Ексклюзивні автомобілі, тисячі гектарів земель і безліч кіло "сонячного каменю": як родина парламентаря створила бурштиновий бізнес.

Довіряйте перевіреним джерелам – підпишіться на Telegraf у Google Новинах!

Масовий скуповування поліської землі за мізерні кошти, штучне підвищення цін на платформі Prozorro та кримінальні справи за статтею "екоцид", які непомітно закриваються в кабінетах. "Телеграф" провів розслідування, яке показало, як бізнес-група депутата Рівненської обласної ради Романа Руденка отримала монополію на видобуток бурштину. До цієї групи належать як компанії, що перебувають у власності політика або його дружини, так і ті, що мають спільних керівників, адреси, представників або отримували спеціальні дозволи одна від одної.

Навіть прямі заборони АМКУ не зупинили експансію: у хід пішло "велике переселення" ліцензій на фірму дружини та... сільську лісопилку з одним працівником. Чому державні санкції виявилися безсилими проти родинної схеми і як доступ до українських надр став заручником приватної особи -- у нашому розслідуванні.

Бурштиновий дует: як розподілили території з родовищами сонячного каменю.

Наша редакція звернула увагу на два аукціони, організовані Державною службою геології та надр України в весняний період 2021 року. У обох випадках торги стосувалися спеціальних дозволів на видобуток корисних копалин (що включає геологічні дослідження та дослідно-промислову розробку бурштину) на ділянках, відомих як "Зонецька перша" та "Зонецька друга", розташованих у Сарненському районі Рівненської області. Початкова ціна кожної ліцензії становила 334,5 тисячі гривень.

Сарненський район є частиною так званого "бурштинового трикутника" Полісся. Обидві ділянки за геологічними прогнозами мають високу щільність покладів сировини, а формат спецдозволу дає фактично відразу переходити до легального видобутку великих обсягів під виглядом тестування пластів.

На аукціон подали заявки дві компанії: ТОВ "Ентер Гео Інвест" та ТОВ "Амберкінг". Обидві організації були створені менш ніж шість місяців перед проведенням торгів - 8 жовтня 2020 року, зареєстровані в Києві, хоча за різними адресами. Їхня діяльність має схожий напрямок - "видобуток мінеральних ресурсів".

Єдиним засновником і кінцевим бенефіціаром компанії "Ентер Гео Інвест" виступає Валерій Грищук з Гайсина, що в Вінницькій області. Ця особа раніше не була відзначена у сфері видобутку корисних копалин.

Водночас як конкурент -- ТОВ "Амберкінг" було засноване депутатом Рівненської облради Романом Руденком, який на той момент був і директором. Це відома фігура місцевого політикуму, яка володіє цілою мережею підприємств, пов'язаних із бурштиновим бізнесом (зокрема ТОВ "Бурштин України", "Амбербур", "Амберпром" та іншими). При цьому в обласній раді Руденко є членом постійної комісії з питань екології та земельних відносин. Хоча він не очолює цей орган одноосібно, такий статус дає йому прямий важіль впливу на ухвалення рішень у сфері охорони навколишнього середовища та розподілу надр.

Під час торгів ТОВ "Ентер Гео Інвест" розігнало ціну до 5,2 млн грн за кожен лот. Тим часом пов'язане з Руденком ТОВ "Амберкінг" тримало скромну ставку у 346 тис. грн за одиницю і очікувано програло. Проте переможець відмовився сплачувати кошти й підписувати документи.

За правилами, які діяли на той момент, право викупити видобувну ліцензію автоматично перейшло до другого учасника -- ТОВ "Амберкінг", яке й отримало право на розробку родовища майже за стартовою ціною (ставка була більшою лише на 11,4 тис. грн), тобто у 15 разів дешевше за пікову ціну аукціону.

Офіційно відповідно до законодавства, але з підтвердженою угодою.

На момент проведення аукціону процедура, незважаючи на перемогу менш вигідної пропозиції, була цілком законною. У відповідь на запит "Телеграфа" представники Держгеонадр підкреслили, що діяли відповідно до чинних норм, тому гарантійний внесок компанії, яка відмовилася, був зарахований до державного бюджету, а право на викуп ліцензії "в суворій відповідності" перейшло до ТОВ "Амберкінг".

