Китай має намір змінити світ на свою користь і використовує саміт АТЕС для демонстрації своїх амбіцій -- FT.
Одночасно Пекін не має наміру інвестувати в лідерство або забезпечувати глобальну безпеку.
Китай має намір використати ослаблення глобальної гегемонії США, щоб повільно трансформувати міжнародний порядок на свою користь. Однак ключова суперечність у китайських прагненнях полягає в тому, що Пекін бажає стати впливовим світовим лідером, при цьому не готовий взяти на себе відповідні фінансові та безпекові зобов'язання, повідомляє The Financial Times.
За даними джерел, близьких до компетентних осіб, саміт Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, запланований на наступний тиждень у Шеньчжені, стане одним із найсуворіше контрольованих заходів з моменту заснування організації у 1989 році.
Хоча цього року серед гостей саміту очікують президента США Дональда Трампа та російського лідера Владіміра Путіна, сам захід суттєво скоротили. На відміну від попередніх років, не передбачається жодних неформальних "виїзних зустрічей" для неформального спілкування лідерів.
Натомість вищезгаданим керівникам держав доведеться витратити 20 хвилин на дорогу для двосторонніх зустрічей із господарем саміту лідером Китаю Сі Цзіньпіном у розкішній віллі "Кілінь".
FT припускає, що програму заходу скоротили для зменшення вільного обговорення між учасниками, характерного для попередніх років. Таке рішення цьогорічні організатори ухвалили на фоні спроб Пекіна зобразити себе центром багатосторонньої системи та заповнити вакуум лідерства, що утворився внаслідок дій адміністрації Дональда Трампа.
Минулого року Сі Цзіньпін започаткував так звану "ініціативу глобального управління" -- дипломатичну пропозицію щодо створення "більш справедливої та рівноправної" міжнародної системи, але водночас виступив проти "всіх форм односторонності, гегемонії, домінування кількох країн та блокової політики", що було прямою критикою США.
Проте західні експерти та дипломати сумніваються, чи відповідає китайська інтерпретація багатосторонності традиційним уявленням про цей концепт.
За їхніми словами, зустріч АТЕС у є гарною ілюстрацією того, як Китай наголошує на видимості глобальної гармонії, але водночас зменшує простір для справжніх міжнародних дебатів та спільного прийняття рішень.
Вони вважають, що, просуваючи багатополярність, Китай акцентує увагу на змаганнях між великими державами. Наприклад, передбачається, що основною метою саміту АТЕС стане ймовірна тристороння зустріч між Сі, Путіним і Трампом, а також нова двостороння розмова між лідерами США та Китаю, яка буде вже третьою з травня.
Головна ідея зводиться до того, що Китай стане гегемоном інакшого формату, ніж Сполучені Штати. Він має намір підтримувати багатосторонні організації, такі як ООН та Світова організація торгівлі, проте західні експерти вважають, що Китай має намір модифікувати їх відповідно до своєї системи, в якій правила визначаються лідерами Комуністичної партії з верхів.
"Китай має амбіції стати лідером в Азії та зайняти провідну позицію на глобальній сцені. Він прагне отримати визнання своїх інтересів та зневажити ліберальні основи міжнародного порядку," -- зазначає Раян Хасс, директор Китайського центру імені Джона Л. Торнтона в Інституті Брукінгса.
Хоча Китай активно формує основи нового світового порядку, здобуваючи підтримку країн, що розвиваються, і використовуючи свою значну торговельну силу, його успіх не є абсолютно певним. Навіть якщо США вирішать поступитися своєю провідною роллю, не можна з упевненістю стверджувати, що тільки економічна потужність стане запорукою гегемонії для Пекіна.
Хоча Китай володіє однією з найбільших армій у світі, країна не проявляє бажання розширювати свою військову присутність поза межами свого регіону або брати на себе ключову відповідальність у вирішенні міжнародних конфліктів. Натомість Пекін віддає перевагу використанню міжнародних організацій, таких як ООН, щоб адаптувати правила гри відповідно до своїх інтересів. Проте на даний момент Китай, здається, не готовий вкладати ресурси в глобальні блага, як-от міжнародну безпеку, в такій же мірі, як це робили Сполучені Штати або інші історичні гегемони.
"Безсумнівно, амбіції Китаю стають все більш помітними. Проте, на мою думку, залишається невизначеним, чи вдасться країні втілити їх у життя," -- коментує Хасс.
Комуністична партія Китаю уже демонструє надзвичайну впевненість у своєму глобальному статусі. Минулого місяця на навчальному засіданні в міністерстві закордонних справ було роз'яснено, які "уроки" Китай може дати решті світу.
"Ми повинні активно проводити зовнішню пропаганду [та] . . . повністю продемонструвати славетний образ і благородний статус генерального секретаря Сі Цзіньпіна як лідера світового рівня великої партії та великої країни. Стимулювати міжнародну спільноту . . . повернути погляд на Схід, вчитися у Китаю та вчитися у [партії]", -- йдеться в заяві щодо зустрічі.
Експерти зазначають, що з 2012 року, коли Сі прийшов до влади, він реалізує більш активну зовнішню політику, відмовившись від підходу своїх попередників, який полягав у "приховуванні та вичікуванні". Ця стратегія передбачала пом'якшення зростаючої потужності та амбіцій Китаю, щоб уникнути занепокоєння серед західних країн.
Ключові моменти посилення цієї позиції -- від посилення військових навчань Китаю навколо Тайваню та будівництва штучних островів у Південно-Китайському морі до економічного конфлікту зі США.
Кульмінацією стало застосування Пекіном експортного контролю над рідкісноземельними елементами, критично важливими для промисловості, щоб змусити Трампа припинити торговельну війну минулого року.
Проте, всупереч впевненій риториці Пекіна, науковці в Китаї ведуть більш детальну дискусію про те, якою державою має стати країна та як їй варто змагатися зі Сполученими Штатами.
У дослідженні, яке охоплює 100 наукових статей з Китаю і було проведене Цзин Менем з Східнокитайського педагогічного університету в Шанхаї, китайські аналітики заявляють, що Пекін не прагне до конфронтації зі Сполученими Штатами або повного знищення вже існуючої міжнародної системи, від якої він отримує значні вигоди. Згідно з висновками Цзіна, Китай має намір "збільшити свій вплив на міжнародні процеси прийняття рішень".
Водночас він зазначає, що вторгнення Росії в Україну "посилило відчуття ідеологічної конкуренції між демократичними та авторитарними державами", через що Китай зіткнувся з "більшою кількістю викликів" із боку США та Європейського Союзу.
Відповіддю Сі на відхід США від міжнародної системи, створеної ними після Другої світової війни, є ініціатива глобального управління, що охоплює міжнародний розвиток, безпеку та цивілізацію. Вона зберігає ООН як центральну інституцію міжнародного управління, але також надає групі країн "глобального півдня" більший вплив на визначення правил та пріоритетів.
На минулому місяці Форумі Ініціативи глобального управління в Сюн'ані міністр закордонних справ Ван І прямо з'єднав концепцію АТЕС та реформування ООН з даною ініціативою.
Він також представив перелік пропозицій стосовно різних напрямків для зміцнення "управління", зокрема в міжнародних морських, океанських, космічних та арктичних сферах.
Міністр повідомив, що Китай має намір трансформувати "світове управління правами людини", акцентуючи увагу на "розвитку" як пріоритеті. (Китай тривалий час оскаржує західні уявлення про особисті громадянські та політичні права, а також універсальні норми прав людини.)
Крім організацій, як-от АТЕС та ООН, в яких Китай об'єднує країни глобального півдня через групу держав, що розвиваються, Пекін також активно залучає незахідні багатосторонні формати, такі як БРІКС, для збільшення свого впливу.
На думку колишнього директора з питань Китаю в Раді національної безпеки США Джона Чіна, різноманітність організацій, до яких належать і такі конкуренти, як Індія, ускладнює їхнє об'єднання навколо спільної політики. Проте ці групи надають Китаю можливість накопичити значний вплив, що дозволяє йому змушувати інші держави приймати його ключові пріоритети, зокрема, щодо територіальних претензій на Тайвань.
"Вони прагнуть отримати таку владу, щоб їм не потрібно було навіть інформувати інші держави про китайські інтереси. Їм би хотілося, щоб країни самостійно зрозуміли уподобання Китаю і адаптували свою поведінку відповідно до них", - зазначає він.
