Конституционный процесс как способ политического реванша: кто победит – система или народ?

Алексей Жмеренецкий. УП. 31.12.2015

За останній рік хвороблива тема змін до Основного закону досягла своєї точки біфуркації – переломного моменту. Конституційний процес охопив не лише численні експертно-політичні кола, але й широку громадськість, яка все більше радикалізується.

Традиційне жонглювання Конституцією з боку правлячих еліт в стилі Кучми-Януковича вперше в історії незалежної України зіткнулося з організованою громадською альтернативою, та ще й у дуже несподіваній формі.

Почнемо з початку.

Зима 2013-2014

На Грушевського горять шини, на Майдані зводяться барикади, усі активні громадяни розробляють плани повалення Януковича. Одним із таких екзотичних планів став концепт «Національних зборів України«.

1. Активісти на території кожної виборчої дільниці збирають підписи жителів своєї території під «Договором територіальної громади», яким формально засновуються відповідні громади. Одночасно новоспечені члени громади делегують активістів на загальні збори території.

2. Активісти кожної дільниці (громади) збираються на збори та обирають представника на збори міста, ті в свою чергу обирають поміж себе представників на загальноукраїнські збори.

3. Загальноукраїнські збори, із представників усіх територій формально позиціонуються в якості установчих зборів країни – підкріплені протоколами про делегування та договорами про створення громад.

Подібний орган теоретично мав би більшу легітимність в очах українського суспільства і міжнародної спільноти ніж влада Януковича – ґрунтуючись на нормах Конституції щодо можливості «інших форм безпосередньої демократії».

4. За планом з’їзд Національних зборів мав оголосити режим Януковича злочинним, і вже цілком легально йти до повної зміни влади.

Нажаль, до трагічної розв’язки «Революції гідності» активісти не встигли реалізувати цей план. Хоча сьогодні, у випадку якщо новий дракон втратить свою легітимність або оскалить зуби проти народу – сотні громадян мають на руках повний комплект документів, щоб розпочати аналогічний процес.

Жовтень 2014-го

Змінами і не пахне. Новою громадською командою розробляється умовно мирна версія плану змін системи – «Установчі збори України«.

Суть проекту – у суспільному виробленні та продавлюванні специфічних змін до Конституції України, які юридично та технологічно відсікають доступ до влади переважній більшості представників «старої гвардії» та закладають легальні можливості суспільства будь-коли відкликати депутатів, президента, суддів, розпускати парламент, уряд, ветувати рішення посадовців тощо, закладають дієві механізми фінансової мотивації управлінців.

Постало питання: як продавити фундаментальні конституційні зміни, не роздмухуючи революцію під час війни, усвідомлюючи, що гра у вибори – безрезультатна в умовах олігархії, а просвітництво – це справа не одного покоління?..

Для цього було запропоновано наступне:

1. Організувати широкомасштабну громадську розробку проекту народної Конституції в регіональних робочих групах, з використанням інтернет-майданчика, відкритих мікрофонів, круглих столів тощо.

2. Застосувати електронно-цифрові підписи для ідентифікації всіх учасників розробки проекту Конституції, щоб не допустити можливість дискредитації процесу звинуваченнями про фіктивну участь громадян.

3. Запустити процес збору підписів на підтримку проекту народної Конституції та процес масового делегування підписами представників на загальноукраїнський з’їзд десятків тисяч громадян, під назвою «Установчі збори України».

4. Оголошення з’їздом підтримки проекту народної Конституції та постановка діючій владі ультиматуму щодо його винесення на загальноукраїнський референдум.

5. Системний публічний тиск на владу задля забезпечення нею виконання волі громадян, які розробляли та підтримали проект народної Конституції.

6. В результаті ухвалення змін на референдумі – мирний інституційний процес швидкого очищення влади за новими правилами.

Команда активістів, які розробили проект «Установчих зборів» у жовтні 2014-го започаткувала громадський рух «Україна – це Я», центральною метою якого стала реалізація проекту.

