Борщагівка — це відображення і пастка.

Виявити присутність ворога під час конфлікту на Борщагівці стає важче, коли існують невирішені проблеми та розчароване суспільство. Хоча ця проблема безсумнівно існує.

У 2022 році, коли розпочалися перші масштабні операції з когнітивного впливу, я брав участь у публічній дискусії, під час якої зауважив: подібні на пошук міток (пам'ятаєте їх?) провокації виявляються ефективними, оскільки вони експлуатують реальні проблеми, ситуації чи нестачу інформації. Крім того, важливу роль відіграють і особливості людської психіки. Ці два аспекти, які ми називаємо інформаційно-психологічними операціями (ІПСО), варто запам'ятати: реальні виклики та людська природа.

В той час я, в основному, покладався на свій досвід у медіа та політичному консалтингу. Крім того, мені допомагали знання з психології та комунікацій. Хоча практичних навичок у сфері когнітивних війн у мене було не так багато, у нас є чудова книга Георгія Почепцова під назвою "Інформаційні війни". Але навіть простий здоровий глузд підказує, що важко реалізувати продаж валянок африканцям чи снігів ескімосам, або ж підняти людей на протест, якщо у них немає дійсно серйозних проблем, які їх турбують або лякають. Якщо ж цю проблему вигадав би або тривалий час не вирішував...

Мені тоді приватно відповідали й коментували: ти не експерт, це все класичне ІПСО, тут нема чого обговорювати, люди мають сидіти по домах і не вестися, а мітинги треба заборонити. І все мине.

Окей, минув тільки час. Виявилося, що всі зусилля зі схоластичної, сухої медіаграмотності (я сам особисто з пів сотні тренінгів і лекцій провів для сотень людей про це) розбивалися об чергове "ІПСО". Або об чергову маніпуляцію або наратив у медіа чи соцмережах. Зокрема в тому-таки досі не обмеженому телеграмі.

Не через те, що медіаграмотність не працює. Вона якраз працює дуже добре, даючи хоч і не надто поширену, але іншу, практичнішу і спокійнішу думку та логіку й аналіз на противагу емоціям. А через те, що поряд із нею є проблеми, які системно і довго не розв'язують. І які породжують постійну фрустрацію та емоції в людей навколо. І ті ж самі психічні особливості, від яких ми нікуди не подінемося.

Протягом цих років стало очевидним, що людська психіка, а також психіка мас, емоції здатні перевершувати логіку, раціональність і моральні засади. Це можна спостерігати як у 14-му, так і в 22-му століттях, так само, як і в XIX, до нашої ери, та навіть у палеоліті. Особливо це виявляється в умовах постійного виснаження, стресу, страху, болю та тривоги, які супроводжують суспільства під час війни.

Нейронаука вже давно досліджує й підтверджує цю ідею. У натовпі ми можемо втрачати свої індивідуальні риси й зливатися в єдине ціле, відчуваючи колективний екстаз. Пригадайте, як це буває на футбольному матчі або концерті. З еволюційної точки зору, перебування в групі забезпечувало нам більшу безпеку, ніж самостійне існування, тому питання правоти чи неправоти поступаються місцем важливості самої групи. Важливо, наскільки вона сильна, чи є у неї харизматичний лідер, за яким можна слідувати, а також стихійні спільні дії, які створюють ілюзію захищеності, впливу та значущості. І зовсім не важливо, кого ми підтримуємо, за кого кричимо чи з ким ідемо.

Існують конкретні експерименти в галузі соціальної психології, такі як дослідження Аша в різних варіаціях, де учасники під впливом думки групи заперечували очевидне, стверджуючи, що біле — це чорне. Також варто згадати експеримент Мілгрема, в якому люди виконували жорстокі дії через тиск, прохання або навіть натяк від авторитетних осіб. Крім того, існує аспект нейробіології молодого віку: префронтальна кора, що відповідає за контроль імпульсів і логічне мислення, розвивається лише до 25 років. Саме тому в цей період емоції беруть верх, виникає бажання продемонструвати себе, а досвіду щодо наслідків і покарання за неправомірні вчинки ще немає.

Є навіть теза, що такі групи можна штучно створити й наділити їх певними рисами ("патріоти", "ухилянти", "зумери", "читачі тредсу", "волелюбні українці" тощо) -- і вони діятимуть за наданим взірцем, просто щоб бути й відчувати себе частиною чогось спільного. Це і називається референтна група. Наявність соцмереж із їхніми ехокамерами чи інформаційними бульбашками, створеними завдяки алгоритмам, котрі підсовують лише те, що людина читає, можуть давати безмежні можливості для появи таких груп і створення соціальних моделей поведінки, вигідних ворогу. Це все ми не змінимо, хай би як хотіли.

