"Дипломатичний спектакль" у Китаї забезпечив Путіну те, чого він так довго бажав, - NYT.
Путін показав, що провідні країни світу готові його визнати, не поступаючись у питаннях, пов'язаних з війною.
Президент Росії Володимир Путін виявився очевидним переможцем після зустрічі з Дональдом Трампом та Сі Цзіньпіном у Шеньчжені (Китай). Як повідомляє The New York Times, Путін досяг символічного успіху у своїх зусиллях з відновлення статусу Росії як великої держави.
З'явившись поряд із Трампом і Сі Цзіньпіном, Путін показав, що здатен зайняти місце серед провідних світових лідерів, не йдучи на жодні поступки в контексті військових конфліктів.
"Це кінець ізоляції, яку - принаймні з боку Заходу - намагалися нав'язати йому після повномасштабного вторгнення", - зазначає Анджела Стент, експертка з питань Росії та старша наукова співробітниця Американського інституту підприємництва.
Цей випуск підкреслює, що тристороння зустріч, по суті, стала виставою в дипломатичному контексті, що дозволило Росії створити враження важливішої ролі, ніж вона насправді має. За такими критеріями, як економічна потужність, чисельність населення та інші ключові показники, Росія значно поступається як США, так і Китаю. Єдиним істотним винятком, якщо не враховувати її величезну територію та природні ресурси, є ядерна зброя. Росія володіє найбільшим у світі арсеналом, успадкованим від Радянського Союзу, і Володимир Путін подбав про те, щоб усі учасники зустрічі були в курсі цього, принісши з собою "ядерну валізку".
Як пише NYT, традиційно президенти США проявляли обережність у питанні надання легітимності автократам, які виступають проти американських інтересів. Однак Трамп вирішив зустрітися з Путіним, не ставлячи жодних умов щодо України.
На прес-конференції, що відбулася після цього, Путін заявив, що вони з Трампом поділяють спільний підхід до "цивілізаційних цінностей" і мають "схожі погляди", пославшись на недавню дискусію про демократію.
За висловлюванням Анджели Стент, Трамп і Путін, здається, вважають, що у глобальній політиці існує лише кілька "справжніх гравців", чиї думки мають значну вагу.
"Трамп - зовсім інший президент, - каже вона. - Йому комфортно перебувати в компанії авторитарних лідерів. При цьому він явно не прагне демонструвати близькість до американських союзників - ні в Європі, ні в Азії".
Протягом тривалого часу основним завданням правління Володимира Путіна стало відновлення російського впливу, який значно знизився після розпаду Радянського Союзу, як підкреслює видання NYT.
Путін вважав втрату Москвою своєї колишньої сили принизливою; його глибоко обурювало, що американські керівники сприймали його як представника другого плану. Протягом більшої частини 1990-х і 2000-х років США не розглядали Москву як серйозну силу, з якою варто було б рахуватися чи яку слід остерігатися на міжнародній сцені.
З роками він дедалі більше прагнув покласти край так званому "однополярному світу", де, на його думку, несправедливо домінують Сполучені Штати. Ця політика, продиктована почуттям ущемленості, підживлювала його дедалі зухваліші й кровопролитні спроби відновити могутність Росії, підкреслює NYT.
Головним переможцем став Сі Цзіньпін
Як пише FT, ця зустріч дозволила Сі втягнути свого ключового суперника Трампа у свою орбіту разом із Путіним. І вона також стала демонстрацією стабільності Китаю у світі, де США та РФ застрягли у своїх війнах.
Крім того, саміт сприяв реалізації внутрішніх політичних амбіцій Сі. Адже його статус на світовій арені допоможе китайському лідеру забезпечити собі четвертий п'ятирічний термін на посаді генерального секретаря Комуністичної партії.
Можливо, вас привернуть до себе новини: