Зради та тріумфи на економічних "аренах": боргові зобов'язання та фінансові досягнення, з якими Україна підходить до кінця року.

Фінансовий та економічний стан України, що переживає війну на виснаження, зустріне Новий рік не в найсприятливіших умовах. Проте, за словами фахівців, ситуація не є настільки катастрофічною, і країна має реальні можливості успішно подолати 2025 рік із певними резервами в бюджеті.

Основні фінансові питання 2024 року для нашої держави зосереджуються на міжнародній фінансовій допомозі та критично високих державних боргах, які є взаємозалежними аспектами. Ці фактори мають величезний вплив на всі сфери життя в умовах війни, включаючи бізнес-середовище для цивільних підприємств та компаній оборонної промисловості, валютний курс гривні, резерви Національного банку та багато іншого.

Кінець року — це момент, коли варто підвести підсумки і оцінити, чи зможемо ми впевнено вступити в наступний рік, враховуючи відчай і невпевненість, які відчуває значна частина населення щодо власних можливостей та окремих партнерів. Проте експерти стверджують, що на "економічних фронтах" у нас є досягнення, і ситуація виглядає значно краще, ніж можна було б припустити в нинішніх умовах.

Наприкінці листопада та на початку грудня з’явилася низка важливих оголошень щодо фінансової допомоги Україні. Зокрема, 4 грудня Європейська комісія ухвалила рішення про надання Україні 4,1 мільярда євро в рамках програми Ukraine Facility. 27 листопада прем'єр-міністр оголосив про отримання 4,8 мільярда доларів від Світового банку в рамках проєкту PEACE, що також включає фінансову підтримку з боку США в розмірі 6,8 мільярда доларів на 2024 рік. Водночас адміністрація Білого дому звернулася до Конгресу з проханням анулювати Україні 4,65 мільярда доларів боргу.

Практично щодня з'являються новини про цільові фонди, що становлять кілька мільйонів євро або доларів, призначені для відновлення інфраструктури або енергетичних об'єктів, а також для розширення виробничих можливостей українського військово-промислового комплексу. На підтримку України, окрім європейських країн, також виступають японці та корейці, незважаючи на власні труднощі. Значні вливання фінансів від партнерів українського ВПК стають важливим трендом 2024 року, оскільки це намагається компенсувати можливе зменшення підтримки з боку Сполучених Штатів.

Але найбільшу увагу отримують новини на кшталт: "Україна отримає від ЄС до €35 мільярдів макрофінансової допомоги на безповоротній основі", "Україна не повертатиме кредит на $50 млрд від G7" та інші подібні, яких стає все більше, адже ці кредити розраховані на наступний рік і, що найголовніше - забезпечені російськими грошима, а тому не сприятимуть ще дужчому посиленню боргового навантаження на нашу державу.

Кредит у розмірі €35 млрд, наданий Європейським Союзом, є складовою масштабної програми G7 на $50 млрд. Ця ініціатива об'єднує фінансування від ряду європейських країн, США, Японії та інших донорів. У рамках програми передбачені як гранти, так і кредити, які насправді будуть погашені Російською Федерацією за рахунок її заморожених активів на Заході, а не нашими коштами.

"На мою думку, у нас є достатньо ресурсів, зброї, ракет та артилерійських снарядів, щоб протистояти загрозам принаймні до середини 2025 року. Ми плануємо виділити необхідні бюджетні кошти для закупівлі боєприпасів та важливої військової техніки в 2025 році," - підкреслив міністр фінансів України Сергій Марченко.

Цифра у $50 млрд, обіцяних країнами G7, приблизно показує рівень загальної фінансової підтримки України з боку партнерів на 2025 рік. І вона складається з безлічі національних програм або проєктів від міжнародних інституцій, на зразок Світового банку чи МВФ. Програм підтримки дуже багато і в них легко заплутатися навіть фахівцям, але головне, що, схоже, гроші в наступному році в нас будуть попри усі наявні ризики та виклики, яких також вистачає.

Серед негативних фінансових новин варто виділити інформацію про новий історичний антирекорд курсу гривні, значне від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі, зменшення резервів Національного банку України, а також нові рекорди за рівнем боргового навантаження на українську економіку.

Яким чином підсумувати цей "баланс" - чи є нинішній стан фінансів України швидше "зрадою", чи все ж "перемогою"?

