Журналісти в умовах терористичного тиску: як грузинська влада обмежує свободу висловлювань.
"Боріться, поки не пізно!" - таке повідомлення в середині січня надіслала з в'язниці відома грузинська журналістка Мзія Амаглобелі, розпочавши голодування.
Засновниця новинних порталів Netgazeti та Batumelebi, Мзія Амаглобелі, яка започаткувала свою діяльність у 2001 році, вважається новатором вільної преси в Грузії. Крім того, вона є однією з понад 50 в'язнів совісті, які з кінця листопада минулого року очікують на судовий розгляд у грузинських в'язницях.
У жовтні 2024 року партія влади "Грузинська мрія", яка перебуває під контролем олігарха (ім'я якого не вказується), знову здобула владу, вдаючись до масових маніпуляцій на виборах. Це дозволило їй зберегти однопартійне правління та ще більше укріпити відносини з Росією, замість того щоб розірвати ці зв'язки.
Єдиним бар’єром на цьому шляху виступила громадянська спільнота — освічені, сміливі та віддані своїй країні люди, які вимагають повернення своїх голосів та наполягають на проведенні нових виборів.
На даний момент жодних компромісів не було досягнуто.
Навпаки, "Грузинська мрія" продовжує підтримувати зв'язки з автократичними режимами у світі, які стали єдиними, що офіційно визнали цей уряд. Авторитарні тенденції швидко набирають сили.
Отже, державні інституції не лише зраджують своїх громадян, котрі мріють про європейське майбутнє, але й ігнорують реформи та роки важкої праці, які наблизили Грузію до Європейського Союзу.
Мзія Амаглобелі озвучила основну причину свого голодування: вона не бажає "слідувати порядку денному влади". Це висловлення точно відображає те, що сьогодні навіть на Заході називають "грузинським жахом".
"Волю політичним в'язням!" - вигукують протестувальники, які вже близько 90 днів безперервно виходять на вулиці, винаходячи нові способи опору та піднімаючи нові питання для обговорення. Вони не мають іншого виходу! Переслідування, яке здійснює "Грузинська мрія", не залишає жодних варіантів.
Мзія Амаглобелі стала яскравим символом протесту. Її шлях розпочався з наклейки, що закликала до страйку, продовжився легким ударом по обличчю поліціянту, а після завершення її голодування на 38-й день може завершитися семирічним ув'язненням.
Згідно з законами хаосу, її майбутнє вже вирішене: вона понесе покарання за свою непорушну вірність свободі слова.
Період владарювання "Грузинської мрії" дав можливість їй цілковито контролювати судову систему, внаслідок чого судді тепер просто бездумно підтверджують незаконні звинувачення.
Окрім того, правоохоронці ведуть переслідування активістів та журналістів, як це сталося з Мзією. Це не лише словесні образи, але й фізичне насильство, яке залишає без наслідків.
Ще один вражаючий інцидент - напад на журналіста Гурама Рогави, який відбувся в прямому ефірі під час жорстокого розгону мирного протесту. Він зміг дивом уникнути загибелі.
Або історія журналіста Васілі Іванова-Чіковані, ведучого громадського мовника. Він не лише висловив солідарність із Мзією Амаглобелі, а й насмілився відкрито конфліктувати з керівництвом телеканалу. В результаті його відсторонили від роботи.
"Без справедливості неможливий мир!"
- луною віддається жіночий голос у мегафон, а за нею повторюють тисячі протестувальників. Їхній потік - разом із барабанним супроводом - щовечора починається біля будівлі громадського мовника, де вони вимагають права голосу для народу.
"Геть олігархію у вогонь!" - кричать демонстранти. Вони не припиняють виходити на вулиці вже кілька місяців. "Нас не зупинити! Потік народу йде від серця!" - цей заклик надихає тих, хто щоночі збирається перед парламентом у Тбілісі, втілюючи незламний спротив.
З 28 листопада 2024 року, після офіційного рішення чинної влади призупинити співпрацю з Європейським Союзом, протестні акції не припиняються.
"Несправедливий суддя, остерігайся гніву народу!" - кричать протестувальники.
Чи не настав час піднятися заради справедливості?
Можна прокинутися від кошмару, але як уникнути катастрофи?
Запитувати, хто і коли упустив цю можливість, вже не має сенсу. Пропагандистський наратив "Грузинської мрії" з її підробленими персонажами та змовницькими теоріями затуманив свідомість не лише політиків Європи і США, але й 40% населення Грузії — хоча причини для цього у кожного свої.
Опозиція провалилася у боротьбі з цією інформаційною війною, особливо в одному напрямку: "Грузинська мрія" майстерно використовує паніку, залякуючи людей перспективою так званого "другого фронту".
Та вільна преса поки що живе. Канали Mtavari, Formula Ge, Publika, Civil.ge та інші продовжують мовлення, незважаючи на репресії та політичний тиск.
Фінальні цифри говорять про все без слів.
Наприклад, 18 мільйонів ларі (266 млн грн) - сума штрафів, накладених на мирних протестувальників.
Стандартний штраф за перекриття дороги підвищено до 5 тисяч ларі (приблизно 74 тисячі гривень) - це в 19 разів перевищує розмір прожиткового мінімуму в Грузії.
Відповідно до даних Грузинської хартії етики журналістики,
Тринадцять журналістів були оштрафовані лише за те, що виконували свої професійні обов'язки.
Обшуки, фальсифікація доказів та інші форми переслідувань стали буденністю.
Грузія - держава з важливим геополітичним статусом. "Вони нас не покинуть!" - вірять деякі.
Грузія - нація, що пройшла через численні випробування. "Нас не зламати!" - стверджують інші.
Грузія - це країна, обрана Богом. "Чудо допоможе нам!" - переконані ще деякі люди.
Проте, поки нинішня влада хвалиться своїми "пророцтвами", країну через альянс із Росією силоміць затягують у минуле.
Цинізм влади нагадує сталінські репресії. І сьогодні, замість покарання винних, переслідують журналістів.
24 лютого обшукали будинок спортивного кореспондента Сандро Цнобіладзе. "Колеги пов'язують це з його участю в протестах", - повідомляє IPN.
На вулицях знову звучить заклик: "Без справедливості неможливий мир!"