Важливо відзначити, що внаслідок численних зловживань Кабінет Міністрів України вніс зміни до правил проведення аукціонів на платформі Prozorro.Продажі. Тепер, якщо перший та другий учасники відмовляються від лота або діють узгоджено, аукціон автоматично анулюється, а розмір гарантійного внеску, який втрачає порушник, значно збільшено, щоб зробити такі схеми фінансово невигідними.

Однак зміни в регламенті були внесені пізніше, а в описаному нами випадку боротьби за території "Зонецька перша" та "Зонецька друга" дійсно мали місце порушення законодавства про конкуренцію. Цей висновок був зроблений у липні 2024 року Східним міжобласним відділенням Антимонопольного комітету України, яке визнало дії компаній ТОВ "Амберкінг" та ТОВ "Ентер Гео Інвест" антиконкурентною змовою, що спотворила результати тендеру.

Докази змови включали, зокрема, спільні цифрові сліди. Так, компанії завантажували свої цінові пропозиції з однієї IP-адреси з інтервалом у кілька хвилин, а також подавали звітність з тієї ж адреси. Під час реєстрації "Амберкінг" вказав номер телефону, що раніше використовувався "Ентер Гео Інвест", а електронні документи обох компаній мали однакові технічні характеристики. Крім того, ті ж самі особи мали довіреності на представництво в банківських установах та податкових органах.

За це порушення АМКУ оштрафував кожну фірму на 136 тис. грн і на три роки вніс їх до "чорного списку" із забороною брати участь у держзакупівлях. ТОВ "Ентер Гео Інвест" -- від сплати ухилилося, через що Господарський суд Києва додатково стягнув із фірми 136 тис. грн пені, а ТОВ "Амберкінг" штраф сплатило одразу. Парадокс у тому, що за три роки, які відділяють рішення АМКУ від проведення аукціону ТОВ "Амберкінг" безперешкодно видобувало бурштин на ділянках "Зонецька перша" та "Зонецька друга" й неодноразово могло перекрити витрати на штраф заробітками від продажу сонячного каменю.

Щоб дізнатися думку другої сторони, "Телеграф" надіслав запит безпосередньо до бенефіціара компанії "Амберкінг". У відповіді депутат Рівненської обласної ради Роман Руденко підкреслив, що не має прямого стосунку до щоденної діяльності підприємства. Він уточнив, що наявність статусу кінцевого власника не передбачає автоматичного управління компанією і порадив звернутися до директора. Крім того, він зазначив, що в даний час тривають судові розгляди щодо оскарження згаданих рішень Антимонопольного комітету України.

Офіційні документи, проте, суперечать заявам політика. В Східному міжобласному відділенні АМКУ наші джерела підтвердили, що відповідачі у справі не оскаржили рішення про змову в установлені законом терміни. Це рішення стало обов'язковим до виконання, а компанія "Амберкінг", оплативши штраф, фактично визнала свою провину.

Сарненська окружна прокуратура, грунтуючись на встановленій Антимонопольним комітетом змові, ініціювала судовий процес (справа №910/4178/25). Прокурори вимагають визнати результати аукціонів недійсними, скасувати угоди купівлі-продажу та анулювати спеціальні дозволи, з метою повернення родовищ у державну власність. Хоча в першій інстанції прокуратура зазнала поразки, вона вирішила подати апеляцію.

Сімейна імперія: як санкції Антимонопольного комітету викликали "масове переселення"

У загальному, підприємства, що належать групі Руденка (власниками яких є депутат та його дружина Дар'я), отримали не менше 20 спеціальних дозволів на видобуток бурштину як у Рівненській, так і в сусідній Житомирській областях. Варто зазначити, що розширення сімейного бізнесу відбувалося у визначені етапи, причому другий із них збігся з розслідуванням Антимонопольного комітету.

Зокрема, у травні-серпні 2024 року, коли над фірмами чоловіка нависла загроза "чорного списку" АМКУ та трирічної заборони на участь у торгах, дружина зареєструвала чотири нові фірми -- ТОВ "Стонс Актив", "Голден Вел", "Опен Сенд" та "Річ Хол". Усі вони мають однаковий основний вид діяльності, пов'язаний з гірничодобувною галуззю та надрокористуванням.

