Китай переглянув свої прогнози щодо економічного зростання, зафіксувавши найнижчий рівень ВВП за останні 35 років, повідомляє Bloomberg.

Пекін офіційно підтвердив сповільнення темпів економічного зростання і пообіцяв подолати дефляційні тенденції, однак економісти висловлюють сумніви щодо наявності необхідної рішучості для цього.

Китай оголосив про встановлення цілі зростання валового внутрішнього продукту на рівні 4,5-5 % до 2026 року. Це є найнижча прогнозована величина з 1991 року. Таке рішення свідчить про те, що "економічне диво Китаю" поступово втрачає свою силу через впливи кризи в секторі нерухомості, низького споживчого попиту та ризику дефляції, повідомляє Bloomberg.

Щорічні засідання Всекитайських зборів народних представників (ВЗНП), які є найвищим законодавчим органом Китаю, завжди викликають великий інтерес у інвесторів та бізнес-спільноти. Незважаючи на строгий сценарій та очікуваність події, оголошені там цифри дають змогу зрозуміти пріоритети та занепокоєння команди Сі Цзіньпіна. Цього року особливу увагу привернув цільовий показник зростання валового внутрішнього продукту (ВВП), який уряд встановив у межах 4,5-5 %. У попередні роки ціль залишалася близько 5% і успішно досягалася.

Нові цілі значно відрізняються від тих результатів, які Китай демонстрував після свого вступу до Світової організації торгівлі в 2001 році, коли економіка процвітала з двозначними темпами. Зниження цільових показників свідчить про офіційне визнання: ера "економічного дива" залишилася в минулому, і Пекін готовий прийняти навіть недосягнення цих більш скромних завдань.

Аналітики виділяють кілька ключових проблем, що стримують зростання:

Прем'єр Лі Цян виступив із жорсткішими словами, ніж торік: уряд спрямує індекс споживчих цін "назад у позитивну зону". Це помітний зсув порівняно з минулорічним розпливчастим закликом до "прийнятного діапазону" інфляції, і перше публічне визнання того, що дефляція стала реальною загрозою.

Фіскальна політика матиме ключове значення: бюджетний дефіцит може досягти приблизно 4% від ВВП, що є рекордним показником. Однак у Пекіні вже давно спостерігається стійке небажання "відкрити крани" фінансового стимулювання. Це є наслідком рефлексу, що сформувався після глобальної фінансової кризи 2007-2009 років, коли Китай впровадив великий пакет заходів, що допомогли врятувати економіку, але залишили країну з величезним борговим тягарем, який досі викликає проблеми.

Народний банк Китаю (НБК) демонструє значно обережніший підхід у своїй політиці щодо боротьби з дефляцією, ніж західні центробанки. Прогнози, що стосуються зниження процентних ставок, часто не виправдовуються: минулого року НБК здійснив лише одне невелике зниження на 10 базисних пунктів. На відміну від Федеральної резервної системи США, Банку Японії чи Європейського центрального банку, НБК не має формально встановленого цільового рівня інфляції і не володіє юридичною незалежністю для досягнення конкретних економічних показників. Без активних і рішучих дій з боку монетарних органів подолати дефляцію буде вкрай важко.

Це може звучати парадоксально, але загострення конфлікту на Близькому Сході може ненавмисно виявитися вигідним для Китаю. Різке підвищення цін на енергоносії внаслідок регіональної напруженості може сприяти зростанню інфляції. Саме цього Пекін і прагне досягнути, хоча й іншими шляхами. Водночас це ж підвищення цін може уповільнити глобальний економічний ріст, від якого залежить китайський експорт, що залишається єдиним справжнім двигуном економічного розвитку в даний момент.

Поза межами Китаю численні економісти висловлюють скепсис щодо офіційних показників валового внутрішнього продукту. Яскравим прикладом є випадок, коли попередник Лі Цяня на посаді прем'єра охарактеризував дані про ВВП як "створені штучно" під час розмови, що стала відомою завдяки дипломатичній депеші WikiLeaks. Це ще більше підриває довіру зовнішніх спостерігачів до офіційних звітів про досягнення заданих цілей.