На що Європейський Союз надає фінансову підтримку аграріям?
Підтримка сільськогосподарського сектору в Європейському Союзі закріплена в численних документах, регламентах та стратегічних планах, але особливу увагу варто звернути на одну абревіатуру - САП. Це скорочення означає Спільну аграрну політику ЄС, яка є основою всього аграрного життя в Європі. Але як може існувати єдина політика для 27 країн, що мають різні аграрні системи і кліматичні умови? Заступник директора Департаменту сільського розвитку Міністерства економіки Микола Мороз, який займається розробкою методології переходу України до цієї системи, пояснює, що кожна країна самостійно визначає види підтримки, які можуть отримувати фермери. Кожна країна має можливість додатково фінансувати з національного бюджету. Таким чином, фермери в Польщі і Німеччині можуть мати різні суми виплат на гектар, але в обох випадках вони отримують компенсації на гектар. Кожна держава формує свій власний план підтримки, який діє відповідно до загальних регламентів ЄС. Інакше кажучи, існує набір можливостей для підтримки фермерів, з яких кожна країна обирає ті, що найкраще відповідають її специфіці. Частина фінансування надходить з бюджету Євросоюзу, а деякі програми також отримують національне фінансування. Види допомоги можуть варіюватися: є регулярні виплати для підтримки доходів фермерів, включаючи компенсації за гектар, а також гранти на певні покупки або будівництво. Проте для отримання грантів обов’язковою умовою є внесок аграрія зі своїх власних коштів.
Румунський досвід можна переосмислити як "досвід Румунії".
Фермер Володимир Бобошко, який раніше управляв значним господарством у Полтавській області, вже понад два десятиліття живе і працює в Румунії. Він розповідає, що для отримання гранту в рамках однієї з румунських програм необхідно вказати свій вік, описати своє господарство, надати документи про реєстрацію, а також довідку з Держкадастру і підтвердження про відсутність боргів. Ця програма орієнтована на підтримку молодих та новостворених фермерських підприємств. Грант покриває до 80% затверджених витрат, при цьому конкретні умови залежать від категорії учасника.
Для України така система виглядає досить незвично. Ми звикли покладатися на власні сили, а не на допомогу ззовні, часто діючи "всупереч" обставинам. Тому не дивно, що багато фермерів ставляться до таких перспектив із сумнівом. Фермер Віталій Нігалатій з Чернівців, який спеціалізується на вирощуванні яблук на шістдесяти шести гектарах буковинських угідь, вважає, що замість дотацій уряд повинен забезпечити рівні умови для всіх та надавати доступні кредити. Інакше виходить так, що хтось "посадив" сад, отримав кошти, а потім інспектори запитують: "Де ваш сад?", а саду вже немає, і гроші зникли.
Нещодавно Віталію схвалили кредит для розширення його саду, хоча процес виявився досить складним. Банки нині обережно підходять до фінансування ризикових бізнесів. Якби в Україні запровадили європейські норми, аграрії мали б значно більше можливостей для росту, подібно до цементних виробництв. Проте, зауваження Віталія щодо дотацій є цілком зрозумілими: що станеться з бізнесом, якщо підтримка раптом припиниться? У садівництво інвестуються кошти сьогодні, а перший врожай можна отримати лише через декілька років. Відповідь на це питання полягає у довгостроковому плануванні.
До чого готуватися українським фермерам
Як у Європі перевіряють, чи справжнє господарство, а не лише на папері? Фермер Володимир Бобошко ділиться досвідом з Румунії, де працював із сільськогосподарським банком, що використовував супутникові знімки для перевірки його земель. Завдяки цьому процес перевірки поданих даних був досить простим. Наприклад, якщо фермер має 500 га землі, але намагається отримати кредити або дотації, вказуючи 520 га, він ризикує отримати відмову, штраф, а також перевірку минулих виплат на наявність помилок. Наслідки порушень можуть варіюватися: випадкова помилка у заявці і свідомий обман оцінюються по-різному. Якщо ж виявлять провину, то є ризик зменшення, скасування виплат або вимоги повернення вже отриманих коштів. Тому важливо, щоб документи відповідали реальному стану справ. Це не єдині вимоги: фермери повинні дотримуватись певних обмежень, які, на думку Миколи Мороза, є логічними і не викликають страху. Наприклад, йдеться про заборону на спалювання стерні, розорювання берегів річок, а також про обережне використання добрив і засобів захисту рослин, щоб не завдати шкоди природі. Таким чином, фермери усвідомлено обирають обмеження в обробітку землі, знаючи, що державна підтримка допоможе компенсувати втрати й додаткові витрати. Основна мета європейського підходу – зберегти землю для майбутніх поколінь у тому вигляді, в якому її отримали від батьків.
Ще однією ключовою законодавчою вимогою ЄС є забезпечення простежуваності. Важливо знати, з яких джерел надходить продукція та кому вона передається. Наприклад, якщо у партії яблук виявляється проблема, за допомогою записів можна визначити, кому конкретно були відвантажені ці фрукти, і вжити заходів для їх вилучення. Маркування та супровідна документація слугують для розрізнення партій, а інспектори контролюють дотримання встановлених норм. Для свіжих яблук, зокрема, на упаковці вказуються країна виробництва та сорт. Ці вимоги до продукції залишаються актуальними незалежно від того, чи отримує фермер державну підтримку.