Це дозволило родинному бізнесу зберегти за собою присутність на аукціонах і посилити позиції. Успіхам корпорації Руденків сприяла безвідмовна технологія "технічного розіграшу".

* Перший сценарій: на аукціон виходять формально незалежні компанії, і одна з них активно підвищує стартову ціну в декілька, а іноді й у десятки разів. Після оголошення переможця фірма-лідер несподівано "змиває руки" — відмовляється укладати угоду або "забуває" внести оплату. Згідно з правилами Prozorro, право на викуп ліцензії за символічною ціною автоматично переходить до другого учасника, яким часто виявляється компанія з кола Руденка.

Наприклад, за ділянку "Федорівська-5" інші учасники пропонували 25 млн грн, а ТОВ "Амберлайт" (належить Роману Руденко) забрало її після дискваліфікації конкурентів за 348 тис. грн.

Другий сценарій є менш складним: на аукціонах не було жодних сторонніх учасників, а конкуренцію штучно створювали компанії, що належали Роману Руденку або його дружині. Хоча формально всі законодавчі вимоги були виконані, насправді, незалежно від результатів торгів, спеціальний дозвіл завжди отримувала група Руденка.

Наприклад, ділянки "Адамівська" та "Калинівська" були розіграні між фірмами Руденка -- ТОВ "Амбер-Груп" та ТОВ "Лутрейт" (тримали ціну на рівні 330-360 тис. грн). Наразі цю справу також вивчає АМКУ.

На початку 2026 року, коли загострилися ризики втрати спеціальних дозволів через позовні дії прокуратури та нові перевірки антимонопольного комітету, Руденки здійснили переоформлення дев'яти спецдозволів, які належали проблемним підприємствам депутата. Ці дозволи були переведені на "чисті" компанії, зокрема на фірму дружини – "Стонс Актив", а також на, як стверджується, абсолютно непов'язані підприємства – ТОВ "Тімбер Вуд" та "Ленд Гео".

Формально на етапі цього "великого переселення" все виглядало абсолютно законно. Зокрема, у Держгеонадрах запевнили "Телеграф", що процедура відчуження передбачена Кодексом про надра, тому підстав для відмови вони не мали. Сам Роман Руденко у коментарі також назвав це "сталою бізнес-практикою", а його дружина Дар'я запит журналістів проігнорувала.

Проте детальніше розглядання ситуації свідчить про те, що нові власники ліцензій можуть виявитися або штучними, або належати до одного й того ж кола осіб. Наприклад, ТОВ "Тімбер Вуд", яке отримало 5 ліцензій на видобуток бурштину, виявилося збитковим підприємством, що займається лісопилянням у сільській місцевості та має всього одного працівника. Засновником цієї компанії є Віталій Питель, який разом з Романом Руденком має частку в ТОВ "Амберкінг Юкрейн". Не менш показовим є випадок з ТОВ "Ленд Гео", яке намагалося передати одну з ліцензій назад на іншу компанію Руденка. Однак цього разу їхня спроба не увінчалася успіхом, оскільки Держгеонадра заблокували цю операцію через виявлення неправдивої інформації.

Знищені ліси, кримінальні справи та "бурштиновий сервітут"

Спроби родини депутата приховати ліцензії через складні юридичні структури та транзитні фірми цілком зрозумілі, оскільки ситуація навколо бізнесу стає все більш напруженою, не лише в офісах АМКУ. Одночасно правоохоронні органи займаються розслідуванням реальних наслідків цієї діяльності на Поліссі.

Яскравий приклад -- гучне розслідування ДБР. В ухвалах Печерського райсуду міста Києва та Київського апеляційного суду зафіксовано: кінцевий бенефіціар компаній "Амберкінг", "Амберкінг Юкрейн" та інших структур (за документами володіє цими фірмами саме Роман Руденко), міг налагодити "схему незаконного вимивання бурштину задля отримання тіньових прибутків в обхід податкового обліку".

Слідчі встановили, що під маскою легального "геологічного дослідження" на території "Осів-7", яка перебуває під спеціальним дозволом "Амберкінг Юкрейн", фактично проводився великий промисловий видобуток. Обладнання, зокрема дизельні мотопомпи ДНУ-70, було доставлено на цю ділянку компанією "Амбербур", що пов'язана з депутатом. Представники зазначених фірм намагалися зняти арешт з конфіскованого обладнання та бурштину, але отримали відмову як у першій, так і в апеляційній інстанції.

