Чому Українська греко-католицька церква є об'єктом російської політики? | UACRISIS.ORG
Учасники дискусії "Українська Греко-Католицька Церква в контексті російської імперської політики: від Львівського псевдособору до сучасних заборон на тимчасово окупованих територіях" обговорили історичні та сучасні переслідування Української греко-католицької церкви, спричинені російською владою. Цей захід був організований Українським інститутом національної пам'яті у партнерстві з Інститутом історії Церкви Українського католицького університету.
Історики наголошують: вісімдесят років тому радянська влада організувала так званий Львівський псевдособор -- подію, покликану ліквідувати Українську греко-католицьку церкву. Проте, методи тиску на церкву, які застосовував СРСР, Росія використовує і сьогодні -- під час війни проти України та на окупованих територіях.
Директор Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров підкреслив, що в російській культурі церковні організації, як правило, знаходилися під впливом державної влади.
"Церква в Росії, будь то в імперський чи радянський період, завжди відігравала однакову роль. Це структура, що підпорядковується владі. Тому псевдособор мав на меті усунути будь-які слова або елементи, які не відповідали державній політиці," - підкреслив він.
Директор Інституту історії Церкви при Українському католицькому університеті Олег Турій зазначив, що імперська стратегія Росії стосовно Української греко-католицької церкви протягом багатьох років залишалася сталою в своїй основі.
"Історик підкреслив, що основною стратегією російської імперської політики було знищення чи нейтралізація. Лише методи її втілення зазнавали змін."
За словами цього дослідника, радянська влада розглядала УГКЦ як загрозу з кількох причин: по-перше, вона мала українську ідентичність; по-друге, належала до католицької спільноти; по-третє, залишалася незалежною релігійною інституцією, що об'єднувала вірян, на відміну від церков, які підпорядковувалися державному контролю.
Директор Галузевого державного архіву СБУ Андрій Когут зазначив, що в даний час дослідники можуть ретельно реконструювати процес підготовки до фальшивого собору.
За його словами, в архіві СБУ зберігається значний масив документів, які демонструють, як саме радянські спецслужби організовували ліквідацію церкви.
Священик Олександр Богомаз, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці в Мелітополі, поділився інформацією про сучасні переслідування Української греко-католицької церкви на тимчасово окупованих територіях. Він зазначив, що російська влада вважає українську церкву значною ідеологічною загрозою.
"Росіяни сприймають українську церкву не як 'агентів Ватикану', а як реальну загрозу для світогляду та національної ідентичності", - зазначив він.
Виконуючий обов'язки декана історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Тарас Пшеничний підкреслив, що в історії не було жодного прецеденту, коли державі вдавалося повністю знищити церкву.
"Церква – це більше, ніж просто організація. Це спільнота, звичаї, філософія та спосіб мислення. Ось чому її розірвати надзвичайно важко," – підкреслив він.
Перший заступник голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Войналович продемонстрував документ, яким нині користується окупаційна адміністрація Мелітополя для ліквідації громад Української греко-католицької церкви.
Як зазначили учасники обговорення, цей документ ще раз підтверджує, що методи російської імперської політики фактично залишилися незмінними — їхня основна мета досі полягає у ліквідації незалежних релігійних установ.
