Кадір Теміз, очільник Центру досліджень Близького Сходу ORSAM, розташованого в Анкарі.

Україна залишатиметься в центрі всіх цих дискусій, адже війна докорінно змінила безпекове середовище в Європі та світі. Вважаю, що саміт не лише підтвердить незмінну підтримку України, а й зосередиться на тому, як НАТО має адаптуватися до значно складнішого стратегічного середовища, продовжуючи підтримувати Україну.

ТУРЕЧЧИНА СПОВНЕНА ТРЬОХ ОСНОВНИХ ПРИНЦИПІВ: СТРАТЕГІЧНА АВТАРКІЯ, МЕДІАЦІЯ І КОМУНІКАЦІЯ.

Яким чином, на вашу думку, Туреччина впливає на НАТО в світлі зростаючих загроз безпеці?

- Туреччина посідає унікальне місце в НАТО завдяки своєму географічному розташуванню та безпековому середовищу. На відміну від багатьох інших союзників, вона розташована на перетині Європи, Близького Сходу, Чорноморського регіону, Східного Середземномор'я та Кавказу. Це означає, що Анкара одночасно стикається з численними безпековими викликами та накопичила значний досвід у врегулюванні регіональних криз.

Хоча НАТО залишається наріжним елементом архітектури безпеки Туреччини, це не єдиний стратегічний напрям для Анкари. Протягом багатьох років Туреччина прагне диверсифікувати свої безпекові партнерства, водночас залишаючись відданим членом Альянсу. Уже понад сімдесят років вона є мостом між Європою та Азією і відіграє важливу роль у забезпеченні безпеки південного та південно-східного флангів НАТО.

Ще одним суттєвим аспектом є військовий потенціал Туреччини. Ця країна володіє одними з найбільших збройних сил у межах НАТО, проте в останні роки акцент змістився на зміцнення своєї оборонної промисловості. Досягнення стратегічної незалежності в оборонному виробництві стало національним пріоритетом, який активно підтримують як державні структури, так і приватні компанії. Досвід, здобутий під час конфліктів у Сирії, Лівії, Чорноморському регіоні та в ході війни в Україні, сприяв швидшому розвитку турецького оборонного сектору та значно розширив його можливості.

Яким чином Туреччина успішно інтегрує свої зобов'язання в НАТО з курсом на стратегічну автономію?

В Туреччині вважають, що участь у НАТО й стратегічна незалежність можуть гармонійно співіснувати. Ведення діалогу з державами, такими як Росія та Китай, не ставить під загрозу прихильність Анкари до Альянсу. Скоріше, це дозволяє Туреччині виступати в ролі комунікаційного мосту в ті періоди, коли пряма взаємодія між сторонами ускладнюється.

Туреччина спирається на три основні принципи: стратегічну автономію, посередництво та діалог. Ці фактори пояснюють її активну дипломатичну діяльність поза межами НАТО. Незалежно від того, чи йдеться про взаємодію з Росією, посередництво у вирішенні конфліктів на Близькому Сході або підтримку дипломатичних ініціатив у інших регіонах, Анкара прагне підтримувати відкриті канали спілкування, залишаючись при цьому активним учасником Альянсу. З погляду Туреччини, підтримка діалогу з різноманітними міжнародними акторами сприяє зміцненню регіональної стабільності, що відповідає інтересам як самої країни, так і її союзників у НАТО.

- Яку роль Туреччина може відіграти у зміцненні логістичних і транспортних коридорів НАТО?

Логістика перетворюється на ключовий аспект міжнародної безпеки. У сучасних умовах конкуренція все більше акцентується не лише на військовій потужності, але й на транспортних шляхах, енергетичних мережах та системах постачання.

Туреччина розташована в ключовій географічній точці, що з'єднує Європу з Кавказьким регіоном, Центральною Азією і Близьким Сходом. Ініціативи, такі як Середній коридор, нові транспортувальні шляхи між Іраком і Туреччиною, а також заплановані залізничні з'єднання, можуть перетворитися на важливі стратегічні ресурси як для НАТО, так і для європейських країн-партнерів.