У коментарі виданню "Телеграф" Роман Руденко заявив, що не володіє інформацією про це провадження та не має у ньому жодного процесуального статусу, а за господарську діяльність відповідають безпосередньо директори підприємств.

Слідчі УСБУ в Рівненській області висловлюють підозри щодо можливого використання "легальної обгортки" для прикриття незаконних діяльностей на ділянках "Рівненська-347", "Рівненська-289", "Калинівська", "Дашівська" та "Адамівська". Спеціальні дозволи на ці роботи видані компаніям Руденка — ТОВ "Амберпром" та ТОВ "Лутрейт". Проте, результати розслідування свідчать про те, що ці ліцензії могли бути лише прикриттям: у родовищах, ймовірно, відбувався нелегальний видобуток з використанням незадекларованих мотопомп і шлангів без відповідних дозвільних документів.

Згідно з інформацією слідства, за допомогою цього нелегального обладнання здійснювався варварський видобуток бурштину, при якому каміння витягували з ґрунту за допомогою води під високим тиском. Під час обшуку на одній з ділянок, окрім насосів та мішків з бурштином, були знайдені й чорнові записи обліку спецтехніки, що належить одній з компаній, пов’язаних з Руденком.

Спочатку, з огляду на зафіксовані пошкодження ґрунтів і знищення лісових масивів, Поліська екологічна прокуратура класифікувала ці дії відповідно до серйозної статті 441 Кримінального кодексу України ("екоцид"). Однак, як повідомили "Телеграфу" в Управлінні Служби безпеки України в Рівненській області, у грудні 2025 року кримінальне провадження в цій справі було закрито, а до суду були направлені обвинувальні акти проти 17 осіб за незаконний видобуток ресурсів (ст. 240-1 КК України).

Роман Руденко також підкреслив, що немає відомостей щодо справи СБУ, однак зазначив, що компанії, які перебувають під його контролем, вже виконали рекультивацію території видобутку.

Одночасно бізнес-група Руденка розгортає юридичні дії в господарських судах. Наприклад, у травні 2023 року ТОВ "Амберкінг" змогло примусово відібрати лісові території у підприємства "Кам'яне-Случанське". Представники цього кооперативу виступили проти вирубки заліснених масивів, де ростуть 70-80-річні сосни. Проте суд ухвалив рішення, що видобуток бурштину має "загальнодержавну важливість", і зобов'язав лісників передати понад 7 гектарів лісового фонду під видобуток на родовищах "Зонецька перша" та "Зонецька друга". Найабсурдніше в цій ситуації те, що за користування такою площею фірма повинна була сплачувати лише 2 362 гривні на місяць.

І в цьому випадку Руденко наголосив, що підприємства групи діють виключно в межах закону, а "рекультивація порушених земель є обов'язковим етапом їхньої роботи".

Чи контролював хтось реальну екологічну ситуацію на місцях видобутку? Як з'ясував "Телеграф", державний нагляд у цей період фактично був поставлений на паузу. У відповіді на офіційний запит Державна екологічна інспекція Поліського округу визнала, що жодних перевірок дотримання екологічного законодавства ТОВ "Амберкінг" у 2021-2026 роках вона не проводила. Причиною став чинний мораторій Кабміну (постанова № 303) на проведення планових та позапланових заходів контролю під час воєнного стану.

Геологічний дефіцит: куди йде "бурштиновий" дохід

Досягнення у видобувній галузі яскраво відображені в майнових деклараціях сім'ї. Згідно з наданою звітністю, Роман Руденко разом зі своєю дружиною Дар'єю є власниками кількох квартир у Києві та його околицях. Водночас, відповідно до Витягу з Реєстру речових прав, частка у квартирі площею 92 квадратних метри, що розташована в передмісті столиці, не була задекларована.

Найбільш примітні активи подружжя:

* У розкішному автопарку Романа Руденка з’явився новий седан Audi A8, який він придбав минулого року за 4,5 мільйона гривень. Його дружина користується кросовером Mercedes-Benz AMG GLE 53, що коштує 5,4 мільйона гривень.