Іван Ус, головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень, вважає, що в нас все далеко не так погано, з урахуванням обставин. Головне, на його думку, що ми уникнули дефолту і відтермінували виплати по зовнішнім боргам на потім.

"Ми впевнено завершуємо останній місяць року, і на початок нового року вже маємо фінансові резерви. Незважаючи на ризики, пов'язані з - підкреслюю - можливим припиненням фінансової підтримки з боку США, нас продовжать підтримувати такі країни, як Німеччина та Японія, які є третіми та четвертими економіками світу. Крім того, до цього списку приєдналася також Південна Корея, яка займає десяте місце за розміром економіки. 26 листопада відбулася візит південнокорейської делегації до України, де питання підтримки обговорювалося. Інтерес Південної Кореї до фінансової допомоги Україні зростає, особливо на фоні угод між Росією та Північною Кореєю."

Також він пропонує подивитися ретроспективно на загальну підтримку України партнерами з 2022 року. Яка є безпрецедентною. І поки що зберігається на дуже високому рівні.

"Наші партнери надають нам фінансову підтримку, ймовірно, враховуючи уроки Першої світової війни. Тоді, незважаючи на те, що Німеччина не зазнала військових поразок, її економіка не витримала навантаження війни. В той час Берлін не лише не був захоплений, а й на німецькій території не велись масштабні бойові дії. Саме економічні фактори стали вирішальними. Подібна ситуація може виникнути і в Україні, тому важливо забезпечити їй економічну підтримку в різних сферах", - зазначає експерт.

За словами експерта, країни-партнери, банки, європейські інститути й інші організації з початку повномасштабної війни з РФ надали нам сумарно допомоги на 307 млрд доларів.

"З них $113 млрд - це військова допомога, а гуманітарна - це $14,9 млрд. Відзначу ще такий тип допомоги як "фінансові зобов'язання" - $140,3 мільярди. Зобов'язання - це те, що нам гарантували партнери. Включно з кредитами. Ми отримали поки що $89,7 млрд фінансової допомоги, станом на 30 серпня поточного року, коли робилися останні підрахунки. Плюс інші види допомоги, і виходить $307 млрд загалом", - каже пане Ус, посилаючись на офіційні дані Мінфіну.

Також він додає, що більшість цих програм фінансової підтримки зараз прив'язані до співробітництва з МВФ, що робить цю інституцію найбільш впливовою в українських фінансах. Про це нагадує, наприклад, те, як довго президент не підписував резонансний і непопулярний закон про підняття податків у країні - чекав висновків саме МВФ.

"Президент утримувався від підписання закону про підвищення податків, поки в Україні перебувала місія Міжнародного валютного фонду, яка вела переговори стосовно бюджетних витрат і прогнозів на 2025 рік. Місія діяла до завершення листопада", - повідомив фахівець з інсайдерською інформацією.

Проте ця західна підтримка, значною мірою, є кредитами. Навіть якщо кредит пільговий, з відстрочкою по виплатах, це все одно борг. Що ми також бачимо у офіційні статистиці.

Боргова нагрузка в Україні зростає швидкими темпами. Згідно з інформацією рейтингового агентства Fitch, у 2024 році державний борг досягне 90,8% від валового внутрішнього продукту, тоді як у минулому році цей показник становив 84,4%. Експерти пояснюють таке збільшення ослабленням гривні та розширенням бюджетного дефіциту.

На кінець жовтня Міністерство фінансів повідомило, що загальний державний та гарантований державою борг України становить $155 млрд. Це, безумовно, величезна сума. Проте, завдяки успішним переговорам про реструктуризацію боргу, Україні вдалося відстрочити терміни виплат, - зазначає Іван Ус. - Наприклад, зобов'язання, які ми повинні були виконати у 2022 році, перенесені на 2024 рік, а незважаючи на обговорення можливого дефолту, їх також вдалося відкласти. Важливо зазначити, що на сьогоднішній день загроза дефолту вже не актуальна.

Експерт вважає, що повне зупинення фінансування України з боку адміністрації Трампа є "лише теоретичною можливістю", оскільки дефолт нашої країни не вигідний Сполученим Штатам. Він також зазначає, що недавні заяви вважаються лише "заповненням інформаційного вакууму" з боку різних радників та консультантів нової американської адміністрації, а не остаточним рішенням.