Тепер же, на п'ятому році повномасштабної війни, ми достатньо вивчили й повторили ці допір суто наукові, теоретичні методи на багатьох реальних прикладах в Україні з реальними убивствами, нападами, протестами. Та згадаймо ті самі Нові Санжари й протести проти розміщення наших людей із Китаю на початку пандемії коронавірусної хвороби -- з чого вони почалися і як тривали. Це ж ілюстрація всього, про що ми говорили вище.

Тепер, після всього, що сталося, я можу вказати на конкретних науковців у галузі когнітивної війни та когнітивних впливів, які адаптували свої дослідження до умов сучасної реальності та військових викликів, а не обмежилися лише психологічним аналізом.

Наприклад, російський та радянський військовий лідер Олександр Свєчін у своїй праці "Стратегія", написаній у 1926 році, розглядав два різних підходи до ведення війни: "на знищення" противника та "на виснаження". Ось одна з його цікавих цитат: "У випадку запеклого опору ворога, досягнення перемоги вимагатиме знищення, здійснюючи зусилля на трьох фронтах боротьби [військовому, економічному та політичному], самих матеріальних передумов можливості опору ворога". І ще одна: "Війна є ареною дій не лише збройних сил... [але також] запеклою сутичкою на політичному фронті і боротьбою в економічній сфері... Руйнівний вплив на державність... осмислює війну на виснаження".

Є така підозра, що ті, кому ми приписуємо всі ці "ІПСО", добре знайомі зі "Стратегією" Свєчіна. Недарма її зараз навіть на курсах геополітики вивчають у вишах. Та що казати: знаєте, де я цю книгу скачав от щойно? На сайті однієї нашої військової організації, в розділі навчальної літератури. Бо це справді класична праця, яку сварто вивчати.

Якщо ж не подобаються цитати з "методичок" -- ось вам вислів Ліддел Гарта, британського військового й дослідника:

"Дезорганізація психологічної та фізичної рівноваги противника має бути життєво важливою прелюдією його повалення". Це з його книги "Стратегія непрямих дій". Він там, власне, всю цю війну проти тилу і його єдності й обґрунтував. Стратегія непрямих дій Ліддел Гарта розглядає якраз психологічну дезорганізацію противника як передумову його поразки. Її мета -- не обов'язково знищити сили ворога, а порушити його фізичну та морально-психологічну рівновагу, після чого він може розпастися або чинити лише слабкий опір.

Вам не здається, що зараз у нас усе відбувається точно як книжка пише? І щоб у вас не було жодних сумнівів у цілеспрямованості цих дій наших ворогів, наведу ще одну цитату від них же:

"Правила ведения войны претерпели значительные изменения. Невоенные методы стали играть более важную роль в достижении политических и стратегических целей, порой превосходя по своей эффективности использование вооружения. Вектор применяемых методов конфликта смещается в сторону активного использования политических, экономических, информационных, гуманитарных и других мирных мер, включающих в себя активизацию протестного потенциала населения. Это дополняется скрытыми военными действиями, такими как мероприятия информационного противоборства и операции специализированных сил," — из статьи и доклада начальника Генерального штаба России Валерия Герасимова, 2013 год.

"Активное информационное противоборство, дезориентация общественного мнения в отдельных государствах и мирового сообщества в целом; стремление сторон к дезорганизации системы государственного и военного управления", -- це вже з воєнної доктрини Росії в розділі про риси сучасних війн.

Врешті-решт, наші американські партнери також дотримуються подібних підходів. Відповідно до їхньої доктрини, основна мета інформаційних впливів полягає не лише в зміні думок, але й у формуванні поведінки та прийнятті рішень аудиторією. Вони використовують термін MISO — військові операції інформаційної підтримки, що є аналогом наших ІПСО. Цей інформаційний вплив націлений на зміну або підтримку сприйняття, установок і поведінкових факторів цільової групи, щоб спонукати її до бажаних дій чи рішень, як під час війни, так і в мирний час.

Отже, всі ці концепції, такі як ІПСО, MISO, "непрямий вплив", "інформаційна боротьба" та "ізмор", є цілком реальними стратегіями, що використовують вразливості людської психіки, про які я вже згадував раніше, і на які постійно звертають увагу соціальні психологи. Ми зазвичай сприймаємо лише ту інформацію, яка відповідає нашим переконанням, легко піддаємося впливу мас і харизматичних особистостей, а емоції часто затуманюють наш розум. Крім того, повторення одного й того ж твердження може переконати нас у його правдивості.

Але саме відсутність багатьох потрібних кроків для протидії з боку держави (наприклад, обмеження пропаганди й дезінформації в тому ж телеграмі або з боку корисних ідіотів Кремля), безкарність провокаторів, колаборантів незалежно від віку чи статусу, а ще наш пресловутий український "протестний потенціал" роблять можливості цієї експлуатації направду безмежними для ворога. І наслідки дій конкретних персонажів, груп і держав -- непрогнозованими. Одне діло -- фрустроване суспільство, а зовсім інше -- таке саме суспільство, якому ще вказали на винних. Недарма "винними" зараз виявилися не просто військові, а один із найуспішніших підрозділів Сил оборони.