* готівка та крипта: родина зберігає майже 800 тис. доларів, 352 тис. грн та 93,1 тис одиниць криптовалюти Ripple;

* запаси бурштину - 111,47 кг.

У відповідь на запит "Телеграфа" політик пояснив, що новий автомобіль Audi A8 він придбав завдяки реалізації свого попереднього авто та власним заощадженням. Він зазначив, що ці фінансові ресурси стали результатом "накопичень за багато років", які він здобув через підприємницьку діяльність і продаж власності, а не є чистим доходом лише за минулий рік. Що стосується бурштину, то Руденко купив його офіційно, здійснивши безготівковий розрахунок ще в квітні 2019 року, на основі договору купівлі-продажу та за рахунок своїх особистих заощаджень.

Наймасштабнішим напрямом інвестування для родини Руденків став викуп землі безпосередньо у бурштиносних районах Полісся - Сарненському, Дубровицькому та Зарічненському районах (селах Трипутня, Осова, Дібровськ). Тут упродовж 2023-2025 років депутат разом із партнерами (серед яких офіційний власник згаданого вище "Тімбер Вуд" Віталій Питель) отримав у власність чи спільну часткову власність десятки ділянок загальною площею понад 200 га.

Цікаво, що на початковому етапі паї продавалися за дуже низькими цінами — в середньому від 13,4 до 16,7 тис. грн за гектар. Однак, у 2025 році ціна нових земельних наділів у тих же регіонах значно зросла, досягнувши 91,5-124,9 тис. грн за гектар, а окремі ділянки досягли вартості 800 тис. грн за гектар. В результаті, у зонах бурштинових родовищ компанія Руденка створила приватний земельний банк, який налічує понад 170 гектарів.

Проте за цією нібито хаотичною купівлею паїв у селян, ймовірно, стоїть дуже виважена політика експансії на ринку видобутку бурштину. Адже наявність приватного власника землі може відлякувати потенційних учасників аукціонів на спецдозволи ще на етапі подання заявок. І навіть якщо конкуренція буде реальною і право виконувати роботи отримає стороння фірма, зайти на ділянки без згоди власника землі вона не зможе. Тож сторонній інвестор буде змушений або платити Руденку за оренду, або взагалі відмовитися від видобутку.

Стрибкоподібні зміни ціни наділів політик у відповіді "Телеграфу" пояснив стандартними ринковими чинниками та індивідуальними характеристиками кожної конкретної ділянки. Депутат також запевнив, що земля купувалася на законних підставах для використання за призначенням або подальшого перепродажу, "залежно від ринкових обставин та економічної доцільності".

Заключення: чому обмеження не змогли зупинити бурштиновий бізнес

Бурштинова сага бізнес-групи депутата з Рівного втілює класичний приклад того, як доступ до природних ресурсів стає цілковито підконтрольним інтересам однієї особи. Системи з "технічними" учасниками на платформі Prozorro, зміна ліцензій на підприємства з власного кола, реєстрація нових фірм на дружину та земельний шантаж із сервітутами роками реалізуються на очах у АМКУ, прокуратури та Державної служби геології та надр.

Ця ситуація яскраво демонструє системні проблеми в українських державних закупівлях. Як і в попередніх розслідуваннях "Телеграфа" стосовно маніпуляцій з державними тендерами, у процесі видачі спеціальних дозволів на користування надрами ми спостерігаємо аналогічну схему: санкції та "чорні списки" від державних органів легко обираються шляхом створення нових юридичних структур. Зміна назви дозволяє цим бенефіціарам продовжувати нав'язувати свої умови державі.

І поки правоохоронна система роками розбирається у кримінальних провадженнях щодо екоциду чи змов на торгах, бурштиновий конвеєр працює без збоїв. Він успішно конвертує повільність державних інституцій у мільйонні прибутки, елітні автопарки та сотні гектарів фактично відчуженої поліської землі.

Як зазначав "Телеграф", у сфері видобутку бурштину в Україні активні кілька фінансових угруповань, кожне з яких має складну структуру компаній. Таким чином, конкуренція за спеціальні ліцензії насправді відбувається між різними учасниками ринку.