Проте Дональд Трамп неодноразово висловлював критику на адресу Джо Байдена стосовно обсягів фінансової підтримки, яку США надають Україні у формі грантів, а не кредитів. Це означає, що навіть якщо допомога з боку США продовжиться, ймовірно, вона зменшиться, і це призведе до збільшення держборгу України, оскільки ці кошти потрібно буде повертати. Однак наше головне завдання на сьогодні — вижити в цей критичний час війни, а питання з боргами можна відкласти на майбутнє.

І якщо з зовнішнім боргом в нас це вдається завдяки підтримці партнерів, то з внутрішнім - все зовсім не так "райдужно". Про це УНІАН каже Богдан Данилишин, академік НАН України, колишній голова Ради НБУ та ексміністр економіки.

"Обслуговування боргу зростає. У 2024 році воно досягло рівня 4% ВВП. 70% процентних витрат припадає на внутрішній борг, тоді як зовнішній займає менше 30% загального боргу, - звертає увагу експерт. - Така диспропорція пояснюється надзвичайно дорогою вартістю внутрішніх запозичень, яка залежить від політики НБУ. А також частковим мораторієм на зовнішньоборгові виплати. Чим вищі процентні витрати - тим менше держава може витратити на економіку, тим менші фіскальні мультиплікатори, тим менша державна підтримка відновлення".

Причиною того, що внутрішні запозичення стали для української скарбниці такими дорогими, фахівець називає високу облікову ставку НБУ, яка кілька місяців трималася на рівні 13%, і 12 грудня була підвищена до 13,5%. Ставка Нацбанку - це мінімальний показник для вирахування одночасно кредитів та депозитів. Більше ставки по кредитах бути можуть, а ось менше - ні. Що робить наш власний борг найбільшим тягарем для бюджету (звісно, після війни).

Поки триває заборона на обслуговування зовнішнього боргу, рівень процентних витрат залежить від курсу Національного банку України. За даними Міжнародного валютного фонду, в 2024 році середні процентні витрати в країнах з ринками, що розвиваються, становитимуть 2,2% від ВВП. Як зазначає пан Данилишин, незважаючи на мораторій, ми могли б досягти подібного рівня витрат, якби не рішення НБУ. В Україні ж обрали шлях виплат банкам сотень мільярдів гривень у рамках боротьби з інфляцією, замість того, щоб інвестувати ці кошти в економічне відновлення. Тим часом інфляція, як виявляється, почала зростати.

Одночасно, з метою повернення частини цих фінансових ресурсів, для банків було збільшено податкове навантаження. Проте, ця ситуація все ще є серйозною загрозою для бюджету. З іншого боку, якщо відсоткові ставки по кредитах суттєво знизити, постає питання: хто тоді буде інвестувати в українські державні військові облігації та ОВДП?

В Росії, наприклад, де також починають фінансувати війну за рахунок боргів, а закордонні кредитори не надають коштів, протягом року регулярно зазнавали невдачі на аукціонах федеральних облігацій. Лише в грудні вдалося реалізувати їх на рекордних умовах "плаваючої" ставки, яка перевищувала попередні пропозиції.

Згідно з інформацією, опублікованою The Moscow Times, 4 грудня Центробанк Російської Федерації здійснив продаж своїх боргових облігацій на суму майже 1 трильйон рублів під процентну ставку 16,9%. Це значно перевищує офіційний рівень інфляції в країні, який раніше становив 8,7% у листопаді.

Україна також змушена поступово збільшувати дохідність ОВДП, які повинні покривати великий дефіцит держбюджету. І питання попиту на облігації також для нас є вкрай важливим питанням. Особливо на тлі гіпотетичного скорочення підтримки з боку США.

В будь-якому випадку, необхідно знайти певний баланс між попитом і процентною ставкою, що, у свою чергу, впливає на рівень інфляції. Якщо фінансова підтримка з Заходу зменшиться або виникнуть затримки у виплатах, як це сталося весною 2024 року, тягар внутрішнього боргу для українського бюджету в нинішніх умовах стане ще більш тяжким.

Яка ж нині ситуація з резервами золота і валюти в Україні? Хоча їх обсяги значні, більшість з цих активів не є "грошима в руках", а складаються переважно з цінних паперів. До того ж, в резерві є деяка кількість золота, частка якого, формально, подвоїлася за рік. Однак насправді фізичні запаси золота не збільшилися, оскільки зміна їхньої вартості зумовлена значним підвищенням цін на золото на міжнародних ринках.