Численні громадські акції, аналітика, зустрічі з активістами у десятках міст України та тонни поліграфії, виготовленої на кошти небайдужих малих підприємців, не залишилися без уваги політичних гравців.

Розгорнувся тренд

На початку серпня 2015-го у готелі «Хайят» проходить зустріч олігархів та крупних бізнесменів, незадоволених діючим владним режимом. Відсутність у них узгодженого плану дій стимулює «схудлих» олігархів до розгляду проектів, які можуть стати для них компромісною рятівною соломинкою.

Наприкінці серпня 2015 року створюється ГО «Конституційний Конвент – Конституція – це ми».

Основними драйверами організації стають Віталій Чудновський та Володимир Полочанінов (народні депутати 7-го скликання), головним спікером ГО виступає відомий український правник Геннадій Друзенко. Серед членів значаться Олександр Солонтай, Олексій Мочанов, Олесь Доній та інші відомі діячі.

На початку вересня 2015-го «Конституційний Конвент» проводить презентацію свого проекту, з пропозицією об’єднати зусилля усіх громадських ініціатив, які діють на ниві конституційного процесу. Серед присутніх – Сергій Тарута, Інна Богословська, Людмила Супрун, бізнесмени та інша «біля-політична» публіка.

Суть пропозиції «Конвенту» – провести по усій країні «роуд-шоу» з обговорення побажань до нової Конституції від різних груп інтересів, виписати в центральному офісі текст Конституції з урахуванням побажань, після написання проекту – зайнятися його популяризацією та винесенням на референдум.

Присутні на зустрічі представники «Україна – це Я», в якості альтернативи презентують алгоритм «Установчих Зборів», вказуючи на те, що недопустимо вчергове дозволити вузькій групі людей на власний розсуд врахувати чи відкинути пропозиції народу.

В результаті 24 вересня створюється коаліція громадянського суспільства «Народна Конституція«, яку започатковують ГО «Конституційний Конвент», громадський рух «Україна – це Я», та ГО «Global Ukrainians».

До коаліції долучається «Міжнародний центр перспективних досліджень» (МЦПД) та індивідуальні члени – Ігор Коліушко (політик і експерт публічного права), Віктор Шишкін (політик та екс-суддя Конституційного Суду України). В орбіту Коаліції притягує і Тараса Стецьківа (народного депутата України п’яти скликань).

Коаліція декларує спільну мету – розробка законопроекту, який запустить механізм незалежного створення та роботи спеціального народного органу «Конституційних зборів України», покликаного оформити та винести на референдум проект нової «Народної Конституції України».

Паралельно з цим, у серпні 2015-го року частина керівництва Правого Сектору також починає пропагувати тему Установчих зборів України і народної Конституції. Питання легалізації нової Конституції член центрального проводу ПС Андрій Бондаренко коментує наступним чином – «коли ця влада впаде, то суспільство буде готове заповнити пустоту».

В жовтні Інна Богословська починає активну інформаційну кампанію з гаслами «Установчі збори» та «Народна конституція».

А нещодавно, у грудні, навіть пан Коломойський почав вимагати скликання нової конституційної комісії.

Але поки інші лише говорили про конституцію, у вищезгаданій громадській Коаліції у жорсткій дискусії народжували законопроект.

Політичні учасники Коаліції пропонували підхід, за якого Конституційні збори мали б формуватися в результаті голосування, на зразок усім відомих виборів до ВРУ – за пропорційною або мажоритарною системою виключно з представників партій, громадських організацій і висуванців від місцевих рад. Автори такого підходу вважали, що проект нової Конституції мали розробляти саме ці 400 обраних представники.

Проте позиція «Конвенту» в Коаліції не була однорідною. Вікторія Подгорна, директор Міжнародного центру стратегічної політики, наполягала на максимальній інклюзивності процесу розробки проекту Конституції, на квоті громадян, відібраних випадковим чином з реєстру виборців у Конституційні збори.