Пригадаємо нещодавні уявлення про індусів. Це абсолютно продумана кампанія, що включає вуличні графіті, інформаційні хвилі в соціальних мережах та дезінформаційні відео на платформах, таких як ТікТок, Телеграм і Тредс, де знаходиться найменш критична та найбільш сприйнятлива аудиторія, а також спостерігається брак належного контролю. Основою цієї кампанії є, по-перше, специфічні психологічні вразливості (часте повторення, віра в те, що щось приховують, ехо-камери) та наявність реальної, досі нерозв'язаної і непоясненої проблеми - депопуляції. Отже, саме ці два складники, які я просив вас запам'ятати на початку.

Або атаки на територіальні центри комплектування та ветеранів, які викликані, з одного боку, великою кількістю відео в соціальних мережах, а з іншого – невирішеними питаннями мобілізації. Або ж протести проти відключень електроенергії – пам'ятаєте їх? – також мають цілком обґрунтовані причини, провокаторів і вигадані виправдання, такі як "експорт нашої електрики за кордон".

Або ж той кумедний "Майдан за мир" і бурхливі обговорення в соціальних мережах, які його супроводжували. Тепер стає зрозуміло, чому він відбувся? Не лише ради самого майдану, адже це було б занадто очевидно. Мета полягала в систематичному впливі на масову свідомість у соцмережах, викликанні емоційних реакцій, розсіюванні депресивних думок і виявленні тих, хто готовий до активних дій.

Ці одиниці вже активно працюють на Борщагівці, використовуючи ту ж маніпуляцію в соціальних мережах, а також нерозв'язані проблеми, на яких вони спекулюють. Ми, по суті, продовжуємо наступати на ті самі граблі всі ці роки. Я зосереджуюсь на подіях, що відбуваються на Борщагівці, але це питання стосується не лише її; якщо ситуація не зміниться і надалі, то наслідки можуть виявитися ще більш серйозними.

Найсмішніше (якщо тут взагалі можна знайти щось кумедне) полягає в тому, що конкретний інцидент може не бути спричинений ворогами. Це з'ясує розслідування. Однак у цьому й полягає мета кампаній впливу: заповнити цільову аудиторію негативними емоціями через соціальні мережі, активувати як безпосередньо, так і "втемну" харизматичних провокаторів у різних образах — будь то медсестри чи особи з прес-картами. Вони самі візьмуться за справу, використовуючи психічні особливості людей, зберуть натовп молоді з "тіктокерською" освітою або зовсім без неї — і, нічого не роблячи, просто спостерігатим, як "все це горить". Щоб ми самі стали каталізаторами цього процесу зсередини.

P.S. Під час перевірки достовірності цитат, наведених у цьому тексті, я натрапив на ще одну цікаву цитату з магістерської роботи Андерса Суварі, офіцера Збройних сил Естонії. Він навчався в американській Військово-морській академії в Каліфорнії, і в своїй дисертації під заголовком "Використання Російською Федерацією недержавних акторів у гібридних операціях в Європі" він зазначив таке:

"Внутрішні суперечності та розділене суспільство в країні-цілі становлять підґрунтя, на якому Росія може сформувати кампанію війни нового типу, обираючи недержавних акторів як ключові елементи для реалізації цієї стратегії."

Він захищався у 2021 році, проте повномасштабне вторгнення в Україну блискуче підтвердило висновки естонського офіцера. Росія використовує наявні суперечності й розколи, вже давно не вигадуючи нічого про "мальчіков у трусіках". Нема потреби. Ми все це робимо за них, щоразу наступаючи на ті самі граблі. Точніше, часто не робимо те, що мали би, раз по раз гасячи пожежі.

І замість убитих у черзі за гуманітаркою в школі в Комишувасі, заміст удару по хоспісу та трьох зруйнованих електростанцій ми обговорюємо Борщагівку. А Аліса Вайдль, німецька подруга Путіна з "Альтернативи" розказує про 14-річного бранця, якого хтось там десь "катував"... Бранець тим часом в доброму гуморі записує нові тіктоки.

Отже, запобігання подібним проблемам і суспільним "розділам", а також їх подолання, включає в себе протидію емоційним хвилюванням людей через ефективну комунікацію, а також роботу з усвідомленими та неусвідомленими провокаторами. Це і є складна, але необхідна боротьба з інформаційними впливами супротивника. Як зазначав дослідник Марк Галеотті у своєму звіті для Британії в 2024 році, "мета полягає в паралічі через розкол: використати всі можливі ресурси, щоб поглибити існуючі розбіжності та підсилити популістські й деструктивні голоси".

У цьому і полягає робота держави у внутрішній політиці в цій новій когнітивній війні, а не гасити пожежі та просто чекати, коли воно розсмокчеться. Бо само воно вже не розсмокчеться. Не той у нас противник.