Нацбанк використовує "живі" кошти для викупу "надлишкової" гривні на ринку, вивільняючи певні обсяги доларів та євро для коригування курсу національної валюти. Однак рекорди падіння курсу свідчать про те, що НБУ не зовсім ефективно справляється з цим завданням. Гривня продовжує девальвувати, що, в свою чергу, призводить до збільшення інфляції та зростання цін на споживчі товари в Україні.

Проте, фахівці висловлюють оптимізм щодо нинішнього рівня міжнародних резервів України.

"Резерви Національного банку України знаходяться на досить прийнятному рівні. В умовах війни не можна очікувати їхнього значного зростання, але наразі немає чітких ознак їхнього швидкого зменшення, якщо звернутися до даних, що надає НБУ, - зазначає Іван Ус. - Наприкінці року зазвичай спостерігається їхнє зниження через необхідність здійснення певних виплат. Проте така ситуація трапляється майже щороку."

Тобто, попри збільшення витрат на кінець року, ЗВР залишаються стабільними. Втім, курс гривні просідає й далі. Отже, НБУ не поспішає витрачати отриману валюту на його підтримку. Та й бюджет з дешевшою гривнею звести буде легше - чим дешевша національна валюта, тим більше гривні держава отримає з продажу валюти від донорів.

Проте пан Ус акцентує, що на гривню та резерви впливають не стільки недостача валюти від донорів, скільки внутрішні фактори - українські експортери стали менше продавати іноземну валюту.

"Головний фактор зниження курсу гривні - це рекордне негативне сальдо (торгівлі, - УНІАН). За 10 місяців поточного року воно складає в нас $22,8 мільярдів. У 2021 році за підсумками 10 місяців, для порівняння, воно теж було від'ємне, але складало лише $2,9 млрд. За перший рік "повномасштабки" було мінус $7,3 мільярди, а 2023-го - вже мінус $22,3 млрд доларів. Тобто, показник зростає, - акцентує фахівець. - Негативне сальдо означає, що з країни виходить більше валюти, що й тисне на курс. Саме з резервів Нацбанк витрачає ресурси щоб врегулювати це. Негативне сальдо - головна проблема. Але є ще проблема неповернення валюти експортерами. Сам НБУ оцінює ці недоотримані кошти у $7 млрд".

На думку пана Уса, основною причиною є істотне зниження вартості соняшникової олії, кукурудзи та пшениці на міжнародних ринках, які складають ключову частину експорту України. Додатково, цьогорічний врожай виявився гіршим у порівнянні з минулим. Проте, незважаючи на це, бюджетні надходження зростають, зокрема завдяки непопулярному кроку підвищення податкових ставок.

Однак, незважаючи на всі труднощі, головний експерт Національного інституту стратегічних досліджень не очікує жодних серйозних фінансових потрясінь у 2025 році (принаймні, нових, для яких у нас немає готових рішень).

"Я не прогнозую дефолт. Уряд вживе заходів, щоб цього уникнути. Підтримка з боку партнерів буде на належному рівні. В цілому, враховуючи умови масштабної війни, я маю позитивні очікування щодо наступного року. У цьому контексті не передбачається серйозних проблем, пов'язаних із боргами та резервами. Хоча ще залишається невизначеність щодо того, як пройде ця зима і який вплив матимуть удари з боку РФ на виробництво і економіку в цілому", - висловлює обережний оптимізм Іван Ус.

Наші фінансові справи наразі досить непрості, але не дійшли до критичної межі. Хоча ми не опинимося зовсім без фінансів, внутрішній борг все ж стає серйозним викликом для бюджету. Тим не менш, ми маємо підтримку від наших партнерів, зокрема, найвідповідальніші з них вже починають формувати м'яку фінансову "подушку безпеки" з тих самих $50 млрд, які були отримані від арештованих російських активів. Також у нас є всі необхідні інструменти для управління внутрішнім боргом — питання тільки в політичній волі та позиції Міжнародного валютного фонду, від якого ми наразі дуже залежимо.

На тлі викликів, з якими Україна стикається вже третій рік повномасштабної війни, ситуацію на "фінансових фронтах" наприкінці 2024 року ми можемо з натяжкою записати собі у "перемоги". Втім не без проявів відтермінованої "зради", яка настане колись потім, але не зараз.