Чорне море та протоки також забезпечують Туреччині суттєву логістичну перевагу. У майбутньому транспортні коридори не лише сприятимуть розвитку торгівлі, а й зміцнюватимуть енергетичну безпеку та військову мобільність. Пандемія COVID-19 і посилення геополітичної конкуренції продемонстрували, наскільки вразливими можуть бути глобальні ланцюги постачання, що робить захист таких коридорів дедалі важливішим.

Існує ще можливість для мирного вирішення конфлікту між Росією та Україною.

- Ви зазначали, що політика стратегічної автономії Туреччини дає їй змогу підтримувати діалог із Росією. Напередодні саміту НАТО міністр закордонних справ Хакан Фідан відвідав Москву і підтвердив готовність Туреччини сприяти мирним переговорам між Україною та Росією. Чи можуть, на вашу думку, ці зусилля створити нові можливості для досягнення миру в Україні?

Я вважаю, що дипломатії ще є місце для дій. Візит міністра закордонних справ Хакана Фідана до Москви мав велике значення не лише через його переговори з російськими колегами, але й через зустрічі з провідними представниками російської системи безпеки. Ця подія, що відбулася безпосередньо перед самітом НАТО, стала ясним сигналом, що Туреччина прагне підтримувати відкритими канали для спілкування, зберігаючи при цьому свою відданість Альянсу. Це також стало важливим меседжем для України та західних союзників Туреччини. Анкара неодноразово підкреслювала свою готовність сприяти мирним переговорам, коли обидві сторони будуть готові до діалогу. Туреччина вже показала свою здатність виступати надійним майданчиком для переговорів під час зустрічей у Стамбулі та реалізації Чорноморської зернової ініціативи.

Туреччина не може вирішити двосторонні політичні суперечності між Україною та Росією - це відповідальність самих сторін. Але вона може сприяти діалогу з тих питань, де ще залишаються спільні інтереси. Саме в цьому і полягає справжня цінність посередництва. Якщо самі сторони будуть готові шукати рішення, Анкара може допомогти їм сісти за стіл переговорів.

Туреччина веде діалог з Москвою не тільки в рамках переговорних процесів і посередницьких зусиль, але й через активну співпрацю в різних галузях. Чи можна вважати це частиною стратегічної автономії Туреччини?

- Туреччина намагається проводити виважену політику, однак це не слід трактувати як нейтралітет між агресором і жертвою агресії. Я б сказав, що Туреччина ближча до України, ніж до Росії. Вона послідовно виступає проти війни, підтримує суверенітет і територіальну цілісність України, включно з Кримом, а також системно розвиває оборонне співробітництво з Києвом.

Ми посилили двосторонні торговельні зв'язки, поглибили співпрацю в оборонній промисловості та надали Україні військову техніку. Одночасно Туреччина підтримує взаємини з Росією, що зумовлено, серед іншого, їхньою географічною близькістю та спільним морським кордоном. Співпраця між цими двома країнами охоплює багато сфер, зокрема енергетику, а також торгівлю, інвестиції, туризм і гуманітарні відносини. Тому Туреччина продовжує вести діалог із Росією, оскільки впевнена, що без спілкування неможлива ані дипломатія, ані посередництво.

Збереження каналів комунікації не передбачає компромісу з основними принципами. Я б охарактеризував це як секторальний підхід або ж розмежування тем для обговорення. Державам не варто намагатися вирішити всі питання в рамках одних і тих же переговорів. Наприклад, Туреччина може мати суттєві розбіжності з Росією щодо ситуації в Україні, але при цьому продовжувати конструктивний діалог стосовно тем Чорного моря, Сирії та інших регіональних викликів. Це є раціональним способом ведення дипломатії.