Богдан Червак: Орбан и Фицо явно выбрали сторону агрессора. Такие рискованные поступки в истории обычно приводили к печальным последствиям.

Премьер Венгрии Виктор Орбан заявил, что намерен принудить Украину к возобновлению транзита нефти через трубопровод "Дружба" с помощью силы. К этой позиции присоединились политики из Словакии, в частности премьер-министр Роберт Фицо, выразившие готовность поддержать давление на Украину.

Следующий текст представлен на оригинальном языке.

Загрози використання сили стосовно нафтопроводу "Дружба", висловлені угорським прем'єром В. Орбаном, є ризикованим та недопустимим шантажем у серці Європи. Історія Центральної Європи вже бачила подібні витівки і добре пам'ятає їх наслідки.

Під час Другої світової війни Угорщина, під керівництвом регента Міклоша Горті, стала союзником нацистської Німеччини. Уряд Угорщини активно підтримував Гітлера, беручи участь у розподілі сусідніх країн та захопленні чужих земель. Проте, коли нацистський альянс почав зазнавати поразок, країна опинилася у критичному становищі: під німецькою окупацією, зі збройними конфліктами на своїй території, тисячами загиблих і повним політичним крахом режиму.

Горті був позбавлений влади, фактично опинившись у ізоляції, а після завершення війни змушений був провести решту життя в еміграції. Він помер у 1957 році, далеко від рідної землі, в Португалії, ставши прикладом політичного краху і символом невдалої стратегії співпраці з агресором.

Доля лідера Словаччини в той час, Йозефа Тісо, є яскравим прикладом складних історичних обставин. Під час Другої світової війни він очолював маріонеткову Словацьку державу, яка функціонувала під контролем нацистської Німеччини. Режим Тісо активно підтримував Гітлера, беручи участь у війні та сприяючи переслідуванню і депортації тисяч невинних людей. Після поразки нацистського блоку Йозефа Тісо було затримано, і він постав перед судом у повоєнній Чехословаччині, де його визнали винним у співпраці з нацистами і державній зраді. У 1947 році його стратили через повішення.

Це трагічні сторінки історії Угорщини та Словаччини. Але вони мають залишатися уроком.

Коли сьогодні в Будапешті чи Братиславі знову лунають заклики про "сильні рішення" та шантаж стосовно України, важливо пам'ятати: політика примусу, альянси з агресорами та спроби нав'язати свою волю сусіднім країнам вже не раз призводили до катастрофічних наслідків для цього регіону.

Історія має тенденцію до повторення, особливо в контексті Орбана та Фіцо, які відкрито підтримали агресора – Росію.