Проте Спільна аграрна політика охоплює також і тих, хто не має власного господарства. Кошти спрямовуються не лише приватним власникам, а й на підтримку всього населення, щоб стимулювати розвиток сільських районів. Ви визначаєте потреби вашої громади, подаєте заявку і отримуєте фінансування для реалізації проектів.
На які можливості може розраховувати громада
Перш ніж рухатися далі, громаді слід визначити, яка з її потреб є найважливішою. В Європейському Союзі існує підхід, відомий як "Лідер", у рамках якого місцеві жителі, бізнесмени та органи влади спільно обирають пріоритети для своєї території. Микола Мороз, заступник директора Департаменту сільського розвитку Мінекономіки, роз'яснює механізм цього процесу. Спочатку формується ініціативна група, яка визначає, що є більш важливим для громади: прокласти нову дорогу, збудувати туристичний об'єкт або створити спортивний зал для місцевих жителів. Кожен з цих проектів детально описується. Далі група реєструється, при цьому обов'язково повинні бути представлені члени місцевої влади, бізнесу та активна громада. Якщо подана ініціатива відповідає всім критеріям і є доцільною, вона може бути направлена на отримання фінансування. У такому разі, наприклад, 70% витрат покриває Європейський Союз з фондів, 10% - держава, а решту 20% забезпечує сама громада, залучаючи кошти з місцевого бюджету чи бізнесу.
Підготовка національної інфраструктури.
Кожна країна має свій унікальний шлях до євроінтеграції, проте основні принципи в Європейському Союзі залишаються незмінними. Держава також повинна пройти певні етапи підготовки. Як зазначає Микола Мороз, ми зараз перебуваємо на стадії розвитку інфраструктури. Отримання доступу до європейських фондів вимагає дотримання багатьох суворих норм. У зв'язку з цим, буде створено спеціальну установу - Виплатну агенцію, яка відповідатиме за контроль фінансів, запобігання шахрайству та здійснення нагляду. Наразі ми активно працюємо над формуванням цієї системи.
Україна вже прийняла закон про створення Виплатної агенції. Умови, за яких наша країна братиме участь у Спільній аграрній політиці (САП), будуть визначені під час майбутніх переговорів про вступ. Важко передбачити, які саме правила діятимуть на той момент. Микола Мороз зазначає, що Україна є настільки потужним аграрним ринком, що здатна впливати на європейські норми, і Європейський Союз також готує зміни, очікуючи на наше приєднання. Поточний період завершується у 2027 році, а з 2028 до 2035 року правила вже будуть переглянуті. У Європі наразі тривають дискусії щодо нових правил, за якими зможуть діяти фермери. Очевидно, що вступ України до ЄС матиме значний вплив на всю аграрну галузь Європи. Тому Європа вже планує свою політику, враховуючи можливість нашого вступу до Європейського Союзу.
Як працює ДАР в Україні
Хоча майбутню суму дотацій для українського господарства зараз не порахувати, однак своєрідним праобразом європейської системи вже можна користуватися. Це ДАР - Державний аграрний реєстр. Через нього фермери подають заявки на державну й міжнародну підтримку. За словами Миколи Мороза, коли про цю систему розповідали європейцям, вони були дуже здивовані і казали, що, напевно, неможливо працювати в повністю електронній системі без паперів. Але насправді у нас це вже працює. ДАР - це єдина система, де фермер має одне вікно. Він заходить і бачить, на які програми може претендувати. В один клік подає заявку і решта даних підтягується з усіх наявних реєстрів. ДАР зараз позиціонується як основна складова спільної аграрної політики, і цей досвід Україна готова поширювати для інших країн.
Якщо у вас ще немає облікового запису в Державному аграрному реєстрі (ДАР), створіть його на їхньому офіційному сайті. Для авторизації ви можете скористатися електронним цифровим підписом або банківською ідентифікацією. Після цього перевірте, чи всі земельні ділянки, які ви обробляєте, відображені у вашому профілі. Якщо якась із них відсутня, з'ясуйте причину: можливо, проблема полягає в договорі чи записі про оренду. Потім ознайомтеся з доступними програмами. Оберіть ту, яка найкраще підходить для вашого господарства, зверніть увагу на терміни подачі заявки та підрахуйте свій внесок. Не відкладайте на останній момент: внесення змін до даних може зайняти деякий час.
Ось ще одна важлива звичка, яка стане в нагоді в Європейському Союзі: ведіть облік сільськогосподарських робіт та переміщення продукції. Пригадайте ситуацію з яблуками: чи зможете ви за своїми записями відшукати необхідну партію? Спільна аграрна політика (САП) об'єднує фінансову підтримку з певними правилами. Державний аграрний реєстр (ДАР) вже надає українським фермерам можливість знаходити допомогу та подавати заявки на різноманітні державні програми. Розпочати можна з власного господарства, не чекаючи на дату вступу.
Цей проєкт реалізовано завдяки фінансовій підтримці Європейського Союзу. Вся відповідальність за його зміст покладається на редакцію, і він не обов'язково відображає погляди Європейського Союзу.