В свою чергу, команда співзасновників Коаліції від «Україна – це Я» боролася за три фундаментальні позиції:

1. «Конституційні збори» мають формуватися шляхом незалежного жеребкування серед усіх громадян країни, а не шляхом традиційних для України маніпулятивних виборів.

2. Фінальний проект Конституції має формуватися не закритим клубом «обраних» квазі-депутатів, а шляхом широкої колективної роботи тисяч громадян, яким в результаті жеребкування випала ця честь і можливість.

3. Розроблений народом проект Конституції має автоматично виноситись на референдум, без втручання в зміст документу будь-яких органів влади чи інших виборних органів.

Аргументи проти інструменту виборів наступні:

Українська політична система за 24 роки остаточно деформувалась – більшість політиків та партій знаходяться на утриманні крупного бізнесу і керуються обмеженим колом корумпованих осіб. Ці особи переходять з одної ключової посади країни на іншу, із одного скликання ВРУ в інше.

В Україні формально нараховується близько 78 тисяч громадських організації, значна частина з яких є фіктивними, або створеними на замовлення «під ключ». Реальні ж організації є фінансово та інституційно неспроможними до політичної боротьби, що підтверджують дослідження USAID.

Органи місцевого самоврядування в Україні в цілому складаються із представників розкручених політичних брендів та місцевих феодалів.

Органи місцевого самоврядування в Україні в цілому складаються із представників розкручених політичних брендів та місцевих феодалів.

Рівень довіри населення до органів місцевого самоврядування так само критично низький, як і довіра до загальноукраїнських партій.

За таких умов, будь-які вибори за участі лише представників партій, місцевих рад та громадських організацій перетворяться на режисований владою спектакль. У результаті – нібито «народний» орган матиме нульову легітимність.

Тому б

уло прийнято компромісне рішення:

За основу взято проект закону Ігоря Коліушко, напрацьований за роки вивчення ним шляхів просування сприятливих для України конституційних змін. А правками визначено наступне.

Формування Конституційних зборів передбачено шляхом багатомандатних мажоритарних виборів за участі лише самовисуванців, які зібрали підписи громадян.

Участь у виборах потребує грошової застави.

На початку та в кінці роботи зборів зазначені обов’язкові консультації та обговорення з громадськістю.

Законопроект насправді вийшов народний, а можливість його «дошліфувати» та відстояти ще буде у громадськості в процесі розгляду у ВРУ.

Наразі проект презентовано на прес-конференції, розіслано усім народним депутатам та фракціям, триває збір депутатських підписів під законопроектом для його внесення у ВРУ.

Висновки

Ідеї «Устан

овчих зборів України» та «народної Конституції», що їх популяризовано громадськими активістами, уже взяті на озброєння численними політичними гравцями – як тими, хто при владі і втрачає рейтинги, так і гравцями, які владу хочуть отримати.

Це, звичайно, великий успіх, коли ідеї знаходять відгук у суспільстві. Проте разом з цим виникають і значні ризики виродження конституційного процесу в імітацію народовладдя, коли діючі політичні гравці намагатимуться легалізувати власні інтереси.

З іншого боку, на громадянське суспільство чекає велике випробування.

Наскільки щирими є наміри громадсько-політичних діячів, які підняли прапор Конституції, досягнути системних змін в країні?

Чи не опанує ними спокуса повернутися або вперше потрапити у «велику політику», спекулюючи на темі Конституції?

Чи не підуть вони на компроміс із совістю, зіткнувшись із фінансовими або кадровими пропозиціями крупних гравців?

І чи спроможна взагалі громадськість відстояти Конституційний бій?

Час покаже.

Олексій Жмеренецький, спеціально для УП

Читайте також

Це майданчик, де розміщуються матеріали, які стосуються самореалізації людини, проблематики Суспільного Договору, принципів співволодіння та співуправління, Конституанти та творенню Республіки.

Ми у соцмережах

Напишіть нам

Контакти



Фото

Copyright 2012 ПОЛІТИКА+ © Адміністрація сайту не несе відповідальності за зміст матеріалів, розміщених користувачами.