Які причини спонукають банки інвестувати в відновлення систематичного ритейлу?
Пільговий кредит — це не лише вигода для великих підприємств, а важливий механізм для підтримки основних постачань, збереження робочих місць та забезпечення платоспроможності клієнтів банків.
Не відшкодування втрат, а охорона економічних інтересів.
Коли російська ракета атакує склад або розподільчий центр, компанія зазнає втрат не лише внаслідок знищення будівлі, обладнання або запасів товару. Ця ситуація веде до порушення ланцюгів постачання, збільшення витрат і зменшення можливостей швидкого поповнення товарів на полицях магазинів. Робочі місця, податкові надходження та розрахунки з постачальниками опиняються під загрозою. Для банків це також є серйозною проблемою: погіршується фінансовий стан їх клієнтів, що підвищує ризики у взаємопов'язаних секторах.
Саме з цієї причини системний ритейл, виробники товарів та логістичні компанії в сфері продуктів виконують роль критично важливої економічної інфраструктури. Мова не йде про юридичний статус чи компенсацію приватних втрат за рахунок бюджетних коштів. Важливою є спроможність економіки забезпечувати населення товарами першої необхідності навіть у складні часи, зокрема під час конфліктів. Підтримка відновлення таких потужностей є ключовою для забезпечення стабільності базового постачання і стійкості країни.
Компанії змінюють розподіл запасів, шукають нові приміщення, відновлюють логістичні маршрути та інвестують власні кошти. Проте, значні втрати великих розподільчих центрів не завжди можна компенсувати за рахунок операційного грошового потоку. Для цього потрібні суттєві фінансові вливання, тривалі терміни фінансування та прийнятні процентні ставки. Звичайний комерційний кредит, що повністю враховує ризики, пов'язані з війною, часто робить процес відновлення економічно недосяжним.
Отже, Україні необхідно створити спеціалізований механізм доступного фінансування для відновлення життєздатного великого бізнесу, який підтримує критично важливі ланцюги постачання і має підтверджені документами збитки внаслідок російських агресій. Це не повинно бути просто механічне розширення програми "5-7-9" або безумовні пільги для всіх великих компаній. Важливо розробити унікальну модель з чіткими критеріями, контролем за цільовим використанням коштів та розподілом відповідальності між позичальником, банками, державою та міжнародними партнерами.
Слід зменшити ризик.
Ключове завдання -- здешевлювати не лише гроші, а передусім ризик. Ризикова премія під час війни підвищує ставку, скорочує строк кредиту і зменшує готовність банку фінансувати відбудову. Якщо частину неконтрольованого воєнного ризику покривають державні або міжнародні портфельні гарантії, страхування та механізми risk-sharing, банк може запропонувати нижчу ставку й довший ресурс без накопичення неприйнятного ризику на балансі.
Ця модель може виступати як спеціалізоване фінансове вікно для відновлення: забезпечуючи довгострокове фінансування, часткове покриття процентних ставок, гарантійні механізми та страхування від воєнних ризиків. Держава не замінює банківську установу і не бере на себе весь ризик. Бізнес залишається відповідальним за власні рішення, банк аналізує життєздатність проєкту, а держава разом з партнерами бере на себе ті ризики, які позичальник не може контролювати.
Окремим аспектом є питання надання кредитів. Традиційна схема "кредит з твердої застави" виявляється неефективною, якщо фізичний актив був знищений внаслідок ракетного удару. Проте це не свідчить про те, що якість бізнесу автоматично погіршилася в такій же мірі, як і вартість його застави. Для великих компаній здатність забезпечувати стабільний грошовий потік часто є не менш важливим активом, ніж площа їхніх приміщень.
Банки можуть ширше враховувати майнові права на майбутню виручку, товарні запаси, обладнання, дебіторську заборгованість і контракти. Дефіцит фізичної застави може компенсувати багаторівнева система захисту: державні та міжнародні гарантії, гарантійні продукти ЄС, ЄБРР та ЄІБ, страхування воєнних ризиків. Оцінювати потрібно спроможність компанії відновити грошовий потік і реальний залишковий ризик банку після гарантійного та страхового покриття.
У цій ситуації критично важлива активна роль Національного банку. Мова не йде про послаблення пруденційних норм чи приховування проблемних кредитів через адміністративні заходи. Регуляція повинна базуватися на реальних, а не лише номінальних ризиках. Якщо значна частина ризику покривається якісними державними або міжнародними гарантіями чи страховками, це має бути адекватно враховано при оцінці кредитного ризику та вимог до капіталу. Є успішний досвід державних банків, таких як Ощадбанк, Укргазбанк і Укрексімбанк, які вже активно реалізують програми пільгового кредитування для малого та середнього бізнесу.
Хто має запустити механізм
Кабінет Міністрів повинен забезпечити політичну підтримку та призначити координатора для створення відповідного механізму. Державні банки можуть стати його початковими операторами завдяки своєму великому масштабу та досвіду співпраці з державними ініціативами та міжнародними фінансовими організаціями. Однак цей механізм не має перетворюватися на закриту структуру. Після встановлення прозорих критеріїв, до нього повинні приєднатися потужні комерційні банки, здатні професійно оцінювати ризики та фінансувати відновлення своїх клієнтів.
Ресурси можна знаходити не тільки в українському бюджеті. Ініціативи, такі як Ukraine Facility та Ukraine Investment Framework, а також інструменти Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) та інших банків розвитку, створюють базу для забезпечення гарантій і залучення приватних інвестицій. Україні доцільно в рамках існуючих механізмів створити спеціалізоване вікно для потреб продовольчої логістики, розподільчих центрів, виробників та бізнесу, які забезпечують постачання товарів першої необхідності.
На п'ятому році активних бойових дій Україні необхідні рішення, що поєднують економічну ефективність і соціальну відповідальність. Пільгове кредитування для системного бізнесу, що зазнав шкоди, повинно стати не просто жестом підтримки або привілеєм, а ефективним фінансовим інструментом для відновлення. Обов'язок держави, Національного банку, а також державних і приватних банків полягає в тому, щоб не відкладати цю дискусію до закінчення війни, а вже зараз спільно розробити механізм, здатний функціонувати в умовах постійної небезпеки.
