З Меркель чи без неї: Портников розглянув можливості Заходу в запобіганні війні між Росією та Україною.

Колишня канцлерка Німеччини Ангела Меркель привернула увагу, припустивши, що відмова керівників Польщі та країн Балтії від діалогу з президентом Росії Володимиром Путіним посилила його агресивність. Але журналіст Віталій Портников вважає, що війна Росії проти України була неминучою.

Цю інформацію він виклав у своїй статті на ресурсі slawa.tv.

Портников висловив свою думку щодо слів Меркель, в яких вона зазначила, що відсутність прямих переговорів між лідерами Польщі та балтійських держав з Путіним, ймовірно, сприяла зростанню його агресії і стала однією з причин нового вторгнення Росії в Україну.

Журналіст підтвердив, що керівники зазначених держав дійсно застерігали своїх західних партнерів щодо агресивних намірів Кремля, в той час як у Німеччині та Франції все ще панували ілюзії, що економічна співпраця з Росією може запобігти новій ескалації конфлікту.

"Проте, чи не слід було звернути увагу на ці попередження?" -- підкреслив Портников.

За його словами, Польща, яка після Другої світової війни опинилася під радянським впливом, а також колишні республіки СРСР Литва, Латвія й Естонія значно краще розуміли справжні наміри Путіна. Його стратегічною метою залишалося повернення до умовних "кордонів 1991 року" та відновлення того, що диктатор називав "справжньою російською державою".

Кремль намагався зберегти колишні радянські республіки в своєрідному політичному застої, заважаючи їм вступати до альянсів, які б зобов'язували їх захищати у випадку агресії з боку Росії. Особливо під час каденції Ангели Меркель як канцлерки Німеччини, Берлін активно протистояв цьому прагненню колишніх радянських республік вирватися зі стану "застою", як зазначено в колонці.

Яскравим прикладом стала позиція Німеччини на саміті НАТО в Бухаресті, коли Україна та Грузія не отримали план дій щодо членства в Альянсі.

"Ця політика лише підживлювала небезпечні ілюзії Путіна: мовляв, коли настане час -- він просто "поверне" Україну", -- наголосив Портников.

Переломним моментом стало рішення про підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Навіть Меркель тоді не вважала, що цей документ може "роздратувати" Путіна. Вона, як і президент США Дональд Трамп пізніше, прагнула зняти "тривоги" Кремля у сфері безпеки. Проте російський лідер сприйняв угоду як спробу України вирватися з-під контролю Москви.

"Якщо Росія не визнавала Україну чи будь-яку іншу колишню республіку справді суверенною державою, а Захід бачив її саме як суверенну країну, конфлікт ставав неминучим -- з Меркель чи без неї. І головною запорукою конфлікту ставала саме неготовність до реальної війни", -- зазначається в матеріалі.

За словами Портникова, Захід продовжує проявляти свою неготовність і в теперішній час, в той час як в Україні, незважаючи на анексію Криму, ще тривалий час зберігалися небезпечні ілюзії, які стали ще сильнішими після обрання Володимира Зеленського на пост президента.

За інформацією журналіста, зустріч "нормандської четвірки" в Парижі, на якій Меркель, французький президент Емманюель Макрон та Зеленський намагалися знайти спільну мову з Путіним, стала спробою вести прямі переговори з диктатором, про що попереджали Польща та країни Балтії.

"Якщо прагнення Зеленського до діалогу з Путіним можна було списати на його політичну наївність і недостатнє розуміння обставин, то що ж сталося з досвідченою Меркель? Тепер стало зрозуміло: і вона не бачила справжніх намірів Путіна", -- зазначається в статті.

Ключовим елементом політики Меркель, за словами журналіста, стала також підтримка енергетичних ініціатив Кремля, зокрема, реалізація проєкту "Північний потік". Канцлерка, ймовірно, вважала, що економічна взаємозалежність знизить ризики агресії, оскільки Путін не наважиться знищити прибутки "Газпрому". Однак для Кремля цей газопровід перетворився на інструмент війни - засіб забезпечення енергетичних ресурсів у разі нападу на Україну та важіль тиску на країни Європи.

"Фактично, коли будівництво "Північного потоку-2" завершили -- і Меркель особисто їздила до Вашингтона переконувати Джо Байдена не вводити санкцій проти проєкту -- розпочалася велика війна. І цей факт мав би стати болючим нагадуванням тим, хто ігнорував попередження про зв'язок між енергетичною залежністю Європи та агресією Росії. Однак навіть через понад десять років після початку російсько-українського конфлікту Меркель, схоже, так і не переосмислила власну роль і власні можливості", -- наголосив Портников.

Суть у тому, що Путіна можна було стримати не діалогом і спробами "умиротворення", а реальним посиленням оборони. За словами журналіста, це ще раз доводить: навіть політики Заходу, яких вважали символами "реалізму", насправді не зрозуміли суті путінського проєкту.

"Якщо вони не усвідомили, що для Путіна війна є методом збереження імперських амбіцій, то що можна сказати про західних громадян, які далеко не завжди розуміють, чому Кремль готовий протистояти всій Європі через своє ілюзорне минуле," – підкреслив автор.

Нагадаємо, що в недавньому інтерв'ю Меркель висловила думку, що пандемія COVID-19 частково стала каталізатором радикалізації Росії, адже відсутність особистих зустрічей із Путіним ускладнила досягнення компромісів. Вона також зазначила, що Польща та країни Балтії несуть відповідальність за погіршення відносин між ЄС та Росією, оскільки заблокували ініціативу щодо нового діалогу з Путіним у 2021 році.