Аналітики вважають, що в Пекіні прагнуть сформувати імідж Китаю як представника глобального Півдня. Це зокрема пов'язано з тим, що країни, що перебувають на стадії розвитку, стануть головними отримувачами міжнародних "суспільних благ", які Китай має намір запропонувати світовій спільноті.
Китай, у рамках ініціативи "Один пояс, один шлях", вкладав більше 1 трильйона доларів у інфраструктурні проекти, включаючи транспорт та енергетику. Цього року країна представила нову програму підтримки для країн, що розвиваються, у галузі штучного інтелекту, яка передбачає навчання тисяч громадян з країн глобального Півдня в використанні її технологій через створення міжнародних "центрів співпраці з розробки застосувань".
"Якщо Китай зможе стати лідером так званої 'глобальної більшості', це дозволить йому перетворити світовий баланс сил: відмовитися від міжнародного порядку, що існує з часів Другої світової війни та орієнтований на ліберальні демократії, і перейти до системи, в якій Китай буде почуватися значно більш комфортно," – підкреслює Хасс.
Хоча Китай безсумнівно має статус економічної та торговельної супердержави, деякі експерти вважають, що прагнення Пекіна створити нову глобальну архітектуру з Китаєм у центрі ще не досягли своїх цілей.
За оцінками експертів, хоча ініціатива "Пояс і шлях" є важливою складовою китайської глобальної стратегії, інші політичні ініціативи Пекіна супроводжуються обмеженим обсягом реальних інвестицій. На відміну від цього, США активно підтримують своє бачення світового порядку завдяки "Плану Маршалла", системі, заснованій на доларі, військовим альянсам, значній міжнародній допомозі та різноманітним формам залучення ресурсів.
Дехто також ставить під сумнів, чи здатний Пекін використовувати свою силу для забезпечення світу більшої геополітичної стабільності.
Чін зазначає, що ряд ініціатив, які Сі впровадив за останні роки, є лише "декораціями", тоді як у справах, що стосуються регіонів з активними збройними конфліктами, реальна політика Пекіна має вирішальне значення.
Наприклад, Китай так і не висловив осуду з приводу повномасштабного вторгнення Росії в Україну, хоча при цьому підкреслював важливість дотримання країнами принципів Статуту ООН, що захищають національний суверенітет. Подібну байдужість можна помітити і в контексті Ірану, де Китай відігравав обмежену роль у мирних переговорах.
Цін додає, що більш пасивна політика Пекіна щодо глобальних конфліктів, можливо, добре служить Китаю. Як друга наддержава, йому не потрібно брати на себе додаткову відповідальність і він може дозволити США робити помилки, поки Китай накопичує вплив.
У перспективі на тривалий термін концепція полягає у формуванні глобальної системи з елементами "тянься" — "все під небом" — історичної ідеї, що стосується періоду, коли Китайська імперія була заможною, потужною та технологічно прогресивною. У той час інші держави природно підпорядковувалися її впливу і зверталися до неї за керівництвом.
Отже, АТЕС створює ідеальну платформу, через яку Китай може реалізувати свій концепт гегемонії. Це дозволяє йому не лише популяризувати ідеї багатополярності, але й поступово зміцнювати свої позиції у конкуренції за статус провідної держави.
І неважливо, що відкритий діалог буде зведено до мінімуму — як повідомляє одне з надійних джерел, навіть традиційна зустріч Бізнес-консультативної ради АТЕС була скасована, після якої зазвичай проводився брифінг для керівників країн.
"Спосіб їхньої організації нагадує "АТЕС з китайським акцентом. Вся увага зосереджена на країні, що приймає", -- зазначив один з високопрофільних іноземних дипломатів з держави-учасниці, коментуючи скорочення програми.
Видання The Guardian раніше зазначало, що зустріч Трампа, Сі та Путіна може сприяти формуванню нових сфер впливу в світі. Ці три лідери прагнуть змінити існуючі моделі глобального управління. Хоча одна зустріч не здатна реалізувати цю амбіцію, вона може відвести світ на небезпечний курс, вважає оглядач Стів Блумфілд. Про те, які цілі стоять за глобальною стратегією Сі Цзіньпіна, у статті ZN.UA "Сі зустрівся з Трампом: як Китай формує світ на свою користь" розповідає надзвичайний і повноважний посол України Сергій Корсунський.