорять. Спецпенсії, наприклад. Питання їхньої справедливості, відповідності міжнародним, європейським нормам. Це питання пенсійного боргу, наприклад. У нас величезний пенсійний борг. Мало хто про це говорить. Вже накопичилося понад 750 тисяч судових рішень щодо перегляду пенсій, а борг -- понад 85 млрд грн. Борг держави перед пенсіонерами. Він лягає тягарем на бюджет, на платників податків. Як він утворився, від чого, як за ним розраховуватися? У нас буде цілий окремий випуск про цю проблему. Про неї дуже мало говорять. Або тема інструментів для додаткових пенсійних накопичень. Українці бояться цього, а насправді саме це дозволяє іноземцям гідно жити й подорожувати на пенсії. Там ще багато цікавого. Це проєкт, який з'явився завдяки Офісу Ради Європи.
Невдовзі в ефірі "Українського радіо" з'явиться новий проєкт, ініційований нашими партнерами з Dovidka.info, під назвою "Як із цим жити?". Це серія програм і подкастів, яка допоможе слухачам навчитися адекватно реагувати у критичних обставинах. Учасники, які пережили складні моменти в житті, поділяться своїм досвідом з аудиторією.
Зображення: Максим Поліщук, "Детектор медіа"; з приватного архіву Юрія Табаченка.
